Рішення

від 25.01.2007 по справі 10/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/370

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.01.07 р.                                                                               Справа № 10/370                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Черняк Л. А.;

за участю представники сторін:

                  від позивача  - Макуха   О. В. -  довіреність;

                  від відповідача –  Стець Н. В. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕК” м. Запоріжжя   

до відповідача – підприємства „МІКСТ ФОДДЕР” всеукраїнської організації інвалідів „Союз інвалідів України” м. Донецьк,     

про стягнення 71  948,42 грн., -

                    У  судовому засіданні оголошувались перерва:

                                           з  22.01.2007 р. по  25.01.2007 р.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНВЕК” м. Запоріжжя, з позовом до відповідача,  Підприємства „МІКСТ ФОДДЕР” всеукраїнської  організації  інвалідів  „Союз  інвалідів  України”  м. Донецьк,  про  стягнення  основного  боргу  у  розмірі  60 548,40 грн. за договором № 228/02/06/Х  від  27.02.2006 р..,  пені  в  сумі  5 067,51 грн.,  штраф  в сумі 6 054,84грн. та  3%  річних  в  сумі  277,67 грн. за   прострочення  платежів  за  договором.

В  обґрунтування  позовних  вимог  позивач  посилається  на договір  поставки  № 228/02/06/Х від 27.02.2006р.; накладні № 000-4678 від 13.06.2006р., № 000-4909  від 22.06.2006 р., № 000-5312  від  07.07.2006р. та № 000-5753  від  27.07.2006р.; довіреності серії  ЯМП № 262154 від 06.07.2006р., № 262151 від 21.06.2006р., № 262201 від 27.07.2006р., серії ЯЛЮ № 242392 від 13.07.2006р.; розрахунок заборгованості  та штрафних  санкцій, порушення  відповідачем  умов  договору  по оплаті  за  поставлений  товар.

Відповідачем 20.11.2006р. надано до суду клопотання про припинення провадження  по  справі  в  частині  стягнення основної заборгованості в сумі 60 548,40 грн.  на  підставі  п.1-1 ст. 80 Господарського  процесуального  кодексу  України  у  зв'язку  зі  сплатою  суми  основного  боргу  відповідачем  у  повному обсязі. Надав докази  сплати  –  копії  платіжних  доручень № 688  від  12.10.2006  р.  на суму 1000  грн., № 3  від  09.11.2006  р .на  суму  10 000 грн. та  № 7   від 10.11.2006 р. на  суму 49 548,40 грн.

Відповідач  у судовому засіданні  проти позову в частині штрафних санкцій заперечував,  посилаючись  на відсутність  письмової  вимоги  про  сплату  штрафних санкцій  та  положення  Закону  України  „Про  відповідальність  за  несвоєчасне виконання  грошових  зобов'язань”

Крім  того,  заявив  усне  клопотання  про  звільнення  від  сплати  штрафних  санкцій.

Відповідно  до  положень  ст.69  Господарського  процесуального  кодексу  України,  розгляд  справи  продовжувався.

           Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  сторонами документи,  заслухав  їх  пояснення,  оцінив  докази за своїм внутрішнім  переконанням,  суд  приходить  до  висновку,  що  позов  в  частині  стягнення  пені  в  сумі  5 067,51 грн., штраф  в  сумі  6 054,84 грн. та 3 %  річних  в  сумі 277,67 грн. підлягає   задоволенню,  в часині  стягнення  заборгованості  в  сумі  60 548,40 грн. – припиненню  на  підставі  п.1-1 ст. 80 Господарського  процесуального  кодексу  України, з  наступних  підстав.

          Відповідно до ст.11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є  зокрема   договори  та  інші  правочини.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір №  228/02/06/Х  від 27.02.2006 р. згідно  якого  постачальник (позивач) зобов'язався передати протягом строку дії договору у власність замовнику (відповідачу), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати простяг строку дії договору кормові добавки, ветеринарні препарати і ветеринарні  інструменти  у  кількості  асортименті  і  по  цінам,  вказаним  у накладних , а  покупець  прийняти  та оплатити  товар на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно  до  пункту 5.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами  та  діє  до  моменту  повного  виконання  сторонами  своїх  зобов'язань.

Договір  підписаний  сторонами  та  скріплений  печатками.

Згідно п. 3.1 договору розрахунок  за  поставлений  товар  здійснюється   протягом 30-ти  календарних  днів  з  дати  поставки  продукції. Плата  за  користування  товарним кредитом  включена до  вартості  товару  та  здійснюється  одночасно  з  оплатою  вартості товару.

Згідно  наданих  позивачем  копій документів (накладні № 000-4678 від 13.06.2006 р., № 000-4909 від 22.06.2006 р., № 000-5312 від 07.07.2006 р. та № 000-5753 від 27.07.2006 р.; довіреності серії ЯМП № 262154 від 06.07.2006 р., №262151 від 21.06.2006р., № 262201 від 27.07.2006 р., серії ЯЛЮ № 242392 від 13.07.2006 р.) позивачем  було  здійснено  поставку  товару  на  загальну  суму  60 548,40грн.  

Приймаючи  рішення  суд  виходить  з  наступного.

Як  визначено  положеннями  ст.193  Господарського  кодексу  України,  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Аналогічні положення містить ст.526  Цивільного  кодексу  України.

Всупереч умовам договором та приписам вищевказаних норм, відповідач не в повному обсязі виконав обов'язки покупця та не сплатив  вартість отриманого товару,  у зв'язку  з чим  виникла  заборгованості  в  сумі  60 548,40 грн.

Факт  поставки  товару,   його  отримання,   кількість,  вартість,   а  також   несплата  товару  по  договору  підтверджується  матеріалами  справи:  копіями  накладних,  довіреностями  та  по  суті  не  заперечувалась  відповідачем.

Суд  встановив,  що  після  звернення  позивача  до  суду  (17.10.2006  р.),  відповідачем  була  сплачена   сума  основного  боргу  у  розмірі    60 548,40  грн. З огляду  на  сплату  відповідачем суми боргу у повному обсязі, що підтверджується  копіями  платіжних  доручень № 688 від 12.10.2006. на суму 1000 грн., № 3 від 09.11.2006 р.на суму 10 000 грн. та № 7 від 10.11.2006 р. на суму 49 548,40 грн.,  клопотання  позивача,   провадження  по  справі  в  цієї  частині  підлягає  припиненню  на  підставі  п.1-1 ст. 80 Господарського  процесуального  кодексу  України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно  до  ст.625  Цивільного  кодексу  України,  боржник,  який   прострочив  виконання   грошового  зобов'язання,  на   вимогу  кредитора  зобов'язаний сплатити  суму боргу з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за весь  період  прострочення,  а  також  сплатити 3  %  річних  від   простроченої  суми.

Оскільки,   суд  пришов  до висновку  на  час  звернення  позивача  до  суду  про  існування  боргу  по  договору  поставки,  з огляду  на  правильне  нарахування, підлягають  задоволенню  й позовні  вимоги  щодо  стягнення   3%  річних  у  сумі 277,67 грн.

     Що  стосується  позовних  вимог  про  стягнення  пені  у  сумі 5 067,51 грн. та штрафу в сумі 6 054,84 грн.  за  прострочення  платежів,  суд  приходить  до  висновку,  що  вони  підлягають  задоволенню   з   наступних   підстав.

     Як  визначено  положеннями  ст.610  Цивільного  кодексу  України,  порушенням  зобов'язання   є  його  невиконання  або  виконання  з  порушенням  умов,  визначених змістом зобов'язання  (неналежне  виконання).

      Відповідно  до  статті 611  Цивільного  кодексу  України,  одним  з  правових  наслідків  порушення  зобов'язання   є  сплата  неустойки.

Відповідно  до  положень  ст.230  Господарського  кодексу  України, штрафними  санкціями  визнаються  господарські  санкції  у  вигляді  грошової  суми (неустойка,  штраф,  пеня),  яку  учасник  господарських  відносин зобов'язаний  сплатити  у  разі  порушення  ним правил  здійснення господарської  діяльності,  невиконання  або  неналежного  виконання  господарського  зобов'язання.

    Умовами  договору   (п.4.3) сторони  передбачили відповідальність за  прострочення  оплати товару одноразовий  штраф  в  розмірі 10%  від  несплаченої   в  строк  суми,  а  також  пеню  в  розмірі  0,15%  від  несплаченої  в  строк  суми,  за  кожен день  прострочення.

     Зважаючи  на  те,   що  суд   прийшов   до  висновку  про  наявність  основного  боргу при  подачі  до  суду  у  сумі 60 548,40грн.  та  правильне  нарахування,   підлягають  задоволенню  й  позовні   вимоги   про   стягнення    штрафу   у  розмірі 6 054,84 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо відсутності письмової  вимоги  про  сплату  штрафних  санкцій,  оскільки,  вказаний  порядок  пред'явлення   штрафних  санкцій  не  був  встановлений   між  сторонами  умовами  договору.  

 Суд  також  розглядає  заперечення відповідача  на неправильне  нарахування позивачем пені у порушення вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”,  якою  визначено,  що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

В  той  же  час,  частиною 2  статті  551 Цивільного  кодексу  України  передбачено,  що розмір  неустойки,  встановлений  законом,  може  бути  збільшений  у  договорі.

Крім  того,  частиною  6  статті  230  Господарського  кодексу  України визначено,  що    штрафні  санкції  за  порушення  грошових  зобов'язань   встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких  визначається  обліковою  ставкою НБУ, за  весь  час  користування  чужими  коштами,  якщо  інший  розмір  відсотків  не  передбачено  законом  або  договором.

Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  щодо  стягнення  пені  у  розмірі  5 067,51  грн.  обгрунтовані  та  підлягають  задоволенню.

    Відповідно до п.3 ст. 83 Господарського  процесуального  кодексу  України, господарський суд, приймаючи рішення,  має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

   Вказані  положення  статті  є  правом  суду,  а  не  його  зобов'язанням.

Суд, враховує  ті  обставини,  що  підприємство  відповідача засноване організацією  інвалідів,  що   кількість  працівників-інвалідів   на  підприємстві  складає 67 %. В  той  же час, відповідачем  з  клопотанням  від   25.01.2007 р.  не  надано  будь-яких  документів які б  підтвердили  тяжкий  фінансовий  стан  підприємства,  навпаки  до  суду  надійшли копії  дозволів № 182  та № 200,  відповідно до  яких відповідачу  протягом 2005  р. - 2007 р.  на  право  користування  пільгами  з  оподаткування  згідно  до  пункту 7.12.1  статті  7  Закону  України  «Про  оподаткування  прибутку підприємств».

Враховуючи  викладене,  суд  зменшує  суму   штрафних  санкцій  на  30 %,  таким  чином,   до  стягнення  підлягає    пеня  у  розмірі  3 547,26  грн.  та  штраф  у  розмірі   4 238,39 грн.

Судові  витрати  підлягають  віднесенню  в порядку,  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.

На підставі статей 11, 526, 551, 611,  625  Цивільного  кодексу  України, статей  193, 230  Господарського  кодексу  України,  керуючись  статтями  22,  30,  33,  43,  44,  49,  78, п. 1-1 80,  83,  82, 84, 85 Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський   суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити  позовні  вимоги  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  „ІНВЕК”              м. Запоріжжя,  заявлені   до  Підприємства „МІКСТ ФОДДЕР”  всеукраїнської  організації інвалідів  „Союз  інвалідів  України”  м. Донецьк,  про  стягнення  пені  в  сумі 5 067,51 грн.,  штраф  в сумі 6 054,84грн. та 3% річних в сумі 277,67 грн. за договором № 228/02/06/Х  від  27.02.2006 р.

2. Припинити провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕК” м. Запоріжжя, до Підприємства „МІКСТ ФОДДЕР” всеукраїнської  організації  інвалідів  „Союз  інвалідів  України” м. Донецьк,  про стягнення  заборгованості в сумі 60 548,40грн. за договором № 228/02/06/Х від 27.02.2006 р. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

3.  Стягнути  з Підприємства „МІКСТ ФОДДЕР” всеукраїнської організації інвалідів „Союз інвалідів України” ( 83108, м. Донецьк, вул. Латиська, 11, ЄДРПОУ 30711098)  на  користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕК” (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, 6, ЄДРПОУ 32756130) пеню  в  сумі  3 547,26 грн.,  штраф   в  сумі  4 238,39 грн.  та  3 %  річних  в  сумі  277,67 грн.  за  договором  № 228/02/06/Х  від  27.02.2006 р.

4.  Стягнути  з Підприємства „МІКСТ ФОДДЕР” всеукраїнської організації інвалідів „Союз інвалідів України” ( 83108, м. Донецьк, вул. Латиська, 11, ЄДРПОУ 30711098)  на  користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕК” (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, 6, ЄДРПОУ 32756130)  витрати  по  сплаті  державного  мита  в сумі 719,48 грн.,  витрати  на  інформаційно – технічне  забезпечення  судового  процесу  в  сумі 118 грн.

Видати накази після вступу рішення у законну силу.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  Повний  текст  рішення  підписано  02.02.2007 р.

Суддя                                                                         Приходько І.В.                               

Пом. с.: Давидовська Т.В.

тел.: 305-75-46

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.