Постанова

від 04.08.2014 по справі 826/3965/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2014 року письмове провадження № 826/3965/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві,

до Асоціації «Союз бірж України»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Леонор»

про застосування наслідків нікчемного правочину

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонор" на користь Асоціації «Союз бірж України» вартість наданих послуг в сумі 1 237 580,00 грн., сплачених за договором від 04.02.2013 №59; стягнення з Асоціації «Союз бірж України в дохід держави 1 237 580,00 грн.

Позов мотивований тим, що прокуратурою Печерського району міста Києва проведено перевірку додержання вимог податкового законодавства в ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, під час якої виявлено порушення суб'єктами господарювання податкового законодавства, зокрема під час документальної позапланової виїзної перевірки Асоціації «Союз бірж України» (акт від 04.09.2013 №1006/26-55-22-02/32850570) виявлено, що останнім укладено договір від 04.02.2013 №59 з ТОВ "Леонор" про надання послуг з пошуку покупців, організації та проведення аукціонних торгів. Водночас, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к встановлено, що ТОВ "Леонор" зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими особами, протягом 2012-2013 років на рахунки ТОВ "Леонор" перераховувались кошти за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницька діяльність фактично не здійснювалась. У позовній заяві прокурор на підставі статей 3, 5, 7 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначає про здійснення ТОВ "Леонор" фінансово-господарської діяльності поза межами правого поля, а відповідно до статей 203, 207, 215, 216, 228, 626, 629 робить висновок про укладення договору з надання послуг від 04.02.2013 №59 між ТОВ Асоціацією «Союз бірж України та ТОВ «Леонор» з наміром осіб, які діяли від імені відповідачів, на незаконне зменшення податкових зобов'язань Асоціації «Союз бірж України та отримання права на формування податкового кредиту, а тому є таким, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Прокурор Печерського району міста Києва та Представник ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представники Відповідача 1 - Асоціації «Союз бірж України» проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях.

Зокрема зазначив, що оспорюваний договір є реальним, спрямований на настання правових та економічних наслідків, мав на меті отримання прибутку, такі прибутки у сумі 967 322,00 грн. були отримані, що підтверджується матеріалами наданими суду (додатки,1,2).

Представник ТОВ «Леонор» у судові засідання не з'явився про судовий розгляд справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду адміністративної справи в письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив :

Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Асоціація «Союз бірж України» зареєстроване як юридична особа 04.11.2008, присвоєно ідентифікаційний код 32850570, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Червоноармійська,13, директор - Берштейн Борис Леонідович; ТОВ "Леонор" зареєстроване як юридична особа 29.10.2012, присвоєно ідентифікаційний код 38464324, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 13/2, керівник та засновник - ОСОБА_2. Також у спеціальному витязі щодо ТОВ "Леонор" зазначено про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Асоціації «Союз бірж України» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Леонор» за лютий - березень 2013 року, ТОВ «Актар Групп Трейд» за травень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 04.09.2013 №1006/26-55-22-02/32850570.

З акту перевірки вбачається, що Асоціацією «Союз бірж України» надано до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договір, податкові накладні, акти про надання послуг) щодо взаємовідносин, зокрема з ТОВ «Леонор».

Судом встановлено та вбачається з акту перевірки, що 04.02.2013 року між Асоціацією «Союз бірж України» (замовник) в особі директора Беренштейна Б.Л. та ТОВ "Леонор" (виконавець) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір від 04.02.2013 № 59 про надання послуг замовнику.

Предметом Договору є послуги з пошуку покупців, організації та проведення аукціонних торгів з продажу ресурсів необробленої деревини на 2 квартал 2013 року в Черкаській, Ровенській, Волинській, Львівський, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях.

Відповідно до п.п.3.1. п. 3 Договору ціна послуг відповідно до цього Договору становить 1 031 316,67 грн., крім того ПДВ 20% - 206 263,33 грн. Загальна вартість становить 1 237580,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Леонор» складено: податкові накладні, підписано акти наданих послуг, також ТОВ «Леонор» виставлено Асоціації рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 1 237 580,00 грн., які підписані ОСОБА_2 та завірені печаткою цього товариства. Копії вказаних документів також містять матеріали справи.

Між сторонами проведено розрахунки за вказаною угодою в повному обсязі, що не заперечується позивачами.

В акті перевірки від 04.09.2013 №1006/26-55-22-02/32850570 також відображено інформацію, викладену в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 року № 158/22-90/38464324, складеного в зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ "Леонор" з постачальниками та покупцями за період з 29.10.2012 по 21.06.2013. Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва в акті від 04.09.2013 № 1006/26-55-22-02/32850570 зазначається про використання під час перевірки декларації з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2012 року - травень 2013 року, службова записка ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.05.2013 №2440/ДПІ/0710/3 стосовно ознак фіктивності та відсутності діяльності ТОВ "Леонор", протокол допиту свідка ОСОБА_2 що його непричетності до діяльності ТОВ «Леонор». В акті зазначено про відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1). Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (частина перша). Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця (ч.2).

Статтею 208 ГК України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга). У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина третя).

Прокурор обґрунтовуючи позов зазначив, що при укладенні договору про надання послуг від 04.02.2013 між Асоціацією та ТОВ «Леонор» намір осіб, які діяли від імені відповідачів, був спрямований на незаконне зменшення податкових зобов'язань Відповідача-1 та отримання права на формування податкового кредиту, а тому є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Такий договір, на думку прокурора, не спричиняє реального настання правових наслідків, а фінансово-господарська діяльність ТОВ «Леонор» здійснюється поза межами правового поля.

При цьому єдиною підставою для таких висновків представником вказано вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина перша). Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина четверта).

Позивачем долучено до матеріалів адміністративного позову вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к (33725058), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_6, та визнано його винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, вказаним вироком встановлено, що ТОВ "Леонор" (код ЄДРПОУ 38464324, юридична адреса: м. Київ, вул. Нагірна, 13/2) було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_6, вчинене повторно, а також за згодою і безпосередньою участю ОСОБА_2, який за обіцянку отримати винагороду зареєстрував ТОВ "Леонор", відкрив розрахунковий рахунок. Протягом 2012-2013 років на рахунок ТОВ "Леонор" від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Разом з тим, судом встановлено, що за наслідками податкової перевірки підприємства відповідача 1 будь-яких рішень, донарахувань податків податковим органом не прийнято.

Так представник відповідача 1 пояснив, що ними було узгоджено податкові зобов'язання за лютий-березень 2013 та подано до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України податкову накладну, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 р.

Вказані документи були прийняті ДПІ у Печерському районі, у податкового органу відсутні будь-які претензії щодо сплати коштів до Державного бюджету України за такими зобов'язаннями, відповідачем 1 повністю сплачено податки за даними зобов'язаннями, що і не заперечувалося позивачами під час розгляду справи.

На момент укладання договору, за яким ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник податку на додану вартість, зазначене спростовує доводи про порушення порядку заповнення податкових накладних через те, що вони підписані не тією особою, яка мала їх підписати. Відповідно судом визнано правомірним віднесення Асоціацією «Союз бірж України» відповідних сум до податкового кредиту у взаємовідносинах з ТОВ "Леонор".

Оцінюючи наведені докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження прокурора про наявність у посадової особи Асоціації «Союз бірж України» умислу на зменшення сплати сум податків під час укладення договору від 04.02.2013 №59 з ТОВ "Леонор", оскільки жодних доказів протиправного декларування чи не декларування податкових зобов'язань відповідачами 1,2 не надано, про їх існування не зазначено. Не встановлено такого і вироком суду.

Інших доказів на підтвердження того, що укладений між Асоціацією «Союз бірж України» та ТОВ "Леонор" договір від 04.02.2013 №59 в розумінні статті 228 ЦК України порушує публічний порядок, представником позивача не надано, про їх існування не зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідачі не надали суду доказів понесення ними судових витрат, тому судові витрати стягненню з державного бюджету на користь відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій