Ухвала

від 31.07.2014 по справі 2а-11295/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11295/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Карпушової О.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року у справі за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Берграсс», третя особа - Головне управління юстиції у місті Києві про припинення юридичної особи,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва в 2010 році звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Берграсс» та припинення цієї юридичної особи.

Позовні вимоги мотивовано приписами статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції Закону на час звернення до суду), відповідно до яких підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. За посиланням позивача, правочини вчинені товариством з обмеженою відповідальністю «Берграсс» є нікчемними, що є підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та відповідно припинення юридичної особи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 №К/9991/26022/11 задоволено частково касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011; закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Берграсс»; в решті справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Берграсс» зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.11.2008, код ЄДРПОУ 36281376.

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Берграсс» та припинення цієї юридичної особи відповідно до приписів статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у редакції Закону на час звернення до суду, відповідно до яких підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» - державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києва та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи -підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Згідно до ст. 104 ЦК України - юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особичерез допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 110 ЦК України - юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також у інших випадках встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, визначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив у поставної суду, що податковий орган - позивач у справі не є тією особою, яка наділена повноваженнями ініціювати припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Крім того, відсутність намірів в особи, яка зареєструвала підприємство, займатись підприємницькою діяльністю, не могла стати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації, оскільки ч. 1 ст. 27 Закону чітко визначений перелік підстав для відмови у здійсненні такої реєстрації.

При цьому, виходячи з аналізу приписів ст. 19-1 Податкового кодексу України, завданням контролюючого органу є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 20.1.12 п. 20.1 ст.20 ПК України визначено, що орган державної податкової служби має право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Проте, з урахуванням вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та вимог ст. ст. 20, 21 ПК України таке звернення може мати місце не у всіх випадках, визначених ст. 38 Закону, а лише тоді, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Отже, податковий орган має право на звернення з вимогою про припинення суб'єктів господарювання у випадку, коли підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів ДПС декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Так, п. 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України №80 від 19 лютого 1998 року (зі зміна та доповненнями) - якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи ДПС податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник ОДПС приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про припинення юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Доказів, які б свідчили про неподання відповідачем протягом року до ОДПС податкових декларацій, документів фінансової звітності, позивач в ході розгляду справи не надав.

Отже, до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути з моменту його внесення, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: О.В. Карпушова

І.В. Федотов

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Карпушова О.В.

Федотов І.В.