Постанова

від 12.08.2014 по справі 904/9175/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 904/9175/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючої Г.П. Коробенка, Л.І. Рогач за участю представників: позивачаТерехов А.В., дов. від 01.04.2014 відповідача прокурораНизенко В.Ю., дов. від 04.04.2014 Романов Р.О., посв. № 014714 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Лада Союз" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі№ 904/9175/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" до за участю Приватного підприємства фірма "Лада Союз" Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання Приватного підприємства фірма "Лада Союз" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок після набранням рішенням законної сили будівель (за планом): складу площею 118,3 кв.м., (літ. Б-1), будівлі персоналу, в тому числі ганок площею 41,1 кв.м. (літ. В-1), виробничої будівлі під фарбування площею 313,6 кв.м. (Д-2), підвал площею 16,6кв.м. (літ. К-1), що розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 22-к (в редакції уточнення позовних вимог від 27.01.2014), посилаючись на самовільне зайняття земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача, незаконне спорудження будівель на цій земельній ділянці, що порушує права позивача та перешкоджає користуватися зазначеною земельною ділянкою.

Відповідач не виклав власної позиції щодо позовних вимог в суді першої інстанції, у зв'язку з чим спір вирішувався відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено; зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою Державного підприємства "Придніпровська залізниця" шляхом знесення за власний рахунок будівель (за планом): складу площею 118,3 кв.м., (літ. Б-1), будівлі персоналу, в тому числі ганок площею 41,1 кв.м. (літ. В-1), виробничої будівлі під фарбування площею 313,6 кв.м. (Д-2), підвал площею 16,6кв.м. (літ. К-1), що розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 22-к; з відповідача на користь позивача стягнуто 1147 грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 (судді: Кощеєв І.М. - головуючий, Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство фірма "Лада Союз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі,направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням усіх обставин справи, а саме: в порушення статей 34, 43, 82, 101 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки доказам, що свідчать про використання відповідачем спірної земельної ділянки відповідно до правил, викладених у статті 796 Цивільного кодексу України, як орендарем нерухомого майна; судами не досліджувалось та не встановлювалась наявність у позивача суб'єктивного матеріального права на звернення до господарського суду у відповідності до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України та змісту статті 376 Цивільного кодексу України; суди не з'ясували характеристик спірних об'єктів будівництва, не з'ясували наявності відповідного заперечення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, усіх необхідних умов для застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України.

Позивач у відзиві касаційну скаргу та усно у судовому засіданні відхилив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 046775 від 21.08.2005, виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 90/17 від 02.06.2004, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" являється користувачем земельної ділянки площею 37,7660 га від 199 км. + 600 м. до 201 км. + 300 м. станції Нижньодніпровськ-Вузол-Північний, Самарського району, м. Дніпропетровськ. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - фактичне розміщення залізничної колії з допоміжними спорудами.

21.05.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (Орендодавець) та Приватним підприємством фірмою "Лада Союз" (Орендар) укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3392-Од, згідно з пунктом 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - ангар площею 434,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 22-к, на 1-му поверсі одноповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (Балансоутримувач).

23.12.2009 Державним підприємством "Придніпровська залізниця", відокремлений структурний підрозділ служби колії Містобудівельний поїзд № 57 (Балансоутримувач) та Приватним підприємством фірмою "Лада Союз" (Орендар) укладений Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПР/П-091713/НЮд, відповідно до пункту 1.1. якого Балансоутримувач здійснює обслуговування нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ст. Нижньодніпровськ-Вузол вул. Іларіонівська 22-к. (надалі - Майно), загальною площею 434,8 кв. м., а також утримання прилеглої території, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на амортизаційні відрахування витрати на сплату податку на землю, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

14.08.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровської області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, в результаті якої встановлено, що Відповідач за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 22-К здійснив незаконне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, а саме: складу, будівлі персоналу, вбиральні, виробничої будівлі під фарбування, споруд. 27.08.2013 за вчинення правопорушення у сфері містобудування постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровської області № Д-80-10 на Відповідача накладено штраф.

27.08.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 22-К, на предмет її самовільного зайняття. В результаті проведення обстеження складено акт № 102/3 від 27.08.2013, за змістом якого земельна ділянка площею 0,1669 га, що є частиною земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні позивача на підставі Державного акта серія ЯЯ № 046775 від 21.08.2005, використовується відповідачем по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд; частина ділянки зайнята приміщенням ангару площею 0,0435 га, який використовує Відповідач на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.05.2009 № 12/02-3392-ОД; інша частина земельної ділянки площею 0,1234 га, використовується Відповідачем за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутністю вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, тобто зайнята самовільно.

Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області видано 27.08.2013 припис № 332/32 про усунення виявленого правопорушення; 27.08.2013 складено протокол про адміністративне правопорушення № 32/2 від 27.08.2013 щодо директора відповідача; 24.10.2013 на підставі зазначеного протоколу винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за № 289.

В результаті проведення перевірки виконання припису від 27.08.2013 № 332/32 Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області встановлено, що станом на 23.12.2013 земельна ділянка площею 0,1234 га по вул. Іларіонівська, 22-К відповідачем не звільнена, в зв'язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення № 32/9 від 23.12.2013 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 334 від 26.12.2013.

На час розгляду справи у суді дозвіл виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на виділення та використання Відповідачем спірної земельної ділянки суду надано не було; право власності, чи користування земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень", не оформлено.

Предметом спору по цій справі є звернення Державного підприємства „Придніпровська залізниця" з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, в якому з урахуванням поданих уточнень, Позивач просить зобов'язати Відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною, шляхом знесення за власний рахунок будівель. Заявлений позов, мотивований тим, що на відведеній Позивачеві в постійне користування земельній ділянці, Відповідачем було здійснено самочинне будівництво, що вказує на самовільне зайняття останнім відповідної площі земельної ділянки.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарські суди виходили з доведеності матеріалами справи самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, та, правомірності вимог позивача, спрямованих на захист його права користування земельною ділянкою.

Судова колегія зазначає, що за приписами статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування ( оренду ) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, є самовільним зайняттям земельної ділянки.

За змістом статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачу надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві, а у разі, коли розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки. Відповідно плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (стаття 797 Цивільного кодексу України).

Передбачене статтею 796 Цивільного кодексу України право користування наймача земельною ділянкою виникає з договору найму будівлі у межах правовідносин з наймодавцем та не потребує державної реєстрації; наймач не набуває статусу суб'єкта земельних відносин в розумінні Земельного кодексу України, однак, його дії з використання земельної ділянки відповідно до договору найму передбачені законодавчо та є правомірними; судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що при визначенні ознаки самовільності у землекористуванні відповідача зазначені норми, як і відповідні умови договору оренди, не враховані.

Разом з тим, за приписами статей 90, 95 Земельного кодексу України, статті 375 Цивільного кодексу України саме власник земельної ділянки чи землекористувач в розумінні глави 15 Земельного кодексу України має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам; порушені права власників та землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з положеннями частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Зазначаючи в касаційній скарзі на недослідженість обставин справи, що є підставою для застосування положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, відповідач залишив поза увагою, що судами у судових рішеннях досліджено та викладено зміст суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов - права користування земельною ділянкою, що посвідчується Державним актом серія ЯЯ № 046775 від 21.08.2005, самочинності будівництва (здійснення відповідачем фактичного розміщення нежитлових будівель та споруд за відсутності доказів надання йому земельної ділянки відповідного призначення), звернення позивача з даним позовом про знесення нежитлових будівель та споруд як вияв волевиявлення щодо них; доводи касаційної скарги щодо недоведеності статусу спірного майна, як нерухомого, спростовуються доводами його ж апеляційної скарги про застосування у спірних правовідносинах частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України. Також безпідставним є посилання на порядок знесення майна, встановлений частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України, що є спеціальним та не застосовується до спірних правовідносин в межах частини 4 цієї статті.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, застосували положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Лада Союз" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі № 904/9175/13 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Г. Коробенко

Л. Рогач