Рішення

від 05.08.2014 по справі 911/3125/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. справа № 911/3125/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця», м. Київ

до: 1. Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

2. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, м. Київ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест», Київська обл., с. Чайки

про скасування розпоряджень, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від прокуратури: Івашин О.Є. (посвідчення №02909 від 17.03.2014)

від позивача: Левицький В.А. (довіреність №382 від 29.07.2014)

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

від відповідача 3: Пантій О.А. (довіреність №5 від 17.06.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.08.2013 прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі-Київська ОДА/відповідач 1), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі-Києво-Святошинська РДА/відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (далі-ТОВ «Євроінвест»/відповідач 3), з урахуванням уточнень позовних вимог, про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Київської ОДА від 03.12.2004 №877 «Про надання в оренду земельних ділянок»;

- визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16.12.2004 №546 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 30.11.2005 між Київською ОДА та ТОВ «Євроінвест»;

- зобов'язання ТОВ «Євроінвест» повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0034, площею 6,0 га що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2013 (суддя Карпечкін Т.П.) порушено провадження у справі №911/3125/13 та призначено справу до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.10.2013 у справі №911/3125/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 рішення господарського суду Київської області від 28.10.2013 у справі №911/3125/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно реєстру автоматизованого розподілу від 13.05.2014 справу №911/3125/13 передано до провадження судді господарського суду Київської області Яреми В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2014 справу №911/3125/13 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., призначено її до розгляду на 27.05.2014, а також залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» (далі-ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця»).

Ухвалами господарського суду Київської області від 27.05.2014, 10.06.2014, 24.06.2014, 08.07.2014, 22.07.2014 та 29.07.2014 розгляд даної справи було відкладено на 10.06.2014, 24.06.2014, 08.07.2014, 22.07.2014, 29.07.2014 та 05.08.2014 відповідно.

22.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд зобов'язати ТОВ «Євроінвест» повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0034, площею 6,0 га що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту у постійне користування ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця». Зазначена заява судом прийнята.

Крім того, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2014 щодо визначення суб'єкта, на користь якого має бути витребувана спірна земельна ділянка у разі задоволення заявленої позовної вимоги, а також з огляду на означену заяву про уточнення позовних вимог та заяву прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 29.07.2014 про заміну процесуального статусу ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця», ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014 ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» виключено зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з чим позивачем у даній справі слід вважати прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця».

29.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання задоволено ухвалою господарського суд Київської області від 29.07.2014.

В судові засідання 27.05.2014, 10.06.2014, 24.06.2014, 08.07.2014, 22.07.2014, 29.07.2014 та 05.08.2014 представник відповідача 2 не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської ОДА від 03.12.2004 №877 «Про надання в оренду земельної ділянки» (далі - розпорядження №877) вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Євроінвест» для будівництва торговельно-складського комплексу в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розроблений Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за договором від 28.07.2004 №875;

- вилучити з постійного користування ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та надати в оренду на 49 років ТОВ «Євроінвест» земельну ділянку площею 6,0 га (рілля - 5.37 га, сіножаті - 0,63 га) на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району для будівництва торговельно-складського комплексу;

- віднести земельну ділянку, зазначену в пункті 2 цього розпорядження, до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- установити річну орендну плату - 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- доручити Києво-Святошинській РДА укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки із ТОВ «Євроінвест» після затвердження в установленому порядку її нормативної грошової оцінки та за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо використання земельної ділянки, визначені чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення.

Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 16.12.2004 №546 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу» (далі-розпорядження №546) було доручено заступнику голови райдержадміністрації Косенку Г.М. укласти та підписати від імені облдержадміністрації договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «Євроінвест».

На підставі зазначених розпоряджень, 30.11.2005 між Київською ОДА (орендодавець) та ТОВ «Євроінвест» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі-договір), відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Київської ОДА від 03.12.2004 №877 передав в оренду, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 6,0 га (рілля - 5,37 га, сіножаті - 0,63 га), кадастровий номер 3222488200:04:001:0034, розташовану на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту, для будівництва торгівельно-складського комплексу. Договір посвідчений державним нотаріусом Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1-3372, а також зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 01.12.2007 за №315.

Посилаючись на порушення при виділенні спірної земельної ділянки положень земельного законодавства України, які полягають у вилученні відповідачем 1 земельної ділянки за рахунок дослідних полів науково-дослідної установи, які згідно ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України можуть вилучатися виключно за постановою Кабінету Міністрів України, відсутності належним чином оформленого рішення уповноваженого органу про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, а також відсутності в проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки доказів відшкодування відповідачем 3 завданих землекористувачу збитків, пов'язаних із вилученням такої земельної ділянки, прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП «НДВА «Пуща Водиця» просить суд, зокрема, визнати незаконними та скасувати розпорядження Київської ОДА від 03.12.2004 №877 та розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16.12.2004 №546.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу, спірна земельна ділянка (площею 6,0 га, кадастровий номер 3222488200:04:001:0034) є державною власністю та до прийняття оскаржуваних розпоряджень перебувала у постійному користуванні ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця».

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 17, ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

При цьому, ч.ч. 1, 3 ст. 124, ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

У відповідності до ч. 9 ст. 149, ст. 150 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

До особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

З огляду наведеного, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.ч. 5, 9 ст. 149 ЗК України, належить до повноважень обласних державних адміністрацій.

Аналогічні висновки відносного того, що прийняття рішень про вилучення з постійного землекористування ріллі площею до 10 гектарів, яка належить до державної власності, та зміну її цільового призначення належить саме до повноважень обласних державних адміністрацій на їх території містяться в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 р. №К/9991/44464/12, від 28.03.2013 р. №В/800/1254/13, від 03.04.2013 р. №В/800/1253/13, від 12.06.2013 р. №К/991/21687/12.

Разом з тим, виключна компетенція Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради за погодженням з Верховною Радою України на вилучення земельної ділянки державної власності розповсюджувалась на особливо цінні землі або на земельні ділянки, що складаються з ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів.

Натомість, зі змісту проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, оригінал якого було витребувано судом на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2014, зокрема, з висновку якісної характеристики ґрунтового покриву, складеного ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вбачається, що ґрунти спірної земельної ділянки не можуть бути віднесені до особливо цінних земель у розумінні до ст. 150 ЗК України, у той час, як її склад становлять рілля - 5,37 га та сіножаті - 0,63 га, тобто, рілля становить менше 10 га, що свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 9 ст. 149 ЗК України, і як наслідок, необґрунтованість посилань прокурора Києво-Святошинського району Київської області на невідповідність спірних розпоряджень положенням ч. 9 ст. 149, ст. 150 ЗК України.

Посилання ж прокурора про те, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель дослідних полів науково-дослідних установ, оскільки відповідні землі перебували у користуванні науково-дослідного виробничого агрокомбінату, а відтак, є дослідними полями, оцінюються судом критично з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження наведених посилань, а також спростовується доданими до проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки висновками.

До того ж, посилання прокурора на невідповідність спірних розпоряджень вимогам статей 123, 124 ЗК України в частині відсутності належним чином оформленого рішення Київської ОДА про надання ТОВ «Євроінвест» згоди на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки спростовується листом Київської ОДА від 07.07.2004 №11-32-14490 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки» прийнятим за результатом розгляду відповідного клопотання ТОВ «Євроінвест», копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, спеціальна форма документу, яким закріплюється рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, законодавцем не встановлена.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2014 у справі №911/2891/13.

Що ж до посилань прокурора Києво-Святошинського району Київської області на невідповідність спірних розпоряджень вимогам ст.ст. 207-209 ЗК України в частині відсутності в проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки доказів відшкодування відповідачем 3 завданих землекористувачу збитків, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.ст. 156, 157 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

За змістом ст. 207 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Пунктами 12, 13, 14 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами).

Втрати сільсько- і лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням (викупом) сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського й лісового господарства, обмеженням прав власників чи землекористувачів або погіршенням якості земель внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, підприємств, установ і організацій, не належать до збитків, на відшкодування яких мають право власники земельних ділянок та землекористувачі, і відшкодовуються уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, сільським, селищним, міським радам разом із відшкодуванням збитків власникам землі й землекористувачам.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Пунктом 3.4 Порядку розгляду в Київській облдержадміністрації питань щодо передачі в оренду юридичним особам земельних ділянок із зміною цільового призначення, розпорядження якими віднесено до її повноважень, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 19.06.2002 р. №340, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при складанні проекту відведення земельних ділянок вирішуються такі основні питання, зокрема: обчислення розмірів збитків і втрат, заподіяних вилученням земельних ділянок, та наявність у суб'єкта коштів на їх відшкодування.

У відповідності до п.п. 1, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

З огляду на викладені положення, при вилученні на користь нового землекористувача земельної ділянки останній зобов'язаний відшкодувати заподіяні вилученням сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, втрати та завдані землекористувачу збитки.

При цьому, на відміну від питання щодо відшкодування втрат, яке вирішується при розробці проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки, відшкодування завданих землекористувачу збитків здійснюється після прийняття уповноваженим органом рішення про вилучення такої земельної ділянки, у той час, як наявні в матеріалах справи копії розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь з земель ДП «НДВК «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ТОВ «Євроінвест» під будівництво торгівельно-складського комплексу на суму 305 380,00 грн., затвердженого 07.09.2004 Київською ОДА, а також платіжних доручень № №140, 141, 142 від 22.12.2004 свідчать про відшкодування відповідачем 3 втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням спірної земельної ділянки у сумі 305 380,00 грн.

Питання ж відшкодування збитків землекористувачу у відповідності до положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284, вирішується після прийняття відповідним органом рішення про вилучення земельної ділянки, тобто, після затвердження відповідного проекту землеустрою, що і знайшло своє відображення у висновку Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11.08.2004 №198 про погодження спірного проекту, в якому зазначено про необхідність вирішення питання про відшкодування збитків землекористувачу в кошторисі на будівництво, що свідчить про необґрунтованість посилань прокурора на невідповідність спірного проекту положенням законодавства у зв'язку із не вирішенням в ньому питання відшкодування землекористувачу збитків, пов'язаних із вилучення спірної земельної ділянки.

Більш того, у відповідності до висновку №13-1608 від 07.09.2004, складеного Київським обласним головним управлінням земельних ресурсів, представлений на державну землевпорядну експертизу проект відведення відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-правовим документам і оцінюється позитивно, у той час як, в силу положень ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», означений висновок є підставою прийняття уповноваженим органом відповідного рішення.

Таким чином, відповідність проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки вимогам чинного на момент його розроблення законодавства України було встановлено у визначеному ст. 123 ЗК України, ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» порядку.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, а також враховуючи недоведеність прокурором Києво-Святошинського району Київської області належними та допустимими доказами невідповідності розпорядження Київської ОДА від 03.12.2004 №877 та розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16.12.2004 №546 вимогам ст.ст. 123, 124, 149, 150, 207-209 ЗК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування означених розпоряджень є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Що ж до вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від та зобов'язання ТОВ «Євроінвест» повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0034, площею 6,0 га що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту у постійне користування ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» слід зазначити наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 124 ЗК України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, а також відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської ОДА від 03.12.2004 №877 та розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16.12.2004 №546, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди 30.11.2005, укладеного між відповідачами 1 та 2 на виконання вказаних розпоряджень, та зобов'язання відповідача 3 повернути спірну земельну ділянку у постійне користування ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» задоволенню не підлягають, тому що за своєю правовою природою є похідними від первісної (основної) позовної вимоги.

Що ж до клопотання відповідача 3 про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України слід зазначити наступне.

Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007р. у справі №П-9/161-16/165.

З огляду наведеного, а також враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі у зв'язку з недоведеністю позивачем факту невідповідності спірних розпоряджень вимогам земельного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову покладаються судом на позивача.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що у відповідності до п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 19, 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 118, 123, 124, 149, 150, 156, 157, 207 Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська-Борщагівка, вул. Леніна, 63, ідентифікаційний код 00849296) в доход Державного бюджету України 5 626 (п'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 30 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 06.08.2014

Суддя В.А. Ярема