Постанова

від 16.01.2008 по справі 14/317

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/317

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "16" січня 2008 р.       Справа №  14/317

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  №14/317

за адміністративним позовом: фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича (далі по тексту - ФГ), Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Нова Павлівка, вул. Кірова, 77,  

до відповідача: Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – МДПІ), м. Кіровоград, вул. Покровська, 4,

про скасування актів.

Секретар судового засідання – Адаменко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Зіненко О.В., довіреність № 277  від 17.12.07р.;

від позивача - Полтавська Т.П., довіреність № 194  від 18.09.07р.;

від відповідача - Мельник В.В., довіреність № 2  від 01.02.07р.;

від відповідача - Рабенко Т.В., довіреність № 3  від 16.01.08р.;

Час прийняття постанови -  14 год. 45 хв.

Подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської МДПІ від 24.05.2007 року №0000492300/0, від 18.06.2007 року №0000492300/1, від 27.08.2007 року №0000492300/2 про визначення суми податкового зобов'язання  з податку на додану вартість у розмірі 9846 грн. 00 коп., в тому числі основного платежу 6564 грн. 00 коп. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 3282 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач заперечує висновки податкового органу щодо порушення господарством підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та недотримання пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та як наслідок заниження податку на додану вартість за травень 2006 року на 6564 грн. 00 коп.

Позивач стверджує, що своїми діями по коригуванню податкового кредиту він лише здійснив свої право та обов'язок, як платник податку на додану вартість, відповідно до встановленого Законом порядку сплати сум до бюджету та використав своє право на податковий кредит у операціях, що не підпадають під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В запереченнях на позов Кіровоградська МДПІ не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

                                        В С Т А Н О В И В :

На підставі направлення №38 від 27.04.2007 року посадовими особами Кіровоградської МДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ФГ Моніч Руслана Васильовича з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року.

При перевірці правильності визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість відповідачем встановлено порушення підпунктів 7.4.1,7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме завищення загальної суми податкового кредиту за травень 2006 року в розмірі 6564 грн. 00 коп., що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість №10545 від 19.06.2006 року, що відображено в акті перевірки №34/23-00/06686895 від 16.05.2007 року.

Акт перевірки від 16.05.2007 року став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 24.05.2007 року №0000492300/0 про визначення суми податкового зобов'язання  з податку на додану вартість у розмірі 9846 грн. 00 коп., в тому числі основного платежу 6564 грн. 00 коп. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3282 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ФГ Моніч Р.В у порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” оскаржив рішення до Кіровоградської МДПІ, рішенням від 18.06.2007 року №1717/2300 скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2007 р. №0000492300/1.

Відмову в задоволенні скарги Кіровоградська МДПІ мотивувала тим, що коригування до податкової декларації з податку на додану вартість не були підтверджені податковими накладними та коригування може здійснюватися  лише у строки, визначені пунктом 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Не погодившись із рішенням про розгляд первинної скарги, позивач у порядку виконання процедури адміністративного оскарження звернувся до ДПА у Кіровоградської області з повторною скаргою №128 від 26.06.2007 року.

Рішенням ДПА у Кіровоградської області №3171/10/25-037 від 22.08.2007 року повторну скаргу ФГ Моніч Р.В. залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24.05.2007 року №0000492300/0 без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2007 року                           № 0000492300/2.

Свою відмову в задоволенні скарги ДПА в Кіровоградської області мотивувала тим, що коригування в загальній декларації з податку на додану вартість сум податкового кредиту внаслідок продажу сільськогосподарської техніки (сівалок) буде першим декларуванням такої суми , як податкового кредиту, тому може здійснюватися лише за умов дотримання строків давності, визначених статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто не пізніше 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Проте відповіддю ДПА в Кіровоградської області визнає той факт, що Кіровоградська МДПІ безпідставно вважала, що суми податкового кредиту скориговані ФГ Моніч Р.В. не були підтверджені податковими накладними, оскільки весь перелік таких накладних був повторно наданий ДПА в Кіровоградській області та зазначений в рішенні про розгляд скарги.

Не погодившись з рішенням про розгляд повторної скарги, ФГ Моніч Р.В. У порядку виконання процедури адміністративного оскарження звернувся до ДПА України із повторною скаргою №160 від 30.08.2007 року.

Рішенням ДПА України №10943/6/25-0515 від 31.10.2007 року повторну скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно доказів представлених сторонами ФГ Моніч Р.В. відноситься до сільськогосподарських товаровиробників, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний період (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, тобто на позивача поширюється дія пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” зупинено дію пункту 7.7 статті 7 , пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини визначений в Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 року з наступними змінами.

Відповідно до пункту 4 Порядку сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний скласти декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавати її до органів державної служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Згідно вищезазначених умов оподаткування сільськогосподарського виробництва в Україні, ФГ Моніч Р.В., керуючись пунктом 4 Постанови КМУ №271, під час придбання сільськогосподарської техніки (сівалок), що підтверджують податкові накладні №1637 від 21.03.2002 року, №2602 від 09.04.2002 року, №1381 від 14.02.2003 року, №1823 від 04.03.2003 року, врахував суми, сплачені у якості податку на додану вартість постачальнику, до спеціальної податкової декларації, що складаються для визначення сум коштів, які підлягають цільовому використанню.  Тобто зменшив суму коштів, отриманих у якості податку на додану вартість та передбачених для цільового використання для придбання сільськогосподарської техніки на суму коштів, що були ним сплачені у якості податку на додану вартість постачальнику сівалок.

У травні 2006 року ФГ Моніч Р.В. вивело придбані сівалки з експлуатації та здійснило їх продаж, що правомірно відображено ним в загальній декларації, оскільки дана операція не є поставкою власної сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 7.2.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку повинен вести облік операцій з поставки та придбання товарів, які підлягають оподаткуванню.

Згідно довідки ФГ Моніч Р.В. від 14.01.2008 року сума податку на додану вартість сплачена у 2002-2003 роках постачальнику сівалок позивачем не використовувалась для зменшення сум  податкових зобов'язань по ПДВ, тобто не використовувалась у якості податкового кредиту згідно пункту 7.4.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Під час продажу сівалок, оскільки операція з придбання сівалок переходить із її пільгового режиму оподаткування до її загального режиму оподаткування, то погоджуючись з позицією позивача суд вважає, що облік податку на додану вартість, сплаченого та нарахованого у зв'язку з такою операцією повинен здійснюватися на загальних підставах.

Відповідно до пункту 7.4.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково – ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Тобто при продажу сівалок ФГ Моніч Р.В. повинен віднести до податкового кредиту суми сплаченого при придбанні сівалок податку на додану вартість у частині, що відповідає частині використання сівалок у оподатковуваній ПДВ операції, тобто саме у залишковій (балансовій) вартості сівалок, оскільки до моменту продажу такі сівалки використовувались у неоподатковуваних ПДВ операціях.

Пункт 7.7. статті 7 Закону визначає, що сума, що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно пункту 7.5.1 статті 7 Закону право на податковий кредит ФГ Моніч Р.В. виникає з моменту отримання податкових накладних, в той же час до моменту виведення сівалок з господарської діяльності та їх реалізації ФГ Моніч Р.В. не скористався  сумою податку на додану вартість сплаченою у 2002-2003 роках постачальнику сівалок для зменшення сум  податкових зобов'язань по ПДВ, тобто не використовував у якості податкового кредиту згідно пункту 7.4.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Даного факту представники відповідача не заперечили, в той же час податкова служба, посилаючись на підпункт 5.1 статті 5, підпункт 15.1.1статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стверджує, що коригування податкового кредиту правомірно проводити лише протягом 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або за днем фактичного подання та вважає, що позивач такий строк пропустив.

Таке твердження відповідача не є беззаперечним.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 15.1.1статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Зазначений у пункті 15.1 статті 15 Закону термін давності для платників податків визначений лише у пункті 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року, як термін для виправлення помилок у податковій декларації. Дії позивача по віднесенню суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту не є виправленням помилки, а є коригуванням податкового кредиту (пункт 5.8 Порядку) у зв'язку з виниклими підставами для віднесення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту та існуючим правом на такі дії згідно отриманих податкових накладних. Термін такого коригування законодавством не обмежений.

Крім того, підпункт 15.1.1 статті 15 Закону визначає, що термін 1095 днів може нараховуватися з дня фактичного подання загальної декларації. Внесення спірної суми до податкового кредиту та подання загальної декларації здійснено позивачем у травні 2006 року, тобто строк в 1095 не сплинув.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірними дії платника податку по коригуванню податкового зобов'язання з податку на додану вартість в зв'язку з продажем сільськогосподарської техніки, яка придбавалась та використовувалася ним у власній господарської діяльності.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем підпунктів 7.4.1,7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та безпідставним нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 9846 грн. 00 коп.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2  статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                         П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.05.2007 року №0000492300/0, від 18.06.2007 року №0000492300/1, від 27.08.2007 року №0000492300/2 згідно яких визначено суму податкового зобов'язання  з податку на додану вартість у розмірі 9846 грн. 00 коп., в тому числі: основного платежу 6564 грн. 00 коп. та 3282 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича (Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Нова Павлівка, вул. Кірова, 77, ідентифікаційний  код 06686895, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 3 грн. 40 коп. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

           Суддя

  С. Б. Колодій