Рішення

від 05.08.2014 по справі 127/26940/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.08.2014 Справа № 127/26940/13-ц

Провадження № 2/127/451/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Свій позов мотивувала тим, що вона є спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Іншими спадкоємцями першої черги є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав неможливості визначення частки померлого у спільному майні подружжя. Відповідач ОСОБА_4 не бажає самостійно здійснити поділ майна, не надала нотаріусу оригінали відповідних документів, які підтверджують права спадкодавця на майно, що змусило позивача з метою захисту своїх спадкових прав звернутись з даним позовом до суду та просила визнати за нею право власності на 1/6 частки земельних ділянок, що розташовані в с.Бохоники Вінницького району та в СТ «Комунальник» Агрономічної сільської ради Вінницького району, на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, 1/3 частки квартири АДРЕСА_3, на 1/3 частки майна Малого приватного підприємства «ЮМО», на частку грошових коштів, що знаходяться на рахунках в установах банків та стягнути 1/6 частки вартості гаража, що розташований на прибудинковій території будинку по АДРЕСА_2.

Протокольною ухвалою суду від 23 січня 2014 року до участі у справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_3, а надалі 19 лютого 2014 року в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залучено: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, оскільки частина майна щодо якого заявлені вимоги належить цим особам.

Заявлені вимоги позивач змінювала неодноразово (т.1 а.с.192-193, т.2 а.с.229-230).

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 31 липня 2014 року (т.2 а.с.224) та від 05 серпня 2014 року (т.2 а.с.232) позовні вимоги ОСОБА_6, зазначені нею самою, залишені без розгляду.

В остаточній редакції позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на: 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,150 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_10; 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7; на 1/3 частину в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО» (АДРЕСА_4, розмір статутного капіталу - 1100 грн.); на 1/3 частину майна Малого приватного підприємства «ЮМО», що складається з: залишку коштів на поточному рахунку НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 342,27 грн., кваліфікаційного сертифіката архітектора серії АР №000078, виданого на ім'я ОСОБА_10 02.12.2010 року строком на 5 років, залишковою вартістю 1145 грн., персонального комп'ютера AMD Athlon 4400, залишковою вартістю 2070 грн., монітора LG L1952S, залишковою вартістю 700 грн., програми Win XP 2008 р., залишковою вартістю 300 грн., принтера Canon Pixma ix 6540, залишковою вартістю 2600 грн., предметів офісного обладнання та офісних меблів, залишковою вартістю 2000 грн.; 1/3 частину тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), розташованого на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати (т.2 а.с.229-230).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали на підставах, викладених в позовній заяві. При цьому відмітили, що майно щодо якого заявлені вимоги, є спадковим майном, ОСОБА_4 не надала належних доказів, що це майно є її особистою власністю. При цьому зазначили, що відповідач не скористалася своїм правом та не отримала свідоцтво на частку в майні подружжя та не звернулася до суду про виділ частки, тому вказане майно в цілому є спадковим майном.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник останньої - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнали частково, пояснили, що відповідачі є спадкоємцям померлого ОСОБА_10 При цьому наголошували, що земельна ділянка в с.Бохоники Вінницького району хоча і придбана в період шлюбу з померлим, однак придбавалася за кошти, які належать безпосередньо ОСОБА_4 і тільки 7 тис. грн. на її придбання були вкладені спільно, тому виходячи з цієї суми позов в цій частині визнають в частині 17/1000. Щодо квартири в м.Черкасах, то відмічають, що ця квартира ще при житті ОСОБА_10 була ним відчужена ОСОБА_9, до неї вимоги не пред'явлені, а не проведення останньою реєстрації права власності на квартиру не свідчить про включення цього майна до спадкової маси. Щодо частки в статутному капіталі, то відповідачі не заперечували щодо задоволення позову в цій частині в розмірі 1/6, однак щодо конкретного майна приватного підприємства, то зазначали, що відповідно до ст.191 ЦК України об'єктом є майновий комплекс, який включає в себе не тільки активи, але і зобов'язання. В частині вимог про визнання права власності на частку в гаражі, то вказували, що це майно було придбане в період шлюбу, тому спадковим майном є ? його частина, однак просили залишити ці вимоги без розгляду, оскільки позивач вимоги щодо гаражу залишала без розгляду.

Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що земельна ділянка в СТ «Комунальник» та квартира АДРЕСА_5, які є предметом спору, належить відповідно їм на праві власності, а не померлому. Надалі вимоги щодо цього майна за заявою позивача залишені без розгляду, про що зазначалося вище.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12 квітня 2013 року, актовий запис №1023 (т.1 а.с. 10, зворот).

Відповідно до копії спадкової справи №205/2013 до майна померлого ОСОБА_10, спадкоємцями першої черги щодо його майна є дружина ОСОБА_4, з якою останній перебував у зареєстрованому шлюбі з 07 грудня 1994 року, син ОСОБА_3 та громадянка Росії дочка ОСОБА_6 Інші спадкоємці першої черги відсутні (т.1 а.с. 8, 15, 70, 203-224). Позивач в межах строку визначеного законодавством 17.09.2013 року подала заяву про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено (т.1 а.с. 35).

Під час перебування у шлюбі з померлим ОСОБА_10 відповідач ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_12, реєстровий №6604, придбала земельну ділянку площею 0,150 га, яка розташована в АДРЕСА_10 (т.1 а.с.127). На підставі вказаного договору 12.05.2008 року на її ім'я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №257204, реєстровий №010880500108 (т.1 а.с.128).

Померлий ОСОБА_10 є засновником Малого приватного підприємство «ЮМО» (м.Вінниця, вул. 1-го Травня, 84, кв. 25, код ЄДРПОУ 24895881) із статутним капіталом в розмірі 1100 грн., яке створене 10.04.1997 року (т. 1 а.с. 14, 226-232).

За життя ОСОБА_10 подружжям була придбана тимчасова конструкція (залізобетонний гараж), який встановлений на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_2, про що укладений відповідний договір з міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс». Наразі 18.06.2013 року даний договір переукладений з ОСОБА_3, про що свідчить типовий договір №210/13 ID 19660 про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) від 18.06.2013 року. Ринкова вартість даного гаража відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №79 від 27.05.2014 року складає 17200 грн. (т.1 а.с. 158, т.2 а.с. 141-161).

ОСОБА_10, будучи спадкоємцем ? частини квартири АДРЕСА_7, 31.08.2010 року продав вказану частку ОСОБА_9 (т.1 а.с.141). Однак за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначається належність цієї частки померлому ОСОБА_10 (т.1 а.с.12).

Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, визначені спадковим правом України, зокрема спадкуванням за законом, а також нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» в частині застосування колізійних норм права спадкування за участі іноземного елемента.

Відповідно ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору; спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

14.07.1995 року в рамках національного законодавства України набула чинності Мінська Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, учасницею якої є Російська Федерація.

Згідно ст. 44 Конвенції громадяни кожної із Договірних сторін можуть спадкувати на територіях інших Договірних сторін майно чи права за законом чи за заповітом на рівних умовах і в тому ж об'ємі, як і громадяни даної Договірної сторони.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267, ч.5 ст.1268 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пред'являючи вимоги про визнання права власності на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,150 га, розташованої в АДРЕСА_10, позивач зазначає, що вказане майно було придбане в період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_10, тому відповідно ? його частина є спадковим майном, а відповідно частка позивача становитиме 1/6. Разом з тим, судом встановлено, що 07 березня 2006 року ОСОБА_13, батько відповідача, подарував своїй доньці ОСОБА_4 кошти в сумі 20 000, 00 грн. для подальшого використання їх при купівлі садового дачного будинку, що підтверджується договором дарування, укладеним ними 07.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_14, за реєстровим №894 (т.1 а.с.122). 13 квітня 2006 року ОСОБА_4 придбала земельну ділянку площею 0,0510 га в СТ «Комунальник-1, ділянка НОМЕР_4 на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_12, за реєстровим № 2295 (т.1 а.с.123). 25 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_4 продає вказану земельну ділянку ОСОБА_7 за ціною 60 000,00 грн., про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_15, за реєстровим №653 (т.1 а.с.125-126, 233-234) та 08.11.2007 року купує земельну ділянку площею 0,150 га, яка розташована в АДРЕСА_10 за ціною 67 000,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_12, реєстровий №6604. Суд знаходить обґрунтованими твердження відповідача ОСОБА_4, що 7 тис. грн., вкладених при купівлі цієї земельної ділянки, є спільним майном подружжя, половина з яких є спадковим майном, а тому позивач має право на 17/1000 частки в цій земельній ділянці (1167 грн ((7000,00:2):3):67000,00). Щодо позиції позивача про неналежність доказів щодо збільшення частки ОСОБА_4 в даному майні, то суд зауважує, що відсутність доказів про перерахування коштів по вказаним правочинам через банківські установи, про які так наполягали представники позивача, не свідчить про не вчинення цих дій. Натомість, послідовний характер укладених правочинів, не значний проміжок часу між ними, відповідний грошовий вираз свідчать про те, що лише близько 10% в спірній земельній ділянці є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, половина з яких входить до спадкового майна. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню в частці 17/1000.

Що стосується вимог про визнання права власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_8, то позов в цій частині задоволенню не підлягає. Суд звертає увагу, що позов пред'явлений до ОСОБА_4 та ОСОБА_16, а не до ОСОБА_9 Позивач своїм правом щодо залучення останньої в якості відповідача не скористалася, хоча положення ч.4 ст.10 ЦПК України судом роз'яснювалися позивачу. При цьому слід зауважити, що, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 на праві власності належала ? частки квартири АДРЕСА_9, але за договором купівлі-продажу від 31.08.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_17, під реєстровим №3312 (т.1 а.с.141), ця частка була відчужена на користь ОСОБА_9. Зважаючи на таку обставину в цілому спростовується обґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині, оскільки спірна частка в силу положень ст.1218 ЦК України не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_18 Щодо позиції позивача про відсутність реєстрації права власності за ОСОБА_9, то суд звертає увагу, що навіть відсутність такої реєстрації не включає дане майно до складу спадкового майна, адже після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем, на що звертає увагу Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в постанові від 07.02.2014 року №5.

Щодо визнання права власності на частку в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО» ( код ЄДРПОУ 24895881, місцезнаходження: м. Вінниця, вул.І Травня,84/2), то суд враховує часткове визнання позову в цій частині відповідачами. При цьому вважає, що частка позивача становитиме 1/6. До такого висновку, суд прийшов з врахуванням того, що приватне підприємство було створене під час перебування померлого та ОСОБА_4 в шлюбі, тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України (справа № 1-8/2012), його статутний капітал є об'єктом права спільної сумісної власності, а враховуючи рівність часток подружжя, до складу спадщини входить ? його частка, відповідно позивач має право на 1/6. Позиція позивача, що оскільки ОСОБА_4 не отримала свідоцтво на частку в майні подружжя та не звернулася до суду про виділ цієї частки, тому втратила свою частку, не ґрунтується на нормах цивільного законодавства і є надуманою.

Щодо вимоги про спадкування конкретно визначеного майна приватного підприємства (залишку коштів на поточному рахунку НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 342,27 грн., кваліфікаційного сертифіката архітектора серії АР №000078, виданого на ім'я ОСОБА_10 02.12.2010 року строком на 5 років, персонального комп'ютера AMD Athlon 4400, монітора LG L1952S, програми Win XP 2008 р., принтера Canon Pixma ix 6540, предметів офісного обладнання, офісних меблів), то суд звертає увагу, що відповідно до положень Статуту Малого приватного підприємства «ЮМО», останнє є власником майна (п.4.1. Статуту), відповідно подружжя не має права власності на його майно, адже не може бути, щоб на одне й те саме майно були різні власники - і юридична особа, і його засновник та другий з подружжя. При цьому, суд зауважує, що згідно ст.191 ЦК України підприємство є єдиними майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до його складу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі споруди, устаткування, інвентар та сировину, прав вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Тобто, приватне підприємством є окремим об'єктом цивільних прав і майно, що відноситься до складу підприємства, є власністю цього підприємства , а не спадкодавця, якому належать права щодо спірного підприємства, як єдиного майнового комплексу. Позивач на вказані положення не звернув, хоча судом неодноразово зверталась увага на вказані положення та роз'яснювалися положення ч.4 ст.10 ЦПК України. Тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо визнання права власності на частку тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_2, то вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частині визнання права власності на 1/6 його частину. При цьому, суд враховує, що вказане майно було придбане померлим в період шлюбу, тому до складу спадщини входить ? його частка, яка належала померлому. Суд не враховує твердження позивача, що ОСОБА_4 втратила свою частку, так як не отримала свідоцтва на частку в майні подружжя та не звернулася до суду про виділ цієї частки, про що вже зазначалося вище. При цьому, суд також не бере до уваги заяву відповідачів щодо залишення вказаної вимоги без розгляду, так як вимоги щодо гаражу залишені без розгляду, оскільки позивач змінила лише спосіб поділу цього майна між спадкоємцями.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи, що судом задоволено вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на 17/1000 частин земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_10, 1/6 частки в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО», 1/6 частину тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), враховуючи вартість вказаного майна та мінімальний розмір судового збору, який діяв на момент подання позову, а також судові витрати, пов'язані з забезпеченням позову та витребуванням доказів (які враховуються частково), суд вважає за можливе стягнути з відповідачів по 173,83 грн. судового збору. Щодо судових витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи, то суд враховує, що вартість вказаного гаража визначалась з метою сплати компенсації за частку в ньому, вимоги щодо якої позивач залишила без розгляду, тому дані витрати в силу положень ст.88 ЦПК України розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право», ст.ст.15,16, 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1261, 1267,1268, 1278 ЦК України, ст.ст.60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом право власності на:

17/1000 частин земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_10,

1/6 частку в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО», код ЄДРПОУ 24895881, місцезнаходження: м. Вінниця, вул.І Травня,84/25,

1/6 частину тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_2 (типовий договір №210/13 ІD 19660 від 18.06.2013 року).

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 по 173,83 грн. судового збору.

В решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повний текст рішення буде виготовлений у встановлений ч.3 ст.209 ЦПК України п'ятиденний строк.

Суддя: