Рішення

від 11.03.2015 по справі 368/302/13-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/302/13-ц

Провадження № 6/368/12/15

ДОДКОВЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Лєвшин Н.О.

З участю учасників процесу:

Позивача: ОСОБА_1

Позивача: ОСОБА_2

Представника позивачів: ОСОБА_3

Представник відповідачів: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області заяву позивачів про винесення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, суд, -

В С Т А Н О В И В :

11.02.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення, в якому позивачі просять суд винести додаткове рішення, яким:

- стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на їхню користь судові витрати в сумі 9582 грн. 99 коп.

Свої вимоги позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують наступним.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року, (справа № 368/302/ 13 ц), позов ОСОБА_1, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності задоволено .

В зустрічному позові ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_9 про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 року дане рішення залишене без змін .

Ухвалюючи дане рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених нами та пов'язаних із підготовкою і розглядом цивільної справи, в супереч вимог ст.88 та ст.214 ч. І п.6 ЦПК України .

Документи, які підтверджують понесення ними витрат знаходяться в матеріалах цивільної справи за № 368/302/13-ц . де на а . с. 12 знаходиться квитанція від 14.02. 2013 року про оплату нами за підготовку та виготовлення позовної заяви до суду в сумі 200 грн. та судового збору в сумі 317 грн. 39 коп. (а.с. 1,2,3,4), крім цього ними оплачено витрати в сумі 7065 грн. 60 коп. за проведення судової земельно-технічної експертизи від 14.05.2014 року № 14648/13-41 Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а.с. 183 ., а також витрати по наданню їм правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 в сумі 2000 грн. квитанція № 22 від 03.12.2013 року, яка була надана суду . Наш представник заявляла клопотання про стягнення понесених ними судових витрат в сумі 9 582 грн.99 коп. солідарно з відповідачів на їхню користь .

Відповідно до п.4 ч. І ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо судом не вирішено питання про судові витрати .

Згідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Згідно ст.. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх представник ОСОБА_3 вимоги, викладені в заяві про винесення додаткового рішення, уточнили, просили суд стягнути з відповідачів, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на їхню користь судові витрати в сумі 9582 грн. 99 коп., виключивши слово «солідарно».

В судовому засіданні представник відповідачів, - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заяви позивачів про винесення заочного рішення, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі-Позивачі) звернулись до Кагарлицького районного суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (далі-Відповідачі) про розподіл майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

Користуючись правом передбаченим ч. 1 ст. 123 Цивільного процесуального кодексу України Відповідачі звертаються до Кагарлицького районного суду із зустрічною позовною заявою про визнання права власності на частину спадкового майна ОСОБА_10 в порядку спадкування.

В подальшому Відповідачами було збільшено позовні вимоги шляхом подачі заяви, в якій Відповідачі просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_10 від 13.11.1999 р. та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р.

Рішенням Кагарлицького районного суду від 24.07.2014 р., що було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 р., позов Позивачів було задоволено, проведено поділ земельної ділянки відповідно до часток співвласників. У задоволенні зустрічного позову Позивачів відмовлено повністю.

Позивачами було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо солідарного стягнення з Відповідачів судових витрат в сумі 9582,99 гривень.

З підстав зазначених вище, заява Позивачів є безпідставною, необґрунтованою та суперечить нормам процесуального права, атому задоволенню не підлягає.

В своїй заяві Позивачі просять стягнути солідарно з Відповідачів 9582,99 гривень, з яких 200 гривень витрат на підготовку позовної заяви, судовий збір 317,39 гривень, 7065,60 грн. за проведення судової земельно-технічної експертизи, а також 2000 гривень витрат на правову допомогу.

Необхідно зазначити, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, що підтверджується висновками пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 35 постанови №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Оскільки Позивачі в своїй заяві просять стягнути солідарно з відповідачів судові витрати така заява суперечить нормам матеріального права, а тому задоволенню не підлягає.

Крім цього, згідно п. 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Ні Позивачами, ні їх представником під час розгляду справи та до винесення Кагарлицьким районним судом рішення від 24.07.2014 р. не подавали суду докази про понесені ними витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень, а тому додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви необхідно відмовити.

Також, слід зазначити, що квитанція про оплату витрат на правову допомогу датована 03.12.2014 р., тобто після ухвалення судом рішення від 24.07.2014 р.

Крім цього, згідно п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи відсутній розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 2000 гривень, зроблений згідно Закону України від 20.12.2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

За відсутності розрахунку таких витрат це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

Слід звернути увагу суду на те, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, а також Позивачами, не надано суду розрахунку витрат на проведення земельно -технічної експертизи в сумі 7065.60 гривень, а тому виходячи з роз'яснень п. 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальний справ заява стягнення таких витрат задоволенню не підлягає.

Під час проведення експертизи експертами навіть не здійснювався виїзд на місце дослідження об'єкта (земельної ділянки), а тому розмір витрат на проведення земельно - технічної експертизи в сумі 7065,60 гривень є необгрунтованим.

Суд, вислухавши позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, які вимоги, викладені в заяві про винесення додаткового рішення, підтримали, вислухавши представника відповідачів, - ОСОБА_4, який заперечував проти винесення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, що стосуються судових витрат, приходить до висновку щодо часткового задоволення вимог, зазначених в уточненій заяві позивачів про винесення додаткового рішення, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

14.02.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, ( а.с., 2 - 4), в якій позивачі просили суд винести рішення, яким:

- розділити між ними, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та відповідачами, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, спільне майно, що знаходиться у частковій власності співвласників, виділивши їм в натурі по 1/6 частині земельної ділянки площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить 0,4576 га.

- для визначення можливих варіантів розподілу земельних ділянок призначити будівельно - технічну експертизу на вирішення якої поставити питання :

1. які можливі варіанти розподілу в натурі, по 1/6 частині земельної ділянки площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

- стягнути солідарно з відповідачів на нашу користь в рівних частках понесені нами судові витрати по підготовці та розгляді даного позову.

26.02.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, ( а.с., 22 - 24), в якій позивачі зустрічного позову просили суд винести рішення, яким:

- визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 право власності на 2/6 частин земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_10 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

- визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею ).31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_10 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія.І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

- визнати за ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0.31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_10 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

26.02.2014 року Кагарлицьким районним судом на підставі ухвали прийнято зустрічний позов до провадження із первинним, ( а.с., 35 - 36).

03.04.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, ( а.с., 72 - 76), в якій позивачі зустрічного позову просили суд винести рішення, яким:

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_10 від 30.11.1999 р., посвідчений секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за №37.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №1614.

- викликати та допитати в якості свідків:

ОСОБА_14;

ОСОБА_15;

ОСОБА_16;

ОСОБА_17:

ОСОБА_18.

24.07.2014 року Кагарлицьким районним судом винесено рішення, ( а.с., 208 - 225), яким:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, - задоволено.

Розділено між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 спільне майно, що знаходиться у спільній частковій власності співвласників, виділивши їм в натурі частик земельної ділянки площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області наступним чином:

Виділено в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_6 що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініям розподілу:

- від точки «3», яка розташована в правому куті ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку «2», яка розташована в правому тильному куті ділянки;

- від точки «2», яка розташована в правому тильному куті ділянки, лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить по межі ділянки в точку «10»;

- від точки «10» лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку «11» яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загальною користування;

- від точки «11», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 14,88 м і точку «3», яка розташована в правому куті ділянки.

Виділено в натурі 1/6 частину земельної ділянки ОСОБА_6, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки «11», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку «10», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки «10», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,88 м в точку «9»;

- від точки «9», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку «12», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки «12» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить в точку «11».

Виділено в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_5, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки «12», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку «9», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки «9», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87м в точку «8»;

- від точки «8», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку «13», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки «13» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,88 м проходить в точку «12».

Виділено в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_7 , що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки «13», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку «8», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки «8», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,88м в точку «7»;

- від точки «7», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку «14», яка розташована на межі ділянки та земель загального користування;

- від точки «14» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,87 м проходить в точку «13».

Виділено в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_1 , що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки «14», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м в точку «7», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки «7», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87 м в точку «6»;

- від точки «6», яка розташована на тильній межі ділянки лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить в точку «15», яка розташована на меж: ділянки та земель загального користування;

- від точки «15» по межі ділянки та земель загального користування лінія розподілу довжиною 14,88 м проходить в точку «14».

Виділено в натурі 1/6 частину земельної ділянки співвласнику ОСОБА_2, що становить земельну ділянку площею 0,4578 га, яка обмежена лініями розподілу:

- від точки «15», яка розташована на межі ділянки, що прилягає до земель загального користування лінія розподілу проходить довжиною 316,04 м є точку «6», яка розташована на тильній межі ділянки;

- від точки «6», лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 14,87 м в точку «5», яка розташована в лівому куті ділянки;

- від точки «5», лінія розподілу довжиною 316,04 м проходить по ліввій ме^: ділянки в точку «4», яка розташована в лівому куті ділянки;

- від точки «4» по межі ділянки та земель загального користування лін: 1 розподілу довжиною 14,87м проходить в точку «15».

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, - відмовлено.

11.12.2014 року Апеляційним судом Київської області винесено ухвалу, ( а.с., 290 - 297), якою:

- апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, - відхилено.

- рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року залишено без змін.

Відповідно, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року набрало законної сили 11.12.2014 року, - з моменту винесення Апеляційним судом Київської області ухвали.

При вирішенні питання щодо винесення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат суд керувався наступними нормами матеріального та процесуального права.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов»язковою.

Отже, слід зазначити, що питання про розподіл судових ви трат вирішується судом одночасно із ухваленням рішення суду. В мотивувальній частині рішення суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторо нами. В резолютивній частині рішення зазначається хто і на чию користь сплачує ці судові витрати. Додаткове рішення може бути ухвалене і тоді, коли суд вирішив питання про розподіл судових витрат лише частково.

Проте, додаткове рішення не може бути ухвалене на підставі додаткового поданих доказів про розмір та склад судових витрат. Так, не допускається подання документів, що підтвер джують, наприклад, розмір витрат на правову допомогу, і їх включення до складу судових витрат після ухвалення рішення.

Додаткове рішення може бути подано після проголошення рішення і до закінчення строку на виконання рішення.

Строк розгляду заяви законом не передбачено. Тому суд повинен виходити з вимог розумності.

За змістом додаткове рішення повинно відповідати загальним вимогам, які передба чені для рішення суду, тобто повинно містити вступну, описову, мотивувальну і резолю тивні частину.

Однак, суд обмежується аналізом лише тих обставин, які стосуються під став для ухвалення додаткового рішення. В описовій частині суд повинен додатково зазначити коли було ухвалене рішення, яке доповнюється додатковим рішенням.

В резолютивній частині суд вирішує лише ті питання, які викликали необхідність ух валення додаткового рішення.

На виконання додаткового рішення видається окремий виконавчий лист.

Стягнення судових витрат регулюється ст. 88 ЦПК України та пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідачів на користь позивачів судові витрати, понесені останніми під час підготовки, подання, та слухання справи.

Так, в матеріалах справи містяться наступні документи, які засвідчують розмір судових витрат, понесених позивачами:

- квитанція № 115371267.1 від 14.02.2013 року, ( а.с., 1), з якої видно, що ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 317 грн. 39 коп. в якості судового збору по справі за поділ земельної ділянки;

- квитанцією від 14 лютого 2013 року, ( а.с., 12), з якої видно, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатили кошти в розмірі 200 грн. за підготовку та виготовлення позовної заяви приватному юристу Ляшенку О.В.

- квитанцією 11537.329.1 від 20.01.2014 року, з якої видно, що позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплачено коршти в сумі 7065 грн. 60 коп. за проведення експертизи.

- квитанцією до прибуткового касового ордера № 22 від 03 грудня 2013 року, з якого видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатили 2000 грн. адвокату ОСОБА_3 за ведення цивільної справи.

Відповідно, суд вважає, що з відповідачів на користь позивачів слід стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору, коштів за підготовку та виготовлення позовної заяви, та коштів за проведення експертизи, в частині стягнення коштів за правову допомогу адвоката слід відмовити, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Отже, в своїй заяві Позивачі просили стягнути солідарно з Відповідачів 9582,99 гривень, з яких 200 гривень витрат на підготовку позовної заяви, судовий збір 317,39 гривень, 7065,60 грн. за проведення судової земельно-технічної експертизи, а також 2000 гривень витрат на правову допомогу.

Проте, в зв»язку з тим, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, що підтверджується висновками пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 35 постанови №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», тому представник позивачів уточнила вимоги, та відмовилася від солідарного стягнення судових витрат з відповідачів, та зазначила, що необхідно стягувати судові витрати з кожного відповідача окремо.

Далі, в підтвердження п. 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат до суду надавалися як позивачами, так і їх представником, тому додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалено в дотримання вимог, які передбачені ст. 88 ЦПК України.

Проте, слід зазначити, що хоча позивачами та їх представником під час розгляду справи та до винесення Кагарлицьким районним судом рішення від 24.07.2014 р. подавли суду докази про понесені ними витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень, проте, до даної квитанції не додано розрахунку, а тому додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви необхідно відмовити.

Свою позицію щодо відмови в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу суд обґрунтовує положеннями п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де зазначено, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно, в матеріалах справи відсутній розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 2000 гривень, зроблений згідно Закону України від 20.12.2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

За відсутності розрахунку таких витрат це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

Суд критично відноситься до позиції представника відповідачів про те, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, а також Позивачами, не надано суду розрахунку витрат на проведення земельно -технічної експертизи в сумі 7065.60 гривень, а тому виходячи з роз'яснень п. 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальний справ заява стягнення таких витрат задоволенню не підлягає.

Суд об»єктивно сприймає вартість оплаченої експертизи, так як на підтвердження даного факту в матеріалах справи міститься квитанція, яка підтверджує факт сплати позивачами вищезазначеної суми за проведення експертизи.

Окремо слід зазначити, що в даному випадку секретарем судового засідання не було підшито до матеріалів справи квитанцію про сплату вартості експертизи, проте, дана квитанція постійно знаходилася при матеріалах справи, та була подана представником позивачів до винесення рішення судом по даній справі.

Відповідно, представником позивачів під час судових дебатів по даній справі ставилися позовні вимоги в частині стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивачів, тому винесення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат не суперечить нормам ЦПК України.

Суд також критично відноситься до позиції відповідачів ОСОБА_4 про те, що під час проведення експертизи експертами навіть не здійснювався виїзд на місце дослідження об'єкта (земельної ділянки), а тому розмір витрат на проведення земельно - технічної експертизи в сумі 7065,60 гривень є необґрунтованим, так як до винесення рішення ні відповідачами, ні їх представником не ставилося питання про сумнів щодо обставин, які стосуються факту проведення експертизи, як - то: відповідачами та їх представником не заявлялися клопотання про призначення експертизи в іншій експертній установі, не ставилося клопотання про призначення повторної експертизи, не заявлялися клопотання щодо несприйняття висноку експертизи, тощо.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 79, 86, ч. 1 ст. 88, п. 1 ч. 1 ст. 208, ст. 209, 210 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву про винесення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності, та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, треті особи, - Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1316 грн. 72 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 1316 грн. 72 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 1316 грн. 72 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1210 грн. 93 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 1210 грн. 93 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 1210 грн. 93 коп. судових витрат.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.

С Суддя: ОСОБА_19