Рішення

від 09.07.2014 по справі 910/9017/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9017/14 09.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна"

про стягнення 1 591 380,11 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

від позивача - Половінкін О.В. дов. №104 від 13.03.2014р.

від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" про стягнення 1 591 380,11 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 31 827,60 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором оренди нежитлового приміщення №89/1 від 23.07.2012. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 порушено провадження у справі №910/9017/14 та призначено розгляд справи на 02.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 розгляд справи відкладено до 23.06.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

19.06.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" надійшов відзив на позовну заяву без номеру від 19.06.2014, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 розгляд справи відкладено до 09.07.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 09.07.2014 з'явився, надав пояснення по справі, повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 09.07.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на 09.07.2014 не подавали.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9017/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" (надалі Орендар, Відповідач) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №89/1 від 23.07.2012, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується передати Відповідачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що належить Позивачу загальною площею 965,6 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1. Мета використання орендованого приміщення - розміщення офісу.

Пунктами 3.1.-3.2. Договору сторони погодили, зо розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням становить 160 990,52 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 26 831,77 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визнається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору вартість комунальних послуг Орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку орендодавцем, з розшифровкою всіх затратпо кожній послузі окремо.

Умовами п.п. 3.6.-3.7. Договору визначено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення місяця Орендодавець зобов'язується виставити Орендарю рахунок за користування приміщенням. Орендар зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Орендодавця орендну плату не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку.

Згідно п. 4.1. Договору Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю приміщення по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором. Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі орендованого приміщення (Додаток 1 до Договору, п.2.1. Договору відповідно).

Пунктом 8.2 Договру встановлено, що за порушення терміну сплати орендної плати, Орендар сплучує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.1. Договору, термін дії останнього становить 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців з дня підписання акту.

Додатковою угодою від 23.07.2012 до Договору №89/1 від 23.07.2012 сторони домовилися викласти п.3.3 вищезгаданого Договору у наступній редакції - вартість комунальних послуг Орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку Орендодавцем згідно з формулою.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв орендоване за Договором приміщення, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом приймання-передачі до Договору (Додаток №1).

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Враховуючи викладене та наявність підписаних сторонами актів надання послуг, актів звірки взаєморозрахунків, виставлених рахунків на оплату комунальних послуг, правомірним є твердження позивача про наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 1 301 313,99 грн. за користування майном у період з липня 2012 року по січень 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено визначене п.3.7 Договору зобов'язання щодо перерахунку орендної плати. Докази погашення заборгованості відповідачем не надано.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем направлялась претензія з вимогою погасити наявну заборгованість, але як стверджує Позивач відповідь на адресу останнього так и не надходила.

Матеріалами справи встановлено, що 30.01.2013 року між сторонами була підписана додаткова угода до Договору, відповідно до умов якої сторони досягли взаємної згоди достроково припинити дію Договору. Крім того, вказаною угодою Відповідач зобов'язується звільнити приміщення до 30.01.2013 та повернути орендоване приміщення відповідно до акту повернення орендованого нежитлового приміщення (додаток №1 до цієї Угоди).

В абзаці 4 п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

30.01.2013 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі до Договору, відповідно до якого нежитлові приміщення на момент повернення Орендарем знаходяться в задовільному стані та приймаються Орендодавцем без зауважень.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення та за комунальні послуги не надав.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього є заборгованість за Договором у розмірі 1 301 313,99 грн.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором Позивач просить суд стягнути з Відповідача 95 636,08 грн. - пені, 57 116,55 грн. - 3% річних, 46 221,51 грн. - індексу інфляції, 91 091,98 грн. - 7% штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Позивачем заявлена, зокрема, вимога про стягнення з Відповідача пені в розмірі 95 636,08 грн.

Згідно зі ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2. Договору за порушення терміну сплати орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з наведеного у позовній заяві позивачем розрахунку пеня у розмірі 95 636,08 грн. нарахована за прострочення відповідачем сплати орендної плати, комунальних послуг та інших передбачених Договором платежів.

Між тим, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання з оплати комунальних та інших платежів, передбачених Договором, сторонами у письмовій формі не укладався. За вказаних обставин, нарахування позивачем пені за неналежне виконання грошового зобов'язання зі сплати комунальних платежів, інших передбачених Договором платежів є безпідставним.

Стосовно розміру пені, що підлягає стяненню з Відповідача за прострочення виконання зобовязання по сплаті орендної плати, то як вбачається із наданого розрахунку Позивач нараховує пеню окремо за кожен місяць на суму орендної плати, яка мала б бути сплачена Відповідачем, а саме: на суму заборгованості за липень 2012 року (46 739,17 грн.) за період з 31.07.2012 по 26.01.2013, на суму заборгованості за серпень 2012 року (160990,52 грн.) за період з 31.08.2012 по 26.02.2013, на суму заборгованості за вересень 2012 року (160 507,55 грн.) за період з 30.09.2012 по 28.03.2013, на суму заборгованості за жовтень 2012 року (161 151,50 грн.) за період з 31.10.2012 по 28.04.2013, на суму заборгованості за листопад 2012 року (160 990,00 грн.) за період з 30.11.2012 по 28.05.2013, на суму заборгованості за грудень 2012 року (160 829,52 грн.) за період з 31.12.2012 по 28.06.2013, на суму заборгованості за січень 2013 року (161 312,50 грн.) за період з 31.01.2013 по 29.07.2013, проте, суд здійснює перерахунок пені виходячи з наступного.

Суд здійснює перерахунок пені нарахованої позивачем згідно Договору оскільки:

Позивачем пеня нарахована з останнього числа числа кожного місяця, що є неправомірним, адже в п. 3.7 Договору визначено, що Орендар зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Орендодавця орендну плату не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку, а тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з четвортого робочого дня наступного місяця за розрахунковим та з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати згідно Договору складає 71 934,16 грн.

В іншій частині - 23 701,92 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 7% штрафу у розмірі 91 091,98 грн., то згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764», установлено, що 100% акцій Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином Відповідачу нараховано штраф у розмірі 7 % - 91 091,98 грн.

З матеріалав справи вбачається, шо штраф нарахований Позивачем на загальну суму заборгованості Відповідача, в тому числі по сплаті комунальних платежів та витрат, пов'язаних з утриманням наданих в оренду приміщень.

За таких обставин, вимога Позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 91 091,98 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 70 876,49 грн., оскільки стягнення штрафу у зв'язку із неналежним виконанням зобовязання по сплаті комунальних та інших платежів є безпідставним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, судом здійснюється перерахунок 3% річних та індексу інфляції нарахованих згідно Договору з урахуванням обставин, наведених при розрахунку пені.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 56 466,70 грн. В іншій частині - 649,85 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно інфляційних, то суд відзначає наступне.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що методика розрахунку та нарахування інфляційних вірна, але сам результат, який отримав Позивач при розрахунках не вірний, а тому, оскільки Позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 46 221,51 грн., який є меншим, ніж визначений судом (91 335,03 грн.), то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Трейд Хауз Україна» на користь ПАТ «Державна Продовольчо-Зернова корпорація України» заборгованості у розмірі 1 301 313,99 грн., пені у розмірі 71 934,16 грн., 3% річних у розмірі 56 466,70 грн. та індексу інфляції у розмірі 46 221,51 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз Україна» (03151, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, ідентифікаційний код 38239860), - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Державна Продовольчо-Зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 1 301 313 (один мільйон триста одна тисяча триста тридцять) грн. 99 коп. - основної заборгованості, 71 934 (сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять пять) грн. 16 коп. - пені, 56 466 (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 70 коп. - 3 % річних, 46 221 (сорок шість тисяч двісті двадцять одна) грн. 51 коп. - інфляційних та 30 936 (тридцять тисяч девятсот тридцять шість) грн. 25 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного рішення 14.07.2014.

Суддя А.В.Митрохіна