Рішення

від 01.02.2007 по справі 8/174пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/174пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.07 р.                                                                                                  Справа № 8/174пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВА", ЄДРПОУ 32879186,

                    м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС-ІНДАСТРИ",

                          ЄДРПОУ 24644400, м.Донецьк

про спонукання виконати дії та витребування майна

Головуючий суддя          Ємельянов А. С.

Суддя                              Морщагіна Н.С.

Суддя                               Сковородіна О.М.

Представники:

від позивача: Момот О.В.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

                                                         Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                         оголошувались перерви з 13.12.2005р. по 09.01.2007р.,

                                                          з 09.01.2007р. по 18.01.2007р.,

                                                          з 18.01.2007р. по 01.02.2007р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВА", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПС-ІНДАСТРИ", м.Донецьк, про спонукання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем приміщенням виробничої бази, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Малого, 35, про витребування у відповідача на користь позивача майна, згідно наданого переліку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірне позбавлення його відповідачем права користування орендованим приміщенням виробничої бази, безпідставне утримання відповідачем майна, належного позивачу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02.10.2006р. та доповненнях до нього проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що припинення користування орендованим майном сталося за власним бажанням позивача. Одночасно, за твердженням відповідача, у нього відсутнє будь-яке майно, належне позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

10.01.2005р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №1/10-1 оренди виробничих приміщень та обладнання.

За умовами вказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання здати, а позивач – прийняти в оренду виробниче обладнання згідно переліку, а також виробничі приміщення та споруди, які розташовані за адресою: м.Донецьк-29, вул.Малого, 35.

Згідно з п.5.4 договору №1/10-1 від 10.01.2005р. строк його дії встановлений сторонами до 31.12.2005р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, в зв'язку з продовженням позивачем користуватись  орендованим приміщенням та обладнанням після 31.12.2005р., враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, дію договору оренди №1/10-1 продовжено до 20.12.2006р.

Як вказує позивач, з 01.08.2006р. відповідачем при вході на територію орендованої позивачем промислової бази було встановлено охорону, якою безпідставно відмовлено в пропуску представників та робітників позивача на спірну територію.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про спонукання відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням виробничої бази, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Малого, 35.

Крім цього, за твердженням позивача, в період дії договору оренди №1/10-1 від 10.01.2005р. ним на територію орендованого приміщення для виробничої діяльності було ввезено обладнання згідно доданого до позовної заяви переліку.

Як вказує позивач, відповідач незаконно володіє та відмовляється повернути позивачу визначене вище обладнання.

На підставі викладеного, позивачем також заявлено вимоги про витребування у відповідача на користь позивача майна, згідно наданого до позовної заяви переліку.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 02.10.2006р. та доповненнях до нього.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

10.01.2005р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №1/10-1 оренди виробничих приміщень та обладнання.

За договором найму (оренди) наймодавець у відповідності із ст.759 Цивільного кодексу України передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено, за умовами договору оренди №1/10-1 від 10.01.2005р. відповідач зобов'язався здати, а позивач взяв на себе обов'язок прийняти в оренду виробниче обладнання згідно переліку, а також виробничі приміщення та споруди, які розташовані за адресою: м.Донецьк-29, вул.Малого, 35.

Таким чином, з урахуванням викладеного, внаслідок підписання сторонами договору №1/10-1 від 10.01.2005р. у позивача та відповідача виникли відповідні цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов, зокрема, договору.

В пункті 2.1 договору №1/10-1 від 10.01.2005р. встановлений обов'язок відповідача надати в триденний термін після набрання договором сили приміщення позивачу та забезпечити реальну можливість цілодобового використання приміщення.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем свої зобов'язання щодо надання позивачу можливості використання орендованого приміщення не виконуються.

Зокрема, як вказує позивач, з 01.08.2006р. відповідачем було встановлено охорону при вході на територію промислової бази, яка не допускає вхід представників та робітників позивача на спірну територію.

Відповідач проти здійснення ним позивачу перешкод у користуванні орендованим майном заперечує, посилаючись на ті обставини, що позивач з невідомих причин сам припинив користування спірним майном.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в обґрунтування факту здійснення відповідачем перешкод у користуванні орендованим приміщенням та обладнанням позивач посилається на надані до матеріалів справи акти від 09.11.2006р., від 13.11.2006р., згідно з якими співробітниками охорони виробничої бази відповідача було відмовлено у пропуску представників позивача на територію орендованого приміщення.

За поясненнями відповідача, спірна територія дійсно є об'єктом охорони. Зокрема, на підставі договору №19/05 від 19.05.2006р., укладеного між позивачем та ПФ "ІБС", останнім прийнято на себе зобов'язання щодо охорони суспільного порядку та здійснення перепускного режиму на об'єкти, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Малого, 35, відповідно до дислокації. Строк дії вказаного договору встановлений сторонами з 19.05.2006р. по 31.12.2006р.

Згідно з дислокацією до договору №19/05 від 19.05.2006р. пункт охорони встановлений на прохідній підприємства.

За наявним в матеріалах справи актом виставлення посту фізичної охорони, остання була виставлена 19.05.2006р. о 12.00 год.

Таким чином, твердження позивача щодо встановлення відповідачем охорони на спірній території з 01.08.2006р. спростовуються наданими до справи матеріалами.

Крім цього, як вказує відповідач, окрім охорони, що було встановлена на прохідній спірної території, позивачем з метою охорони безпосередньо орендованого приміщення були найняті та внесені до штату охоронці, проте, у серпні 2006р. вказана охорона була знята позивачем.

Згідно із ст.30 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 14.11.2006р. позивача було зобов'язано представити в засідання суду письмові пояснення щодо укладання договору №19773/Ка від 10.02.2006р. з Управлінням Державної служби охорони при управлінні МВС України в Донецькій області. Одночасно, вказаною ухвалою суду також зобов'язано уповноважену особу Управління Державної служби охорони при управлінні МВС України в Донецькій області з'явитись в судове засідання та представити до суду відомості щодо укладання або розірвання договорів з позивачем, щодо надання охоронних послуг на об'єкті за адресою: м.Донецьк, вул.Малого, 35.

За поясненнями №21/1-1977/1б від 30.11.2006р. представника Управління Державної служби охорони при управлінні МВС України в Донецькій області підтверджено факт підписання 10.02.2006р. ним та позивачем договору №19773/ка про надання послуг з охорони об'єкту за адресою: м.Донецьк, вул.Малого, 35. При цьому, як зазначено вказаною особою, договір був розірваний за ініціативою позивача 01.08.2006р. Відомості щодо укладання інших договорів про надання охоронних послуг на вказаному вище об'єкті відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за викладених вище обставин, позивачем не доведено факту здійснення відповідачем перешкод у користуванні майном, в той час, як фактично підтверджується добровільне залишення позивачем спірної території без охорони, що є доказом наявності волевиявлення позивача, направленого на фактичне добровільне припинення користування спірними об'єктами.

Згідно із ст.39 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може   провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів. За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи.

Згідно з протоколом огляду та дослідження речових доказів у місці їх знаходження, складеним 29.11.2006р., судовою колегією було здійснено виїзд на місце знаходження спірних об'єктів оренди.

За результатами дослідження журналу реєстрації, який ведеться охороною, відсутні будь-які посилання на спроби робітників позивача здійснити прохід через пункт охорони на спірну територію.

Інших доказів вчинення відповідачем перешкод у користуванні орендованим майном позивачем до матеріалів справи не надано, судом не встановлено.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк,   встановлений договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2006р. по справі №44/318, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007р., встановлений факт розірвання 08.11.2006р. договору №1/10-1 від 10.01.2005р.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вказане рішення має преюдиціальне значення щодо фактів, в ньому встановлених.

Таким чином, при розгляді цієї справи факт розірвання договору оренди №1/10-1 від 10.01.2005р. не потребує доведення.

Статтею 48 Закону України "Про власність" передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

При цьому, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Згідно із ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вказувалось вище, позивач, який вважає себе орендарем спірного приміщення, звернувся до суду з позовом про спонукання відповідача усунути перешкоди у користуванні орендованим майном.

Виходячи з того, що позивачем не доведено факту здійснення відповідачем перешкод у користуванні орендованим майном, враховуючи, що договір оренди №1/10-1 від 10.01.2005р. на момент вирішення спору є розірваним, вимоги про спонукання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем приміщенням виробничої бази, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Малого, 35, підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем на територію орендованого приміщення було ввезено належне йому обладнання згідно з переліком доданим до позовної заяви.

При цьому, як вказує позивач, на теперішній час вказане майно знаходиться у відповідача безпідставно, останній неправомірно відмовляється повернути це майно позивачу.

В обґрунтування факту знаходження на території відповідача спірного майна позивачем до матеріалів справи надано накладні, видаткові накладні, договори купівлі-продажу, за якими позивач виступав покупцем спірного обладнання.

Згідно з протоколом огляду та дослідження речових доказів у місці їх знаходження, складеним 29.11.2006р., на першому поверсі виробничої бази по вул.Малого, 35 у м.Донецьку судом було виявлено водоочисне обладнання, фільтри та 2 насоси. За поясненнями позивача це частина належного йому обладнання, яке було ввезено під час оренди вказаного приміщення.

Проте, як встановлено судом, вказане обладнання є власністю відповідача, що підтверджується товарним чеком від 01.08.2006р., актом приймання-передачі основних засобів №АР-0000002 від 01.08.2006р. При цьому, дане обладнання знаходиться на балансі відповідача та має інвентарні номери.

Крім цього, судом враховуються ті обставини, що за умовами договору оренди №1/10-1 від 10.01.2005р. предметом оренди було не лише приміщення, а й відповідне виробниче обладнання відповідача.

Іншого обладнання у спірних приміщеннях судовою колегією під час огляду та дослідження речових доказів не виявлено.

Вказані факти з боку позивача на спростовані.

За поясненнями керівника охорони об'єкту по вул.Малого, 35 у м.Донецьку охороною ведеться книга приймання-здачі об'єкту та книга вивозу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з наданою до матеріалів справи книгою вивозу товарно-матеріальних цінностей у серпні 2006р. позивачем з орендованого приміщення вивозилось виробниче обладнання, що також підтверджує відсутність майна позивача на спірній території.

Судом також прийнято до уваги той факт, що позивачем з 01.08.2006р. було розірвано укладений ним договір про надання охоронних послуг №19773/ка, тобто, до моменту знаходження майна на території спірного приміщення позивач користувався послугами з охорони цього майна, проте, після вивезення майна вказані послуги позивачу не знадобились.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доказів наявності у відповідача майна, належного позивачу, останнім всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Крім цього, згідно із ст.4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами, з достовірністю встановленими господарським судом.

При цьому, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частині рішення у позовах про витребування майна чи про визнання права власності на майно повинна містити найменування спірного майна, місце його знаходження.

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві міститься посилання на перелік майна, доданий до позовної заяви. Згідно з вказаним переліком позивачем перелічено спірне майно.

Одночасно, у позовній заяві, яка згідно із ст.54 Господарського процесуального кодексу України повинна містити зміст позовних вимог, позивачем не вказано місце знаходження спірного майна, не визначено його найменування, ідентифікуючих ознаки.

З урахуванням вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладено обов'язок довести, в якому саме місці розташоване спірне майно, ідентифікувати це місце.

Господарський суд, приймаючи рішення, відповідно до п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України має право виходити за межі позовних вимог, лише якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Проте, суд не має право самостійно встановлювати, де саме розташоване спірне майно. Такі обставини повинні бути доведені позивачем.

За таких обставин, виходячи з того, що позивачем не доведено наявності у відповідача спірного майна, у позовній заяві не визначено найменування цього майна, його місцезнаходження, вимоги про витребування у відповідача на користь позивача майна, згідно наданого переліку, підлягають залишенню без задоволення.

Витрати по сплаті державного мита підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання від 19.09.2006р. Товариства з обмеженою відповідальністю "МВА", м.Донецьк про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та встановлення відповідачу заборони здійснювати будь-які дії зі спірним майном судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи невизначеність позивачем спірного майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                       ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МВА", м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС-ІНДАСТРИ", м.Донецьк про спонукання усунути перешкоди в користуванні приміщенням виробничої бази, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Малого, 35 та про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС-ІНДАСТРИ", м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВА", м.Донецьк майна, згідно наданого переліку.

В судовому засіданні 01.02.2007р. оголошено повний текст рішення.

          Головуючий суддя                                                                         Ємельянов А.С.                               

            Суддя                             Морщагіна Н.С.

            Суддя                                                                                              Сковородіна О.М.