Постанова

від 05.08.2014 по справі 903/518/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

05 серпня 2014 року Справа № 903/518/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Сініцина Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - сільськ.голова Мельник Н.Т, адв. ОСОБА_2 (дог. б/н від 29.05.2014 р.)

відповідача - пред-ка Романюка Л.С. (пост.дов. №3 від 17.06.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргувідповідача на рішення господарського суду Волинської області від 03.07.14 р. у справі № 903/518/14

за позовом Грем'яченської сільської ради

до приватного підприємства "Волиньагропромбуд"

про розірвання договору купівлі-продажу

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014 р. у справі № 903/518/14 (суддя Гончар М.М.) задоволено позов Грем'яченської сільської ради до приватного підприємства «Волиньагропромбуд» про розірвання договору купівлі-продажу. Розірвано договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу на аукціоні, укладеного 17.05.2013 р. Грем'яченською сільською радою та приватним підприємством «Волиньагропромбуд», та додаткову угоду від 29.10.2013 р. до договору від 17.05.2013 р. Підлягає стягненню з приватного підприємства «Волиньагропромбуд» на користь Грем'яченської сільської ради 1218 грн. витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач приватне підприємство «Волиньагропромбуд» подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що приватне підприємство «Волиньагропромбуд» не було судом належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду справи, що є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Посилаючись на норми ст.651 ЦК України, яка встановлює підстави для розірвання договорів при відсутності на це згоди іншої сторони, скаржник зазначає, що позивач повинний був навести докази саме істотного порушення приватним підприємством «Волиньагропромбуд» договору і додаткової угоди до нього від 29.10.2013 р. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач позбавляється чогось, на що він розраховував при підписанні договору і додаткової угоди від 29.10.2013 р. до нього. Суд першої інстанції на цю обставину увагу не звернув. На підставі вищенаведеного доводить, що у позивача відсутні підстави для розірвання договору відповідно до ст.651 ПК України. Статтею 652 ЦК України конкретизовано обставину, за якої може бути достроково розірвано договір. При цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали його на інших умовах. Позивачем не надано суду першої інстанції жодних доказів існування істотної зміни обставин.

Скаржник стверджує, що відповідно до п.1.2 договору приватне підприємство «Волиньагропромбуд» набуло право власності на об'єкт з моменту повної оплати вартості придбаного майна. Посилаючись на ст.41 Конституції України, скаржник зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Однак, суд першої інстанції протиправно збавив приватне підприємство «Волиньагропромбуд» його права власності на майно, яке він набув на аукціоні згідно договору від 17.05.2013 р..

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив процесуальне право приватного підприємства «Волиньагропромбуд», передбачене ст.ст.22, 27 ГПК України, позбавивши його права залучити у відповідності до ст.27 ГПК України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство «Санаторій матері і дитини «Пролісок».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач Грем'яченська сільська рада заперечує її доводи, вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Спростовуючи доводи апелянта, позивач вказує, що твердження відповідача про те, що розгляд справи без його присутності був обумовлений неналежним повідомленням судом про час та місце судового засідання, не ґрунтується на нормах закону і суперечить фактичним обставинам справи, оскільки суд заздалегідь та належним чином згідно з нормами ст.ст.64, 86 ГПК України повідомив відповідача про час та місце судового засідання, а тому мав законні підстави розглядати справу по суті без участі представника відповідача.

Позивач зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоду. Вказані обставини повною мірою стосуються закріпленого в договорі купівлі-продажу від 17.05.2013 року обов'язку відповідача провести розібрання об'єкта незавершеного будівництва в обумовлений строк. Так, предметом купівлі-продажу за вказаним договором, а також протоколом аукціону від 15.05.2013 р. є не будівля як така, а об'єкт під розібрання, що представляє собою будівельні матеріали. Тому без обов'язку покупця щодо розібрання об'єкту купівлі-продажу договір укладений бути не міг. Продаж зазначеного об'єкту викликався не стільки отриманням за нього певної грошової суми, як необхідністю звільнення ділянки від непридатної для навчання дітей будівлі, яка уже була виділена під будівництво нової школи замовнику-районному відділу освіти. Сторони на виконання цієї важливої умови договору купівлі-продажу 29.10.2013 р. уклали додаткову угоду, в якій закріпили строк виконання цього зобов'язання відповідачем в строк до 15.12.2013 р. та фіксування такого виконання окремим актом. В контексті наведеного твердження відповідача про відсутність підстав вважати істотною умовою договору зобов'язання покупця щодо розібрання незавершеного будівництва та зачищення будівельного майданчика під нове будівництво є введенням в оману суд з приводу фактичних обставин справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі, просив рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014 р. у справі № 903/518/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014 р. у справі №903/518/14 є законним та обґрунтованим, а тому просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.05.2013 р. Грем'яченською сільською радою (продавець) та приватним підприємством «Волиньагропромбуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу окремо індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу на аукціоні /а.с.9-12/, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати на умовах даного договору у власність покупця об'єкти незавершеного будівництва приміщення школи (об'єкт приватизації що представляє собою будівельні матеріали) вул.Грушевського, 89, с.Грем'яче, Ківерцівського району, Волинської області, пл.забудови 2247,00 кв.м. під розбір. Продаж майна відбувся шляхом аукціону, про що складений протокол № 55 від 15.05.2013 р.

За умовами договору покупець зобов'язаний сплатити вартість даного об'єкту відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Відповідно до п.2.1. договору покупець зобов'язаний протягом шістдесяти календарних днів з моменту підписання договору сторонами внести кошти за придбаний об'єкт в сумі 41317 грн. на рахунок продавця.

Згідно з п.3.1. передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю в 3-х денний термін з дня повної сплати вартості приміщення. Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем засвідчується актом передачі приватизованого майна, який підписується сторонами (п.3.2. договору).

Пунктом 12.2 договору сторони узгодили, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

29.10.2013 р. сторони уклали додаткову угоду до договору від 17.05.2013 р./а.с.13/, відповідно до якої сторони узгодили термін виконання робіт по демонтажу об'єкту незавершеного будівництва школи по вул.Грушевського,89 в с.Грем'яче Ківерцівського району Волинської області до 15 грудня 2013 року.

Пунктом 4.4. додаткової угоди сторони погодили складання акту приймання-здавання робіт, що фактично були виконані відповідно до будівельних правил і норм демонтажу, та надання такого акту на підпис продавцю в 3-х денний термін з дня закінчення будівельних робіт.

Договір та додаткова угода підписані представниками сторін та скріплені їх печатками /а.с.9-13/.

23.05.2013 р. відбулось прийняття-передача від Грем'ячівської сільської ради підприємству «Волиньагропромбуд» в особі директора Мухи П.О. комунального майна - незавершеного будівництва приміщення школи (під розбір) площею 2247 кв.м, балансовою вартістю 41317 грн. та ціною продажу - 41317 грн., про що сторони склали акт /а.с.59/.

Покупець підприємство «Волиньагропромбуд» сплатив обумовлену договором ціну в сумі 41317 грн. 15.07.2013 р., що підтверджується копією платіжного доручення та випискою з особового рахунку /а.с.68-69/ та не заперечується сторонами.

Отже, на умовах договору 17.05.2013 р. між сторонами відбулись правовідносини купівлі-продажу комунального майна, які регулюються нормами пар.1 гл.54 Цивільного кодексу України та законодавством про приватизацію.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу передача майна у власність іншій стороні та оплата за це майно певної грошової суми. Разом з тим, за умовами п.1.1. договору від 17.05.2013 р. сторони визначили, що предметом договору в даному випадку є передача незавершеного будівництва приміщення школи під розбір. Умовами додаткової угоди від 29.10.2013 р. (п.п.4.3, 4.4) сторони визначили термін виконання робіт по демонтажу об'єкта незавершеного будівництва та обумовили підтвердження виконання таких робіт шляхом складання акту приймання-передачі.

Таким чином, сторони визначили в якості істотної умови договору виконання демонтажу об'єкту незавершеного будівництвом у певний строк, і метою позивача за договором купівлі-продажу бело не лише одержання коштів, але й демонтаж об'єкту незавершеного будівництва з дотриманням техніки безпеки, пожежної безпеки тощо.

Відповідачем такі умови договору не виконані, акт про виконання робіт по демонтажу сторонами не складений і відповідачем не надавався позивачу для підписання. Докази виконання цих умов договору суду не представлені в порядку ст.ст.33-34 ГПК України.

Грем'яченська сільська рада 27.12.2013 р. направила відповідачеві лист № 1.11/517 із вимогою виконати відповідні роботи, обумовлені договором, до 10.01.2014 р. До листа долучений акт обстеження будівельних робіт, з якого вбачається, що демонтаж не виконаний, а будівельні матеріали та будівельне сміття розкидані по периметру котловану та всього об'єкту /а.с.13-15/. Відповідач одержав таку вимогу 08.01.2014 р./а.с.14/ і не відреагував на неї.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що умови договору щодо демонтажу об'єкту незавершеного будівництва школи по вул.Грушевського,89 в с.Грем'яче Ківерцівського району Волинської області відповідачем не виконані. Доказів, які б підтверджували протилежне, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до норм ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст.651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Спеціальним законом, який регулює взаємовідносини сторін при купівлі-продажу об'єктів приватизації є Закон України «Про приватизацію державного майна», частина 5 статті 27 якого передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу. Колегія суддів звертає увагу, що поняття 'вимога' охоплює вимогу, заявлену в судовому порядку.

Отже, судом встановлено, що умови договору щодо демонтажу об'єкту не завершеного будівництва школи по вул.Грушевського,89 у с.Грем'яче Ківерцівського району Волинської області відповідачем не виконані, і позивач очевидно позбавлений того результату, на який розраховував при укладенні договору.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу окремо індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу на аукціоні від 17.05.2013 р. та додаткової угоди від 29.10.2013 р., яка є невід'ємною частиною основного договору (п.3 додаткової угоди). Така вимога є правовим наслідком невиконання відповідачем умов договору з урахуванням вищенаведеного.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014 р. у справі № 903/518/14 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Так, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника про допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, які є підставою для скасування рішення у справі, зокрема, щодо розгляду господарським судом справи за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про місце засідання суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.06.2014 р., відповідно до якої судове засідання було призначене на 25.06.2014 р., направлена відповідачеві 10.06.2014 р. - з дотриманням нормативно визначених строків та за належною, наявною в матеріалах справи адресою с.Зубильне Локачинського району Волинської області.

Належна адреса відповідача була надана суду позивачем і підтверджена в подальшому довідкою з ЄДР /а.с.63/.

Судова повістка була направлена господарським судом за цією адресою у достатні терміни відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень». Так, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

у межах області - Д+3, пріоритетної - Д+1.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції вищезазначені нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Відповідно до 3 абзацу п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Згідно з п.117 Правил надання послуг поштового зв'язку, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Ухвала про призначення судового засідання на 25.06.2014 р. була відправлена 10.06.2014 р. та повернута господарському суду з довідкою поштового відділення 'по закінченню терміну зберігання' /а.с.32/.

Ухвала про відкладення судового засідання на 03.07.2014 р. була направлена господарським судом Волинської області відповідачеві за належною адресою 26.06.2014 р. - у достатні строки з урахуванням вищенаведених нормативів поштового обігу. Поштовим відділенням судова повіства вручена адресату 03.07.2014 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення /а.с.35/.

Отже, наявні у справі докази не свідчать про невиконання судом необхідних процесуальних дій згідно зі ст.87 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» адресат вважається повідомлений про час і місце розгляду справи судом в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації-адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення за п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, оскільки суд двічі повідомляв відповідача про місце засідання суду.

Заявлене відповідачем клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача комунальне підприємство «Санаторій матері і дитини «Пролісок» колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Колегія суддів не вбачає підстав для залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача комунальне підприємство «Санаторій матері і дитини «Пролісок», оскільки в даній справі досліджуються права та обов'язки за договором сторін - позивача і відповідача - як підстава для розірвання цього договору купівлі-продажу окремо індивідуально визначеного майна. Тому дії чи участь комунального підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок», який не є стороною договору, не мають значення у даному спорі.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України. Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат віднесені витрати на оплату послуг адвоката.

Частиною 5 статі 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 25.06.1998 р. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 /а.с.24/. Із протоколів судових засідань, ухвал та рішення суду, а також прибуткового касового ордеру № 3 від 29.05.2014 р. та відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що правова допомога фактично надана адвокатом ОСОБА_2, який відповідно до договору від 29.05.2014 р. діяв як адвокат і отримав винагороду в сумі 2000 грн. від Грем'яченської сільської ради /а.с.18, 19, 22-26, 28-31,-43, 44-45, 49-55, 56-57, 98-100, 111-113,102-122, 125-129/.

Враховуючи зазначене та з урахуванням особливостей щодо співрозмірності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу з фактичним обсягом наданих послуг, складністю справи та предметом спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на відповідача, крім витрат на оплату судового збору, витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Волиньагропромбуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014 р. у справі №903/518/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.