Ухвала

від 11.08.2014 по справі 36/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 36/313 11.08.14

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест"

На бездіяльність відділу державної виконавчої служби Оболонського

районного управління юстиції у м. Києві

У справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест"

До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення 167 048,09 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін

Від позивача Колрсунська Я.О. - по дов. №01/04/14 від 10.01.2014р.

Від відповідача не з'явився

Від ВДВС не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року у справі № 36/313 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест"(01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 32491983) 165 480 (сто шістдесят п?ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 54 коп. заборгованості, 379 (триста сімдесят дев?ять) грн. 94 коп. 3% річних, 1 658 (одну тисячу шістсот п?ятдесят вісім) грн. 60 коп. державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині провадження у справі припинити.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010р., господарським судом міста Києва видано відповідний наказ, що відповідає резолютивній частині вказаного рішення від 08.10.2010р.

01.07.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить суд:

1. Визнати неправомірними дії державного виконавця Грищенко В. О. відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови № 42650028 від 17.06.2014 р. про повернення виконавчого документу Стягувачеві та скасувати відповідну постанову.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 №36/313.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві здійснити примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 №36/313.

Ухвалою від 03.07.2014р. розгляд скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2014р.

Позивач в судовому засіданні 11.08.2013 підтримав викладені в скарзі вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень на скаргу суду не надав. Про час та місце розгляду скарги судом повідомлений належним чином.

Представник Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, письмових пояснень на скаргу суду не надав. Про час та місце розгляду скарги судом повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника скаржника, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Так, за умовами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно ст. 17 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Матеріали справи свідчать, що 17.06.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

В постанові зазначено, що в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.10.2010р. майна належного боржнику на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Заходи здійсненні державним виконавцем щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними: згідно повідомлення УДАІ м. Києва за боржником автотранспортні засоби та майно на праві власності не зареєстровано. Згідно інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Позивачем до скарги додано інформаційну довідку з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, яка наявна в матеріалах виконавчого провадження, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на праві приватної власності 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Довідки від 05.07.2011 р. №886 Комунального підприємства Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у місті Києві, ОСОБА_1 також належить 1/2 квартири у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, судом встановлено, що боржник має у власності майно, на яке може бути звернуте стягнення на виконання наказу Господарського суду міста Києва №36/313 від 08.10.2010 р.

Відповідно до вищезазначеного, винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» було неправомірним.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено обов'язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон).

За статтею 1 Закону, завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження, тобто сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.

Згідно зі статтею 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (державні виконавці).

Зі змісту статті 4 Закону вбачається, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статгі 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Невжиття ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві визначених законодавством України заходів по примусовому виконанню рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2010 по справі №36/313, свідчить про недотримання та невиконання ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві законодавчо закріплених зобов'язань щодо здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені боржником виключно в судовому порядку.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Грищенко В. О. відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови № 42650028 від 17.06.2014 р. про повернення виконавчого документу Стягувачеві та скасувати відповідну постанову.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 №36/313.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві здійснити примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 №36/313.

СуддяТ.Ю. Трофименко