Постанова

від 04.08.2014 по справі 5021/1464/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року Справа № 5021/1464/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача, суддів:Акулової Н.В., Кролевець О.А. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. у справі№5021/1464/12 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СКД" доУправління освіти і науки Сумської міської ради за участюпрокурора Сумської області простягнення 1493709,85 грн.,

за участю прокурора: Атаєвої Д.К., посв.№027469 від 24.07.2014р.

представників

позивача: Рязанова О.В.; Ломаки Ю.М., дов.б/н від 20.01.2012р.

відповідача: Харченка О.О., дов.№01-18/1757 від 24.12.2013р.; Литвиненко В.Я., дов.№01-18/1 від 08.01.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКД" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Управління освіти і науки Сумської міської ради про стягнення 1493709,85 грн., з яких 1226914,72 грн. основного боргу, 166860,40 грн. - інфляційних збитків та 99934,73грн. - 3% річних.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "СКД" збільшило розмір своїх позовних вимог та просило стягнути з відповідача суму боргу за договорами №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 у розмірі 1226914,72 грн., інфляційні нарахування - 171195,30 грн., три відсотки річних у сумі 134523,64грн., а також здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.09.2013р. (колегією суддів у складі головуючого судді Зражевського Ю.О., суддів: Джепи Ю.А., Левченка П.І.) у справі №5021/1464/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти і науки Сумської міської ради 1226914,72 грн. боргу, 103060,84 грн. інфляційних втрат, 110624,01 грн. 3% річних та 28811,99 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру заявлених позовних вимог. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Потапенка В.І., суддів: Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Сумської області від 17.09.2013р. у справі №5021/1464/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СКД" у задоволенні позову та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з Управління освіти і науки Сумської міської ради суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 1398110,02 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти вимог касаційної скарги, Управління освіти і науки Сумської міської ради зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" та просить залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р.

Заступник прокурора Сумської області також заперечує проти касаційної скарги з огляду на те, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно досліджено всі матеріали справи, норми матеріального та процесуального права застосовано вірно, у зв'язку з чим просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2014р. розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" було призначено на 04.08.2014р.(з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" про продовження строку розгляду касаційної скарги).

На підставі розпорядження Вищого господарського суду України від 04.08.2014р. №02-05/321 у зв'язку з перебуванням судді Шевчук С.Р. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В. (доповідач), судді Акулова Н.В., Кролевець О.А.

У судовому засіданні, що відбулось 04.08.2014р. було розглянуто клопотання представника відповідача про відвід колегії суддів Шевчук С.Р., Владимиренко С.В., Акулової Н.В. та відмовлено у його задоволенні, про що у відповідності до вимог ст.ст.20, 86 Господарського процесуального кодексу України винесено ухвалу, яка міститься у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та прокурора, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеного тендеру від 17.02.2009р. між Управлінням освіти і науки Сумської міської ради (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СКД" (постачальник) 25.02.2009р. були укладені договори про закупівлю №154 (поставка яєць курячих 1 категорії), №155 (поставка м'яса яловичини свіжого крупно шматкового 1 категорії, м'яса свинини крупно шматкового 1 категорії свіжого, печінки яловичини 1 категорії), №156 (поставка ковбаси вареної лікарської вищого ґатунку, сардельок та сосисок молочних вищого ґатунку, ковбаси напівкопченої вищого ґатунку та консервів яловичини), №157 (поставка м'яса свійської птиці), №160 (поставка сиру сичужного 9% жиру та сиру твердого типу російський 50% жиру), №162 (поставка хлібу житньо-пшеничного та батону типу український), №169 (поставка борошна вищого ґатунку фасованого), відповідно до умов яких позивач зобов'язувався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити вартість продуктів харчування, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1). Додаткові угоди до вищезазначених договорів підписані з протоколом розбіжностей, в яких позивач виклав свою редакцію пунктів №1 додаткової угоди №1 до договорів про закупівлю, зазначивши, що: "постачальник зобов'язується постачати, а покупець прийняти та оплатити вартість продуктів харчування, далі-товар, які необхідні користувачам, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною додаткової угоди (додаток №1). Ціна на товар, що відпускається згідно додаткової угоди відкоригована на виконання вимог доручення голови Сумської обласної державної адміністрації №31 від 19.12.2008р., наказу Головного управління економіки Сумської обласної держаної адміністрації №37-од від 22.12.2008р. та вказана з урахуванням всіх витрат та податків, що повинні бути сплачені, згідно з вимогами законодавства України, включаючи витрати на транспортування до місця призначення на день укладення цієї угоди, але може бути збільшена постачальником до ціни визначеної в специфікації до основного договору." Всі протоколи розбіжностей до додаткових угод №1 підписані в односторонньому порядку.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання останнім умов договорів про закупівлю №№154 - 157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р. та 3% річних та інфляційних нарахувань у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природною зазначені договори є договорами поставки.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.п. 5 п. 2 Положення "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №921 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю - це договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти. У п.п.12 п. 2 Положення визначено, що переможець процедури закупівлі - це учасник, тендерна пропозиція якого за результатами оцінки визнана найбільш економічно вигідною та акцептована.

Пунктом 84 передбачено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Частково задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД", суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо кількості продуктів харчування, відвантажених позивачем та отриманих відповідачем та суми коштів, яку позивач отримав від відповідача, відтак, відповідач повинен був сплачувати позивачу вартість отриманих продуктів харчування за цінами, які визначені у договорах про закупівлю №№154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р. та додатках №1 до цих договорів, які були акцептовані відповідачем, натомість відповідач помилково сплачував вартість, виходячи з цін, які вказані в додаткових угодах № 1 до цих договорів та товаросупровідних документах наданих позивачем під час здійснення поставки. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що постановою Вищого господарського суду від 14.08.2012р. у справі №5021/3004/2011 встановлені обставини щодо відсутності підписаних додаткових угод № 1 до зазначених договорів від 25.02.2009р., що свідчить про те, що зазначені додаткові угоди не можуть бути підставою для виникнення прав та обов'язків між позивачем та відповідачем.

Проте колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками апеляційного господарського суду про передчасність та помилковість таких висновків місцевого господарського суду з огляду на наступне.

У п.2.4. договорів №№154 - 157, 160, 162, 169 сторони погодили, що постачальник (позивач) має право постачати продукти харчування Користувачам за цінами нижче тендерних, згідно додатків, які додаються. Тобто за умовами даного пункту позивач був наділений суб'єктивним правом зменшити вартість поставлених ним товарів. Судом апеляційної інстанції встановлено та представником позивача у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтверджено, що впродовж 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКД", поставивши продукцію згідно договорів, добровільно визначало ціну нижче ніж була погоджена за результатами проведеного тендеру, яку відображало у накладних та рахунках для оплати наданих Управлінню освіти і науки Сумської міської ради.

При цьому, судом попередньої інстанції, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Управління освіти і науки Сумської міської ради на підставі виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "СКД" рахунків у повному обсязі сплатило вартість отриманих продуктів харчування, що також не заперечується сторонами.

Підставою для виникнення спору у даній справі стала відмова відповідача в оплаті рахунків позивача №111-116 від 05.09.2012р. на загальну суму 1226914,72 грн., виставлних згідно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" від 06.09.2012р. Спірна сума, за твердженням сторін, є різницею між ціною за основними договорами та сумою, визначеною позивачем у первинних бухгалтерських документах, наданих для оплати відповідачеві. У відповідності до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що сума заборгованості має підтверджуватись відповідними доказами, якими згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік є первинні документи бухгалтерського обліку.

Проте у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували право позивача вимагати оплати поставленої продукції за цінами зазначеними у договорах про закупівлю №№154 - 157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем, на підтвердження існування у відповідача боргу в означеній сумі, не надано до господарського суду первинних документів бухгалтерського обліку, як того вимагають умови договору та вимоги чинного законодавства. Відтак, заборгованість Управління освіти і науки Сумської міської ради у розмірі 1226914,72 грн. є документально необґрунтованою.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ч. 2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження обумовлюються метою касаційного перегляду, яка полягає в перевірці застосування норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням зазначеного вище, а також зважаючи на те, що доводи заявника касаційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час вирішення спору, судом попередньої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, а норми права застосовані вірно.

Таким чином, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. у справі №5021/1464/12 - без змін.

Головуючий суддя:С. Владимиренко Судді: Н. Акулова О. Кролевець