Постанова

від 01.02.2007 по справі 19/430а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/430а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01.02.07 р.                                                                                 Справа № 19/430а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.

При секретарі Волошиної О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Деревянченко Я.Ю., за довіреністю;

                       Сагирова А.Г., за довіреністю                     

Від відповідача: Ізотова О.В., за довіреністю

Від третьої особи: Лєвченко, за договором

Розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк

до відповідача: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Фізичної особи – підприємця Мельникової Ганни Олексіївни м. Горлівка Донецької області

про визнання наказу № 3 Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 25.01.2006р. недійсним     

                      В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк про визнання наказу № 3 Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 25.01.2006р. недійсним.     

         Ухвалою від 28.11.2006 р. позовну заяву залишено без руху враховуючи порушення позивачем приписів ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно підготовки позовних матеріалів.

Ухвалою від 05.12.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі № 19/430а.

    В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що наказ № 3 від 25.01.2006р. є незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Законом  України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію” (ст. 7 ) визначено вичерпний перелік підстав відмови в приватизації об'єктів державної власності,  жодної з підстав відмови, визначених цим Законом, не встановлено та не існує. Зазначив, що відповідно до п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002рр., затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” № 1723-ІІІ від 18.05.2000р. із змінами та доповненнями, у  разі  прийняття  рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі,  споруди,  приміщення) орендар  одержує право  на викуп цього майна,  якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке  неможливо  відокремити  від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за   вирахуванням   зносу)   вартості   майна  (будівлі,  споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації  у  цьому  разі здійснюється  із  застосуванням  експертної  оцінки.  Таке ж право одержує  орендар  у  разі  прийняття  рішення   про   приватизацію відповідно до законодавства України.

     Пояснив, що в період експлуатації туалету, в зв'язку з його аварійним станом, на підставі згоди Орендодавця та представництва Фонду державного майна України в м. Донецьк,  умов договору, Позивачем були проведені покращення об'єкту оренди капітального характеру, які в разі розірвання договору неможливо відокремити від об'єкту оренди, та які виражені з заміні труб каналізації та водопроводу, укладенні керамічної плитки та встановленні нових предметів сантехніки. Вартість проведених покращень становить 16 758,81грн., що є більше 25% залишкової вартості майна, яка складає 37 070,86 грн. Розмір вартості проведених покращень підтверджується аудиторським висновком АФ “Патнер-Аудит”. Вважає, що даний факт встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2005р. по справі № 40/105пн.                

          Зазначив, що рішенням сесії Донецької міськради № 14/10 від 25.09.2001р. орендований туалет включений у перелік об'єктів, що підлягають приватизації. 20.01.2005р. позивач звернувся до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради із заявою про приватизацію орендованого майна шляхом його викупу. Рішення про відмову в задоволенні заяви про приватизацію об'єкту було прийнято лише 25.01.2006р., що порушило встановлений п. 2 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” термін розгляду заяви про приватизацію майже на цілий рік.

           На підставі Рішення господарського суду від 05.05.2005р. у справі № 40/105пн, що набрало чинності, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради було зобов'язано прийняти рішення щодо приватизації товариством з обмеженою відповідальністю  “Динамо-Люкс” м. Донецьк підземної забудови (туалету) загальною площею 135,00 кв. м., розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84, шляхом викупу та укладання договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом Фонду Державного майна України № 1398 від 18.11.1996р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30.12.1996р. за № 772/1797. Наполягає на тому, що оспорюваний наказ прийнятий всупереч рішенню господарського суду від 05.05.2005р. по справі № 40/105пн, та суперечить ст. 124 Конституції України та ст. 11 Закону України “Про судоустрій України” .     

Представники позивача протягом розгляду справи підтримували адміністративний позов.

Відповідач, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, надав заперечення на адміністративний позов (№ б/н від 14.11.2006р.), в якому проти позову заперечив, послався на те, що  до позивача не може застосовуватися спосіб приватизації – викуп відповідно до вимог ст. 51 Закону України “Про державну програму приватизації”. Наполягає на тому, що договір оренди № 32 від 01.11.2000р. є неукладеним (нікчемним), в зв'язку з чим позивач не може вважатися “орендарем” комунального майна та його покращення приміщення не може вважатися таким, що вчинено правомірно. Просить  суд відмовити позивачу у задоволенні позову у справі № 19/430а.

Додав до матеріалів справи копію рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2005р. у справі № 32/121пд,  копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. у справі № 32/121пд, копію постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2006р. у справі № 32/121пд, копію рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2005р. у справі № 40/105пн, копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2005р. у справі № 40/105пн, копію ухвали господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі № 40/105пн, копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2005р. у справі № 40/105пн, копію постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2006р. у справі № 40/105пн, копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.04.2006р., копію постанови господарського суду Донецької області від 20.12.2005р. у справі № 3/257а, копію договору купівлі-продажу підземних приміщень громадської убиральні, яка знаходиться за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Артема,84 від 25.04.2006р., копію акту прийому-передачі підземних приміщень громадської убиральні,  яка знаходиться за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Артема,84    

        За клопотанням відповідача, в зв'язку з тим, що предметом спору у цій справі є  визнання недійсним наказу № 3 Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 25.01.2006р. “Про внесення змін та доповнень до наказу управління комунальних ресурсів Донецької міської ради № 32 від 10.11.2005р. “Про припинення приватизації приміщення громадської убиральні, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84”, зокрема,  приміщення, яке вже  продано фізичній особі – підприємцю Мельниковій Ганні Олексіївні за договором від 25.04.2006р. ВСТ  № 452436 купівлі-продажу підземних приміщень громадської убиральні, яка знаходиться за адресою: 83000, м. Донецьк вул. Артема, 84,   ухвалою від 10.01.2007 р. до участі у справі                 № 19/430а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено Фізичну особу – підприємця Мельникову Ганну Олексіївну (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул. Пушкінська, 61/48).

23.01.2007р. через канцелярію суду надійшли пояснення на заперечення відповідача (вх. 3 02-41/2718 від 23.01.2007р.), в якому позивач зазначив, що в резолютивній частині рішення господарського суду Донецької області по справі № 32/121пд від 30.06.2006р. не вказано, що договір оренди від 01.11.2000р. № 32 між ДКАТП № 05801 та ТОВ “Динамо-Люкс” є неукладеним (нікчемним). Факт нікчемності договору встановлений господарським судом Донецької області визнаний помилковим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. Вважає, що відповідачем затягувався процес винесення рішення про приватизацію. Наполягає на тому, що відповідач відмовив в приватизації об'єкту безпідставно, оскільки наказ не містить жодної підстави відмови, що передбачені законом.

30.01.2007 р. до матеріалів справи надійшли доповнення до заперечень на адміністративний позов ( лист б/н від 26.01.2007 р.), в яких відповідачем  повідомлено наступне. В описовій частині постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі № 32/121 пд від 13.09.2005 р. дійсно зазначено, що висновок суду про нікчемність договору оренди № 32 від 01.11.2000 р. є помилковим. Проте, такий висновок апеляційної інстанції слід розуміти як неправильне тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права. За приписами ч.1 ст.220 Цивільного Кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. В даному випадку нотаріальне посвідчення договору встановлено як умови договору, а не законом, тому її невиконання не робить договір нікчемним. Проте, недосягнення згоди з усіх суттєвих умов, про що зазначено в тій же постанові, за приписом п.8 ст. 181 Господарського кодексу України, а також відповідно до ч.4 ст. 639 Цивільного Кодексу України у разі відсутності нотаріального посвідчення договору, умови про що встановлено сторонами в договорі, такий договір є неукладеним ( таким, що не відбувся).

Чинне законодавство, зокрема ст. 16 Цивільного Кодексу України, не передбачає такого способу захисту як “визнання правочину неукладеним”, тому зазначення судом такого формулювання в резолютивній частині рішення було б помилковим. За Роз”ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” якщо у процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарському суду на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України слід припинити провадження у справі.

Пунктом 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід”ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, затв. Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 р. № 377, визначений перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації.

В підтвердження здійснених поліпшень майна позивач надав тільки лист вих. № 36 від 29.08.2001 р., погоджений з Представництвом Фонду держмайна в м. Донецьку та орендодавцем – ДКАТП 052801, який не містить ані переліку робіт, ані кошторису. Проектно-кошторисна документація не узгоджена з орендодавцем взагалі.

Посилання позивачем на вичерпний перелік підстав для відмови в приватизації об”єктів державної ( комунальної) власності, встановлений ст.7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)”, є необґрунтованим, тому що вказаний перелік має застосовуватися органом приватизації тільки тоді, коли будуть встановлені всі інші фактичні дані, які мають значення для визначення правомірності приватизації, - про об”єкт, суб”єкт, передбачене право та інш. Тобто, коли вже буде визначено право окремого суб”єкта на приватизацію окремого об”єкта.  Отже, встановивши, що позивач не має права на викуп приміщення, управління комунальних ресурсів правомірно відмовило заявникові в задоволенні його заяви щодо приватизації об”єкта способом викуп не на підставі ст.7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)”, а на підставі ст.51 Закону України “Про Державну програму приватизації”.

Представник третьої особи  проти позову заперечив, надав письмові пояснення. Наполягає, що позивач згідно Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств             ( малу приватизацію)” не може бути визнаний покупцем. Закон у  цьому випадку передбачає обов”язкову наявність договору оренди. Договір оренди, на який посилається позивач, рішенням господарського суду Донецької області у справі № 32/121 пд від 30.06.2001 р. визнаний неукладеним. Крім того, позивачем не були належним чином оформлені погодження з боку орендодавця на проведення покращень орендованого майна, як того вимагає чинне законодавство. Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невідокремлювальні покращення, здійснені під час оренди, в період приватизації, затв. Наказом Фонду держмайна України від 07.06.2004 р. № 10-36-7683, вимагається погодження проектно-кошторисної документації.  01.11.2005 р. припинив свою дію договір оренди спірного приміщення з ТОВ “Динамо-Люкс" в зв”язку з закінченням строку його дії. 02.11.2005 р., за наявності рішення суду про звільнення приміщення, позивач звільнив приміщення. Тому, підстав на викуп приміщення у позивача не було. Фізична особа-підприємець Мельникова А.А. є власником вказаного приміщення  на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2006 р., що зареєстрований в Державному реєстрі правочинів,  та доданий до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

Суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та  законів  України,  а  також  міжнародних  договорів,  згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд  застосовує  інші  нормативно-правові  акти,  прийняті відповідним органом на підставі,  у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. У   разі   невідповідності нормативно-правового  акта Конституції України,  закону України,  міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого  надана  Верховною  Радою України,  або  іншому  правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах  здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини ( ст. 72 КАС України).

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

              8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

        10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на матеріали справи та норми чинного  законодавства, слід зазначити наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк, є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. АОО № 307966, видане виконавчим комітетом Донецької міської ради), діє на підставі Статуту; включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 101-5206).

25.01.2006р. Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради прийнятий наказ № 3 “Про внесення змін та доповнень до наказу управління комунальних ресурсів Донецької міської ради № 32 від 10.11.2005р. “Про припинення приватизації приміщення громадської убиральні, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84”, яким  в зв”язку з набранням чинності постанови господарського суду Донецької області  у справі № 3/257а від 20.12.2005 р., на виконання вимог державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Донецької області, наказано:

1. Викласти наказ управління комунальних ресурсів Донецької міської ради № 32 від 10.11.2005р. в наступній редакції:

“Про винесення рішення по приватизації товариством з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” приміщення громадської убиральні, розташованої за адресою: м. Донецьк вул. Артема,84”  

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2005р. по справі № 40/105пн  управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради  поставлено в обов'язок  прийняти рішення про приватизацію товариством з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк підземної будівлі (убиральні) загальною площею 135,00кв.м., розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84,  шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом Фонду Державного майна України № 1398 від 18.11.1996р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.12.1996р. за № 772/1797.

         На виконання даного рішення управлінням комунальних ресурсів розглянуто заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” про можливість приватизації об'єкту комунальної власності шляхом викупу громадської убиральні, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, в результаті чого встановлено:  

          - ТОВ “Динамо-Люкс” здійснило покращення капітального характеру, які неможливо відокремити від об'єкту без нанесення йому погіршень без належного узгодження орендодавцем виконаних робіт, проектно-кошторисної документації, при цьому стан об'єкту в результаті несанкціонованого переобладнання було погіршено, площа, що використовується, зменшена;

          - рішенням господарського суду Донецької області по справі № 32/121пд від 30.06.2005р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2005р., договір оренди ТОВ “Динамо-Люкс” комунального майна № 32 від 01.11.2000р. визнаний неукладеним, ТОВ Динамо-Люкс” зобов'язано звільнити займане приміщення;

          - з 01 листопада 2005року припинив  дію  договір оренди приміщення з ТОВ “Динамо-Люкс” у зв'язку із закінченням строку;

          -  з 02 листопада 2005року по акту прийому-передачі приміщення в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди передано орендодавцю – Донецькому комунальному автотранспортному підприємству № 052801.

           Таким чином, ТОВ “Динамо-Люкс” не може бути покупцем способом приватизації – викуп в розумінні п. 51 Закону України “Про державну програму приватизації” № 1723-ІІІ від 18.05.2000р. із змінами та доповненнями.

           Керуючись Законом України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Законом України “Про державну програму приватизації”, -  

           1. У задоволенні заяви колишнього орендатора – товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” про приватизацію їм підземної будівлі (туалету) загальною площею 135,00кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом Фонду державного майна України № 1398 від 18.11.1996р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.12.2996р. за № 772/1797, відмовлено.

2.  Процес приватизації товариством з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” об'єкту комунальної власності – громадського туалету, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, припинено.            

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати наказ № 3 Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 25.01.2006р. недійсним в цілому, обґрунтовуючи це тим, що:

позивачем за свій рахунок  в період дії договору оренди приміщення були здійснені покращення, що неможливо відокремити, які складають більш ніж 25 %  від залишкової вартості майна;

відповідачем не виконано Рішення Господарського суду Донецької області у справі              № 40/105 пн, яким відповідача було зобов”язано прийняти рішення щодо приватизації товариством з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк підземної забудови (туалету) загальною площею 135,00 кв. м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84, шляхом викупу та укладання договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом Фонду Державного майна України № 1398 від 18.11.96р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30.12.96р. за № 772/1797.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2005р. у справі № 40/105пн частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Донецького комунального автотранспортного підприємства № 052801 м. Донецьк. Зобов'язано Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради прийняти рішення щодо приватизації товариством з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк підземної забудови (туалету) загальною площею 135,00 кв. м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84, шляхом викупу та укладання договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом Фонду Державного майна України № 1398 від 18.11.96р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30.12.96р. за № 772/1797.

Рішенням встановлено наступне.

Між ТОВ “Динамо-Люкс” (“орендарем”) та Донецьким комунальним автотранспортним підприємством 052801 (орендодавцем”) було укладено договір оренди нерухомого майна від 01.11.2000р. за № 32 на строк до 01.11.2005 р.

          Предметом договору оренди є нежитлова підземна забудова (туалет), далі – “забудова”, розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84, загальною площею 135,00 кв. м, яка орендована ТОВ “Динамо-Люкс”.

“Забудова” включена до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, затвердженого рішенням сесії Донецької міської ради від 25.09.01р. № 14/10.

27.08.04р. ТОВ “Динамо-Люкс” звернувся до представництва Фонду Державного майна в Україні у м. Донецьку з заявою щодо приватизації “забудови”.

З  дотриманням вимог ст. 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” № 2171-ХП від 06.03.92р. представництвом фонду держмайна у порядку підготовки до приватизації вказаного об'єкту “орендатору” була надана вся необхідна документація, у т.ч. оформлення витягу з реєстру прав власника, свідоцтво про право власності та ін. для підготовки певного пакету до приватизації об'єкту.

На час експлуатації “забудови” у зв'язку з його аварійним станом у “орендаря” виникла потреба згідно ст. 23 “Закону 1” та пп. 6.3, 6.11 договору оренди від 01.11.00р. № 32 за власні кошти здійснити її реконструкцію, технічне переоснащення.

Звернення “орендаря” підтверджено листом від 29.08.01р. за № 56 та згодою “орендодавця” на поліпшення орендованого майна, втіленою у певну документальну форму-відповіді від 28.08.01р. за № 05/930.

Фактичні дії, проведені “орендарем” за власні кошти підтверджують проведення реконструкції, переоснащення та поліпшення орендованого майна капітального характеру, які неможливо відокремити від відповідного об'єкту без завдання йому шкоди. Вартість проведених робіт складає 16 758 грн. 81 коп., що дорівнює не менш 25 відсотків балансової вартості “забудови” (у розмірі 37070 грн. 86 коп.), та підтверджено висновком незалежного аудиту від 26.11.04р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2005р. у справі № 40/105пн  рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2005р. у справі № 40/105пн  залишено без змін.   Постанова набрала чинності 13.07.2005р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2005р. у справі № 32/121пд задоволені частково позовні вимоги Донецького комунального автотранспортного підприємства № 052801 м. Донецьк до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк, за участю третьої особи Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнення відповідачем орендованого приміщення. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк (83055, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 157, ЄДРПОУ 30255047) звільнити приміщення, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84, площею 135,00кв.м. В іншій частині вимог відмовлено.

          Рішенням встановлено наступне.

В наданому позивачем договорі ( № 32 від 01.11.2000 р.) такі істотні умови договору оренди як вартість об'єкта оренди з урахуванням її індексації та орендна плата з урахуванням її індексації – не визначені.

Посилання позивача на те, що розмір орендної плати зазначений в розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною договору, як додаток 2 (п.4.2 договору) не може бути прийнятий як доказ, що підтверджує досягнення  сторонами згоди щодо розміру орендної плати, оскільки:

1)          зазначений розрахунок підписаний лише однією із сторін за договором – позивачем. При чому, підписання цього розрахунку здійснено заступником директора по економіки повноваження якого, щодо укладання договору суду не надані;

2)  в самому розрахунку не міститься посилань на те, що  взагалі цей розрахунок є додатком 2 до договору оренди №32 від 01.11.2000р.

В подальшому між сторонами відбулось підписання  двох додаткових угод до цього договору, згідно з якими:

а)   згідно з додатковою  угодою від 1.01.2004р. (далі - додаткова угода № 1) текст договору №32 від 01.11.2000р. викладено в новій редакції.

В п. 9.1 нової редакції договору зазначено що цей договір діє з 01.11.2004р. по 31.12.2004р. При цьому, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та реєстрації. Проте, нотаріального посвідчення цієї угоди не відбувалось.

Тобто, зазначена угода є нікчемним (недійсним в силу Закону) правочином, в силу ст. ст. 220, 793 ЦК України. Додаткове визнання такого правочину судом недійсним не вимагається (ст.ст. 204, ч. 3 ст. 215 ЦК України).

б) згідно з додатковою угодою від 1.01.2004р. (далі –додаткова угода №2) внесені зміни до договору щодо розміру орендної плати та порядку її внесення.

Ця додаткова угода як і перша, підписана з боку відповідача директором – В.Б. Сурковим. Проте, представник позивача, в судовому засіданні та в письмових поясненнях, заперечував щодо наявності у гр.Суркова повноважень на підписання такої додаткової угоди.

В обґрунтування цих заперечень відповідач посилався на те, що, як вбачається з тексту додаткової угоди, а саме відсутності в ньому будь – яких застережень та позначок, ця додаткова угода підписана В.Б. Сурковим 01.01.2004р., тоді як, відповідно до рішення загальних зборів засновників гр. Сурков В.Б. був призначений на посаду директора ТОВ “Динамо – Люкс” лише 27.02.2004р.

Судом, досліджувалось питання, чи свідчать фактичні дії відповідача, після 27.02.2004р., про погодження ним умов додаткової угоди № 2 щодо проведення оплати орендної плати у встановленому порядку та розмірі. Але, доказів, які б підтверджували таке погодження, суду не надано, а саме, оплата проводилась відповідачем з посиланням на виставлені рахунки позивачем, які не містять у собі розміру та поділу орендної плати, як-то визначено додатковою угодою № 2.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР, ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що сторони у справі не досягли згоди по всіх істотних умовах для договору оренди визначених Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, і тому, договір №32 від 01.11.2000р. є неукладеним.

          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. у справі              № 32/121пд рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2005р. у справі                       № 32/121пд залишено без змін.

          Постановою апеляційної інстанції встановлено наступне:

          Судом першої інстанції визнано угоду (договір в новій редакції) нікчемною в силу ст.ст. 220,793 Цивільного кодексу України, оскільки умовами договору передбачено її нотаріальне посвідчення, яке не відбулось.

          Такий висновок суду є помилковим, оскільки відповідно до ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону посвідчення договору  такий договір є нікчемним. У даному випадку нотаріальне посвідчення договору встановлено сторонами, як умови договору, а не законом, тому її виконання не робить договір нікчемним. Втім апеляційна інстанція погоджується з висновком суду щодо підписання додаткових угод від імені відповідача не уповноваженою особою (Сурковим В.Б.), який на час підписання договору не був директором. Доказів подальшого ухвалення додаткових угод сторонами не надано, оскільки позивачем не виставлялись рахунки з розміром орендної плати, визначеної додатковими угодами, а відповідачем не сплачувалась така орендна плата. За таких обставин відсутні підстави вважати, що шляхом укладення додаткових угод сторони узгодили істотні умови (щодо вартості об'єкту оренди), які не були погоджені під час підписання договору оренди № 32 від 01.11.2000р. Апеляційна інстанція погоджується з правовою оцінкою договору оренди № 32, яку надано судом першої інстанції  і вважає, що її зроблено у відповідності з вимогами Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та нормами Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладення договору.  Оскільки вартість об”єкту оренди з урахуванням її індексації та орендна плата згідно Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є істотними умовами такого договору, недосягнення згоди по таких умовах свідчить про те, що договір є неукладеним ( ст. 153 Цивільного Кодексу УРСР). З врахуванням викладеного, у відповідача відсутні  правові підстави для користування приміщенням, що є предметом такого договору.       

           Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2006р. у справі № 32/121пд  рішення від 30.06.2005р. господарського суду Донецької області та постанову від 13.09.2005р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 32/121пд залишено без змін.

В постанові Вищого господарського суду України від 31.01.2006р. у справі № 32/121пд зазначається, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що сторони договору № 32 від 01.11.2000року та додаткових угод  не досягли згоди по всіх його істотних умовах, оскільки вартість об'єкту оренди з урахуванням її індексації та орендна плата згідно Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є істотними  умовами такого договору, а недосягнення згоди по таких умовах свідчить про те, що договір є неукладеним відповідно до статті 12 цього Закону та статті  153 Цивільного кодексу УРСР, статті 638 Цивільного кодексу України.

         Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2005р. по справі № 3/257а  задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк до Донецької міської ради м. Донецьк, та до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк. Визнано частково недійсним рішення Донецької міської ради № 20/34 від 24.06.2005р. в частині виключення з програми приватизації приміщення громадської убиральні, розташованої за адресою: м. Донецьк, вулиця Артема,84.          

          Рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2005р. ґрунтується на фактах та обставинах, що були встановлені господарським судом Донецької області в рішенні по справі № 40/105пн від 05.05.2005р.

25.01.2006р. Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради прийнятий наказ № 3 ( що є предметом цього спору) “Про внесення змін та доповнень до наказу управління комунальних ресурсів Донецької міської ради № 32 від 10.11.2005р. “Про припинення приватизації приміщення громадської убиральні, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84”, 1. У задоволенні заяви колишнього орендатора – товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” про приватизацію їм підземної будівлі (туалету) загальною площею 135,00кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом Фонду державного майна України № 1398 від 18.11.1996р., зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 30.12.2996р. за № 772/1797, відмовлено. 2. Процес приватизації товариством з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” об'єкту комунальної власності – громадського туалету, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, припинено.            

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі № 40/105пн задоволено частково скаргу Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради  м. Донецьк на бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Донецького обласного управління юстиції м. Донецьк  у вигляді протиправної поведінки стосовно спонукання Управління виконати рішення суду від 05.05.2005р. по справі № 40/105пн.

Визнано бездіяльність відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Донецької області по закінченню виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Донецької області №40/105пн від 05.05.05р. неправомірною. Визнано постанову  від 18.01.06р. відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Донецької області про накладення штрафу в розмірі 170 грн. на начальника управління комунальних ресурсів Донецької міської ради Богачьова С.В. недійсною. Визнано постанову від 14.02.06р. відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Донецької області про накладення штрафу в розмірі 340 грн. на начальника управління комунальних ресурсів Донецької міської ради недійсною.

          Ухвалою від 03.04.2006р. у справі № 40/105пн встановлено, що боржником (Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради) застосовані всі необхідні засоби щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2005р. у справі № 40/105пн у спосіб та порядок визначений судом, про що свідчить відмова покупцеві у придбанні спірного об'єкту шляхом викупу.

          Підприємством боржника ( Управлінням), за приписами законодавства, яке регулює правовідносини у приватизації, виконано рішення суду. За певними обставинами воно розглянуло заяву Товариства та відмовило у задоволенні її вимог щодо приватизації підземної забудови розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84 шляхом викупу. Процес приватизації за участю цього суб'єкту господарювання припинено.

          Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. у справі              № 40/105пн ухвалу господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. по справі № 40/105пн залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2006р. у справі № 40/105пн  постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. у справі № 40/105пн залишено без змін.

18.04.2006р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області Меркуловою Н.А., враховуючи приписи ухвали господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі № 40/105пн, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, керуючись п.8 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області по справі № 40/105п, виданого 13.07.2005р. на підставі рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2005р.  про зобов'язання Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради  прийняти рішення щодо приватизації ТОВ “Динамо-Люкс” підземної забудови (туалету) загальною площею 135,00 кв. м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84, шляхом викупу та укладання договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом Фонду Державного майна України № 1398 від 18.11.96р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30.12.96р. за № 772/1797.

Відповідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовими рішеннями, що наведені вище та набрали законної сили,  стосовно ТОВ “Динамо-Люкс” та стосовно Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради,  не підлягають доказуванню при розгляді справи                    № 19/430а.

         Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”  встановлено правовий   механізм   приватизації цілісних  майнових  комплексів  невеликих  державних   підприємств шляхом  їх  відчуження  на  користь  одного  покупця  одним  актом купівлі-продажу.

         Згідно ст. 3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”,  приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

     Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, фонд  державного  майна України,  Верховна Рада Автономної Республіки Крим,  місцеві Ради затверджують  за  поданням  органів приватизації  переліки  об'єктів,  які  перебувають  відповідно  у загальнодержавній власності,  власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають:   продажу  на  аукціоні,  за  конкурсом; викупу.

         Включення   об'єктів   малої  приватизації  до  переліків, зазначених у частині першій цієї статті,  здійснюється  відповідно до  Державної  та  місцевих  програм  приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців (ч.3 ст. 7 цього ж Закону).

    Частиною 4 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації  заяву про  включення  підприємства  до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли ( ст. 5 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію):

              особа, яка  подала  заяву,  не  може  бути  визнана  покупцем підприємства згідно з цим Законом;

              є законодавчо  встановлене  обмеження  на  приватизацію цього підприємства;

              не затверджено  переліків,  передбачених частиною першою цієї статті.

          Згідно ст. 11  Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”  викуп майна  підприємств,  зданих  в  оренду,  проводиться  з додержанням вимог,  передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порядок викупу об'єкта  приватизації  визначається  Фондом державного майна України.

          Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Донецької області від  05.05.2005р. у справі № 40/105пн  Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради зобов”язувалося прийняти рішення щодо приватизації товариством з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк підземної забудови (туалету) загальною площею 135,00 кв. м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 84, шляхом викупу.

          Відповідно п. 51 Закону України “Про Державну програму приватизації” ( зі змінами та доповненнями), у  разі  прийняття  рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі,  споруди,  приміщення) орендар  одержує право  на викуп цього майна,  якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке  неможливо  відокремити  від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за   вирахуванням   зносу)   вартості   майна  (будівлі,  споруди, приміщення).  Оцінка вартості об'єкта приватизації  у  цьому  разі здійснюється  із  застосуванням  експертної  оцінки.  Таке ж право одержує  орендар  у  разі  прийняття  рішення   про   приватизацію відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”  орендою   є   засноване   на  договорі  строкове  платне користування   майном,   необхідним   орендареві   для  здійснення підприємницької та іншої діяльності.

     Наказом Фонду державного майна України від  27.02.2004 N 377, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 р. за N 343/8942, затверджений Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Цей  Порядок  установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок),  що містить  невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час  приватизації  способами,  визначеними  законодавством,  а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень,  здійснених за рахунок коштів орендаря.     Невід'ємними поліпшеннями  орендованого  майна  є   здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого  майна  та  (або)  його  споживчих якостей,  відокремлення  яких  призведе до зменшення його ринкової вартості ( п. 1.1. Порядку).     

Незалежна оцінка орендованого нерухомого майна проводиться суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та включає етапи, визначені  п. 1.4. Порядку.

Ідентифікацією  поліпшень  орендованого нерухомого майна (далі  -  ідентифікація  поліпшень)   є   встановлення   суб'єктом оціночної    діяльності    -    суб'єктом   господарювання  факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені   ним   заходи,   спрямовані   на  покращення  фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого  майна  та  (або)  його споживчих  якостей (далі - поліпшення),  наявним поліпшенням,  які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без  завдання  йому шкоди  і  які  здійснені  за  рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця ( п. 2.1. Порядку).

Ідентифікуються поліпшення,  що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

              Підтверджувальні  документи  про   здійснені   орендарем поліпшення,  що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають ( п. 2.2. Порядку):

              договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства;

              письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем  поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

              погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення  поліпшень,  підписані  замовником  і  підрядником акти виконаних будівельних робіт,  копії документів,  що  підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна,  у тому числі  придбані  матеріали,  конструкції тощо;

              аудиторський висновок   щодо    підтвердження    фінансування здійснених  поліпшень  орендованого  нерухомого  майна  за рахунок коштів орендаря.  Аудиторський висновок  має  містити  розшифровку періодів  освоєння,  напрямів та джерел фінансування поліпшень,  у тому  числі  за  рахунок  коштів   орендаря,   з   посиланням   на підтверджувальні документи;

              довідку, видану орендарем та  завірену  аудитором,  про  суму витрат,  понесених  орендарем  у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення  вартості  його  необоротних активів,  у  розмірі,  який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для  включення  їх  до  валових витрат.   При   визначенні  суми  зазначених  витрат  ураховується невідшкодована  орендодавцю  вартість  придатних  для   подальшого використання   будівельних   матеріалів,   виробів,   конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

інші документи,   необхідні   для  виконання  положень  цього Порядку.

          Позивач не надав доказів про додання до заяви про приватизацію спірного об”єкту шляхом викупу підтверджу вальних документів про здійснення поліпшень, передбачених п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

За приписами ст. 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), договір  оренди  вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і  підписання  сторонами  тексту договору .

Рішенням господарського суду Донецької області від  30.06.2005р. у справі № 32/121пд, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2006р.,  встановлено, що  договір оренди нерухомого майна  №32 від 01.11.2000р., сторонами за яким є Позивач та Донецьке комунальне автотранспортне підприємство № 052801, та предметом якого є нежитлова підземна забудова (туалет), розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, загальною площею 135,00кв.м,  визнаний неукладеним, тому, що сторони не досягли згоди по всіх його істотних умовах.

      Отже, позивач не може вважатися орендарем  нежитлової підземної забудови (туалету), розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, загальною площею 135,00кв.м на підставі договору оренди № 32 від 01.11.2000 р.

Покращення приміщення підземної забудови (туалету), розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,84, загальною площею 135,00кв.м,  не можуть вважатися здійсненими  позивачем в межах договору оренди № 32 від 01.11.2000 р., що є обов”язковою умовою для приватизації об”єкту шляхом викупу на підставі п. 51 Закону України “Про Державну програму приватизації” зі змінами та доповненнями).

          Тому ТОВ “Динамо-Люкс” м. Донецьк  не відповідає вимогам, що пред”являються до покупця п.51 Закону України “Про Державну програму приватизації” ( зі змінами та доповненнями), та не може бути покупцем способом приватизації – викуп в розумінні п.51 вказаного Закону.

Враховуючи вищенаведене, наказ № 3 від 25.01.2006р., прийнятий відповідачем на   підставі, у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України; з  використанням наданих  повноважень; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

          Обґрунтованість прийняття відповідачем наказу № 3  від 25.01.2006р. підтверджено документами, наданими відповідачем до  матеріалів справи. Тому, вимоги позивача про визнання наказу № 3 Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 25.01.2006р. недійсним, не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 48, 49, 51, 53, 54, 69, 71, 72, 86, 122-154, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254, пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України,   суд –

                                                П О С Т А Н О В И В:

          Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Динамо-Люкс” м. Донецьк у задоволенні позовних вимог до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк про визнання наказу № 3 Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 25.01.2006р. недійсним.     

В судовому засіданні 01.02.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний  05.02.2007 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Дучал Н.М.           

Надруковано в 4 екземплярах:

1 – позивачу;

1 - відповідачу;

1- третій особі;

1-          у справу.