Ухвала

від 22.07.2014 по справі 822/1414/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/800/39547/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року по справі №822/1414/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001001501 від 20.12.2012 року на суму 1164084,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Славутською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Поділля Елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з оподаткування прибутку підприємств за І квартал 2012 року, за результатами якої податковим органом виявлено порушення позивачем п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що виявлені податковим органом обставини щодо порушення позивачем вимог п. 141.2 ст. 141 ПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 141.2-141.3 ст. 141 ПК України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо здійснення Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕс Агрібізнес Інвестментс Лімітед» опосередкованого управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» через іншу пов'язану особу - ТОВ «Латагро», в якому його частка статутного фонду складає 66,67%, так як в управлінні нерезидента, Компанії з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕс Агрібізнес Інвестментс Лімітед» (Кіпр) через пов'язану особу - ТОВ «Латагро», знаходиться більше 50% статутного фонду ТОВ «Поділля Елеватор» (99,9%). Внаслідок цього відсотки за користування кредитами, сплачені нерезиденту - Компанії з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕс Агрібізнес Інвестментс Лімітед» (Кіпр) відносяться до витрат з врахуванням обмежень, встановлених пп. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.159 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття контролю господарської діяльності під яким слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Загальних зборів позивача генеральному директору Іллюші Сергію Івановичу надано згоду на укладення кредитного договору із Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕс Агробізнес Інвестментс Лімітед», що підтверджено копією протоколу №7 Загальних зборів. Учасниками загальних зборів були ТОВ «Латагро» в особі генерального директора Слівінського М.В., який обраний головою зборів, а також ТОВ «Центр Дар» в особі Дем'янова В.А., обраний секретарем зборів.

В свою чергу, загальними зборами ТОВ «Латагро», учасниками якого є Компанія з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕс Агрібізнес Інвестментс Лімітед» (Кіпр), частка в статутному фонді - 66,67 %, в особі Дем'янова В.А. (голова зборів) та ТОВ «Украгро», частка в статутному фонді 33,37 %, в особі Лагздиньша Дайніса, прийнято рішення про уповноваження Генерального директора підприємства Слівінського М.В. для участі у загальних зборах позивача.

Також встановлено, що Дем'янов В.В. - директор ТОВ «Центр дар» (учасник ТОВ «Поділля Елеватор»), уповноважений загальними зборами товариства на представництво на загальних зборах позивача (протокол № 22 від 01.11.2007 року).

Зазначені фактичні обставини вказують на здійснення контролю господарської діяльності позивача та його управління у процесі отримання кредиту нерезидентом Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕс Агрібізнес Інвестментс Лімітед», яка і надала кредити за відповідними договорами.

В зв'язку із відсутності отримання доходів у вигляді процентів від розміщення власних активів та оподаткованого прибутку у відповідності до ст.ст. 141, 123 Податкового кодексу України відповідачем зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1164084,00 грн.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року по справі №822/1414/13-а.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.