Рішення

від 24.07.2014 по справі 368/302/13-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/302/13-ц

Провадження № 2\368\6\14

Рішення

іменем України

"24" липня 2014 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Лєвшин Н.О.

З участю учасників процесу:

Позивача: ОСОБА_1

Позивача: ОСОБА_2

Представника позивачів: ОСОБА_3

Відповідача: ОСОБА_4

Відповідача: ОСОБА_5

Відповідача: ОСОБА_6

Представник відповідачів: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, суд, -

В С Т А Н О В И В :

14.02.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, ( а.с., 2 - 4), в якій позивачі просили суд винести рішення, яким:

- озділити між ними, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та відповідачами, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, спільне майно, що знаходиться у частковій власності співвласників, виділивши їм в натурі по 1/6 частині земельної ділянки площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить 0,4576 га.

- для визначення можливих варіантів розподілу земельних ділянок призначити будівельно - технічну експертизу на вирішення якої поставити питання :

1. які можливі варіанти розподілу в натурі, по 1/6 частині земельної ділянки площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

- стягнути солідарно з відповідачів на нашу користь в рівних частках понесені нами судові витрати по підготовці та розгляді даного позову.

Свої позовні вимоги в мотивувальній частині позовної заяви, ( а.с., 2 - 4), позивачі обґрунтовують наступним:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній з відповідачами; які їхніми рідними братом та сестрами, батько, - ОСОБА_9, який за життя уклав заповіт що до свого майна, згідно якого заповів його нам в рівних частках,

У складі спадкового майна була і спірна на даний час земельна ділянка площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадщина ними та відповідачами по даній справі була прийнята та 12 липня 2012 року Кагарлицькою районною Держнотконторою нам були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстровані в реєстрі нотконтори за № 1-1527, які посвідчували їхнє право на вказану земельну ділянку, розташовану на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області,

28 грудня 2012 року на підставі вказаного свідоцтва Кагарлицькою РДА Київської області нам було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275 ( реєстровий № 3222020001004444) на ім'я відповідача ОСОБА_4 і за ними було визнано право власності на частки земельної ділянки по 1/6 частині кожному, за винятком ОСОБА_6, частка якого становить 2/6 частини земельної ділянки. Відтак всі вони спадкоємці, які прийняли спадщину стали співвласниками спірної земельної ділянки і земельна ділянка перейшла у спільну власність без виділення часток в натурі.

У відповідності з вимогами частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, право якої, відповідно до частини 1 статті 358 ЦПК України здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно частини 2 вказаної статті співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою . спільною частковою власністю, а також згідно частини 1 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за. домовленістю між ними.

Ними приймалися заходи, що до позасудового врегулювання питання порядку володіння та користування спільною земельною ділянкою та їх поділу в добровільному порядку, про те угоди з відповідачами не досягнуто і вони всілякими методами та способами ухиляються від вирішення питання її поділу, мотивуючи тим, що як вирішить суд так і буде.

Відповідно до частини 3 статті 358 ЦПК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а відповідно до частини 1 статті 364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини і статті 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, а тому бажають виділити окрему частину будинку в натурі та використовувати її на власний розсуд.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та державним актом на право власності на земельну ділянку з додатком власників, довідкою про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та наявність обтяжень.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

15.02.2014 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст. ст. 122, 127 ЦПК України було винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання, ( а.с., 13).

26.02.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, ( а.с., 22 - 24), в якій позивачі зустрічного позову просили суд винести рішення, яким:

- визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 право власності на 2/6 частин земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_9 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

- визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею ).31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_9 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія.І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

- визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0.31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_9 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

Свої позовні вимоги позивачі зустрічного позову обґрунтовують наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Кагарлицького районного суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна, що знаходиться у спільній власності.

Згідно ч. 1 ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред»явити зустрічний позов до початку розгляду по суті.

Користуючись правом, передбаченим ч. І ст. 123 Цивільного процесуального кодексу України Відповідачі звертаються до Кагарлицького районного суду із зустрічною позовною заявою про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9.

За життя ОСОБА_9 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.3999 р. належала земельна ділянка площею 0,4660 га, що розташована на території с. Стави Ставівської сільської ради, з яких 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 0,31 га для ведення особистого селянського господарства.

Отже, після смерті ОСОБА_9 залишилось вищезазначене спадкове майно.

За життя ОСОБА_9 на все майно, в тому числі і земельну ділянку, заповіт складено не було.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право, на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця, та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після ОСОБА_9 із спадкоємців першої черги залишились його діти, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі-Позивачі) та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Також залишилась дочка померлого ОСОБА_9, - ОСОБА_11, яка відмовилась від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.07.2012 р.

Інших спадкоємців першої черги спадщини ОСОБА_9 не залишилось.

У зв'язку з відкриттям спадщини ОСОБА_9 Позивачі та Відповідачі у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк належним чином прийняли спадщину батька, шляхом подачі до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.07.2012 р.

Для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державному нотаріусу Кагарлицької районної державної нотаріальної контори необхідно було надати оригінал державного акту на право приватної власності на землю, яка належала ОСОБА_9, а також витяг з Поземельної книги на земельну ділянку.

Відповідачі звернулись до Управління Держземагентства в Кагарлицькому районі для отримання оригіналу отримання державного акту на право власності приватної власності на землю та витягу з Поземельної книги на земельну ділянку.

Однак, посадові особи Управління Держземагентства в Кагарлицькому районі повідомили, що державний акт Відповідачам на померлу особу не може бути виданий. Також не може бути виданий витяг з Поземельної книги на земельну ділянку, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р., який був виданий ОСОБА_9, не був зареєстрований, тобто не пройшов державну реєстрацію.

Враховуючи вказане вище, Відповідачі не змогли надати нотаріусу оригінал державного акту на право призваної власності на землю на ім'я ОСОБА_9 та витяг з Поземельної книги, тому в Кагарлицькій районній державній нотаріальній конторі Відповідачам повідомили, що питання щодо визнання за спадкоємцями права власності на земельну ділянку необхідно вирішувати в судовому порядку.

В зв'язку з чим, Відповідачам було рекомендовано звернутись до суду щодо визнання за ними в порядку спадкування права власності на земельні ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, які належали ОСОБА_9

Таким чином, у зв'язку з тим, що оригінал державного акту на земельну ділянку та витяг з Поземельної книги відсутні, Відповідачі не можуть оформити через нотаріальну контору свої спадкові права на вищезазначені земельні ділянки.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ний документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також: спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Визначити вартість земельної ділянки Відповідачі не мають можливості, оскільки Управлінням Держземагентства у Кагарлицькому районі за запитом Відповідачів на час подачі зустрічного позову не надано довідку про вартість земельної ділянки.

26.02.2014 року Кагарлицьким районним судом на підставі ухвали прийнято зустрічний позов до провадження із первинним, ( а.с., 35 - 36).

03.04.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, ( а.с., 72 - 76), в якій позивачі зустрічного позову просили суд винести рішення, яким:

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 від 30.11.1999 р., посвідчений секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Савченко Ольгою Борисівною, зареєстрований в реєстрі за №37.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за №1614.

- викликати та допитати в якості свідків:

ОСОБА_15;

ОСОБА_16;

ОСОБА_11;

ОСОБА_17:

ОСОБА_18.

Свої позовні вимоги позивачі зустрічного позову обґрунтовують наступним, ( а.с., 73 - 76).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі-Позивачі) звернулись до Кагарлицького районного суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі-Відповідачі) про розподіл майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

Користуючись правом передбаченим ч. і ст. 123 Цивільного процесуального кодексу України Відповідачі звертаються до Кагарлицького районного суду із зустрічною позовною заявою про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування.

Під час судового засідання 19.03.2013 р. представник Позивачів заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи заповіту ОСОБА_9 від 13.11.1999 р. та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р., відповідно до якого ОСОБА_9 продав земельну ділянку площею 0,4660 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належала ОСОБА_9 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

Згідно ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право зизнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Користуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України Відповідачі, не змінюючи предмету або підстав позову, звертається до суду із заявою про збільшення позовних вимог, а саме про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування дежавної реєстрації права на земельну ділянку.

3 підстав зазначених нижче заповіт ОСОБА_9 від 13.11.1999 р. та договір купівлі - продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р. суперечать Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також посвідчені з порушенням порядку їх посвідчення, тому повинні йти визнані недійсними.

30.11.1999 р. секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Савченко Ольгою Зорисівною було посвідчено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_9 заповів земельну ділянку площею 0,4660 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2, на частину якої Відповідачі просять визнати право власності в порядку спадкування.

14.07.2010 р. приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу ОСОБА_14 було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_9 продав земельну ділянку площею 0,4660 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, по розташована в с. Стави Кагарлицького району Київської області, на частину якої Відповідачі просять визнати право власності в порядку спадкування.

На заповіті від 30.11.1999 р. та на договору купівлі-продажу земельної ділянки від 4.07.2010 р. стоїть підпис ОСОБА_9

Проте, необхідно зазначити, що ОСОБА_9 все життя був не письменний та не міг прочитати змісту заповіту від 30.11.1999 р. та договору купівлі-продажу від 14.07.2010 р.

Не письменність ОСОБА_9 підтверджується складеним ним заповітом від 11.10.2008 р., який посвідчений тим же приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу ОСОБА_14, з якого вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_9 не може сам прочитати заповіт, згідно із ст. 1253 Цивільного кодексу України заповіт посвідчений при свідках.

Також, не письменність ОСОБА_9 можуть підтвердити наступні свідки:

- ОСОБА_15 (рідна сестра померлого ОСОБА_9);

- ОСОБА_16;

- ОСОБА_11 (рідна сестра померлого ОСОБА_9);

- ОСОБА_17 (місцева поштарка);

- ОСОБА_18.

Щодо порушень вимог закону під час посвідчення заповіту від 30.11.1999 р.

На час посвідчення заповіту діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затверджена наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 р. (далі-Інструкції) та Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Згідно п. 33 Інструкції якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких

інших причин не може власноручно підписати заповіт, за довіреністю заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції.

Згідно п. 13 Інструкції якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того, зобов'язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку.

Наприклад: "За неписьменного заповідача за його довіреністю та у його присутності заповіт після прочитання його тексту вголос підписав громадянин ОСОБА_20, що проживає в .АДРЕСА_3". Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.

Отже, під час посвідчення заповіту секретар виконавчого комітету Ставівської сільської ради Савченко О.Б. зобов'язана була прочитати ОСОБА_9 зміст заповіту та зробити про це на документі відмітку.

Як вбачається із змісту заповіту від 30.11.1999 р. в порушення п. п. 13, 33 Інструкції секретар виконавчого комітету Ставівської сільської ради Савченко О.Б. не зачитувала ОСОБА_9 змісту заповіту та на ньому відсутня відповідна відмітка.

У зв'язку з чим, не можливо встановити достовірність волевиявлення та дійсну волю заповідача ОСОБА_9

Отже, під час посвідчення заповіту було порушено порядок посвідчення заповіту, передбачений п. п. 13, 33 Інструкції, тому такий заповіт повинен бути визнаний недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 545 Цивільний кодекс Української РСР 1963 року якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

Виходячи з ч. 2 ст. 545 Цивільний кодекс Української РСР 1963 року якщо заповіт ОСОБА_9 від 30.1 1.1999 р. буде визнано недійсним, земельну ділянку площею 0,4660 га, що розташована з с. Стави Кагарлицького району Київської області успадковують спадкоємці за законом.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України (який діяв на час відкриття спадщини) у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право, на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після ОСОБА_9 із спадкоємців першої черги залишились його діти, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Позивачі) та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (Відповідачі).

Також залишилась дочка померлого ОСОБА_9, - ОСОБА_11, яка відмовилась від своєї частки спадщини на користь Відповідача ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.07.2012 р.

Інших спадкоємців першої черги спадщини ОСОБА_9 не залишилось. У зв'язку з відкриттям спадщини ОСОБА_9 Позивачі та Відповідачі у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк належним чином прийняли спадщину батька, шляхом подачі до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Отже, у разі визнання судом заповіту недійсним від 30.11.1999 р. спірну земельну ділянку успадковують Позивачі та Відповідачі.

Щодо порушень вимог закону під час посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р.

Згідно ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки відносини щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, у разі не писемності сторони такого договору, не врегульовані Цивільним кодексом України та іншими актами цивільного законодавства, то такі правовідносини регулюються актами цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини,

А саме, нормами цивільного законодавства щодо щодо посвідчення заповітів осіб, які через фізичні вади не можуть самі їх прочитати.

На час посвідчення договору купівлі-продажу діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р. (далі-їнструкції для нотаріусів) та Цивільний кодекс України.

Згідно ч. 2 ст. 1248 Цивільного кодексу України якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно ч. 2, ч. 3 та ч. 5 ст. 1253 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту с обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять у.оі піописи на ньому.

Такі ж самі положення визначені п. 158 Інструкції для нотаріусів.

Згідно п. 16 Інструкції для нотаріусів якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, є сліпою, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Отже, у зв'язку з тим, що ОСОБА_9 був не письменний та не міг прочитати змісту договору купівлі-продажу від 14.07.2010 р. відповідно до ст. ст. 1248, 1253 Цивільного кодексу раїни. п. п. 16, 158 Інструкції для нотаріусів договір повинен був посвідчуватись в присутності не меньше як двох свідків та прочитаний нотаріусом, про що робиться відмітка.

Як вбачається із змісту договору купівлі-продажу від 14.07.2010 р. договір був посвідчений без свідків, нотаріус не зачитував ОСОБА_9 змісту договору та в ньому відсутня відповідна відмітка. У зв'язку з чим, не можливо встановити достовірність волевиявлення та дійсну волю ОСОБА_9, в договорі купівлі-продажу.

Отже, договір купівлі-продажу від 14.07.2010 р. суперечить ст. ст. 1248, 1253 Цивільного зелексу України, п. п. 16, 158 Інструкції для нотаріусів, тому такий договір повинен бути визнаний недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також- інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є -недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свій позов підтримала, посилаючись на обставини, які вказані в мотивувальній частині позовної заяви, ( а.с., 2 - 4), заперечувала проти зустрічного уточненогого позову , посилаючись на обставини, які вказані в запереченні на зустрічний позов. ( а.с., 90 - 91).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 свій позов підтримала, посилаючись на обставини, які вказані в мотивувальній частині позовної заяви, ( а.с., 2 - 4), заперечувала проти зустрічного уточненогого позову , посилаючись на обставини, які вказані в запереченні на зустрічний позов. ( а.с., 90 - 91).

Представник позивачів первинного позову ОСОБА_3 первинний позов підтримала, посилаючись на обставини, які вказані в мотивувальній частині позовної заяви, ( а.с., 2 - 4), заперечувала проти зустрічного уточненогого позову , посилаючись на обставини, які вказані в запереченні на зустрічний позов. ( а.с., 90 - 91).

В судовому засіданні ОСОБА_4 вирішення первинного позову поклала на розсуд суду, підтримала в повному обсязі зустрічний позов , посилаючись на обставини, які містяться в прохальній частині зустрічної та уточненої позовної заяви, ( а.с., 22 - 24, 73 - 76).

В судовому засіданні ОСОБА_5 вирішення первинного позову поклала на розсуд суду, підтримала в повному обсязі зустрічний позов , посилаючись на обставини, які містяться в прохальній частині зустрічної та уточненої позовної заяви, ( а.с., 22 - 24, 73 - 76).

В судовому засіданні ОСОБА_6 вирішення первинного позову поклав на розсуд суду, підтримав в повному обсязі зустрічний позов , посилаючись на обставини, які містяться в прохальній частині зустрічної та уточненої позовної заяви, ( а.с., 22 - 24, 73 - 76).

В судовому засіданні представник відповідачів первинного позову ОСОБА_7 вирішення первинного позову поклав на розсуд суду, підтримав в повному обсязі зустрічний позов , посилаючись на обставини, які містяться в прохальній частині зустрічної та уточненої позовної заяви, ( а.с., 22 - 24, 73 - 76).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила наступне.

Працює в «Ощадбанк». В селі розносить пошту та пенсію близько 18 років.

Померлого ОСОБА_9 знала, приносила йому кошти. Коли ОСОБА_9 отримував пенсію, сам розписувався в відмості. Отримував близько 1000 грн. пенсії.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила наступне.

Померлий ОСОБА_9 не ходив до школи, не читав, не писав. Замість нього писала жінка.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила суду наступне.

Знала покійного ОСОБА_9 з дитинства. Покійний був не грамотний, писати не міг, читати не вмів. Сам їй казав, що він не грамотний, коли ходила до них у хату. Він не розписувався за гроші, розписувався за нього хтось інший, в присутності свідків.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила суду наступне.

Померлий ОСОБА_9 є дочкою померлого спадкодавця. Батько був не грамотним, читати та писати не міг. Земля повинна належати всім 6 - тьом спадкоємцям.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила суду наступне.

Покійного ОСОБА_9 знала з дитинства. З 1993 року по 2007 рік носила пенсію, була поштаркою. Покійний ніколи не розписувався, розписувалася дочка, - ОСОБА_5Ф

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні суду пояснила суду наступне.

Покійного ОСОБА_9 знала давно. Працювала в ПСО, була обліковцем.

Працювала на заправці, обліковцем на МТФ № 1. ОСОБА_9 був не писемним, не вмів читати. ОСОБА_9 ніколи не писав відомості, все писала його жінка. Носив окуляри, не вмів читати.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив суду наступне.

Є приватний нотаріусом. Посвідчував заповіт ОСОБА_9, 1917 року народження, наскільки він пам»ятає.

Даний заповіт він посвідчував у повній відповідності до інструкції. Покійний ОСОБА_9 на його думку був людиною досить грамотною. Договір купівлі - продажу ОСОБА_9 підписував сам.

ОСОБА_9 був дієздатною особою, підписав два договори, підписався в реєстрі, підписував самостійно заповіт.

На його думку, що заповіт, що договір купівлі - продажу є волевиявленням померлого ОСОБА_9

Суд, вислухавши сторін по справі, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, та про відмову в задоволенні учтоненого зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Обґрунтування судом задоволення первинного позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_10, яке видане 15 листопада 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, ( а.с., 28), з якого видно, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 94 років, про що в Книзі реєстрації смертей 17 жовтня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 24. Мсіец смерті, - Київська область, Кагарлицький район, село Стави.

Покійний ОСОБА_9 був рідним батьком позивачів та відповідачів по справі.

За життя покійним ОСОБА_9 було складено 5 заповітів:

1. Складено заповіт в село Стави Кагарлицького району Київської області 11 серпня 1993 року, ( а.с., 49).

Згідно з вищевказаним заповітом ОСОБА_9 зробив таке заповітне розпорядження: все своє майно де б воно не було і з чого воно б не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він матиме право за законом заповідає ОСОБА_11, ОСОБА_1.

11 серпня 1993 року цей заповіт посвідчено Савченко Ольгою Борисівною, секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради народних депутатів Кагарлицького району Київської області.

Зареєстровано в реєстрі за № 45.

Заповіт підписано гр.. ОСОБА_6 власноручно, у його присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

2. Складено заповіт в село Стави Кагарлицького району Київської області тридцятого листопада 1999 року, ( а.с., 50).

Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 027749 виданий Кагарлицькою райдержадміністрацією 20 серпня 1996 року заповідає ОСОБА_5.

30 листопада 1999 року заповіт посвідчено Савченко Ольгою Борисівною, секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Заповіт підписано гр.. ОСОБА_9, власноручно у її присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 36.

3. Складено заповіт в село Стави Кагарлицького району Київської області тридцятого листопада 1999 року, ( а.с., 51).

Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: земельна ділянка площею 0,4660 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 заповідає ОСОБА_1.

30 листопада 1999 року заповіт посвідчено Савченко Ольгою Борисівною, секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Заповіт підписано гр.. ОСОБА_9, власноручно у її присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 37.

4. Складено заповіт в село Стави Кагарлицького району Київської області 15 січня 2007 року, ( а.с., 52).

Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: майновий пай КГСП «Червоний Жовтень», що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай серії КИ - ХІІ № 1167134, заповідає ОСОБА_6.

15 січня 2007 року заповіт посвідчений Скаба Оксаною Михайлівною, секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Заповіт підписано ОСОБА_9 особисто, особу заповідача встановлено, діїздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 08.

5. Складено заповіт в м. Кагарлик Київської області одинадцятого жовтня 2008 року, ( а.с., 77).

Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_9 на випадок його смерті зробив таке заповітне розпорядження: належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 2,75 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 3222287200:05:005:0013, розташовану на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного Акта серія ЯБ № 781387, заповів в рівних частках своїм дітям:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5;

ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_6;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_9 не міг сам прочитати текст заповіту, згідно зі ст 1253 ЦК України заповіт посвідчений в присутності свідків:

ОСОБА_26 (паспорт НОМЕР_11, виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Ки вській області 13 вересня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_27 (паспорт НОМЕР_12, виданий Кагарлицьким РВГУ МВС України в Київській області 28 листопада 2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4). яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27, зачитали цей заповіт в голос та поставили свої підписи на ньому.

11 жовтня 2008 року цей заповіт посвідчено ОСОБА_14, приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 3306.

Отже, у складі спадкового майна була і спірна земельна ділянка площею 2,7466 га, - з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відносно якої покійним ОСОБА_9 було укладено заповіт № 5.

Спадщина позивачами та відповідачами по даній справі була прийнята та 11 липня 2012 року.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане в м. Кагарлик Київської області, 11.07.2012 року, ( а.с., 8), в якому вказано наступне:

Спадкоємцями зазначеного в заповіті майна гр.. ОСОБА_9, 1917 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є:

- його дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5), що проживає за адресою: АДРЕСА_5 - 1\6 (одна шоста) частка;

- його дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6), що проживає за адресою: АДРЕСА_6 - 1\6 (одна шоста) частка;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7), що проживає за адресою: село Стави, Кагарлицького району Київської області - 1\6 (одна шоста) частка;

- його дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8), що проживає за адресою: село Стави, Кагарлицького району Київської області - 2\6 (дві шостих) частки, у тому числі з урахуванням 1\6 частки, від якої відмовилась ОСОБА_11;

- його син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9), що проживає за адресою: село Стави, Кагарлицького району Київської області - 1\6 (одна шоста) частка;

Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво складається з: земельної дялнки площею 2,75 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Ставівської сільської ради, Кагарлицького району, Київської області. Цільове призначення (використання) земельної дялнки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 781387, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 30 березня 2006 року на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 14 грудня 2005 року № 740 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010601400640.

Кадастровий номер земельної ділянки : 3222287200:05:005:0013.

28 грудня 2012 року на підставі вказаного свідоцтва Кагарлицькою РДА Київської області нам було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275 ( реєстровий № 3222020001004444) на ім'я відповідача ОСОБА_4, ( а.с., 9).

До державного акту додано додаток до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275.

Додаток складається з списку співвласників земельної ділянки, де зазначено наступне.

ОСОБА_4, частка у спільній власності 1\6;

ОСОБА_1, частка у спільній власності 1\6;

ОСОБА_6, частка у спільній власності 1\6;

ОСОБА_5, частка у спільній власності 2\6;

ОСОБА_2, частка у спільній власності 1\6.

Отже, позивачі та відповідачі по справі, як спадкоємці за заповітом, прийняли спадщину стали співвласниками спірної земельної ділянки і земельна ділянка перейшла у спільну власність, без виділення часток в натурі.

Під час подальшого користування спільним майном у виді земельної ділянки між позивачами та відповідачами по справі виникли суперечності, які сторони не змогли вирішити в позасудовому порядку, що і послугувало поданню позовної заяви до суду з метою визначення часток земельної ділянки в натурі.

Норми матеріального права, використані судом при вирішенні первинного позову.

Згідно ст. 355 ЦК України:

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність майна.

Отже, спірна земельна ділянка, на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275 ( реєстровий № 3222020001004444) на ім'я відповідача ОСОБА_4, є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 356 ЦК України:

1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

2. Суб»єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні очоби, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Отже, спільна часткова власність передбачає визначення чаток кожного із співвласників, при цьому не обов»язково, щоб вказані частки були виділені в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або за законом.

Отже, частки в спірному майні в даному випадку встановлені додатком до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275 від 28 грудня 2012 року, ( а.с., 10).

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно ст. 367 ЦК України:

1. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової вла сності на нього припиняється.

3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укла дається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно, ст. 367 ЦК України встановлює можливість припинення права спільної часткової власності на майно внаслідок його поділу за домовленістю між співваласниками.

Вказаний поділ відбу вається шляхом виділення вказаних часток співвласників в натурі.

Згідно ч. 3 ст. 358 ЦПК України , кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

В даному випадку суд зазначає, що в разі, якщо інші співвласники не мають наміру укладати відповідний договір, вони можуть бути примушені до цього в судовому порядку.

Отже, в зв»язку з тим, що під час подальшого користування спільним майном у виді земельної ділянки між позивачами та відповідачами по справі виникли суперечності, які сторони не змогли вирішити в позасудовому порядку, шляхом укладення угоди про порядок користування спільним майном, що і послугувало поданню позовної заяви до суду з метою визначення часток земельної ділянки в натурі, судом по даній справі на підставі ухвали суду, ( а.с., 177 - 181),було призначено судово земельно - технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено запитання, чи можливий розподіл в натурі земельної ділянки площею 2, 7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222287200:05:005:0013, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, згідно часток між позивачами, та вказати можливі варіанти розподілу та виділення в натурі вищевказаної земельної ділянки. Запропоновано експертній установі вказати не менше двох варіантів розподілу земельної ділянки.

19.05.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи від 14.05.2014 року за № 14648\13 - 41, в якому вказано три варіанти розподілу земельної ділянки, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Обговоривши всі можливі варіанти розподілу спільної земельної ділянки, як позивачі, так і відповідачі дійшли до спільної згоди щодо варіанту розподілу земельної ділянки та обрали наступний варіант розподілу спільної земельної ділянки:

Виділити 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_5 що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініям розподілу:

- від точки « 3», яка розташована в правому куті ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 2», яка розташована в правому тильному куті ділянки;

- від точки « 2», яка розташована в правому тильному куті ділянки, лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить по межі ділянки в точку « 10»;

- від точки « 10» лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 11» яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загальною користування;

- від точки « 11», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 14,88 м і точку « 3», яка розташована в правому куті ділянки.

Виділити 1/6 частину земельної ділянки ОСОБА_5, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 11», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 10», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 10», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,88 м в точку « 9»;

- від точки « 9», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 12», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки « 12» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить в точку « 11».

Виділити 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_4, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 12», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 9», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 9», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87м в точку « 8»;

- від точки « 8», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 13», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки « 13» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,88 м проходить в точку « 12».

Виділити 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_6 , що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 13», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 8», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 8», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,88м в точку « 7»;

- від точки « 7», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 14», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки « 14» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить в точку « 13».

Виділити 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_1 , що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 14», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 7», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 7», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87 м в точку « 6»;

- від точки « 6», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 15», яка розташована на меж: ділянки та земель загального користування;

- від точки « 15» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,88 м проходить в точку « 14».

Виділити 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_2, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 15», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м є точку « 6», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 6», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87 м в точку « 5», яка розташована в лівому куті ділянки;

- від точки « 5», лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить по ліввій ме^: ділянки в точку « 4», яка розташована в лівому куті ділянки;

- від точки « 4» по межі ділянки та земель загального користування лін: 1 розподілу довжиною 14,87м проходить в точку « 15».

Що стосується відмови в задоволенні уточненого зустрічного позову, то своє рішення суд обґрунтовує наступним.

Ще за життя 30 листопада 1999 року покійний ОСОБА_9 склав заповіт на ім.»я ОСОБА_1.

Даний заповіт складено в село Стави Кагарлицького району Київської області тридцятого листопада 1999 року, ( а.с., 51).

Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: земельна ділянка площею 0,4660 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 заповідає ОСОБА_1.

30 листопада 1999 року заповіт посвідчено Савченко Ольгою Борисівною, секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Заповіт підписано гр.. ОСОБА_9, власноручно у її присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 37.

В зустрічній позовній заяві відповідачі просять визнати недійсним вищевказаний заповіт.

Суд приходить щодо відмови в задоволенні такої позовної вимоги зустрічного позову з огляду на наступне.

Дійсно, на час посвідчення заповіту діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затверджена наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 р. (далі-Інструкції) та Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Згідно п. 33 Інструкції якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за довіреністю заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 13 цієї Інструкції.

Згідно п. 13 Інструкції якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того, зобов'язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку.

Суд критично відноситься до твердження, що під час посвідчення заповіту секретар виконавчого комітету Ставівської сільської ради Савченко О.Б. зобов'язана була прочитати ОСОБА_9 зміст заповіту та зробити про це на документі відмітку.

Як вбачається із змісту заповіту від 30.11.1999 р. секретар виконавчого комітету Ставівської сільської ради Савченко О.Б. не зачитувала ОСОБА_9 змісту заповіту та на ньому відсутня відповідна відмітка.

Суд критично відноситься до твердження позивачів та їхнього представника про те, що не можливо встановити достовірність волевиявлення та дійсну волю заповідача ОСОБА_9, тому, суд критично відноситься до твердження позивачів та їхнього представника про те, що під час посвідчення заповіту було порушено порядок посвідчення заповіту, передбачений п. п. 13, 33 Інструкції.

Що стосується встановлення достовірності волевиявлення покійного ОСОБА_9, то суд дивує позиція позивачів зустрічного позову, зокрема, позиція позивача зустрічного позову ОСОБА_6

Так в матеріалах справи міститься заповіт, який укладено в село Стави Кагарлицького району Київської області 15 січня 2007 року, ( а.с., 52).

Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: майновий пай КГСП «Червоний Жовтень», що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай серії КИ - ХІІ № 1167134, заповідає ОСОБА_6.

15 січня 2007 року заповіт посвідчений Скаба Оксаною Михайлівною, секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Заповіт підписано ОСОБА_9 особисто, особу заповідача встановлено, діїздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 08.

Відповідно, якщо виходити з позиції позивачів зустрічного позову, якщо покійний ОСОБА_9 був не грамотний, не вмів читати та писати, то необхідно також скасовувати даний заповіт, проте, позивачі, зокрема, позивач ОСОБА_6 навіть не піднімають даного питання.

Крім того, всі вищеописані заповіти також оформлялися відповідними посадовими особами в загальному порядку.

На думку суду, позиція позивачів зустрічного позову щодо того, що їхній батько був не писемний, не вмів читати, свідчить лише про не добросовісне використання певних обставин, які, до речі, не підтверджені документально, на захист позовних вимог зустрічного позову.

Що стосується відмови суду в задоволенні позовних вимог в частині визнання не дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р.

Дійсно, на час посвідчення договору купівлі-продажу діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р. (далі-їнструкції для нотаріусів) та Цивільний кодекс України.

Суд критично відноситься на посилання позивачів зустрічного позову та їхнього представника на ту обставину, що згідно п. 16 Інструкції для нотаріусів якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, є сліпою, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Судом не зрозуміло, якими фактами позивачі зустрічного позову та їхній представник підтверджують той факт, що ОСОБА_9 був сліпим. Дані факти повинні підтверджуватися лише належними доказами, як то, - випискою із історії хвороби, амбулаторною карткою хворого, посвідченням інваліда, тощо. Таких же документальних доказів позивачами зустрічного позову та їх представником не надано.

Крім того, суд, як зазначалося вище, критично відноситься до посилання позивачів зустрічного позову та їх представника на ту обставину, що ОСОБА_9 був не письменний та не міг прочитати змісту договору купівлі-продажу від 14.07.2010 р., та про те, що відповідно до ст. ст. 1248, 1253 Цивільного кодексу раїни. п. п. 16, 158 Інструкції для нотаріусів договір повинен був посвідчуватись в присутності не меньше як двох свідків та прочитаний нотаріусом, про що робиться відмітка.

Дйсно, як вбачається із змісту договору купівлі-продажу від 14.07.2010 р. договір був посвідчений без свідків, нотаріус не зачитував ОСОБА_9 змісту договору та в ньому відсутня відповідна відмітка.

Суд вважає, що ні позивачі зустрічного позову ні їхній представник ні в позовній заяві ні в судовому засіданні не довели належними та допустимими доказами тієї обставини, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 14.07.2010 р. суперечить ст. ст. 1248, 1253 Цивільного зелексу України, п. п. 16, 158 Інструкції для нотаріусів, та те, що такий договір повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 1233 ЦКУ, заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Особливість заповіту полягає в тому, що цивільно-правові наслідки настають не негайно, після належного волевиявлення у відповідній формі, а лише після смерті особи. яка його уклала.

Тому питання щодо дійсності заповіту зацікавлені особи можуть ініціювати лише після смерті спадкодавця, тобто після відкриття спадщини, коли заповіт набуває реальної сили.

Заповіт - це правочин. який укладається фізичною особою (заповідачем) на випадок смерті.

Заповіт може бути визнано недійсним з часу його укладення у разі, якщо:

- заповіт уклала особа, яку визнано в судовому порядку недієздатною або котра не досягла віку заповідальної дієздатності;

Як встановлено судом покійний ОСОБА_9 був дієздатним, досягнув віку заповідальної дієздатності.

- заповідач не підписав особисто заповіт і за його проханням заповіт не підписанп іншим громадянином;

Як видно з матеріалів справи, ( інше позивачами зустрічного позову в судовому засіданні не доведено), заповіти підписані особисто ОСОБА_9

Факт того, що заповіт підписаний не ОСОБА_9 слід було довести лише висновком посмертної судово - почеркознавчої експертизи. Відповідно, суд наголошує на тій обставині, що єдиним допустимим та належним доказом того, що підписи під заповітом чи договором купівлі - продажу поставлені не покійним ОСОБА_9 може бути лише висновок судово - почеркознавчої експертизи, проте, такого клопотання ні позивачі зустрічного позову, ні їхній представник в судовому засіданні не заявляли.

- за проханням заповідача заповіт підписано особою, яка не мала права його підписувати;

- заповіт посвідчений особою, якій чинне законодавство таких повноважень не надає.

Жодних з наведених вище підстав для визнання заповіту недійсним не було.

Тобто покійний ОСОБА_9, цими правочинами виявив свою волю щодо майна, яке лише йому належало на праві власності.

Отже, суд ще раз наголошує на тій обставині, що покійний ОСОБА_9, як встановлено в судовому засіданні, не мав фізичної вади, хвороби і завжди ставив власний підпис на всіх документах, які цього потребували.

Даний факт підтверджується матеріалами справи, так, в матеріалах справи міститься довіреність від 03.06.2008 року, ( а.с., 92), акт прийому - передачі Майна Довірителя від 23.02.1996 року, ( а.с., 97), заповіти від 11.08.1993 року, 30.11.1999 року, 30.11.1999 року, 15.01.2007 року, які підписані особисто покійним ОСОБА_9, та підписи якого в судовому засіданні позивачами зустрічного позову не оспорюються.

Крім того, покійний ОСОБА_9 весь вік працював, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_13, виданої 09 травня 1967 року, ( а.с., 94 - 96).

Як видно з записів в трудовій книжці, покійний ОСОБА_9 з 1968 року по 1975 рік працював на відповідальних посадах, що було б не можливо у випадку не писемності та не грамотності покійного ОСОБА_9

На підставі вищевикладеного, суд критично відноситься до свідчення свідків ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_18

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження позивачів зустрічного позову та їхнього представника щодо того, що покійний ОСОБА_9 був безграмотний, не міг поставити свій підпис, на думку суду є надуманими, не правдивими.

Окремо суд хоче зазначити, що суд приймає рішення на засадах змагальності сторін, тобто приймає рішення на підставі тих доказів, які надаються кожною із сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України:

1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

4. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо того, що позивачами зустрічного позову не доведено жодної обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ППВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ППВС України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», ст. 158 ЗК України, ст.ст. 183, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, - задовольнити.

Розділити між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 спільне майно, що знаходиться у спільній частковій власності співвласників, виділивши їм в натурі частик земельної ділянки площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області наступним чином:

Виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_5 що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініям розподілу:

- від точки « 3», яка розташована в правому куті ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 2», яка розташована в правому тильному куті ділянки;

- від точки « 2», яка розташована в правому тильному куті ділянки, лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить по межі ділянки в точку « 10»;

- від точки « 10» лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 11» яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загальною користування;

- від точки « 11», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 14,88 м і точку « 3», яка розташована в правому куті ділянки.

Виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки ОСОБА_5, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 11», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 10», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 10», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,88 м в точку « 9»;

- від точки « 9», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 12», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки « 12» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить в точку « 11».

Виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_4, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 12», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 9», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 9», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87м в точку « 8»;

- від точки « 8», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 13», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки « 13» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,88 м проходить в точку « 12».

Виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_6 , що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 13», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 8», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 8», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,88м в точку « 7»;

- від точки « 7», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 14», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки « 14» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить в точку « 13».

Виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_1 , що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 14», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку « 7», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 7», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87 м в точку « 6»;

- від точки « 6», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку « 15», яка розташована на меж: ділянки та земель загального користування;

- від точки « 15» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,88 м проходить в точку « 14».

Виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_2, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки « 15», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м є точку « 6», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки « 6», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87 м в точку « 5», яка розташована в лівому куті ділянки;

- від точки « 5», лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить по ліввій ме^: ділянки в точку « 4», яка розташована в лівому куті ділянки;

- від точки « 4» по межі ділянки та земель загального користування лін: 1 розподілу довжиною 14,87м проходить в точку « 15».

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає чинності відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя: О. В. Закаблук