Постанова

від 23.07.2014 по справі 820/7836/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 р. Справа № 820/7836/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників позивача - Мушенко А.В., Розбейко Л.Г.,

представника відповідача - Михайлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 820/7836/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" (далі по тексту ТОВ "Фактор-Друк", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000782205 від 23.04.2014 року, №0000802205 від 23.04.2014 року, №00000792205 від 23.04.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 11.06.2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Фактор-Друк" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" (код 20030635) зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської Ради 02.02.1993 р. за № 14801200000004045, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ "Фактор-Друк" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.03.1997 року за №64 та з 10.01.2012 року перебуває на податковому обліку в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 10.01.2012 року за №8.

Фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на підставі Наказу №428 від 26.03.2014 року, згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в період з 26.03.2014 року по 01.04.2014 року проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єму оподаткування вартість придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 13.02.2011 року по 25.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 1146/20-3822-05-08/20030635 від 08.04.2014 р. (т.1 а.с. 18-75).

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності ТОВ "Фактор-Друк" встановлено порушення:

- неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між ТОВ "Фактор-Друк" код ЄДРПОУ 2003635 з постачальниками: ТОВ "РТК Трейд" код ЄДРПОУ 34332046 за лютий 2013 року, ППВ "Нове Слово" код ЄДРПОУ 31632777 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, березень, квітень, червень, липень, серпень 2012 року, ТОВ "Спецтрубомонтаж" код ЄДРПОУ 31939034 за березень 2013 року, ТОВ "Елінг.Буд-ХХІ код ЄДРПОУ 33901971 за березень 2011 року, ТОВ "Фінвестбуд" код ЄДРПОУ 35331483 за березень 2011 року;

- п.п. 138.1, п.138.2, п.138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 т.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік та 2013 рік всього у сумі 9746,0 грн., в т.ч. за 2 квартал 2012 року у сумі 3485 грн., за 3 квартал 2012року у сумі 624 грн., за рік 2013 року у сумі 5636 грн. та завищення від'ємного значення по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 24235 грн., за 2-4 квартали 2011 р. на суму 125636 грн., за 1 квартал 2012 року в розмірі 2648 грн.

- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8 п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п.44.1 ст.44 з п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, ст..200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 42751,00 грн.: у т.ч у лютому 2011 року у сумі 4665,00 грн., у березні 2011 року у сумі 1785,00 грн., у квітні 2011 року у сумі 949,0 грн., у червні 2011 року у сумі 9273,00 грн., у липні 2011 року у сумі 5870,0 грн., у серпні 2011 року у сумі 3068,0 грн., у вересні2011 року у сумі 1809,00 грн., у жовтні 2011 року у сумі 916,00 грн., у грудні 2011 року у сумі 2286,00 грн., у січні 2012 року у сумі 617,00 грн., у березні 2012 року у сумі 2939,00 грн., у квітні 2012 року у сумі 413,0 грн., у травні 2012 року у сумі 205,00 грн., у червні 2012 року у сумі 210,0 грн., у липні 2012 року у сумі 287,00 грн., у серпні 2012 року у сумі 388,00 грн., у лютому 2013 року у сумі 1209,00 грн., у березні 2013 року у сумі 5862,00 грн.

На підставі акту перевірки № 1146/20-3822-05-08/20030635 від 08.04.2014 р. Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №0000782205 від 23.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі - 14618,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 9746,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4872,50 грн., податкове повідомлення - рішення №0000802205 від 23.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі125636,00 грн., податкове повідомлення - рішення №00000792205 від 23.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі - 49341,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 36301,00 грн., таза штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13040,50 грн. (Т. 1 а.с. 76-78)

Не погодившись із податковими повідомленнями -рішеннями №0000782205 від 23.04.2014 року, №0000802205 від 23.04.2014 року, №00000792205 від 23.04.2014 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду позивачем первинні документи, які за твердженням позивача підтверджують факт вчинення господарських операції позивача, складені не належним чином та мають дефекти складання, тому суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання вимог щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували відомості, які містяться в актах стосовно контрагентів позивача, а саме: акт №1/20/30/22/01-14/33901971 від 31.01.2014 року складеному ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Елінг.буд-ХХІ"; акті №121/20-38-22-01-04/31632777 від 04.02.2014 року, складеному ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про неможливість проведення зустрічної звірки ППВ "Нове Слово"; акті №152/20-38-22-05-08/34332046 від 14.02.2014 року, складеному Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РТК-Трейд", акті перевірки від 03.06.2013 року №2126/2210/31939034 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж», складеного ДПІ у Дзержинському ні м. Харкова. Податковий орган також зазначив, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ "РТК Трейд", ППВ "Нове Слово", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Елінг.Буд-ХХІ", ТОВ "Фінвестбуд", у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток, та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як убачається із матеріалів справи, взаємовідносини між ТОВ "Фактор-Друк" та ТОВ "РТК-Трейд" здійснювалися на підставі усної домовленості, досягнутої між сторонами, за умовами якої ТОВ "РТК-Трейд" поставило, а позивач прийняв наступні товари: круг, дріт сталевий низькоуглеродний, арматура, кут.

Факт здійснення поставки зазначених товарів та їх прийняття з боку ТОВ «Фактор-Друк» підтверджується видатковою накладною № Д/-000000447 від 27.02.2013 року. (Т. 1 а.с. 94)

На виконання цього правочину ТОВ "РТК-Трейд" надало ТОВ "Фактор-Друк" податкову накладну від 26.02.2013 року №328. (Т. 1 а.с. 100)

Факт перевезення товару від ТОВ «РТК-Трейд» до ТОВ «Фактор-Друк» підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.02.2013 року №ДТР/-0000369. (Т.1 а.с. 96)

Придбаний товар одержано за довіреністю №269 від 27.02.2013 року, що видана ТОВ "Фактор-Друк» Божкову Ю.В. на отримання цінностей від ТОВ «РТК ТРЕЙД» згідно рахунку - фактури №ЦТР/Мп-00530 від 25.02.2013 року. Товар оприбутковано комірником на склад згідно прибуткового ордеру №30642-п від 27.02.2013р. (Т. 1 а.с. 95, Т. 2 а.с. 88)

Розрахунки за придбаний товар здійснювалися ТОВ "Фактор-Друк" у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2013 року №1236. (Т.1 а.с. 97)

Використані товарно-матеріальні цінності списані на загальновиробничі витрати на підставі акту списання №10826-см від 06.03.2013 року для будування фундаменту для встановлення поліграфічного обладнання - 10-ти кольорової машини СПІД Мастер "SM-102-10-P-S" у цеху листового друку. (т.1. а.с. 94-100).

25.02.2013 року між ТОВ "Фактор-Друк" з ТОВ "Спецтрубомонтаж" укладено договір №25/02 від 25.02.2013 року, згідно умов якого підрядник (ТОВ "Спецтрубомонтаж") зобов'язується виконати будівельні роботи по фундаменту 10ти кольорової машини СПІД Мастер "SM-102-10-P-S", згідно з проектною документацією та технічним завданням, на території ТОВ " Фактор-Друк" по вул.Саратівська, 51, м. Харків, використовуючи власне обладнання та матеріали замовника. (Т. 1 а.с. 101)

Відповідно до умов пункту 2.1. договору №25/02 від 25.02.2013р., вартість робіт за договором складає: 50034 грн. 44 коп., в т.ч. ПДВ 8339 грн. 07 коп.

На виконання умов правочину ТОВ "Спецтрубомонтаж" надало ТОВ "Фактор-Друк" податкову накладну від 06.03.2013 року №30. (Т.1 а.с. 111)

Будівельні роботи виконані ТОВ «Спецтрубомонтаж» у повному обсязі.

Вартість виконаних робіт, а також перелік робіт, виконаних ТОВ «Спецтрубомонтаж» та прийнятих ТОВ "Фактор-Друк» підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, підписаному сторонами 06 березня 2013 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2013 року, підписаною сторонами 06 березень 2013 року, а також відомостями ресурсів до акту приймання №1 за березень 2013 року. (Т.1 а.с. 103-105, 106-108)

Розрахунки за виконані роботи проводилися ТОВ «Фактор-Друк» у безготівковій формі.

Факт здійснення оплати виконаних робіт підтверджується платіжним дорученням №1543 від 11.03.2013 року. (Т.1 а.с. 109)

03 січня 2011 року між ТОВ «Фатор-Друк» та ППВ «НОВЕ СЛОВО» укладено договір №3-1/11, відповідно до умов якого, ППВ «НОВЕ СЛОВО» зобов'язалося надати послуги з обрезінювання металічних валів або виготовленню нових валів, а ТОВ «Фактор-Друк» зобов'язалося прийняти виконані роботи, або виготовлену продукцію та сплатити її вартість. (Т.1 а.с. 112-113)

На виконання цього правочинц ППВ «НОВЕ СЛОВО» на адресу позивача виписані видаткові накладні №206 від 01.03.2011 року, №203 від 30.08.2010 року, №207 від 30.06.2011 року. (Т. 2 а.с. 41)

Отримана від ППВ «НОВЕ СЛОВО» за видатковими накладними №206 від 01.03.2011р.; №207 від 30.06.2011р. продукція оприбуткована ТОВ «Фактор-Друк», що підтверджується прибутковими ордерами №22757-п від 30.06.2011 р.; №21280-п от 01.03.2011 р. (Т. 2 а.с. 11 )

Розрахунки між ТОВ «Фактор-Друк» та ППВ «НОВЕ СЛОВО» проводились у безготівковій формі, згідно договору №3-1/11 від 03.01.2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи. (Т.3 а.с. 19-33)

ППВ "НОВЕ СЛОВО" надало ТОВ "Фактор-Друк" податкові накладні №4 від 18.02.2011 року, №5 від 22.02.2011 року, №1 від 13.01.2011 року, №1 від 02.03.2011 року, №2 від 10.03.2011 року, №5 від 24.03.2011 року, №1 від 18.04.2011 року, №1 від 02.06.2011 року, №3 від 15.06.2011 року, №4 від 15.06.2011 року, №5 від 21.06.2011 року, №3 від 26.04.2011 року, №3 від 12.05.2011 року, №5 від 26.05.2011 року, №6 від 26.05.2011 року, №6 від 30.06.2011 року, №1 від 01.07.2011 року, №2 від 12.07.2011 року, №4 від 18.07.2011 року, №1 від 11.08.2011 року, №4 від 26.09.2011 року, №1 від 11.10.2011 року, №2 від 14.12.2011 року, №1 від 24.01.2012 року, №4 від 23.03.2012 року, №5 від 28.04.2012 року, №1 від 22.05.2012 року, №4 від 21.06.2012 року, №3 від 11.07.2012 року, №1 від 06.08.2012 року, №3 від 14.08.2012 року. (Т.1 а.с. 143-176)

03 березня 2011 року між ТОВ «ЕЛІНГ.БУД-ХХІ» та ТОВ «Фактор-Друк» укладено договір №3/11, відповідно до умов якого ТОВ «ЕЛІНГ.БУД-ХХІ» прийняло на себе зобов'язання виконати роботи по монтажу пластикового трубопроводу стислого повітря із матеріалів ТОВ Фактор-Друк» на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 51. (Т. 1 а.с. 85-87)

Відповідно до умов пункту 4.1. зазначеного договору, вартість робіт за договором складає 6178,80 грн., в т.ч. ПДВ 20 %.

На виконання цього правочину ТОВ «ЕЛІНГ.БУД-ХХІ» надало ТОВ «Фактор-Друк» податкову накладну №8 від 16.03.2011 року. (Т.1 а.с. 92)

Факт виконання робіт підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт від 15.03.2011 року №1. (Т.1 а.с. 89,90, 91)

Крім того, факт виконання робіт, що є предметом зазначеного договору, підтверджується Актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів: №7 від 15.03.2011 р. та № 6 від 15.03.2011 р. (Т.1 а.с. 90, 91)

Розрахунки між ТОВ «Фактор-Друк» та ТОВ «ЕЛІНГ.БУД-ХХІ» проводились у безготівковій формі, згідно договору поставки №3/11 від 03.03.2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями №1584 від 16.03.2011 року та №1585 від 16.03.2011 року. (Т.1 а.с. 85-87, 93)

Також, на підставі усної домовленості сторін ТОВ «ФІНВЕСТБУД» поставило, а ТОВ «Фактор- Друк» прийняло товар: модем з монтажним комплектом, вартістю 2556,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 %.

ТОВ «ФІНВЕСТБУД» надало ТОВ "Фактор-Друк" податкову накладну №7301 від 17.03.2011 року. (Т.1 а.с. 81)

Факт здійснення поставки товару та його прийняття з боку ТОВ «Фактор-Друк» підтверджується видатковою накладною від 17.03.2011 року №РН-0007301. (Т.1 а.с. 79)

Придбаний товар (Модем з монтажним комплексом) одержано за довіреністю №371 від 17.03.2011 року, що видана ТОВ «Фактор-Друк» агенту з постачання Кірієнко Р.М. на отримання цінностей (Модем з монтажним комплексом) від ТОВ «ФІНВЕСТБУД» згідно рахунку-фактурі №161 від 10.03.2011 року. (Т. 1 а.с. 84)

Товар вивозився зі складу ТОВ «ФІНВЕСТБУД» позивачем власним транспортним засобом.

Факт транспортування товарів від постачальника - ТОВ «ФІНВЕСТБУД» до покупця - ТОВ Фактор-Друк», підтверджується маршрутним листом до путевого листу службового автомобіля, що належить ТОВ «Фактор-Друк» . (Т.1 а.с. 83)

Розрахунок за одержаний товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №1586 від 16.03.2011 року. (Т.1 а.с. 93)

Придбаний товар оприбутковано позивачем у повному обсязі, що підтверджується прибутковим ордером № 21836-п від 17.03.2011 р. (Т.1 а.с. 80)

Видами діяльності ТОВ "Фактор - Друк" за КВЕД є: друкування газет, друкування іншої продукції, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування запитань оподаткування, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

Отже, придбання позивачем товару (послуг) у контрагентів пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «Фаактор-Друк». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «Фаактор-Друк» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагентів, взаємопов'язаності позивача та вказаного контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Реальність вказаної господарської операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з посиланням на висновки акту виїзної позапланової документальної перевірки контрагентів позивача та акти про неможливість проведення звірок з його контрагентами, колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом актів про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року , яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Таким чином, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів та робіт для використання у власній господарській діяльності, підтверджується правомірність віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період, на підставі первинних документів, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Фактор - Друк" правомірно сформовано від'ємне значення та віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів та послуг від ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "РТК-Трейд", ТОВ "ЕЛІНГ.БУД-ХХІ", ТОВ "ФІЕВЕСТБУД", ППВ "НОВЕ СЛОВО" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення ТОВ "Фактор - Друк" штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000782205 від 23.04.2014 року, №0000802205 від 23.04.2014 року, №00000792205 від 23.04.2014 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та про необхідність їх скасування.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 11.06.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 820/7836/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000782205 від 23.04.2014 року, №0000802205 від 23.04.2014 року, №00000792205 від 23.04.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" (код 20030635) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1279,20 грн. (одна тисяча двісті сімдесят дев'ять грн. 20 коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 28.07.2014 р.