Постанова

від 04.08.2014 по справі 826/7883/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7883/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Бєлової Л.В., суддів: Гром Л.М. Міщука М.С. при секретарі: Корінець Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційними скаргами позивача - ОСОБА_3 та представника позивача (ОСОБА_4) - ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Міністерства оборони України, Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Коцюбинська селищна рада Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД», ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонік девелопмент», Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_15, Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України про визнання неправомірними рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Київської міської ради, в якому з врахуванням заяви про уточнення позову просили:

- визнати неправомірними рішення Міністерства оборони України, наданого у листі-згоді від 25.07.2006 року № 220/2831 щодо припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146,5 га, що розташована на території військового містечка № 136 у Святошинському районі АДРЕСА_1, зміну її цільового призначення з подальшим наданням в установленому законодавством порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» під будівництво житлового комплексу;

- визнати неправомірним рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем - ОСОБА_3 та представником позивача (ОСОБА_4) - ОСОБА_5 подано апеляційні скарги, в яких апелянти просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представники позивачів (апелянтів) - ОСОБА_5 та ОСОБА_16 підтримали апеляційні скарги та зазначили, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та перешкоджає вільній реалізації основних земельних та житлових прав позивачів.

Підтримав апеляційні скарги й представник третіх осіб (ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14) - ОСОБА_17 з підстав невідповідності постанови суду першої інстанції вимогам чинного законодавства України та обґрунтованості позовних вимог.

24 липня 2014 року в судове засідання апеляційного суду з'явився представник третьої особи - Коцюбинської селищної ради Київської області та просив задовольнити апеляційні скарги, мотивуючи тим, що земельна ділянка, яка була передана рішенням Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» належить до території смт. Коцюбинське Київської області, а тому адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Представник відповідача - Київської міської ради заперечив проти задоволення апеляційних скарг з мотивів, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов від 24.01.2014 року (а.с. 66-74, том 3).

Крім того, представник Київської міської ради звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи міститься копія рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 року по справі № 57/243, в якій визнано спірне рішення відповідача законним та прийнятим з дотриманням норм земельного законодавства (а.с. 92-105, том 2).

Представник відповідача - Міністерства оборони України також заперечив проти задоволення апеляційних скарг та зазначив, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва є вірною та обґрунтованою, а спірний лист Міністерства оборони України від 25.07.2006 року № 220/2831 за підписом Міністра оборони України Гриценка А.С. відповідає вимогам чинного законодавства України, та не може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Також, в судових засіданнях Київського апеляційного адміністративного суду, представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» заперечила проти задоволення апеляційних скарг та неодноразово наголошувала на тому, що права та інтереси позивачів оскаржуваними листом-згодою Міністерства оборони України від 25.07.2006 року № 220/2831 та рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 жодним чином не порушуються, а тому їх позов не може бути задоволений адміністративним судом.

Заперечував проти задоволення апеляційних скарг й представник третьої особи - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), зазначивши, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування в суді апеляційної інстанції - відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року частково задоволено клопотання ОСОБА_15 та залучено його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів (а.с. 198-199, том 4).

В судових засіданнях апеляційного суду третя особа - ОСОБА_15 підтримав апеляційні скарги, просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити по справі нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Крім того, 24 липня 2014 року в судовому засіданні апеляційного суду представником Міністерства оборони України - Матвіюком Миколою Андрійовичем було заявлено усне клопотання про залучення до справи Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України в якості третьої особи, так як зазначене управління володіє певною інформацією, яка необхідна для встановлення обставин справи.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року колегією суддів задоволено вказане вище клопотання та залучено до справи Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Проте, представник третьої особи - Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою (а.с. 41. том 5).

Також, в жодне судове засідання апеляційного суду не з'явились представники третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонік девелопмент» та Київської обласної державної адміністрації, хоча в матеріалах справи містяться підтвердження про те, що зазначені особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи та пояснення з'явившихся учасників процесу колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2012 року громадянка ОСОБА_21 звернулась із запитом до Київської міської ради про надання публічної інформації стосовно земельних ділянок у Святошинському районі АДРЕСА_1, які фактично розташовані у смт. Коцюбинське Київської області та належить до земель військового містечка № 136 Міністерства оборони України.

Згідно з листом Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 02.01.2013 року №03-3451/057028-12 у відповідь на запит повідомлено, що власником земельних ділянок загальною площею 147,1128 га на АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД», якому належать вищевказані земельні ділянки на підставі державних актів, зареєстрованих у Головному управлінні земельних ресурсів від 11.12.2012 року №05-8-00116 та №05-0800117 (а.с. 88, том 1).

Відповідно до вказаного листа, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» є правонаступником обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» (відповідно до протоколів загальних зборів від 13.07.2012 року та від 16.12.2012 року).

Крім того, у згаданому листі заявнику було повідомлено, що рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 року №362/2431 визнано таким, що втратили чинність пункти 4,5,6,7,8 рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року №1054/1715 та рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року №1589/4422 та передано обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 36590852) у власність земельну ділянку земельну ділянку площею 147,1128 га для житлового будівництва на АДРЕСА_1 за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київради від 12.07.2007 року №1054/1715 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД» (код за ЄДРПОУ 32980675) для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами за вказаною вище адресою (із змінами, внесеними рішенням Київради від 27.07.2007 року №1589/4422), право користування якою посвідчено відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2008 року №75-6-00399 (листи згоди від 21.09.2009 року №2110 та від 22.09.2009 року №9) (а.с. 88, том 1).

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що листом від 25.07.2006 року № 220/2831 за підписом Міністра оборони України Гриценка А.С. до Голови Київської міської державної адміністрації Черновецького Л.М., Міністерство оборони України надало згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146,5 га , що розташована на території військового містечка № 136 по АДРЕСА_1, зміну її цільового призначення з подальшим наданням її в установленому законодавством порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» під будівництво житлового комплексу (а.с. 87, том 1).

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 року № 1054/1715 Міністерству оборони України на підставі його листів-згод від 08.02.2006 року № 227/9/520 та від 25.07.2006 року № 220/2831 (а.с. 87, том 1), припинено право користування земельною ділянкою площею 117,04 га , відведеною відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 05.04.1976 року № 8 с «Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу» та від 12.08.1969 року № 1398 «Про відвод земельної ділянки в/ч 96755 під будівництво залізничної колії» (а.с. 64-66, том Додатки 2) та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови.

Пунктами 4, 5 Рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року № 1054/1715 також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на АДРЕСА_1 та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд», за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельну ділянку загальною площею 147,11 га у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на АДРЕСА_1 у зв'язку із переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу від 20.07.2006 року № 2059, акт прийому-передачі від 20.07.2006 року (а.с. 197-204, Додаток1), у тому числі:

- площею 117,04 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- площею 33,07 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, рішення про відведення земельної ділянки у користування було прийнято виконавчим комітетом Київської міської ради, тому саме на адресу Київської міської державної адміністрації було направлено оскаржувану згоду на припинення права користування.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Київською міською радою було допущено помилку в зазначеному вище рішенні. Зокрема, в рішенні від 12.07.2007 року № 1054/1715 зазначено, що передається земельна ділянка площею 147, 11 га та вказано що дана ділянка складається з 117,04 га земель запасу житлової та громадської забудови та 33,07 га міських земель, не наданих у власність чи користування, хоча разом 117, 04 га та 33,07 га становлять земельну ділянку площею 150,11 га (117,04 + 33, 07 = 150,11).

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що право користування Міністерства оборони України щодо земельної ділянки на території військового містечка № 136 (Святошинський район, м. Київ, біля смт. Коцюбинське) ґрунтується на рішеннях виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 05.04.1976 року № 8с «Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу» (а.с. 15, том 5) та Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12.08.1969 року № 1398 «Про відвод земельної ділянки в/ч 96755 під будівництво залізничної колії» (а.с. 5, том 2).

Крім того, в матеріалах справи містяться План № 31307 земельної ділянки в м. Києві, в с. ім. Коцюбинського Ленінградського району, про те що рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 12.08.1969 року № 1398 та від 05.04.1976 року № 8 с за проектом Головного архітектурно-планувального управління м. Києва відведено в користування Військового містечка № 136 Квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу ділянки площею 94 га 8280 кв.м та 22 га 8388 кв.м (а.с. 200, том 2).

Так, в матеріалах справи наявні підтвердження про надання Квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, військовій часині А96755 лише земельної ділянки загальною площею 117,0 га та 0,6 га (відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12 серпня 1969 року № 1398 (а.с. 5, том 2) та від 05 квітня 1976 року № 8с (а.с.15, том 5).

Проте, відповідно до Акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території міста Києва Ленінградського району та згідно розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 22 лютого 1993 року № 133 проведено інвентаризацію військової частини А-1510 ( спірної території Військового містечка № 136) та встановлено, що в/ч 96755-136 (А-1510) знаходиться в межах земельної ділянки загальною площею 147,67 га (по матеріалам інвентаризації - 146,45 га ), яку їй відведено Рішенням міськвиконкому народних депутатів № 8 с від 05.04.1976 року (а.с. 250-254, том 2) та рішенням МВК № 12 від 07.01.1949 року (на яке є посилання в акті).

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання військовій частині 96755-136 (А-1510), військовому містечку № 136 або до відання Міністерства оборони України земельної ділянки площею 28,9 га , хоча відповідно до зазначеного вище листа від 25 липня 2006 року № 220/2831 за підписом Міністра оборони України Гриценка А.С. Міністерство оборони України надало згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146,5 га , а не 117, 6 га.

На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України не мало права зазначати в спірному листі про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею саме 146,5 га, так як фактично в законному користуванні Міністерства оборони України знаходилась земельна ділянка загальною площею 117,6 га .

В судовому засіданні апеляційного суду сторонами було підтверджено, а Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що фактично Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд», а в подальшому обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» було передано земельну ділянку загальною площею 147,11 га, на якій раніше фактично знаходилось Військове містечко № 136 у розмірі, встановленому Актом інвентаризації земель Міністерства оборони України на території міста Києва Ленінградського району (а.с. 252-254, том 2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2007 року по справі № 32/475 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) про укладання договору ухвалено вважати укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на АДРЕСА_1 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» та відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2004 року №220, та переданою земельну ділянку з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених договором (а.с. 108-113, том: Додатки 2).

Судом апеляційної інстанції встанволено, що 27 грудня 2007 року Київською міською радою ухвалено рішення № 1589/4422, яким передбачено внести зміни до рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року № 1054/1715, а саме:

- у тексті рішення слова «Столиця Центробуд» замінити словами «ІНВЕСТ БУДРЕСУРС», та розірвано договір оренди земельної ділянки від 14.112007 року № 75-6-00368 за згодою сторін з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальності «ІНВЕСТ БУДРЕСУРС» (а.с. 101. том: Додатки 2).

В подальшому, оскаржуваним позивачами Рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1» передано у власність кооперативу земельну ділянку площею 147,1128 га для житлового будівництва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року № 1054/1715 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Столиця Центробуд» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на АДРЕСА_1 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 року № 9/4422), право користування якою посвідчено відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2008 року № 75-6-00399 (листи-згоди від 21.09.2009 року № 2110 та 22.09.2009 року № 9) (а.с. 14-15, том: Додатки 1).

Також, п. 3 зазначеного вище рішення Київської міської ради розірвано за згодою сторін договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 року № 75-6-00399 з моменту державної реєстрації державного акта на право власності на землю для житлового будівництва на АДРЕСА_1 (листи ТОВ «Інвест-Будресурс» від 21.09.2009 року № 2110 та від 22.09.2009 року № 9).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» є правонаступником обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС», який відповідно до рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 був власником спірної земельної ділянки.

Апеляційним судом встановлено, що у жовтні 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» було здійснено поділ вказаної земельної ділянки на дві різні земельні ділянки, в результаті чого товариством було отримано два Державних акти на право власності на земельну ділянку: 1) земельна ділянка загальною площею 90, 3750 га (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:564:0005) (а.с. 59, том: Додатки 2); 2)земельна ділянка загальною площею 56,7378 га (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:75:564:0004) (а.с. 99, том: Додатки 2).

При ухвалені оскаржуваної постанови, судом першої інстанції зроблено висновок, що оскаржувані акти індивідуальної дії безпосередньо стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» та обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС», при цьому жодним чином не стосуються та не порушують права та інтереси позивачів.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва в оскаржуваній постанові зазначив, що оскаржувані позивачами лист-згода Міністерства оборони України від 25 липня 2006 року № 220/2831 та рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» вже були предметом судового розгляду та рішеннями Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р. у справі № 57/243 та Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.04.2010р. у справі № 2-2/5403.3-2009 встановлено їх правомірність та законність, а тому враховуючи вимоги ст. 35 ГПК України та ст. 72 КАС України не підлягають повторному доказуванню.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, спірним листом-згодою за підписом Міністра оборони України № 220/2831 від 25.07.2006 року, Міністерство оборони України надавалась згода на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146, 5 га, що розташована на території військового містечка № 136 у смт. Коцюбинське Святошинського району по АДРЕСА_1 (а.с. 16, том 3).

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що саме на території зазначеного військового містечка № 136 розміщені вісім житлових будинків, які позначені на схематичному плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 31, том: Додатки 1).

Підтвердженням існування таких будівель є й штампи реєстрації місця проживання в паспортах позивачів. Так, відповідно до копій паспортів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18, том 1); ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 33,29-31 том 1); ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 38, том 1); ОСОБА_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 51-52, том 1); ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 57-58, том 1); ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 68-69, том 1); ОСОБА_10 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 91-92, том 1).

Колегією суддів апеляційного суду досліджено й питання щодо купівлі-продажу нерухомого майна, що віднесене до основних фондів, перебуває на балансі Центрального спеціалізованого будівельного управління та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (військове містечко № 136).

Так, відповідно до Дозволу Міністерства оборони України за підписом Міністра Гриценка А.С. від 20.07.2006 року № 220/250Д, міністерством надано дозвіл на відчуження наведеного в переліку нерухомого майна, серед якого будівлі (житлові будинки) № № 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84 не зазначаються (а.с. 204-206, том: Додаток 1).

З матеріалів справи вбачається, що Центральним спеціалізованим будівельним управлінням було продане нерухоме майно, перелік якого міститься у зазначеному вище Дозволі Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд», що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу від 20.07.2006 року та актом прийому-передачі об'єкта продажу від 20.07.2006 року (а.с. 197-203, том: Додаток 1).

Крім того, в матеріалах справи міститься акт обстеження військового містечка № 136 (смт. Коцюбинське, Святошинського району міста Києва) від 16 січня 2014 року, відповідно до якого комісією у складі Начальника відділу розробки та впровадження інвестиційних програм Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України Чередніченка П.П., т.в.о. Начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України Савчука А.М., т.в.о. Начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Саулюнаса А.Ю. та провідного спеціаліста відділу розквартирування управління обліку та використання державних фондів Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України Несвіта О.В. встановлено, що два із восьми житлових будинків, які станом на 16.01.2014 року знаходяться на балансі у ЦСБУ розібрані ТОВ «Столиця Центробуд» без відповідних рішень не встановленим порядком (а.с. 162-163, том 3).

Аналогічна інформація зазначена й в акті обстеження від 01 квітня 2014 року, комісією у складі начальника відділу розробки та впровадження інвестиційних програм Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України підполковника Чередниченка П.П. та інженера відділу розквартирування військ, землекористування та оренди Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України Коваленка С.М. та за участю прокурора Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Крикун-Труш А.В., зокрема проведено обстеження нерухомого майна, яке є власністю Міністерства оборони України та перебуває на балансі Центрального спеціалізованого будівельного управління, а саме восьми житлових будинків за № 17, 65, 66. 70, 71, 76, 77, 84 та котельної № 98 (номери відповідно до план-схеми військового містечка № 136), які знаходяться на території колишнього військового містечка № 136 та встановлено, що розібрано два житлових будинки № 65 та 70, які є власністю Міністерства оборони України та перебувають на балансі Центрального спеціалізованого управління, без проведення процедури списання державного майна, за відсутності рішення Міністра оборони України та висновків відповідної комісії (а.с. 33-35, том 4).

Отже, інформація, що міститься в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» № 2 від 09.01.2007 року до Начальника Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Муховикова А.М.. згідно зі змісту якого всі будівлі та споруди, які розміщені на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться у власності ТОВ «Столиця Центробуд» (а.с. 82, том 2) - є хибною та не відповідає дійсності, оскільки апеляційним судом встановлено, що станом на 01 квітня 2014 року вісім будівель (житлових будинків), які розташовані на вказаній земельній ділянці є власністю Міністерства оборони України та перебувають на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, посадовим особам Центрального спеціалізованого будівельного управління, Київського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України було відомо ще з 16 січня 2014 року про те, що на земельній ділянці, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» знаходяться житлові будинки, які є державною власністю, й що два з восьми таких будинків були незаконно знесені, проте в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення вказаних посадових осіб до правоохоронних органів.

Для більш ґрунтовного з'ясування обставин по справі 28 липня 2014 року апеляційним судом було направлено запит до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, в якому ставилась вимога про надання документації та повної інформації щодо правового статусу зазначених житлових будинків, які знаходяться на спірній земельній ділянці Військового містечка № 136, проте відповіді у встановлений строк отримано не було.

Підсумовуючи зазначені вище відомості, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що в діях посадових осіб Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» містяться ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, а тому вказані обставини (щодо передачі у користування, а в подальшому й у власність земельної ділянки з житловими будинками, які станом на час розгляду даної справи в адміністративних судах є державною власністю) повинні бути перевірені правоохоронними органами в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Підтвердженням того, що на земельній ділянці загальною площею 146,5 га, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонік Ленд» знаходяться житлові будинки, в яких проживають позивачі та інші особи, є й позначення на експлікації Військового містечка № 136 будівель за номерами 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84 із зазначенням, що це саме житлові будинки (а.с. 73, том 5).

Колегія суддів звертає увагу, що вказана вище експлікація надана Київським квартирно-експлуатаційним управлінням у відповідь на судовий запит від 31 липня 2014 року № 02.3-13/5001 (а.с. 44-45, том 5).

Крім того, Київським квартирно-експлуатаційним управлінням надано належним чином завірені копії актів приймання (передачі) будинків, споруд військового містечка № 136 (смт. Коцюбинське Святошинського району міста Києва) від 28.12.2005 року, з яких вбачається, що будівлі за номерами 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84 передані на баланс Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (а.с. 70-72, том 5).

04 серпня 2014 року, в судовому засіданні апеляційного суду, колегією суддів було оглянуто оригінали кадастрових справ за № № А - 15602, А - 20488, А - 12214, Д - 2245 щодо земельної ділянки загальною площею 146,5 га, що розташована на території військового містечка № 136 у Святошинському районі АДРЕСА_1, а саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд», на аркуші 50 якої розміщена вказана вище схема розміщення земельної ділянки з позначенням відповідних нерухомих будівель (житлових будинків) №№ 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84 позначені знаками «КЖ», що зі слів представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) означає: «Цегляний житловий» («Кирпичный жилой»).

Колегія суддів звертає увагу, що при огляді оригіналів вказаних кадастрових справ, майже на всіх наступних план-схемах земельної ділянки вказані вище будівлі вже позначені знаками «КН» або «Н», що в свою чергу означає: «Цегляний нежилий» або «Нежилий».

Зокрема, на картографічній схемі, яка міститься в Технічній документації про внесення змін до рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року № 1054/1715 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на АДРЕСА_1» на аркуші 93 житлові будинки за № № 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84 позначені знаками «КН». Вказана схема завірена Генеральним директором М. Назаренко, розробником ОСОБА_36 та перевірена ОСОБА_37 (а.с. 75-78, том: Додатки 2).

Також, в матеріалах справи міститься лист за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» - Дідика О.С. № 2 від 09.01.2007 року до Начальника Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації Муховикова А.М., в якому зазначається, що всі будівлі та споруди на зазначеній земельній ділянці знаходяться у власності ТОВ «Столиця Центробуд» та інших власників на даній земельній ділянці немає (а.с. 82, том 2).

У вказаних обставинах, на думку колегії суддів апеляційної інстанції вбачаються обставини злочину, у зв'язку з чим необхідними є дослідження даної ситуації правоохоронними органами.

Отже, підсумовуючи зазначене вище, дослідивши матеріали, фактичні обставини справи та проаналізувавши норми законодавства України, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що Київською міською радою незаконно передано обслуговуючому кооперативу «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» частину земельної ділянки, що розташована на території військового містечка № 136 у Святошинському районі АДРЕСА_1, на якій розміщені нерухомі об'єкти (житлові будинки), які позначені на експлікації за номерами 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84 та відповідно до наявних в матеріалах справи документів, знаходяться на балансі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України та є державною власністю.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язковою передумовою для отримання (передачі) земельної ділянки у власність є те, що така ділянка повинна бути вільною, а саме не перебувати у користуванні або власності інших осіб.

Так, частиною 5 ст. 166 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що п. 1 рішення відповідача - Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1» в частині передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № 136), на якій розміщене нерухоме майно (житлові будинки), які позначені на схематичному плані за № № 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84, що є власністю Міністерства оборони України та знаходяться на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України - прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, отже є протиправним та підлягає скасуванню саме в цій частині.

В решті рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1» не порушує права та законні інтереси позивачів, а тому позовні вимоги щодо визнання неправомірним зазначеного рішення в цій частині - не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що законність та правомірність вказаних рішень вже розглядались в судовому порядку.

Зокрема, у 2011 році заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів, Міністерства оборони України до Київської міської ради; Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобудсервіс» про визнання недійсними рішення Київради від 08.10.2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житлобудсервіс» для житлового будівництва на АДРЕСА_1», визнання відсутності прав та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 року у справі № 57/243 відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі (надалі - справа № 57/243). Під час розгляду справи № 57/243 було встановлено, що Міністерство оборони України в межах своїх повноважень добровільно відмовилось від прав на земельну ділянку, а прокурором не доведено порушення прав і інтересів Міністерства оборони України, оскільки останнє було користувачем частини спірної земельної ділянки і на підставі ст. 141 Земельного кодексу України добровільно відмовилось від права користування земельною ділянкою, а тому рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146,5 га, яка розташована на території військового містечка № 136 у смт. Коцюбинське Святошинського району по АДРЕСА_1, зміну її цільового призначення з подальшим наданням її в установленому законодавством порядку ТОВ «Столиця Центробуд» під будівництво житлового комплексу було прийнято у відповідності до законодавства (а.с. 92-105, том 2).

Додатково звертаємо увагу, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.04.2010 року у справі № 2-2/5403.3-2009 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ «Столиця Центробуд» та ЗАТ «Сучасні інформаційні технології» про визнання недійсним договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 року про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю. Зазначене судове рішення залишене без змін Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010 року.

Зазначеним рішенням встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах м. Києва, а тому за правилами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та статей 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відносяться до Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, та що зміна цільового призначення земельної ділянки відбувалась у законодавчо встановлений спосіб, з урахування приписів частини 2 статті 20 Земельного кодексу України, на підставі Рішення Київської міської ради № 1054/1715 від 12.07.2007р. «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на АДРЕСА_1».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачів про визнання неправомірним рішення Міністерства оборони України, наданого у листі-згоді від 2507.2006 року № 220/2831 щодо припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 146.5 га, що розташована на території військового містечка № 136 у Святошинському районі АДРЕСА_1, зміну її цільового призначення з подальшим наданням в установленому законодавством порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця Центробуд» під будівництво житлового комплексу, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Згідно п. 45 Положення «Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Вищий господарський суд України в п. 4.2. Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 року зазначив, що з аналізу судової практики вбачається, що Верховним судом України та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода Міністерства оборони України або, за його дорученням, начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органами, що здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності») належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

У свою чергу, Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Пунктом 3.2 договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 року в редакції договору про врегулювання відносин, що виникли в результаті виконання даного договору від 10.08.2005 року, що фактично є додатковою угодою до договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 року, сторонами погоджено умови відмови Міністерства оборони України від постійного користування зазначеною земельною ділянкою шляхом надсилання відповідного листа до Київської міської ради, що є його правом, передбаченим ст. 142 Земельного кодексу України та здійснюється в межах делегованих йому повноважень

В матеріалах справи міститься Наказ міністра оборони України від 22.12.1997 року № 483 «Про затвердження «Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями» (а.с. 244, том 2).

Відповідно до п.п. 44, 45 вказаного положення, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України.

Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Крім того, при відмові від користування земельною ділянкою така земельна ділянка зараховується до земель запасу, тобто, втрачає попереднє цільове призначення, а при виділенні новому користувачу встановлюється цільове призначення відповідно до потреб такого користувача та органу місцевого самоврядування і таке цільове призначення не обов'язково має відповідати попередньому, що підтверджується Листом № 20571/17/11-09 від 25.11.09 року Державного комітету України із земельних ресурсів.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України, в межах своїх повноважень, добровільно відмовилось від прав на земельну ділянку, а рішення Київської міської ради від 12.07.2007 року № 1054/1715 в частині припинення права користування земельною ділянкою є законним та обґрунтованим.

Крім того, Київський апеляційний адміністративний суд наголошує на тому, що зазначений лист Міністерства оборони України не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не може бути предметом оскарження в судовому порядку, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За змістом статті 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Звертаємо увагу, що оскаржуваний позивачами лист не підпадає під дію пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги й посилання представника позивачів та представника Коцюбинської селищної ради Київської області про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах селища Коцюбинське Ірпінського району Київської області.

Так, на думку представника Коцюбинської селищної ради Київської області право розпорядження земельною ділянкою загальною площею 147,11 га, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІК ЛЕНД» та на якій знаходилось військове містечко № 136 визначені Указом Президії ВР УРСР від 11.02.1941 року з урахуванням рішень Коцюбинської селищної ради від 06.11.2009 року № 170, від 15.09.2010 року № 153 та від 30.12.2010 року № 51 згідно яких існуюча територія селища складає 4065,0 га. Також представником Коцюбинської селищної ради звернуто увагу апеляційного суду на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року № К/9991/47372 (а.с.162-171, том 4), якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2011 року у справі № 2а-6326/11/2670(а.с. 135-161, том 4).

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені вище документи, а також Генеральний план селища Коцюбинське Київської області, який затверджений рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 15.09.2010 року № 153 не підтверджують належності спірної земельної ділянки площею 147,11 га, на якій було розташоване військове містечко № 136 до території селища.

Київський апеляційний адміністративний суд повторно наголошує на тому, що в матеріалах справи містяться належним чином завірена копія рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 05.04.1976 року № 8с, відповідно до якого квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу для військового містечка № 136 відведено земельну ділянку площею 117,0 га та закріплену дану ділянку згідно з генпланом міста Києва (а.с. 14, том 5).

Отже, зазначена земельна ділянка в період з 05.04.1976 року та до прийняття рішення Київською міською радою від 12.07.2007 року № 1054/1715 знаходилась в користуванні Міністерства оборони України та жодним чином не могла входити до території Коцюбинської селищної ради Київської області.

В судових засіданнях апеляційного суду представники позивачів, третіх осіб та третя особа - ОСОБА_15 неодноразово звертали увагу апеляційного суду на той факт, що Київською міською радою та Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) не надавався для огляду оригінал листа-згоди Міністерства оборони України № 220/2831 від 25.07.2006 року за підписом Міністра оборони України Гриценка А.С.

26 червня 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом було підготовлено та направлено судові запити до Київської міської ради, відповідно до якого відповідач зобов'язувався надати апеляційному суду оригінал зазначеного листа-згоди для огляду колегією суддів або за його відсутності надати обґрунтовані пояснення із зазначенням службових або посадових осіб/ органів, які відповідальні за зберігання такого листа та причин його відсутності (а.с. 81, том 4).

У відповідь на зазначений запит представник Київської міської ради - Є. Палій направив до суду лист від 04.08.2014 року, відповідно до якого лист-згода за підписом Міністра оборони України А.С. Гриценка від 25.07.2006 року № 220/2831 у Київській міській раді відсутній. Також Є. Палій зазначив, що вказаний лист знаходиться (або може знаходитись) в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА).

Проте, представник третьої особи - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) на виконання запиту від 29 червня 2014 року № 02.3-13/4170 (а.с. 74, том 4) надав колегії суддів для огляду кадастрові справи та технічну документацію щодо спірної ділянки, проте після її огляду встановлено відсутність лист-згода за підписом Міністра оборони України А.С. Гриценка від 25.07.2006 року № 220/2831 й в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА).

В матеріалах справи міститься фотокопія листа Міністерства оборони № 220/2831 від 25.07.2006 року за підписом Міністра оборони України Гриценка А.С., яка завірена печаткою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України із зазначенням, що дана копія відповідає оригіналу (а.с. 16, том 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Апеляційний суд звертає увагу, що питання щодо встановлення факту підробки підписів або заміни певних документів не відноситься до компетенції адміністративних судів, а є підставою для звернення до правоохоронних органів України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази визнання у встановленому законодавством України порядку факту підробки вказаного вище листа-згоди або підпису Міністра оборони України Гриценка А.С.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуваний лист-згода за підписом Міністра оборони України А.С. Гриценка від 25.07.2006 року № 220/2831 дійсно був направлений до Київської міської ради, а питання відсутності оригіналу такого листа в Київській міській раді або Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) повинні бути предметом розгляду правоохоронними органами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У зв'язку із встановленням апеляційним судом суттєвих порушень законодавства України при прийняті Київською міською радою спірного рішення від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1», а саме щодо передачі відповідачем у власність земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно (житлові будинки), що є власністю Міністерства оборони України та знаходиться на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України, та враховуючи те, що позивачами та їх представниками внаслідок юридичної необізнаності не заявлені вимоги про скасування зазначеного вище рішення, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, необхідність Київського апеляційного адміністративного суду вийти за межі позовних вимог обумовлена й обов'язком судових органів захищати поряд з правами та інтересами фізичних осіб інтереси держави, а в даному випадку державного майна України, тому п. 1 рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1» в частині передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № 136), на якій розміщене нерухоме майно (житлові будинки) за № № 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84, що є власністю Міністерства оборони України та знаходяться на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України - необхідно скасувати, як такий, що порушує як права та інтереси фізичних осіб, які проживають в зазначених будинках, а також й права та законні інтереси держави України.

Отже, підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що рішення відповідача - Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1» в частині передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № 136), на якій розміщене нерухоме майно (житлові будинки), які позначені на схематичному плані за № № 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84, що є власністю Міністерства оборони України та знаходяться на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України - прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, отже є протиправним та підлягає скасуванню саме в цій частині, а в задоволенні решти позовних вимог - необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи призвели до неправильного вирішення даного адміністративного позову, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги позивача - ОСОБА_3 та представника позивача (ОСОБА_4) - ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати п. 1 рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 362/2431 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» для житлового будівництва на АДРЕСА_1» в частині передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № 136), на якій розміщене нерухоме майно (житлові будинки) за № № 17, 65, 66, 70, 71, 76, 77, 84, що є власністю Міністерства оборони України та знаходяться на балансі Центрального спеціалізованого управління Міністерства оборони України.

В решті відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 11.08.2014 року.

Головуючий суддя: Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.