Ухвала

від 26.05.2015 по справі 820/7836/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/44479/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014

у справі № 820/7836/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 11.06.2014 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Фактор-Друк" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду 11.06.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Фактор-Друк" щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єму оподаткування вартість придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 13.02.2011 по 25.03.2011, за результатами якої складено акт № 1146/20-3822-05-08/20030635 від 08.04.2014, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем, а саме:

- неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між ТОВ "Фактор-Друк" з постачальниками: ТОВ "РТК Трейд", ППВ "Нове Слово", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Елінг.Буд-ХХІ", ТОВ "Фінвестбуд";

- п. 138.1, п.138.2, п.138.8, пп. 139.1.9 п. 139.1 т.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік та 2013 рік всього у сумі 9746,00 грн. та завищення від'ємного значення по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 24235,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 125636,00 грн., за 1 квартал 2012 року в розмірі 2648,00 грн.

- ст. 1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8 п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- п.44.1 ст.44 з п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, ст..200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 42751,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.04.2014 прийнято спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0000782205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14618,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 9746,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4872,50 грн.;

- №0000802205, яким позивачу збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 125636,00 грн.;

- №00000792205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49341,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 36301,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13040,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що надані позивачем первинні документи складені не належним чином та мають дефекти складання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій з поставки товару та надання послуг між позивачем та його контрагентами - ТОВ "РТК Трейд", ППВ "Нове Слово", ТОВ "Спецтрубомонтаж", ТОВ "Елінг.Буд-ХХІ", ТОВ "Фінвестбуд" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, встановлено, що на момент здійснення спірних операцій, позивач та його контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи викладене, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль