Ухвала

від 28.07.2014 по справі 2а-12768/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2014 р. м. Київ К/9991/20777/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі № 2а-12768/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгоптцентр-Трейд»

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації. припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про визнання недійсним запису щодо проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні цієї юридичної особи, та припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгоптцентр-Трейд».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Нововодолазька МДПІ у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, ст.ст. 54, 238, 239, 247 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Ці самі положення містяться у пункті 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинний на час розгляду справи судами).

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (чинного на час розгляду справи судами) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

У Господарському кодексі України вживаються терміни «скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання», «припинення діяльності суб'єкта господарювання». Водночас, стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін «припинення юридичної особи». Термін «припинення юридичної особи» вживається також у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Утім, всі зазначені вище нормативно-правові акти (частина 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, частина 2 статті 104, частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 59 Господарського кодексу України) пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Отже, позовні вимоги про припинення юридичної особи, спрямовані на втрату останньою цивільної правоздатності, відповідають повноваженням органу державної податкової служби, але виключно тим повноваженням, які направленні на виконання визначених законом функцій.

Своєю чергою, державні органи згідно із частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів державної податкової служби поширюється на відносини в сфері оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтями 38 та 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, а лише в тих, коли діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Позивач підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи визначив частину другу статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV - визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

В обґрунтування позову та касаційної скарги позивач посилається на те, що засновник підприємства - ОСОБА_2 не має стосунку до його фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на завдання шкоди економічним інтересам держави. Крім того, податковий орган посилається на ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України, згідно з якою у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Позивач не довів в судах попередніх інстанцій наведені ним обставини, зокрема, не надав доказів неподання відповідачем протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності та здійснення ТОВ «Торгоптцентр-Трейд» діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.

Посилання контролюючого органу на втрату паспорта засновником відповідача в 2004 році не доводить те, що на момент створення ТОВ «Торгоптцентр-Трейд» у 2008 році ОСОБА_2 не володів вказаним документом, а реєстрація юридичної особи здійснювалась іншими особами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позову.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.А. Моторний