Ухвала

від 11.08.2014 по справі 826/439/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2014 р. м. Київ К/800/48189/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаМельник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Декорт Система» на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі № 826/439/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Декорт Система» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорт Система» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Наказ № 2123 від 20 грудня 2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Декорт Система», код за ЄДРПОУ 37975015 з питань взаємовідносин з TOB «П-Мобайл» код ЄДРПОУ 37176810 за період вересень 2012 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Декорт Система» , код за ЄДРПОУ 37975015 з питань взаємовідносин з TOB «П-Мобайл» код ЄДРПОУ 37176810 за період вересень 2012 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС щодо викладення в Акті документальної виїзної перевірки № 643/22-604/37975015 від 21 грудня 2012 року висновків про визнання правочинів TOB «Декорт Система» нікчемними;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС щодо викладення в Акті документальної виїзної перевірки № 643/22-604/37975015 від 21 грудня 2012 року висновків про порушення TOB «Декорт Система» норм податкового законодавства;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва ДПС поновити у всіх електронних системах, в тому числі в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці TOB «Декорт Система», задекларовані: в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року суму податкового зобов'язання у розмірі 603 953 грн. та суму податкового кредиту за цей період в розмірі 265806,0 грн.;

- видалити з Автоматизованої системи «Система автоматичного співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання» та АС «Аудит» акт № 643/22-604/37975015 від 21 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну позивача (Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем на адресу позивача направлено запит № 12635/10/15-242 від 23.10.2012 про надання пояснень щодо господарських правовідносин з ТОВ «П-Мобайл» та документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом;

- позивач листом від 30.11.2012 направив відповідь на вказаний запит та копії документів щодо взаєморозрахунків з «П-Мобайл»;

- на підставі пп.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем було призначено та проведено документальну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «П-Мобайл» за період вересень 2012, за результатами якої складено акт № 643/22-604/37975015 від 21.12.2012.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на наявні в матеріалах справи документи, відповідачем у повній мірі доведено правомірність оскаржуваних дій та спірного наказу.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, мотивуючи своє рішення тим, що відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства прийнято оскаржуваний наказ та проведено перевірку позивача; акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом, який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, та не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для позивача, а тому висновки, викладені в акті перевірки, не порушують прав останнього; внесення інформації до службової комп'ютерної програми податкового органу не призводить до коригування податкових зобов'язань платника податків, а тому внесення або зміна такої інформації не може спричинити для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині поновлення у всіх електронних системах, в тому числі в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці TOB «Декорт Система», задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року суми податкового зобов'язання у розмірі 603 953 грн. та суми податкового кредиту за цей період у розмірі 265 806 грн., та вважає їх передчасними, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.179.5 ст.179 Податкового кодексу України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

За змістом Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою (п.4.9. Методичних рекомендацій). Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію (п.4.9. Методичних рекомендацій).

За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності (п.4.9. Методичних рекомендацій).

Таким чином, обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

У свою чергу, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, до інформаційних баз даних податкових органів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені), або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно, будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції не знаходить підстав вважати, що в частині позовних вимог судові рішення винесенні в дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, чи були відповідні дані за результатами проведеної відповідачем перевірки відображені в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та в особовій картці TOB «Декорт Система», а також чи були ці показники податкових зобов'язань та податкового кредиту узгодженими в установленому законом порядку.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити в усіх електронних системах, в тому числі, в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці TOB «Декорт Система», задекларовані в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року суму податкового зобов'язання у розмірі 603 953 грн. та суму податкового кредиту за цей період в розмірі 265806,00 грн., підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт Система» задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС поновити у всіх електронних системах, в тому числі, в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці TOB «Декорт Система», задекларовані в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року суму податкового зобов'язання у розмірі 603 953 грн. та суму податкового кредиту за цей період в розмірі 265806,0 грн., та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В іншій частині - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний