Рішення

від 17.06.2009 по справі 32/390

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/390

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/390

17.06.09

За позовомПрокуратури Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Українського державного підприємства «Укрметал»

До

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас»2.   Державного монтажно-будівельного управління «Більшовик»

Третя особа без самостійних вимог на предмет споруРегіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про визнання недійсним договору

Представники:                                                                                   Суддя Хрипун О.О.

Від ПрокуратуриКоваленко Ю.О. –пом.прок., Коваль О.М. –пом.прок.

від Позивачане з'явилися

від Відповідача 1Кочмарук М.В. –предст.

від Відповідача 2не з'явилися

від Третьої особине з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.08.2008 Прокуратура Солом'янського району міста Києва (далі –Прокуратура) звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Українського державного підприємства «Укрметал» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас»та Державного будівельно-монтажного управління «Більшовик», третя особа без самостійних вимог на предмет спору –Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, в якому просить визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу державного майна (нежилих приміщень №№ 3, 4, загальною площею 383,20 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, літера В) з аукціону від 16.02.2001, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас»(далі –Відповідач-1, ТОВ «Донбас») та Державним будівельно-монтажним управлінням «Більшовик» (далі –Відповідач-2, ДБМУ «Більшовик»).

Прокуратура обґрунтовує позовні вимоги наступним чином.

Внаслідок проведення перевірки щодо законності користування Відповідачем-1 нежилими приміщеннями №№ 3, 4, які знаходяться в будівлі по вул. Виборзькій, 42-А (літера В), Прокуратурою було встановлено, що Відповідач-1 набув права власності на вказані приміщення на підставі Договору купівлі-продажу державного майна з аукціону від 16.02.2001, що був укладений між ним та Відповідачем-2. Зазначений Договір купівлі-продажу був укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства та з порушенням вимог законодавства, що діяло на момент його укладення.

При укладенні спірного Договору були порушені положення ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та  ряд положень Наказу Фонду державного майна України № 1499 від 30.07.1999 «Про затвердження положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю»(далі –Положення). Зокрема, відповідно до п. 4 зазначеного Положення відчуження майна державного підприємства проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном (орган управління майном), погодженням з Фондом державного майна України або його регіональним відділенням. Проте, Відповідач-2 уклав спірний Договір без погодження з Міністерством промислової політики, до сфери управління якого воно відноситься, та не одержавши згоди Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву.

Крім того, був порушений п. 9 зазначеного вище Положення, згідно з яким термін дії звіту про оцінку майна не перевищує шести місяців  від дати оцінки, проте в п. 1.2 спірного Договору зазначено, що початкова ціна продажу нежитлових приміщень визначена відповідно до звіту Консультаційної та науково-дослідної фірми «Правекс»від 04.01.2000. Таким чином, з моменту складання звіту до дати продажу майна пройшло більше року.

Також Прокуратура посилається на порушення ч. 2 п. 16 Положення, відповідно до якого кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню на менше як на 10%, що з урахуванням ціни спірного Договору у грошовому виразі складає не менше ніж 10 759,60 грн. Проте з п. 1.2 Договору видно, що різниця між початковою та кінцевою ціною після проведення торгів складає лише 977 грн.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та незаконними, наводячи на підтвердження своєї позиції наступні аргументи.

При укладенні спірного Договору не були порушені вимоги ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки відповідно до абз. 3 п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство»від 30.06.1999 положення цього закону застосовуються арбітражними судами про розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено після 01.01.2000. Натомість, провадження у справі про банкрутство Відповідача-2 було порушено 12.12.1997.

Крім того, майно (гаражні бокси та приміщення), що є об'єктом купівлі-продажу за спірним Договором, продавалися не як одне ціле, а окремими лотами. На аукціонних торгах ціна збільшилася лише на лот № 5: при початковій ціні у 9 765 грн., його було продано за 10 742 грн., тобто ціна зросла на 10%, а саме на 977 грн.

Також Відповідач-1 вимагає застосувати статтю 75 Цивільного кодексу УРСР, яка передбачає, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Міністерство промислової політики України позов повністю підтримало.

Відповідач-2 та Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, своїм правом на надання пояснень суду з приводу позовних вимог не скористалися.

26.08.2008 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі.

15.10.2008 Прокуратура подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення №№ 3, 4 загальною площею 383,20 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А (літера В), та заборони Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на нежилі приміщення №№ 3, 4 загальною площею 383,20 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А (літера В).

15.10.2008 ухвалою суду заява Прокуратури задоволена повністю та вжиті заходи забезпечення позову.

15.10.2008 Відповідач-1 подав до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної з нею справи № 38/286 за позовом ТОВ «Продагросервіс»до ДБМУ «Більшовик», ТОВ «Донбас», треті особи: Фонд державного майна України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Міністерство промислової політики України, про визнання недійсним Договору купівлі-продажу державного майна з аукціону від 16.02.2001.

15.10.2008 ухвалою Господарського суду міста Києва клопотання Відповідача-1 задоволено, провадження у справі зупинено до вирішення спору у справі № 38/286, що розглядається Господарським судом міста Києва.

16.04.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено клопотання Прокуратури про поновлення провадження у справі.

Судові засідання, призначені на 28.04.2009 та 18.05.2009, відкладалися у зв'язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Прокуратури та осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва                       

ВСТАНОВИВ:

12.12.1997 ухвалою Арбітражного суду міста Києва порушено провадження у справі № 15/11 за заявою Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Києва про визнання Відповідача-2 банкрутом.

09.07.1998 постановою Арбітражного суду міста Києва у справі № 15/11    Відповідача-2 визнано банкрутом.

17.01.2001 був проведений аукціон з продажу окремого майна Відповідача-2. Відповідно до Протоколу аукціону № 4/Б від 17.01.2001 переможцем аукціону з продажу гаражного боксу (площа 62,4 кв.м.), гаражного боксу (площа 63,1 кв.м.), гаражного боксу (площа 182,9 кв.м.) та об'єкту незавершеного будівництва (площа 74,8 кв.м.) був визнаний Відповідач-1.

24.01.2001 на засіданні повноважних представників ліквідаційної комісії     Відповідача-2  (Протокол № 17) були затверджені результати аукціону від 17.01.2001 (Протокол № 4/б від 17.01.2001) та вирішено укласти угоди з переможцями аукціону.

16.02.2001 між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 у нотаріальній формі був укладений Договір купівлі-продажу державного майна з аукціону (далі –спірний Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець (Відповідач-2) зобов'язується передати у власність Покупцю (Відповідач-1) нежилі приміщення  (гаражні бокси), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, літера В, приміщення № 3, № 4, належні Державі на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, серія НС № 010003635 від 17.01.2001 на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»від 17.01.2001 № 8-В та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 3597-П, а Покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому Договорі.

21.02.2001 між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 був підписаний Акт передачі-приймання майна, що є об'єктом купівлі-продажу у спірному Договорі.

Як вбачається зі Статуту Українського державного підприємства «Укрметал»(далі –ДП «Укрметал», Позивач) в редакції від 27.10.2003, в інтересах якого Прокуратурою був поданий позов,  ДП «Укрметал»засноване на державній формі власності, підпорядковане Міністерству промислової політики України, та є правонаступником Українського державного управління по забезпеченню  металопродукцією «Укрметал»та Державного підприємства будівельно-монтажне управління «Більшовик», яке було реорганізоване шляхом приєднання до ДП «Укрметал»на підставі Наказу Мінпромполітики України від 29.05.2003 № 205.

07.03.2008 Позивач звернувся до Прокуратури з заявою, в якій просив останню вжити заходів щодо перевірки законності підстав користування Відповідачем-1 нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, літ. В. та належить державі відповідно до Свідоцтва про право власності на нежилі споруди серії НС № 010003635 від 17.01.2001, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації.

Здійснивши перевірку за вказаною заявою Позивача, Прокуратура прийняла рішення про достатність підстав для звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним спірного Договору, на підставі якого Відповідач-1 користується нежилими спорудами, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька,         42-А, літера В.

Таким чином, спір, що є предметом розгляду в даній справі, виник з приводу  оспорювання Прокуратурою законності підстави набуття Відповідачем-1 права власності на нежилі споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, а саме –відповідності вимогам законодавства Договору купівлі-продажу державнго майна з аукціону від 16.02.2001.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Прокуратури підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, спірний Договір був укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2  16.02.2001, отже, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних відносин, що є предметом розгляду в даній справі, застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР та інших нормативно-правових актів, що діяли на момент їх виникнення.

          Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі —відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Стаття 49 Цивільного кодексу Української РСР встановлювала: якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про банкрутство»в редакції від 14.03.1995, що діяла на момент порушення справи про банкрутство Відповідача-2 та винесення постанови про визнання його банкрутом, рішення про продаж майна банкрута приймається ліквідаційною комісією за погодженням із зборами (комітетом) кредиторів.  При цьому продаж майна державних підприємств-банкрутів здійснюється з урахуванням вимог, які визначаються Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" та іншими законодавчими актами України з питань приватизації.  У разі надходження двох і більше пропозицій голова ліквідаційної комісії призначає проведення конкурсу (аукціону). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, що діяла на момент укладення спірного Договору, продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Як вбачається зі Свідоцтва про право власності на нежилі споруди серії НС                № 010003635 від 17.01.2001, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, право власності на нежилі споруди (гаражі та бокси) загальною площею 1038,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, літера В, належить державі.

Таким чином, на момент укладення спірного Договору власником майна, що відчужувалося за ним, була держава, тому відповідно до наведеного вище положення ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР продавцем нежилих приміщень № 3 (гаражні бокси), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, літера В, могла бути лише держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву. Проте, відповідно до преамбули спірного Договору продавцем майна зазначений Відповідач-1.

Більше того, як встановлено судом, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву не лише не виступало продавцем за спірним Договором, а й не надавало згоди на відчуження майна, що передавалося за ним, та не погоджувало звіт про його оцінку, що підтверджується відповідями Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву  на запит Прокуратури від 14.08.2008 № 30-09/6471 та від22.08.2008 № 30-09/6700, що є в матеріалах справи.

З викладеного вище слідує, що при укладенні спірного Договору були порушенні вимоги ч. 1 ст. 225 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні спірного Договору були порушені вимоги законодавства щодо державної реєстрації договорів, пов'язаних з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна.

Так  відповідно до п. 1.1 спірного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю нежилі приміщення № 3 (гаражні бокси), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, літера В, приміщення № 3, № 4, належні Державі на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, серія НС № 010003635 від 17.01.2001 на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»від 17.01.2001 № 8-В, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 3597-П.

Також в спірному Договорі нотаріусом, що його посвідчував, зазначено, що відповідно до вимог ст. 227 Цивільного кодексу цей договір підлягає реєстрації в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121 (далі –Інструкція), в редакції, що діяла на момент укладення спірного Договору, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України.

Згідно з підп. а п. 1.9 вказаної Інструкції до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, належать, зокрема, житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами.

Відповідно до п. 1.6 державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

В матеріалах справи знаходиться відповідь Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна від 09.10.2008         № 37246, наданої на запит Прокуратури № 8070 від 06.10.2008, про те, що станом на 08.10.2008 за даними книги реєстрації Бюро по нежитловому фонду за адресою: вул. Виборзька, 42-А проведена державна реєстрація права власності на частину нежитлових приміщень (літ. В) площею 382,2 кв.м. за Державою в особі Верховної Ради України на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 17.01.2001.

Наведене дає суду підстави стверджувати, що  при укладенні спірного Договору були порушені вимоги законодавства щодо обов'язкової його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Прокуратура надала суду належні та допустимі докази того, що Договір купівлі-продажу державного майна з аукціону від 16.02.2001 був укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 з порушенням ряду вимог діючого на момент його укладення законодавства, що є підставою для визнання його недійсним з підстав, передбачених ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

          Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

          Згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Оскільки Прокуратура, звертаючись в порядку, передбаченому ст. 2 ГПК України, з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави, дізналася про порушення державних інтресів лише після надходження від Позивача заяви від  07.03.2008  № 35, суд знаходить причини пропуску позовної давності поважними, а порушене право держави таким, що підлягає захисту.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідачів покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення  Договір купівлі-продажу державного майна (нежилих приміщень №№ 3, 4 загальною площею 383,20 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, літера В) з аукціону від 16.02.2001, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас»(03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42-А; код ЄДРПОУ 31245794) та Державним будівельно-монтажним управлінням «Більшовик»(03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, код ЄДРПОУ 31245794).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас»(03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42-А; код ЄДРПОУ 31245794) в дохід державного бюджету сорок дві гривні п'ятдесят копійок державного мита та п'ятдесят дев'ять гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного будівельно-монтажного управління «Більшовик»(03067,             м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, код ЄДРПОУ 31245794) в дохід державного бюджету сорок дві гривні п'ятдесят копійок державного мита та п'ятдесят дев'ять гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                   Хрипун О.О.