Ухвала

від 11.12.2014 по справі 368/302/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/302/13-ц Головуючий у І інстанції Закаблук О.В. Провадження № 22-ц/780/5340/14 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко Категорія 1 11.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі Київської області про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2014 року позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх з відповідачами батько, - ОСОБА_6, який за життя уклав заповіт що до свого майна, згідно якого заповів його їм з відповідачами в рівних частках. У складі спадкового майна була і спірна земельна ділянка площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадщина ними та відповідачами по даній справі була прийнята та 12 липня 2012 року Кагарлицькою районною Держнотконторою нам були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстровані в реєстрі нотконтори за № 1-1527, які посвідчували їх право на вказану земельну ділянку, розташовану на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області,

28 грудня 2012 року на підставі вказаного свідоцтва Кагарлицькою РДА Київської області було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275 на ім'я відповідача ОСОБА_1 і за ними було визнано право власності на частки земельної ділянки по 1/6 частині кожному, за винятком ОСОБА_3, частка якого становить 2/6 частини земельної ділянки. Відтак всі вони спадкоємці, які прийняли спадщину стали співвласниками спірної земельної ділянки і земельна ділянка перейшла у спільну власність без виділення часток в натурі.

Просили розділити між ними, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та відповідачами, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, спільне майно, що знаходиться у частковій власності співвласників, виділивши їм в натурі по 1/6 частині земельної ділянки площею 2,7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить 0,4576 га.

Відповідачі по справі подали зустрічний позов, в якому просили суд винести рішення, яким визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 право власності на 2/6 частин земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_6. згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

- визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6. право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0.31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_6. згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

- визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6. право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0.31 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належали ОСОБА_6. згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що за життя ОСОБА_6. згідно державного акту на право приватної власності на землю належала земельна ділянка площею 0,4660 га, що розташована на території с. Стави Ставівської сільської ради, з яких 0,1560 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 0,31 га для ведення особистого селянського господарства.

За життя ОСОБА_6. на все майно, в тому числі і земельну ділянку, заповіт складено не було. Після ОСОБА_6. із спадкоємців першої черги залишились його діти, - ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Дочка померлого ОСОБА_6., - ОСОБА_8 відмовилась від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.07.2012 р. Інших спадкоємців першої черги спадщини ОСОБА_6. не залишилось.

У зв'язку з відкриттям спадщини ОСОБА_6. Позивачі та Відповідачі у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк належним чином прийняли спадщину батька, шляхом подачі до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.07.2012 р.

Для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державному нотаріусу Кагарлицької районної державної нотаріальної контори необхідно було надати оригінал державного акту на право приватної власності на землю, яка належала ОСОБА_6., а також витяг з Поземельної книги на земельну ділянку.

Однак, посадові особи Управління Держземагентства в Кагарлицькому районі повідомили, що державний акт Відповідачам на померлу особу не може бути виданий. Також не може бути виданий витяг з Поземельної книги на земельну ділянку, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р., який був виданий ОСОБА_6., не був зареєстрований, тобто не пройшов державну реєстрацію.

Таким чином, у зв'язку з тим, що оригінал державного акту на земельну ділянку та витяг з Поземельної книги відсутні, Відповідачі не можуть оформити через нотаріальну контору свої спадкові права на вищезазначені земельні ділянки.

Під час судового засідання 19.03.2013 р. представник позивачів заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи заповіту ОСОБА_6. від 13.11.1999 р. та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р., відповідно до якого ОСОБА_6. продав земельну ділянку площею 0,4660 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Стави Кагарлицького району Київської області та належала ОСОБА_6. згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ №074690 від 20.09.1999 р.

В подальшому відповідачі збільшили свої позовні вимоги та просили - визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 30.11.1999 р., посвідчений секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №37, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р. між ОСОБА_6. та ОСОБА_10 оскільки вважали заповіт ОСОБА_6. від 13.11.1999 р. та договір купівлі - продажу земельної ділянки від 14.07.2010 р. суперечать Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також посвідчені з порушенням порядку їх посвідчення, тому повинні йти визнані недійсними.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року первісний позов задоволено, проведено поділ земельної ділянки відповідно до часток співвласників, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачі та відповідачі по справі, як спадкоємці за заповітом, прийняли спадщину, стали співвласниками спірної земельної ділянки і земельна ділянка перейшла у спільну власність, без виділення часток в натурі, а тому позов про розподіл майна, що знаходиться в спільній частковій власності підлягає задоволенню.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 1225 ЦК і 131 ЗК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень ст.ст. 364 , 367 ЦК України передбачене право співвласника на поділ або на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; договір про поділ або виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з вимогами ч.1, ч. 4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до п.18 Постанови Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що у випадках, передбачених статтями 86 - 89 ЗК , володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно) серії 1 - ОК № 230014, яке видане 15 листопада 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, ( а.с., 28), з якого видно, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 94 років, про що в Книзі реєстрації смертей 17 жовтня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 24.

Покійний ОСОБА_6. був рідним батьком позивачів та відповідачів по справі. За життя покійним ОСОБА_6. було складено 5 заповітів:

1. Складено заповіт в селі Стави Кагарлицького району Київської області 11 серпня 1993 року, ( а.с., 49). Згідно з вищевказаним заповітом ОСОБА_6 зробив таке заповітне розпорядження: все своє майно де б воно не було і з чого воно б не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він матиме право за законом заповідає ОСОБА_8, ОСОБА_4.

2. Складено заповіт в селі Стави Кагарлицького району Київської області тридцятого листопада 1999 року, ( а.с., 50). Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 027749 виданий Кагарлицькою райдержадміністрацією 20 серпня 1996 року заповідає ОСОБА_2.

3. Складено заповіт в селі Стави Кагарлицького району Київської області тридцятого листопада 1999 року, ( а.с., 51). Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: земельна ділянка площею 0,4660 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_4.

4. Складено заповіт в селі Стави Кагарлицького району Київської області 15 січня 2007 року, ( а.с., 52). Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: майновий пай КГСП «Червоний Жовтень», що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай серії КИ - ХІІ № 1167134, заповідає ОСОБА_3.

5. Складено заповіт в м. Кагарлик Київської області одинадцятого жовтня 2008 року, ( а.с., 77). Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_6 на випадок його смерті зробив таке заповітне розпорядження: належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 2,75 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 3222287200:05:005:0013, розташовану на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного Акта серія ЯБ № 781387, заповів в рівних частках своїм дітям: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_2.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_6. не міг сам прочитати текст заповіту, згідно зі ст. 1253 ЦК України заповіт посвідчений в присутності свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Отже, у складі спадкового майна була спірна земельна ділянка площею 2,7466 га, - з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відносно якої покійним ОСОБА_6. було укладено заповіт № 5.

Спадщина позивачами та відповідачами по даній справі була прийнята та 11 липня 2012 року. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане в м. Кагарлик Київської області, 11.07.2012 року, ( а.с., 8). в якому вказано, що спадкоємцями зазначеного в заповіті майна гр.. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 по 1/6 частці кожен та ОСОБА_2 - 2/6 (дві шостих) частки, у тому числі з урахуванням 1/6 частки, від якої відмовилась ОСОБА_8

Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво складається з: земельної дялнки площею 2,75 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Ставівської сільської ради, Кагарлицького району, Київської області. Цільове призначення (використання) земельної дялнки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 781387, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 30 березня 2006 року на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 14 грудня 2005 року № 740 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010601400640. Кадастровий номер земельної ділянки : 3222287200:05:005:0013.

28 грудня 2012 року на підставі вказаного свідоцтва Кагарлицькою РДА Київської області було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275 (реєстровий № 3222020001004444) на ім'я відповідача ОСОБА_1, ( а.с., 9). До державного акту додано додаток до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 911275. Додаток складається з списку співвласників земельної ділянки.

Отже, позивачі та відповідачі по справі, як спадкоємці за заповітом, прийняли спадщину стали співвласниками спірної земельної ділянки і земельна ділянка перейшла у спільну власність, без виділення часток в натурі.

Під час подальшого користування спільним майном у виді земельної ділянки між позивачами та відповідачами по справі виникли суперечності, які сторони не змогли вирішити в позасудовому порядку тому вони звернулись до суду з метою визначення часток земельної ділянки в натурі.

Судом першої інстанції по даній справі на підставі ухвали суду ( а.с., 177 - 181), було призначено судову земельно - технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено запитання, чи можливий розподіл в натурі земельної ділянки площею 2, 7466 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222287200:05:005:0013, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, згідно часток між позивачами, та вказати можливі варіанти розподілу та виділення в натурі вищевказаної земельної ділянки. Запропоновано експертній установі вказати не менше двох варіантів розподілу земельної ділянки.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи від 14.05.2014 року за № 14648/13 - 41, вказано три варіанти розподілу земельної ділянки, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Обговоривши всі можливі варіанти розподілу спільної земельної ділянки, як позивачі, так і відповідачі дійшли до спільної згоди щодо варіанту розподілу земельної ділянки .

Колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції щодо поділу вказаної земельної ділянки в тих розмірах, в яких вони набули права власності на цю земельну ділянку.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ні в позовній заяві ні в судовому засіданні не довели належними та допустимими доказами свої позовні вимоги.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За змістом ст.202 ЦК України (поняття і види правочинів) заповіт належить до односторонніх правочинів, і на нього поширюються положення глави 16 ЦК України "Правочини", в тому числі щодо наслідків недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочинів.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 листопада 1999 року покійний ОСОБА_6 склав заповіт на ім'я ОСОБА_4. Згідно вищевказаного заповіту ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: земельна ділянка площею 0,4660 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_4.

30 листопада 1999 року заповіт посвідчено ОСОБА_9, секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Заповіт підписано гр.. ОСОБА_6, власноручно у її присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

14.07.2010 р. приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу ОСОБА_14 було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_6. продав земельну ділянку площею 0,4660 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, по розташована в с. Стави Кагарлицького району Київської області, на частину якої Відповідачі просять визнати право власності в порядку спадкування.

На заповіті від 30.11.1999 р. та на договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 4.07.2010 р. стоїть підпис ОСОБА_6.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність будь-яких доказів, які б вказували, що померлий під час вчинення заповіту був нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що волевиявлення заповідача не було вільним чи не відповідало його волі, а також, що він перебував у стані, який би свідчив про його недієздатність на цей момент.

Як встановлено судом покійний ОСОБА_6. був дієздатним, досягнув віку заповідальної дієздатності. Як видно з матеріалів справи, ( інше позивачами зустрічного позову в судовому засіданні не доведено), заповіти підписані особисто ОСОБА_6 Тобто покійний ОСОБА_6, цими правочинами виявив свою волю щодо майна, яке лише йому належало на праві власності.

Твердження апелянтів щодо того, що покійний ОСОБА_6. був безграмотний, не міг поставити свій підпис та прочитати зміст заповіту та договору купівлі-продажу не були доведені належними та допустимими доказами по справі.

Факт того, що заповіт підписаний не ОСОБА_6 слід було довести лише висновком посмертної судово - почеркознавчої експертизи. Єдиним допустимим та належним доказом того, що підписи під заповітом чи договором купівлі - продажу поставлені не покійним ОСОБА_6 може бути лише висновок судово - почеркознавчої експертизи, проте, такого клопотання ні позивачі зустрічного позову, ні їхній представник в судовому засіданні не заявляли.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі не довели належними та допустимими доказами тієї обставини, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 14.07.2010 р. суперечить ст. ст. 1248, 1253 Цивільного Кодексу України, п. п. 16, 158 Інструкції для нотаріусів, та те, що такий договір повинен бути визнаний недійсним.

За таких обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним заповіту та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить, тому як необґрунтована та безпідставна підлягає відхиленню.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: