Постанова

від 12.08.2014 по справі 910/25849/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 910/25849/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014

зі справи № 910/25849/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі - Позивач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шоу Олімп", м. Київ (далі - Відповідач),

про стягнення 85 260,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 85 260 грн. компенсації за порушення авторських прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2014 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Копитова О.С. і Разіна Т.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 4 3 і 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

За твердженням Позивача, ним було зафіксовано використання музичного твору "Show must go on" (автори: Freddie Mercury, May, Taylor, Deacon) (далі - Твір) на концерті "Гранд-шоу Михайла Поплавського "Я люблю тебе, Україно!", що транслювався, зокрема, телеканалом "Перший національний" 01.01.2013 о 19 год. 40 хв. На підтвердження цього Позивачем подано такі докази: запис фрагменту передачі на матеріальному носії, зроблений комісією з моніторингу Позивача; акт моніторингу Позивача від 02.01.2013; скарги Позивача, адресовані Національній телекомпанії України від 10.01.2013 № 448а і Відповідачу за № 457.

Згідно з доводами Позивача виключні майнові права на твір належать йому, що підтверджується наданими Позивачем копіями договору між ним та EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) (далі - Компанія) від 01.05.2003, додатками та додатковою угодою до цього договору.

Зокрема, згідно з договором між Позивачем і Компанією від 01.05.2003 (далі - Договір) Компанія надала Позивачеві виключне право на використання творів з каталогу, в тому числі й шляхом надання ліцензій на публічне сповіщення. Додатковою угодою від 01.01.2002 до Договору сторони підтвердили, що позивач набув права на Твір.

Позивач вважає, що Відповідач без його дозволу та без виплати винагороди здійснив публічне сповіщення Твору, використавши його 3 рази: шляхом включення як складової частини до телепередачі; публічного виконання та переробки.

За надання права на подібні використання творів з каталогу Компанії Позивач отримував винагороду близько 80 000 грн., що становить приблизно 70 мінімальних заробітних плат; відтак розмір компенсації, на його думку, має бути не меншим. Отже, розмір компенсації, що підлягає стягненню з Відповідача, за розрахунками Позивача становить 85 260 грн. (70 мінімальних заробітних плат).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до Національної телерадіокомпанії України зі скаргою щодо змісту телепередачі, яка транслювалася на телеканалі "Перший національний" 01.01.2013. Відповідний лист Позивача датований 10.01.2013 та отриманий Національною телерадіокомпанією України 16.01.2013. Оскільки даний лист було отримано Національною телерадіокомпанією України не у межах строку 14 днів від дати розповсюдження передачі (тобто строку збереження передачі, передбаченого статтею 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"), то відповідний запис, за твердженням названої телерадіокомпанії, не зберігся.

На підтвердження публічного сповіщення твору Позивачем подано компакт-диск із записом фрагменту передачі за 01.01.2013. Також Позивачем подано акт моніторингу № 1 комісії з моніторингу Позивача; в цьому акті зазначено, що в межах трансляції передачі "Гранд-шоу Михайла Поплавського "Я люблю тебе, Україно!" на телеканалі "Перший національний" 01.01.2013 починаючи з 21:29 здійснювалося сповіщення Твору. Записи ефіру здійснювалися за допомогою пристрою цифровий супутниковий PVR Ресивер на жорсткий диск комп'ютера та скопійовані на носій формату DVD.

Надані Позивачем відеозаписи, які зафіксовані на компакт-диску, не є належними та допустимими доказами у справі. Суд не володіє спеціальними знаннями, які необхідні для здійснення дослідження матеріалів відеозвукозапису. Безпосередньо акт моніторингу № 1 та зафіксовані виконання музичних творів у межах програми телеканалу "Перший Національний" від 01.01.2013 без запису фіксації моніторингу не визнається належним доказом у справі.

За відсутності можливості встановити наявність чи відсутність ознак монтажу поданих Позивачем відеозаписів, які є частиною акта моніторингу від 01.01.2013 № 1, зазначені відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до приписів Закону України "Про авторське право і суміжні права":

- порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав (підпункт "а" статті 50);

- суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу (підпункт "г" частини другої статті 52).

Згідно з положеннями ГПК України:

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43);

- для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (частина перша статті 41).

З урахуванням наведених законодавчих приписів господарський суд, здійснюючи оцінку наданих Позивачем відеозаписів як доказу зі справи (на предмет наявності чи відсутності ознак їх монтажу) та не володіючи необхідними для цього, на думку суду, спеціальними знаннями, повинен був не відмовляти з цієї підстави в позові зі справи, а вирішити питання про призначення в ній відповідної судової експертизи.

Проте місцевий господарський суд цього не здійснив, а апеляційна інстанція даної його помилки не виправила.

Відтак обидві попередні судові інстанції, не з'ясувавши належним чином усіх обставин, пов'язаних з доведеністю чи недоведеністю здійснення трансляції телепрограми з порушенням авторських прав Позивача, припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та наведеного припису частини першої статті 43 цього ж Кодексу.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Зокрема, касаційна інстанція не вправі вирішувати й питання про призначення судової експертизи зі справи.

Тому оскаржувані рішення відповідно до пункту 3 статті 111 9 і частини першої статті 111 10 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, вирішити питання про призначення судової експертизи із зазначеного в ній питання, дати доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 7 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 зі справи № 910/25849/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій