Постанова

від 06.08.2014 по справі 902/1636/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 902/1636/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Вінниця" на рішення та постанову господарського суду Вінницької області від 13 лютого 2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 04 червня 2014 року у справі№ 902/1636/13 господарського судуВінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінлада" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Вінниця" простягнення 81506,82 грн. за участю представників: від позивача: Шевчук О.В., від відповідача: Лісков А.І.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Вінлада" звернулося до господарського суду із позовною заявою до ТОВ "Автомир-Вінниця" про стягнення 80000 грн. боргу та 1506,82 грн. 3% річних за отриманий товар згідно видаткових накладних. Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 30.12.2010-31.01.2011 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 150000 грн., проте останній розрахувався частково, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.02.2014 у справі №902/1636/13 (суддя Кожухар М.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 (судді: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.), позов задоволено.

Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог.

ТОВ "Автомир-Вінниця" звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Скаржник посилається на неналежність доказів у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Вінлада" вважає касаційну скаргу необгрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2010 та 31.01.2011 позивачем відвантажено на підставі видаткових накладних відповідно №РН-000018 та №РН-0000013, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 150000 грн.

Суди дослідили докази у справі, зокрема видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки по особовому рахунку, податкові декларації та ін., та встановили, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково, оплативши виставлені позивачем рахунки на суму 70000 грн.

13.02.2013 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату суми заборгованості в розмірі 80000 грн., яку залишено відповідачем без відповіді.

Суди встановили, що поставка товару відбулася на підставі видаткових накладних за усною домовленістю сторін, правовідносини носять характер купівлі-продажу.

За ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, як встановлено судами, відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар у повному обсязі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з висновком якого погодилася і апеляційна інстанція, обґрунтовано стягнув з відповідача суму боргу.

Посилання скаржника на неможливість ідентифікувати особу, яка вчинила правочин від імені відповідача, спростовуються встановленими судами обставинами, зокрема тим, що первинні документи містять підпис представника відповідача та відтиск його печатки.

Виходячи з положень п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 № 17, чинної на момент поставки товару, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів ТОВ "Автомир-Вінниця", а також законністю користування таких печаток і штампів, покладалось на керівника ТОВ "Автомир-Вінниця".

Посилання скаржника на відсутність довіреності на отримання товару не може бути підставою для скасування постанови у даній справі, враховуючи встановлений судами факт передачі товару та часткову його оплату відповідачем.

Відповідач своїми діями визнав наявні правові відносини та факт отримання товару, зокрема, оскільки сплатив частину заборгованості.

Крім того, судами стягнуто з ТОВ "Автомир-Вінниця" суму 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Касаційна інстанція зазначає, що апеляційним господарським судом помилково зазначено про стягнення з відповідача інфляційних втрат замість 3 % річних, проте вказане не вплинуло на правомірність залишення в силі рішення першої інстанції.

Приписами статті 111 7 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з господарськими судами про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не є підставою для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Автомир-Вінниця" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі №902/1636/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Н. Мележик