Постанова

від 06.08.2014 по справі 5011-64/10953-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 5011-64/10953-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014

у справі №5011-64/10953-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія"

про стягнення 535335,54 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Яворовський Г.Л. - за довіреністю;

від відповідача: Кушкова Н.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ПАТ "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 535335,54 грн.

19.10.2012 року позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 54784,83 грн. інфляційних витрат та 37710,69 грн. 3% річних. Вказана заява судом прийнята.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року у справі №5011-64/10953-2012 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" на користь ПАТ "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" 448840,02 грн. заборгованості, 54784,83 грн. інфляційних витрат, 37710,69 грн. 3% річних, 10706,71 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.09.2004 між ВАТ "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" (виконавець) та ТОВ "Трубопровідна інтеграційна компанія" (замовник) було укладено договір № 3697, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за технічним завданням замовника виконати комплекс робіт з паспортизації магістральних газопроводів і газопроводів - відгалужень, що експлуатуються Богородчанським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз", а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п.п. 2.1. договору, в редакції додаткової угоди №6 від 04.05.2011, вартість робіт складає 11212805,60 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що передача замовнику оформлених в установленому порядку результатів робіт проводиться на підставі акту здачі приймання та накладної.

Пунктами 3.1., 3.3. договору передбачено, що розрахунок проводиться з авансовим платежем в розмірі 20% від вартості робіт по договору. Розрахунок за повністю завершені роботи по етапах, згідно календарного плату робіт, проводиться не пізніше 15 календарних днів після оформлення відповідних актів здачі-приймання, з урахуванням раніше проведених платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" посилався на неналежне виконання ТОВ "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" своїх зобов'язань за договором №3697 від 02.09.2004 року щодо оплати виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, дійшов висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за виконані останнім роботи згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів вважає їх правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі - приймання виконаних робіт №572 від 22.12.2009, №573 від 22.12.2009, №606 від 05.05.2010, №627 від 25.08.2013, а також накладними, які свідчать про передачу позивачем відповідачу результатів робіт за договором.

Крім того, з висновку судово-економічної експертизи №884/885/13-45 від 21.05.2013, проведеної під час судового розгляду справи, документально підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 448840,20 грн.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акти здачі-прийняття виконаних робіт 572 від 22.12.2009, №573 від 22.12.2009, №606 від 05.05.2010, №627 від 25.08.2013 підписані ТОВ "Трубопровідна інтеграційна компанія" без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості.

Крім того, судами встановлено, що відповідач в листі №19/12 від 30.05.2012 гарантував позивачу сплату наявної заборгованості.

Щодо посилань скаржника на ненастання строків оплати виконаних робіт за договором, оскільки в п. 6 протоколу наради по виконанню спільних договорів по паспортизації об'єктів ГТС України від 16.07.2009 року передбачено оплату після надходження коштів від замовника ДК "Укртрансгаз", колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення таких доводів, з огляду на те, що умовами договору передбачено чіткий порядок оплати виконаних робіт, доказів про внесення змін в договір щодо порядку оплати робіт матеріали справи не містять, вказаний протокол не містить відомостей про те, що він має якесь відношення до укладеного договору та є його складовою частиною (додатком, доповненням тощо).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості за виконані роботи за договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку і про задоволення вимог в частині стягнення 54784,83 грн. інфляційних втрат, 37710,69 грн. 3% річних.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна Інтеграційна Компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі №5011-64/10953-2012 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова