Постанова

від 31.07.2014 по справі 2а-7347/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7347/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А. Б.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2011 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення про нарахування пені № 17302/10/43-110 від 28.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення про нарахування пені №17302/10/43-110 від 28.12.2010 року у розмірі 141225, 82 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2011 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Співробітники СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провели виїзну планову перевірку публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

На адресу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП були надісланні акти перевірок філій публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" , а саме:

- філії акціонерного комерційного банку "Національний кредит" у м. Дрогобич, акт від ДПІ у Дрогобицькому районі від 17.03.2010 р. №181/22-008/25248379 за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р.;

- філії акціонерного комерційного банку «Національний кредит» в м. Балаклія Харківської області, отриманий акт від ДПІ у Балаклійському районі від 25.05.2010 р. №1780/22-008/25752913 за період з 01.07.2007 р. по 30.03.2010 р.;

- Острівської філії АКБ «Національний кредит» в м. Херсон отриманий акт від ДПІ у м. Херсоні від 04.06.2010 р. №2584 /22-1/25646447 за період з 01.07.2007 р. по 27.05.2010 р.;

- філії АКБ «Національний кредит» м. Канів, отриманий акт від Канівської ОДПІ від 05.08.2010 р. №105/23/25769472 за період з 01.07.2007 р. року по 26.03.2010 р.;

- філії АКБ «Національний кредит» в м. Житомирі, отриманий акт від ДПІ у м. Житомирі від 08.12.2010 р. №9185/22/25923409 за період з 01.07.2007 р. по 01.12.2010 р.

Відповідно до наданих актів перевірок, встановлено порушення п.п. 8.1, 8.2 ст. 8 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (із змінами та доповненнями) з урахуванням пп. 16.5.2, 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями), а саме рядом філій ПАТ "Банк Національний кредит" несвоєчасно виконані платіжні доручення клієнтів (платників податків) по перерахуванню платежів до бюджету.

Відповідачем 28.12.2010 р. винесено позивачу повідомлення нарахування пені №17302/10/43-110.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону № 2181, який діяв на момент виникнення спірних відносин, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платників податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначалися на момент виникнення спірних правовідносин Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII (далі - Закон № 1251).

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону № 1251 фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

Пунктом 16.5.1 статті 16 Закону № 2181 передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346) банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

На підставі п.п. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачене право податкових органів відповідно до пунктів 11, 13 даної норми:

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом № 2181;

- за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів.

У відповідності до ст. 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно пунктів 22.7., 22.8 ст. 22 Закону № 2346 у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Проаналізувавши зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність банку за несвоєчасний перерахунок податкового зобов'язання може наступати виключно у тому випадку, коли отримавши платіжне доручення на переказ коштів, банк не прийняв платіжне доручення до виконання, не виконав його протягом трьох операційних днів, і не повідомив клієнта про неможливість виконання платіжного доручення на наступний день після його надходження.

Так по філії позивача в м. Дрогобич згідно даних відповідача колегією суддів вбачається, що починаючи з дати платіжного доручення платником податків вчинялися дії у вигляді відкликання платіжного доручення, натомість, деякі з платників таких дій не вчиняли, чекаючи поки позивач зможе здійснити переказ коштів (а. с. 88-89).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що своєчасність перерахунку податкових зобов'язань залежала прямо від волевиявлення платника податку.

Крім того, за цими ж відносинами на прикладі ОСОБА_3 вбачається, що клієнт подав платіжне доручення 30.10.2008 року, яке позивачем виконане не було. Однак за даними відповідача ОСОБА_3 оплатив суму податкового зобов'язання 20.11.2008 року в інший спосіб, натомість відкликав своє платіжне доручення лише 22.07.2009 року.

Незважаючи на це, відповідач нарахував пеню позивачу, як можна зробити висновок, і за той період, коли ОСОБА_3 звертався до іншої банківської установи до дня здійснення останньою фінансової операції.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 звернувся до цієї установи саме 20.11.2008 р., і що іншою установою банку не було порушено строків міжбанківського переказу.

Аналогічні сумніви у колегії суддів виникають і щодо інших подібних операцій.

А тому висновок відповідача про нарахування пені виключно на позивача за весь період прострочення є необґрунтованим.

Крім того, незрозумілість для колегії суддів становить обрахунок відповідачем кількості днів прострочки сплати грошових зобов'язань Стебницьким РБЗ ВАТ «Прикарпатбуд».

Так згідно даних відповідача датою платіжного доручення є 31.10.2008 р., дата виникнення боргу - 31.10.2008 р., дата погашення боргу - 14.01.2009 р., а кількість днів прострочки - 48.

Натомість, фактично, кількість днів прострочки згідно зазначених даних становить 74 дні, а не 48.

З огляду на це, колегія суддів ставить під сумнів також правильність обрахунку відповідачем суми пені.

Дослідивши акт перевірки, колегія суддів встановила, що більшість сум пені розраховані на підставі платіжних доручень, номери яких не зазначені в акті перевірки. Дані по Острівській філії відповідача не містять дат платіжних доручень взагалі.

У зв'язку з тим, що якість доказів відповідача не дає жодної можливості колегії суддів встановити дійсні обставини справи, колегією суддів було зобов'язано в судовому засіданні 03.07.2014 р. представника відповідача надати вичерпну інформацію по встановленим порушенням під час перевірки, а представника позивача - копії повідомлень клієнтів про неможливість здійснення переказу коштів з посиланням на дати та номери платіжних доручень у разі їх наявності.

Відповідачем на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надіслано документи, які вже були в наявності в матеріалах справи.

Позивачем надано копії повідомлень про невиконання розрахункових документів та копії платіжних доручень клієнтів.

Як вбачається з доданих документів, повідомлення були надіслані позивачем на адреси клієнтів в наступні періоди: ОСОБА_3 (платіжне доручення № 195 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ОСОБА_3 (платіжне доручення № 202 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ДП ДБУ «Нвфтомонтаж 24» (платіжне доручення № 372 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ДП ДБУ «Нвфтомонтаж 24» (платіжне доручення № 371 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» (платіжне доручення № 380 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» (платіжне доручення № 381 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., Стебницький РБЗ ВАТ «Прикарпатбуд» (платіжне доручення № 140 від 31.10.2008 р.) - 31.10.2008 р., Стебницький РБЗ ВАТ «Прикарпатбуд» (платіжне доручення № 141 від 31.10.2008 р.) - 31.10.2008 р., Стебницький РБЗ ВАТ «Прикарпатбуд» (платіжне доручення № 156 від 31.10.2008 р.) - 31.10.2008 р., КП магазин «Продукти» (платіжне доручення № 729 від 31.10.2008 р.) - 31.10.2008 р., ВК «КРОК» (платіжне доручення № 1392 від 17.11.2008 р.) - 17.11.2008 р., МПВКП фірма «Хева і К» (платіжне доручення № 58 від 19.11.2008 р.) - 19.11.2008 р., ДП «Буджитлосервіс» (платіжне доручення № 14 від 25.11.2008 р.) - 25.11.2008 р., ТВФ «Збруч» (платіжне доручення № 717 від 30.12.2008 р.) - 30.12.2008 р., КП «Еомтех-Сервіс» (платіжне доручення № 164 від 24.02.2009 р.) - 24.02.2009 р., КП «Еомтех-Сервіс» (платіжне доручення № 161 від 24.02.2009 р.) - 24.02.2009 р., ДП «Буджитлосервіс» (платіжне доручення № 39 від 01.07.2009 р.) - 01.07.2009 р., МПП «Дельта» (платіжне доручення № 0009 від 02.07.2009 р.) - 02.07.2009 р., Кооператив «Автомобіліст» (платіжне доручення № 23 від 13.07.2009 р.) - 13.07.2009 р., ВАТ «Балцем» (платіжне доручення № 5492 від 29.10.2008 р.) - 29.10.2008 р., ВАТ «Балцем» (платіжне доручення № 5525 від 10.11.2008 р.) - 10.11.2008 р., ВАТ «Балцем» (платіжне доручення № 5494 від 03.11.2008 р.) - 03.11.2008 р., База виробничого обслуговування(платіжне доручення № 558 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ПП ОСОБА_4 (платіжне доручення № 162 від 14.11.2008 р.) - 14.11.2008 р., ПП ОСОБА_4 (платіжне доручення № 4 від 25.03.2009 р.) - 25.03.2009 р., ПВКФ «Таврида» (платіжне доручення № 151 від 16.12.2008 р.) - 16.12.2008 р., ПВКФ «Таврида» (платіжне доручення № 147 від 16.12.2008 р.) - 16.12.2008 р., ПВКФ «Таврида» (платіжне доручення № 152 від 16.12.2008 р.) - 16.12.2008 р., ТОВ «Херсонська школа «Ювента» (платіжне доручення № 122 від 19.11.2008 р.) - 19.11.2008 р., ТОВ «Магнітприлад» (платіжне доручення № 647 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ТОВ «Магнітприлад» (платіжне доручення № 653 від 30.10.2008 р.) - 30.10.2008 р., ВАТ «Закордоненергокомплектбуд» (платіжне доручення № 847 від 31.10.2008 р.) - 31.10.2008 р., ТОВ «Квадротех» (платіжне доручення № 187 від 03.11.2008 р.) - 03.11.2008 р.

Також позивачем до суду апеляційної інстанції надано копії платіжних доручень, які було виконано позивачем у триденний банківський строк: ПП ОСОБА_4 (платіжне доручення № 157 від 16.10.2008 р.): дата виконання - 16.10.2008 р., ПВКФ «Таврида» (платіжне доручення № 135 від 24.10.2008 р.): дата виконання - 24.10.2008 р., ПВКФ «Таврида» (платіжне доручення № 134 від 16.10.2008 р.): дата виконання - 16.10.2008 р., ПВКФ «Таврида» (платіжне доручення № 133 від 16.10.2008 р.): дата виконання - 16.10.2008 р., АГК «Корабел-3» (платіжне доручення № 203 від 30.10.2008 р.): дата виконання - 03.11.2008 р., АГК «Корабел-3» (платіжне доручення № 210 від 31.10.2008 р.): дата виконання - 03.11.2008 р., Первинна профспілкова організація ВАТ ДП «Ера» (платіжне доручення № 44 від 28.10.2008 р.) - 28.10.2008 р., ТОВ «Херсонська школа «Ювента» (платіжне доручення № 112 від 16.10.2008 р.): дата виконання - 20.10.2008 р.

Також в судовому засіданні 03.07.2014 р. представник позивач пояснив, що через відсутність посилань в акті перевірки з боку відповідача на дати та номери платіжних доручень та через значний обсяг клієнтської бази, у позивача відсутня можливість надати вичерпну інформацію по деяким з клієнтів, перелічених в акті перевірки, у зв'язку з неможливістю за сумами ідентифікувати визначену відповідачем банківську операцію.

Так колегією суддів з акту перевірки вбачається, що позивач затримав сплату зобов'язань з єдиного податку та ПДВ ТОВ «Херсонська школа «Ювента». Натомість, в акті перевірки не вказано період виникнення грошових зобов'язань, дата граничного терміну сплати податків, дати та номери платіжних доручень.

При витребуванні судом апеляційної інстанції додаткових доказів відповідачем повторно було надано копію листа ДПІ у м. Херсоні від 30.08.2011 р. № /7/22-101 з зазначенням такої ж інформації. Облікова картка платника податку в матеріалах справи відсутня.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у позивача не збереглося повідомлення про невиконання розрахункового документа по взаємовідносинам з клієнтом ТзОВ «Комп'ютерна група» (платіжне доручення № 14 від 25.11.2008 р. на суму 8100, 00 грн.).

Натомість, у додатково поданих документах позивач зазначив, що вказаний клієнт був повідомлений у день надходження платіжного доручення, тобто 25.11.2008 р.

Перевіряючи вказану інформацію колегія суддів встановила, що згідно акту перевірки подана до переказу сума становить податок на додану вартість за жовтень 2008 року.

Так з акту перевірки вбачається, що позивачем виконано банківський переказ за вказаним платіжним дорученням 03.12.2008 року, тобто з простроченням сплати зобов'язання у 8 днів.

Натомість, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. При цьому, за змістом пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим періодом є один календарний місяць.

Положеннями пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначалося, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити останню протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Таким чином, граничний строк подачі податкової декларації з ПДВ - 20.11.2008 р., а граничний строк сплати зобов'язань з урахуванням того, що 30.11.2008 р. - неділя, мав бути 01.12.2008 року, а не 25.11.2008 р. як зазначив відповідач в акті перевірки.

Відповідно, датою виникнення заборгованості є 02.12.2008 року і кількість днів заборгованості становить 1 день, а не 8 днів як встановив відповідач.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Комп'ютерна група» відкликало своє платіжне доручення 03.12.2008 р.

З огляду на такий факт відкликання, встановлений відповідачем, колегія суддів вважає факт відкликання платіжного доручення підтвердженням того, що до моменту відкликання даний клієнт був повідомлений установою позивача про неможливість здійснення банківського переказу.

Однак, відповідач не довів, що позивач повідомив клієнта про неможливість здійснення переказу не 25.11.2008 р. на чому він наголошує, а в інший день з простроченням строку на надіслання повідомлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено правомірність нарахування пені, що є предметом оскарження у даній справі, а також те, що в матеріалах справи наявні первинні документи на доказ повідомлення позивачем клієнтів про неможливість здійснення переказу у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентських рахунках, колегія суддів прийшла до висновку, що за умови дотримання вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III будь-яка інша відповідальність банківської установи обмежується договірними відносинами.

Так в основі нарахування пені, на думку колегії суддів, лежить пряме порушення законодавства, що ставить у причинно-наслідковий зв'язок неперерахування протягом трьох банківських днів до бюджету заявленої суми коштів та несвоєчасність сплати податків і зборів.

У тому випадку, коли «добросовісний» платник податків в останній день граничного строку сплати податкового зобов'язання здійснює волевиявлення на переказ цих коштів, будучи обізнаним в існуванні терміну «три банківських дні», або отримує від установи банку повідомлення, що кошти до бюджету не перераховані та не будуть перераховані і не здійснює після отримання такого повідомлення відкликання платіжного доручення, Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» захищає фінансову установу від відповідальності за недобросовісність платника податку, не втручаючи при цьому банк в податкові відносини.

З огляду на правову природу виникнення даного виду відповідальності термін «недобросовісність платника податку» виключає недобросовісність банківської установи і апріорі означає її добросовісність.

Так само, при встановленні недобросовісності банківської установи, судом, як вважає колегія суддів, обов'язково має встановлюватись безпрецедентна добросовісність платника податку у тих самих відносинах.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, при відсутності в матеріалах справи з боку відповідача належних та допустимих доказів у повному обсязі, добросовісність клієнтів банку в розрізі податкових зобов'язань не дослідив.

Між тим, колегія суддів дотримується позиції, що в подібних справах стверджуючи про наявність вини з боку банку, суд першої інстанції має в мотивувальній частині рішення спростувати вину клієнтів по кожному з епізодів.

Встановивши, що у затримці сплати грошових зобов'язань наявна вина платника податку, як встановлено колегією суддів у даному спорі, су першої інстанції мав би врахувати, що умови здійснення клієнтських грошових переказів установою банку регулюються виключно двостороннім договором, яким передбачено, в тому числі, строк здійснення грошового переказу, а тому відповідальність за несвоєчасність здійснення такого переказу є порушенням умов договору і відповідальність за таке порушення має випливати з договірних відносин.

На підставі даної обставини колегія суддів зазначає, що до банку на період дії введеного НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів у відповідності до пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач повідомив клієнта про неможливість здійснення банківської операції до того, як відбулось прострочення зі сплати податку, та врахувавши періоди дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність вини позивача у бездіяльності клієнтів по забезпеченню своєчасності проведення вказаних проплат.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2011 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення про нарахування пені № 17302/10/43-110 від 28.12.2010 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2011 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про нарахування пені № 17302/10/43-110 від 28.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя А. Б. Парінов Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 05.08.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.