Постанова

від 13.08.2014 по справі 902/859/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 902/859/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Макаревич В.М.

від прокурора: Кондратюк А.В.

від позивача: Третяк А.М.

від відповідача: представник не з'явився

від Третьої особи 1: не зявився;

від Третя особа 2:не з'явився;

від Третя особа 3: не зявився;

від Третя особа 4: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі

Вінницької міської ради, Головного управління Держземагентсва у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 8 серпня 2013 року у справі № 902/859/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магура-плюс"

до відповідача Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

Третя особа 1: Вінницька міська рада;

Третя особа 2: Головне управління Держземагентсва у Вінницькій області;

Третя особа 3: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області;

Третя особа 4: Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності та зобов'язання здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магура-Плюс» (надалі- Позивач) звернулося до суду з позовом (а.с. 3-5) до Сільськогосподарського акціонерного товариства «Бродецьке» відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків (надалі - Відповідач) про визнання дійсним Договору купівлі-продажу (біржову угоду) № 12/93 від 20 листопада 2013 року згідно якого Позивач став власником комплексу будівель та споруд, до складу яких увійшли: будівля конюшні літ. «А» , будівля телятника літ. «Б», пункт штучного запліднення (літ. «В»), будівля кормоцеху літ. «Г», «Г1», будівля корівника літ. «Д», «д», «д1», будівля зерноскладу літ. «Ж», будівля майстерні літ. «З», «з», навіс з площадкою літ. «Й», навіс з площадкою літ. «Й1», навіс з площадкою літ. «К», що розташовані за адресою Вінницька область, Козятинській район, с. Хліборобне, вул.. Шевченко, буд.4-а, та торговий магазин літ. «А», розташований за адресою: Вінницька область, Козятинській район, с. Хліборобне, вул. Шевченко, буд. 5-а. Крім того, Позивач просив зобов'язати державну реєстраційну службу Козятинського міжрайонного управління юстиції здійснити державну реєстрацію прав власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 8 серпня 2013 року в справі № 902/859/13, з підстав, висвітлених у даному рішенні, позов задоволено частково.

Визнано дійсним Договір купівлі-продажу (біржову угоду) № 12/93 від 20 листопада 2013 року згідно якого Позивач став власником комплексу будівель та споруд, до складу яких увійшли: будівля конюшні літ. "А", будівля телятника літ. "Б", пункт штучного запліднення (літ. "В"), будівля кормоцеху літ. "Г", "Г1", будівля корівника літ. "Д", "д", "д1", будівля зерноскладу літ. "Ж", будівля майстерні літ. "З", "з", навіс з площадкою літ. "Й", навіс з площадкою літ. "Й1", навіс з площадкою літ. "К" (що розташовані за адресою Вінницька область, Козятинський район, с. Хліборобне, вул. Шевченко, буд.4-а), та торговий магазин літ. "А", розташований за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с. Хліборобне, вул. Шевченко, буд.5-а.

Крім того, даним рішенням визнано за Позивачем право власності на комплекс будівель та споруд, до складу яких увійшли: будівля конюшні літ. "А", будівля телятника літ. "Б", пункт штучного запліднення (літ. "В"), будівля кормоцеху літ. "Г", "Г1", будівля корівника літ. "Д", "д", "д1", будівля зерноскладу літ. "Ж", будівля майстерні літ. "З", "з", навіс з площадкою літ. "Й", навіс з площадкою літ. "Й1", навіс з площадкою літ. "К" (розташовані за адресою Вінницька область, Козятинський район, с. Хліборобне, вул. Шевченко, буд.4-а), та торговий магазин літ. "А", (розташований за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с. Хліборобне, вул. Шевченко, буд.5-а).

Провадження у справі № 902/859/13 в частині зобов'язання державної реєстраційної служби Козятинського міжрайонного управління юстиції здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно припинено.

Також, місцевим господарським судом покладено на Відповідача витрати зі сплати судового збіру в розмірі 3 342 грн. 75 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Прокурор м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, Прокурор як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. В силу статті 185 Господарського кодексу України біржові угоди віднесено до категорії господарських договорів і до них застосовуються загальні правила їх укладення. За приписами статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Однак, як встановлено прокуратурою в ході ознайомлення з матеріалами господарської справи договір купівлі-продажу (біржова угода) № 12/93 від 20 листопада 2012 року сторонами нотаріально не посвідчувався, а також не проведено його державну реєстрацію.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 червня 2014 року в справі № 902/859/13 (а.с. 50-51) апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дем'янчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г. та призначено до розгляду на 25 червня 2014 року та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Вінницьку міську раду (надалі - Третя особа 1), Головне управління Держземагенства у Вінницькій області (надалі - Третя особа 2), Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі - Третя особа 3), Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (наділі - Третя особа 4).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 червня 2014 року (а.с. 80-83) розгляд апеляційної скарги було відкладено на 30 липня 2014 року на 11 годину 40 хвилин.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29 липня 2014 року № 902/859/13 (а.с. 147), проведено повторний автоматичний розподіл даної справи, яким визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 липня 2014 року (а.с. 148) апеляційну скаргу Прокурора було прийнято до провадження в складі колегії: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 липня 2014 року (а.с. 151) розгляд апеляційної скарги було відкладено на 13 серпня 2014 року на 15 годину 30 хвилин.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду Прокуратурою було подано письмові пояснення (а.с. 99-105; 122-125).

Третьою особою 2 було подано відзив на апеляційну скаргу (а.с. 134, 137-138).

Позивач подав Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 140-143), у якому зазначив, що рішення господарському суду Вінницької області прийняте у відповідності до чинного законодавства України.

Представники Відповідача, Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3, Третьої особи 4, в судове засідання від 13 серпня 2014 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач, Третя особа 1, Третя особа 2, третя особа 3, Третя особа 4 були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 159, 162, 164-166). Причини неявки своїх повноважних представників дані сторони суду не повідомили.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача, Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3, Третьої особи 4, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 13 серпня 2014 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Прокурора в судовому засіданні від 13 серпня 2014 року підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників Прокурора, Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Прокурора слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 20 листопада 2012 року Позивач став переможцем аукціону та отримав право на придбання комплексу будівель і споруд, які перебувають на балансі Відповідача, що підтверджуються протоколом № 12/69 від 20 листопада 2012 року (а.с. 11) проведення аукціону на Першій українській міжрегіональній товарній біржі.

На підставі протоколу проведення аукціону 20 листопада 2012 року між сторонами було укладено: Договір купівлі-продажу (біржову угоду) № 12/127 (надалі - Договір; а.с. 10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач передав майно, що належить підприємству-банкруту Відповідачу на цільовому аукціоні Першої української міжрегіональної товарної біржі, а саме:

· будівля конюшні (літ. «А»);

· будівля телятника (літ. «Б»);

· пункт штучного запліднення (літ «В»);

· будівлю кормоцеху (літ «Г», «Г1»);

· будівлю корівника (літ «Д», «д», «д1»);

· будівлю зерноскладу (літ «Ж»);

· будівлю майстерні (літ «З», «з»);

· навіс з площадкою (літ «Й»);

· навіс з площадкою (літ «Й1»);

· навіс з площадкою (лт «К») (розташовані за адресою: Вінницька область, Козятинській район, с. Хліборобне, Шевченко, 4а);

· торговий магазин (літ «А») (розташований за адресою: Вінницька область, Козятинській район, с. Хліборобне, Шевченко 5а (надалі - об'єкт купівлі-продажу)).

В свою чергу Позивач за даним пунктом Договору запропонував в ході торгів найвищу ціну і купив, в ході чого зобов'язується прийняти і сплатити за нього суму згідно Протоколу проведення аукціону № 12/31 від 11 травня 2012 року на Першій українській міжрегіональній товарній біржі.

В силу дії пункту 2.1 Договору, ціна «об'єкта купівлі-продажу» відповідно до результату аукціону становить 109 787 грн. 19 коп. без ПДВ.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Позивач в повному обсязі виконав свої обов'язки за Договором та перерахував кошти за придбане майно на рахунок Першої Української міжрегіональної товарної біржі, що підтверджується платіжними дорученнями № 656 від 16 листопада 2012 року, № 660 від 3 грудня 2012 року та № 661 від 3 грудня 2012 року (а.с. 13-15).

28 грудня 2012 року вищевказане майно було прийняте Позивачем за актом приймання-передачі (а.с. 16).

З витягів про державну реєстрацію прав (а.с. 17-18) від 1, 3 липня 2012 року на дані об'єкти купівлі-продажу вбачається, що Позивачем було проведено реєстрацію права на дане майно із зазначенням форми власності - «приватна».

Отже, відбулось часткове виконання Договору нерухомого майна.

Маючи на меті здійснити державну реєстрацію права власності не нерухомість, Позивач звернувся до Державної реєстраційної служби Козятинського міжрайонного управління юстиції та надав для огляду Договір та інші документи, які засвідчили перехід права власності на нерухоме майно.

Позивачу було повідомлено про неможливість здійснення державної реєстрації угоди, оскільки Договір (біржова угода) не підлягає державній реєстрації, так як не є правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до переліку документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно (відповідно до статті 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 2011 року № 703).

Враховуючи висвітлені вище обставини, у Позивача відсутня можливість володіння, користування і розпорядження даним майном, що стало підставою для звернення до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання дійсним Договору та здійснення державної реєстрації права власності даного майна..

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованою Україною в 1997 році, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципом міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з статті 334 Цивільного кодексу України: право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У даному випадку позов про визнання права власності є самостійним позовом.

Колегія суду констатує, що статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права; позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно; об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна; підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Проаналізувавши правові відносини, колегія суду зазначає, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі - продажу товару.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу дії статтей 662, 692 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

З положень статті 657 Цивільного кодексу України вбачається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі .

Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено: що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу", біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Проаналізувавши норми діючого законодавства в сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи, колегія суду зауважує, що Позивач та Відповідач домовились щодо усіх істотних умов Договору і відбулось повне виконання Договору, що підтверджується: протоколом про проведення аукціону на Першій українській міжрегіональній товарній біржі № 12/69 від 20 листопада 2012 року: Договором (біржовою угодою) № 12/93 (договір відчуження нерухомого майна підприємства банкрута для погашення вимог кредиторів та податкового зобов'язання); платіжним дорученням № 656 від 16 листопада 2012 року (про перерахування Позивачем коштів в сумі 13 624 грн. 40 коп.); платіжним дорученням № 660 від 3 грудня 2012 року (на суму 63 000 грн.); платіжним дорученням № 661 від 3 грудня 2012 року (на суму 49 509 грн. 64 коп.); рахунком Першої української міжрегіональної товарної біржі № 106 від 06 грудня 2012 року, актом приймання - передачі майна від 5 грудня 2012 року; витягами про державну реєстрацію прав (а.с. 10-18).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що на виконання вимог ухвалу Прокурором надано апеляційному суду витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 25 червня 2014 року, з котрого вбачається, що Відповідач припинив свою діяльність, у зв'язку з винесенням господарським судом Вінницької області судового рішення від 4 вересня 2013 року по справі № 5/279-09 про визнання акціонерного товариства банкрутом.

З огляду на усе описане вище, посилаючись на норми чинного законодавства України, докази, додані до матеріалів справи, колегія суду зазначає, що даний Договір укладений у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, однак Відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому колегія суддів констатує підставність вимог Позивача щодо визнання Договору дійсним та визнання права власності на дані об'єкти купівлі-продажу за Позивачем, відтак задовольняє позовні вимоги Позивача в цій частині.

Дане вчинено і місцевим господарським судом.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Що ж стосується позовної вимоги щодо проведення державної реєстрації прав власності на вищевказане нерухоме майно, то колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття справа адміністративної юрисдикції визначено в пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахування наведено колегія суду констатує, що із змісту наведених правових приписів вбачається, що державна реєстраційна служба Козятинського міжрайонного управління юстиції є суб'єктом владних повноважень, а відтак така вимога Позивача про здійснення державної реєстрації права власності є публічно-правовою і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, колегія суду зазначає, що провадження у справі № 902/859/13 в частині зобов'язання державної реєстраційної служби Козятинського міжрайонного управління юстиції здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно підлягає припиненню відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дане вчинено і місцевим господарським судом.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.

Таким чином, з огляду на усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені Прокурором доводи щодо визнання дійсним Договору та визнання права власності на підставі статтей Цивільного кодексу України знайшли своє відображення в матеріалах справи, Позивач довів наявність всіх обов'язкових ознак для визнання Договору дійсним.

На підставі усього вищеописаного в даній судовій постанові та враховуючи, що Прокурором не доведено обставини, на які він посилається в своїй апеляційній скарзі, Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт того, що в суду відсутні підстави для відмови Позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання Договору дійсним та визнання права власності на об'єкти купівлі-продажу.

Водночас, колегія суду констатує, що посилання Прокурора на обставини, висвітлені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, спростовуються усім вищенаведеним у даній судовій постанові, не доведені ним (в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України), а тому до уваги судом не беруться.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційну скаргу подано Прокурором, який звільнений від сплати судового збору, і його доводи відхилено судом, колегія суду не має підстав для покладення судового збору не на дані сторони (адже сторона як вказано вище вже ліквідована) та констатує неможливість покладення судового збору на Прокурора.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурор міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 8 серпня 2013 року в справі № 902/859/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 902/859/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.