Рішення

від 04.08.2014 по справі 910/17741/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17741/13 04.08.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Приватного підприємства "ДІЛ"

про стягнення 461 955,20 грн.

Суддя - Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Борисюк О.В. по довіреності № 196-10335/Кр від 21.07.2014р.

від відповідача: Субботін О.М. по довіреності № б/н від 01.01.2013р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Приватного підприємства "ДІЛ" про стягнення 310 000,00 грн. основного боргу, 117 587,67 грн. п'ятнадцяти відсотків річних, 23 827,53 грн. пені, 10 540,00 інфляційної складової боргу, а також витрати по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 р. у справі № 910/17741/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "ДІЛ" (інд. 03055, м. Київ, просп. Перемоги, 21-А, код ЄДРПОУ 19491704) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (інд. 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) 310 000 (триста десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 23 827 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 53 коп. пені, 10 540 (десять тисяч п'ятсот сорок) грн.00 коп. інфляційних збитків, 117 587 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 67 коп. 15 % річних від простроченої суми, 9 239 (дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. у справі 910/17741/13 апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДІЛ", залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 у справі № 910/17741/13 - без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. у справі № 910/17741/13, 20.03.2014 р. судом видано відповідний наказ, що відповідає резолютивній частині вказаного рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. у справі № 910/17741/13, касаційну скаргу Приватного підприємства "ДІЛ" - задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. у справі № 910/17741/13 скасовано. Справу № 910/17741/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/17741/13 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014р., прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 910/17741/13 на 07.07.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/17741/13, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/8532/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 04.08.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.07.14р. справу № 910/8532/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її поверненням з відпустки.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшених позовних вимог.

Представники відповідача заперечили проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 04.06.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 07.04.2008 №3 Приватному підприємству "ДІЛ" видано дозвіл № 00084-03 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами строком дії з 02.08.2005 по 01.04.2013 за адресою місця розташування: Шевченківський район, пр-т Перемоги, 29.

07.04.2008 між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Приватним підприємством "ДІЛ" (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір №00053/08 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умовами якого робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) на підставі оформленого(-их) належним чином дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане(-і) місце(-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.

Згідно п. 2.2. договору, місце для розміщення РЗ зазначається(-ються) в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною

Відповідно до п. 3.6.14 договору, розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення РЗ у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 цього договору.

Розмір плати за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення РЗ встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору (п.4.1 договору).

Положеннями п. 4.3. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до п. 4.5. договору, плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі. Об'єднання рахунків-фактур для проведення платежів не допускається. Неотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунку(-ів)-фактур в строки, визначені цим договором, не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування підприємством штрафних санкцій, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 8.1. визначено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом строку дії пріоритету та/або дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою №1 від 07.04.2008 до вказаного договору відповідачеві надано право на тимчасове користування місцями, зокрема, за адресою Шевченківський р-н, пр-т Перемоги, 29, з базовою платою без ПДВ 17712 грн. в місяць, на строк з 07.04.2008 до 01.04.2013.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору щодо своєчасного внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу, позивач виставив йому рахунок-фактуру №27051 від 14.01.2011, до якого включені платежі за період червень 2009 року - січень 2011 року на загальну суму 408151,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку із необхідністю приведення у відповідність до чинного законодавства договірних відносин сторін щодо розміщення об'єкту зовнішньої реклами, по якому відповідачем отримано дозвіл (№ 00084-03 строком дії з 02.08.2005 по 01.04.2013), між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Приватним підприємством "ДІЛ" (розповсюджувач) укладено договір № 836/767/11 від 01.08.2011, за умовами якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі-РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010 №767, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (п.6.1 договору).

Пунктом 6.5. даного договору встановлено, що розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.

Плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування (п.6.6 договору).

Відповідно до п. 7.3. договору, крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15% річних від простроченої суми.

Положеннями п. 7.7. договору, строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховується протягом всього строку позовної давності.

Цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу (п.8.1 договору).

01.08.2011 сторонами також підписано адресну програму №1 на право тимчасового користування, що є невід'ємною частиною договору, відповідно до якої розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем для розміщення конструкції на даху будинку(будівлі), споруди заг.пл. 144,00 м 2 №00084-03 (00266) за адресою: просп. Перемоги, 29, Шевченківський район, за встановленою базовою платою 15552,00 грн. Права та обов'язки, передбачені умовами цієї адресної програми до договору, застосовуються до сторін, починаючи з 07.04.2008, в порядку, передбаченому п.3 ст. 631 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що виставлений позивачем рахунок-фактура №27051 від 14.01.2011 на загальну суму 408151 грн. відповідач оплатив частково - 05.03.2012, 30.03.2012 та 26.04.2012 в сумах 38151 грн., 50000 грн. та 10000 грн. відповідно.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було сплачену решту заборгованості в сумі 310000,00 грн. за рахунком-фактурою № 27051 від 14.01.2011р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї суми та нарахованих на неї 15% річних в сумі 117587,67 грн., пені в сумі 23827,53 грн. та інфляційних втрат в сумі 10540,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Підписання сторонами адресної програми від 01.08.2011 свідчить про поширення її умов на попередні правовідносини сторін починаючи з 07.04.2008 лише щодо базової плати, об'єкту і місця його розташування. На момент виставлення позивачем відповідачеві рахунку-фактури №27051 від 14.01.2011, вимоги щодо сплати якого є предметом доказування у даній справі, зазначеної вище адресної програми ще не існувало взагалі, а на момент звернення позивача до господарського суду з цим позовом, її дію вже було припинено внаслідок підписання сторонами додаткової угоди №836/767/11-1 від 31.08.2012 та нової адресної програми від 31.08.2012.

На момент виставлення відповідачеві рахунку-фактури №27051 від 14.01.2011, діяв договір від 07.04.2008 №00053/08, за умовами пунктів 4.3, 4.5 якого розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства, плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі і об'єднання рахунків-фактур для проведення платежів не допускається, втім, до цього рахунку були включені платежі по всіх періодах, починаючи з червня 2009 року і по січень 2011 року. При цьому, діяла додаткова угода №1 від 07.04.2008 з визначеною базовою платою в 17712,00 грн., тоді як сума заборгованості розрахована у рахунку-фактурі від 14.01.2011 на підставі базової плати в сумі 15552,00 грн., яка була узгоджена сторонами тільки 01.08.2011.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заборгованість, яка є предметом стягнення у цій справі, являє собою заборгованість зі сплати періодичних платежів, строк для внесення яких наставав для кожного окремо (не пізніше 25 числа поточного місяця), а не на підставі рахунку-фактури №27051 від 14.01.2011, який об'єднав в собі заборгованість з червеня 2009 року по січень 2011 року, а отже і строк позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з таких платежів має визначатися окремо.

Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відтак, враховуючи узгодження сторонами періодичного порядку сплати платежів як за договором від 07.04.2008 №00053/08, так і за договором №836/767/11 від 01.08.2011, а також часткову оплату відповідачем виставленого рахунку-фактури №27051 від 14.01.2011 в загальній сумі 98151,00 грн., суд дійшов висновку, що встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк давності для стягнення заборгованості сплив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших обґрунтувань свої вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача відповідно до рахунку-фактури № 27051 від 14.01.2011р. грошових коштів в розмірі 310 000,00 грн. є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.