Постанова

від 22.07.2014 по справі 2а-7195/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/89349/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року

у справі № 2а-7195/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛугаСтар»

до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання протиправними та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛугаСтар» (далі - ТОВ «УкрЛугаСтар»; позивач) до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - Старобільська МДПІ в Луганській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ № 220-ОД від 28 липня 2011 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УкрЛугаСтар». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000232300 від 08 серпня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «УкрЛугаСтар» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Старобільська МДПІ в Луганській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до наказу № 220-ОД від 28 липня 2011 року, прийнятого на підставі статей 75, 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УкрЛугаСтар» з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, за результатами якої складено акт № 192/2300-37377231 від 08 серпня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232300 від 08 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 627,00 грн. («-» 1 627,00 грн. - основний платіж; 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України у зв'язку із завищенням податку на додану вартість на суму в розмірі 1 627,00 грн. (завищення податкових зобов'язань на суму в розмірі 45 208,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму в розмірі 43 581,00 грн.) внаслідок укладання нікчемних правочинів.

Мотивуючи свою правову позицію, відповідач наголошував на відсутності у постачальника позивача - Приватного підприємства «Спецмегапостач-Д» виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебуванні зазначеної юридичної особи за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також відхиленнях відповідно до даних бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» між показниками ТОВ «УкрЛугаСтар» та ПП «Спецмегапостач-Д».

Вказане, на переконання Старобільської МДПІ в Луганській області, обумовлює нікчемність і угоди на поставку придбаного у ПП «Спецмегапостач-Д» дизельного палива безпосередньому покупцю - Приватному підприємству «Будівельна фірма «Вінко».

Визнаючи протиправним та скасовуючи наказ № 220-ОД від 28 липня 2011 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УкрЛугаСтар», судові інстанції дійшли висновку про його невідповідність приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк при винесенні спірного наказу податковим органом обрано неналежну норму матеріального права.

Колегія суддів не може визнати вказаний висновок обґрунтованим, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В розглядуваній ситуації спірну перевірку проведено відповідно до наказу № 220-ОД від 28 липня 2011 року, а також направлень № 186 від 28 липня 2011 року та № 187 від 28 липня 2011 року, які вручено директору товариства. Останнім, в свою чергу, посадових осіб Старобільської МДПІ в Луганській області до проведення перевірки допущено, що позивачем не заперечується.

При цьому слід враховувати, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки.

Позов платника про оскарження наказу про призначення перевірки може бути задоволений лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб податкового органу до спірної перевірки.

В даному ж випадку на час розгляду справи документальну позапланову виїзну перевірку, призначену спірним наказом, вже проведено, за її результатами складено відповідний акт перевірки та прийнято податкове повідомлення-рішення, а відтак оспорюваний наказ є вичерпаним та його оскарження не сприяє відновленню порушених прав позивача, що виключає можливість задоволення цієї позовної вимоги.

Що ж стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000232300 від 08 серпня 2011 року, то судові інстанції, враховуючи встановлений ними факт реального здійснення спірних господарських операцій з придбання та поставки товариством дизельного палива, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування даних податкового обліку від іншої особи, зокрема, від господарських та виробничих можливостей постачальника, сплати ним податку до бюджету або перебування за юридичною адресою, цілком об'єктивно її задовольнили.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 15 серпня 2011 року у справі № 3-557/2011, якою директора ТОВ «УкрЛугаСтар» ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як на беззаперечну підставу для визнання правомірним прийнятого акту індивідуальної дії, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для суду, який розглядає справу.

Разом з тим, вказане положення встановлює межі обов'язковості зазначеного різновиду судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої є ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано самостійно кваліфікували поведінку позивача як юридичної особи з урахуванням норм податкового законодавства та дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року змінити в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу № 220-ОД від 28 липня 2011 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛугаСтар».

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.