Постанова

від 15.10.2014 по справі 903/518/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 903/518/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 у справі № 903/518/14 Господарського суду Волинської області за позовомГрем'яченської сільської ради до Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" пророзірвання договору купівлі-продажу

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачаРоманюк Л.С. В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року Грем'яченська сільська рада звернулась до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Волиньагропромбуд", в якій просила суд розірвати договір купівлі-продажу окремо індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу на аукціоні від 17.05.2013, укладеного між Грем'яченською сільською радою та Приватним підприємством "Волиньагропромбуд", додаткову угоду від 29.10.2013 до цього договору та витрати на послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.07.2014 (суддя Гончар М.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 (головуючий Маціщук А.В., судді: Гулова А.Г., Сініцина Л.М.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Приватне підприємство "Волиньагропромбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу Грем'яченська сільська рада заперечує проти доводів касатора та просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Крім того, заявник заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке судом задоволено.

Про час та місце проведення судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що за результатами проведення аукціону з продажу майна 17.05.2013 між Грем'яченською сільською радою (продавцем; позивачем у справі) та Приватним підприємством "Волиньагропромбуд" (покупцем; відповідачем у справі) укладено договір купівлі-продажу окремо індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу на аукціоні (а.с.9-12), за умовами якого продавець зобов'язався передати на умовах даного договору у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва приміщення школи (об'єкт приватизації, що представляє собою будівельні матеріали) вул. Грушевського, 89, с. Грем'яче, Ківерцівського району, Волинської області, пл. забудови 2 247, 00 кв. м. під розбір, а покупець зобов'язався сплатити вартість даного об'єкта. У договорі містяться підписи сторін, які скріплені їх печатками.

23.05.2013 на виконання умов договору зазначений об'єкт незавершеного будівництва балансовою вартістю та ціною продажу - 41 317 грн. був переданий відповідачу за актом приймання-передачі комунального майна (а.с.59).

15.07.2013 відповідачем перераховано до бюджету Грем'яченської сільської ради обумовлену договором суму коштів, що підтверджується копією платіжного доручення та випискою з особового рахунку (а.с.68-69).

Зазначені обставини в установленому порядку не спростовані і сторонами не заперечуються.

Додатковою угодою від 29.10.2013 до зазначеного договору, сторони узгодили термін виконання робіт по демонтажу об'єкту незавершеного будівництва до 15 грудня 2013 року, а також погодили складання акту приймання-здавання робіт, що фактично були виконані відповідно до будівельних правил і норм демонтажу, та надання такого акту на підпис продавцю в 3-х денний термін з дня закінчення будівельних робіт. В угоді містяться підписи сторін, які скріплені їх печатками (а.с.13).

27.12.2013 Грем'яченська сільська рада направила відповідачеві лист за № 1.11/517 із вимогою виконати роботи, обумовлені договором та передати сільраді будівельний майданчик на підставі акту приймання-здавання до 10.01.2014. До листа долучений акт обстеження будівельних робіт, з якого вбачається, що демонтаж не виконаний, а будівельні матеріали та будівельне сміття розкидані по периметру котловану та всього об'єкту (а.с.14-15). Дану вимогу відповідач одержав 08.01.2014 (а.с.14), однак залишив її без реагування та задоволення.

В своєму позові позивач послався на неналежне невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення демонтажних робіт по об'єкту незавершеного будівництва та оформлення відповідного акту приймання-передачі в підтвердження виконання таких робіт. Внаслідок цього, позивач поніс додаткові витрати на оплату відповідних робіт іншою юридичною особою. На думку позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу комунального майна наявні правові підстави для його розірвання.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок укладення договору від 17.05.2013 між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу комунального майна, які регулюються нормами параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України та нормами законодавства про приватизацію.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом спірного договору, у відповідності до пункту 1.1., в даному випадку є передача незавершеного будівництва приміщення школи під розбір та сплата його вартості. Умовами додаткової угоди від 29.10.2013 (пункти 4.3, 4.4) сторони визначили термін виконання робіт по демонтажу об'єкта незавершеного будівництва та обумовили підтвердження виконання таких робіт шляхом складання акта приймання-передачі.

Таким чином, сторони визначили в якості істотної умови договору, крім сплати вартості об'єкта продажу, виконання демонтажу об'єкту незавершеного будівництвом у певний строк. Отже, метою договору купівлі-продажу було не лише одержання коштів продавцем, але й виконання покупцем демонтажних робіт по об'єкту незавершеного будівництва.

В пункті 12.2. спірного договору передбачено право сторони розірвати цей договір за своєю вимогою у разі невиконання іншою стороною умов цього договору за рішенням господарського суду.

Крім цього, приписами пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, на які послалися суди, визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, у відповідності до вказаної норми якщо договором передбачена можливість його розірвання на вимогу сторони за невиконання іншою стороною умов цього договору взагалі (а не істотних або будь-яких окремих умов), договір підлягає розірванню.

Також, слід вказати на те, що спірний договір є договором купівлі-продажу об'єкту приватизації та укладений, у тому числі, у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", норми якого щодо укладення, розірвання, умов договору купівлі-продажу об'єкту приватизації тощо є спеціальними, а тому мають пріоритет перед застосуванням загальних норм цивільного законодавства щодо порядку та підстав розірвання договору купівлі-продажу.

При цьому слід зазначити, що нормами частини п'ятої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки . Тобто, за приписами цієї норми, договір купівлі-продажу об'єкту приватизації може бути розірвано за рішенням суду за невиконання будь-яких (а не істотних або окремих) умов цього договору.

Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині виконання робіт по демонтажу об'єкту незавершеного будівництва школи по вул. Грушевського, 89 в с. Грем'яче Ківерцівського району Волинської області та оформлення відповідного акта про виконання цих робіт з направленням його позивачу для підписання.

Визнавши встановленими зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність фактичних та правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Висновки судів колегія вважає правильними та достатньо обґрунтованими.

В своїй касаційній скарзі касатор посилається на недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору.

Передбачене нормами статті 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 19.09.2011 у справі № 22/110 та від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012.

Отже, неповідомлення позивачем відповідача в досудовому порядку про розірвання спірної угоди не позбавляє права позивача звернутись із відповідним позовом до відповідача та не є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З приводу посилання касатора на те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до матеріалів справи, про час і місце судових засідань учасники судового процесу були повідомлені належним чином, у передбачений законом спосіб.

Решта доводів, викладених касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими та наданням нової оцінки доказам у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 у справі № 903/518/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова