Постанова

від 11.08.2014 по справі 802/2189/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 серпня 2014 р. Справа № 802/2189/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Максимчука А.І.

представника відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Метал Холдинг"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

12.06.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - приватне підприємство "Метал Холдинг" (далі - ПП "Метал Холдинг") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0004982201 від 04.06.2014 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем 586256,00 грн. та 146564,00 грн. за штрафними санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підприємстві проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ "АТЗ-Сервіс" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року за наслідками якої складено Акт № 1039/2201/36364939 від 22.04.2014 року. Перевіркою встановлено порушення ПП "Метал Холдинг" вимог Податкового кодексу України, а саме норм п. 198.2, 198.6 ст. 198 та п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 та п. 201.1 ст 201 ПК України. Фактичні обставини порушення полягали у тому, що податковий орган дійшов висновку про заниження підприємством податкового зобов'язання із податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по господарських операціях із ТОВ "АТЗ-Сервіс". При цьому, на думку позивача, висновки податкового органу про допущене підприємством порушення норм Податкового кодексу України є безпідставними оскільки господарські операції ПП "Метал Холдинг" із ТОВ "АТЗ-Сервіс" щодо постачання товару (металоконструкцій) носить реальний характер так як підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. Тому позивач вважає, що контролюючим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004982201 від 04.06.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві та наданих у судовому засіданні додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. У матеріалах справи міститься заперечення (а.с.199-201), в яких відповідач просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказано, що ПП "Метал Холдинг" безпідставно відобразило у власному податковому обліку господарську операцію з купівлі товару у ТОВ "АТЗ-Сервіс", оскільки контрагент позивача був зареєстрований на підставну особу за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, що підтверджується вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 року. З огляду на наведені обставини, представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.

На підставі наказу №1058 від 07.04.2014 року, виданого Вінницькою ОДПІ, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Метал Холдинг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ "АТЗ-Сервіс" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 1039/2201/36364939 від 22.04.2014 року (а.с.11-37). Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- 198.2, 198.6 ст. 198 та п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 та п. 201.1 ст 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 590423 грн. за грудень 2012 року та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 24 Декларації з ПДВ в сумі 11051 грн. за грудень 2013 року.

На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0003992201 від 07.05.2014 року про сплату 590423,00 грн податку на додану вартість та 147606,00 грн. штрафних санкцій та № 0004002201 від 07.05.2014 року щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11051,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повдіомленнями-рішеннями № 0003992201 від 07.05.2014 року, № 0004002201 від 07.05.2014 року позивач звернулось із скаргою до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області щодо їх скасування.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 8183/10/02-32-10-02-11 від 26.05.2014 року, скаргу ПП "Метал Холдинг" задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0004002201 від 07.05.2014 року щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11051,00 грн скасовано та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0004982201 від 04.06.2014 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем 586256,00 грн та 146564,00 грн за штрафними санкціями.

Вважаючи, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення № 0004982201 від 04.06.2014 року є незаконним та необґрунтованим позивач звернувся з позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, (далі - ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "АТЗ-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу № 0705/12-1 від 07.05.2012 року (а.с.58-59), відповідно до умов якого, Продавець (ТОВ "АТЗ-Сервіс") зобов'язується передати у власність Покупцеві (ПП "Метал Холдинг") товар, зазначений у цьому договорі, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до пункту 2.2 договору, поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок продавця на склад покупця за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 35.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії податкових накладних № 192 від 31.05.2012 року, № 193 від 31.05.2012 року, №194 від 31.05.2012 року, № 195 від 31.05.2012 року, №196 від 31.05.2012 року, №197 від 31.05.2012 року, №198 від 31.05.2012 року. № 199 від 31.05.2012 року, №200 від 31.05.2012 року, №201 від 31.05.2012 року, № 202 від 31.05.2012 року, № 203 від 31.05.2012 року, № 204 від 31.05.2012 року, № 205 від 31.05.2012 року, № 206 від 31.05.2012 року, № 207 від 31.05.2012 року, № 208 від 31.05.2012 року, № 209 від 31.05.2012 року, № 210 від 31.05.2012 року, № 211 від 31.05.2012 року, № 212 від 31.05.2012 року, № 213 від 31.05.2012 року, № 214 від 31.05.2012 року, № 215 від 31.05.2012 року, № 216 від 31.05.2012 року, № 217 від 31.05.2012 року, № 218 від 31.05.2012 року, № 219 від 31.05.2012 року, № 220 від 31.05.2012 року, № 221 від 31.05.2012 року, № 222 від 31.05.2012 року, № 223 від 31.05.2012 року, № 224 від 31.05.2012 року, № 225 від 31.05.2012 року, № 226 від 31.05.2012 року, № 227 від 31.05.2012 року, № 228 від 31.05.2012 року, № 229 від 31.05.2012 року, № 230 від 31.05.2012 року, № 231 від 31.05.2012 року, № 232 від 31.05.2012 року, № 233 від 31.05.2012 року, № 234 від 31.05.2012 року, № 235 від 31.05.2012 року, № 236 від 31.05.2012 року, № 237 від 31.05.2012 року, № 238 від 31.05.2012 року, № 239 від 31.05.2012 року, № 240 від 31.05.2012 року, № 241 від 31.05.2012 року, № 242 від 31.05.2012 року, № 243 від 31.05.2012 року, № 244 від 31.05.2012 року, № 245 від 31.05.2012 року, № 246 від 31.05.2012 року, № 247 від 31.05.2012 року, № 248 від 31.05.2012 року, № 249 від 31.05.2012 року, № 250 від 31.05.2012 року, № 251 від 31.05.2012 року, № 252 від 31.05.2012 року, № 253 від 31.05.2012 року, 254 від 31.05.2012 року, № 255 від 31.05.2012 року, № 256 від 31.05.2012 року, № 257 від 31.05.2012 року, № 258 від 31.05.2012 року, № 259 від 31.05.2012 року, № 260 від 31.05.2012 року (а.с.60-128).

Між сторонами також було підписано наступні видаткові накладні: № АТ-0000610 від 31.05.2012 року, № АТ-0000611 від 31.05.2012 року, № АТ-0000612 від 31.05.2012 року, № АТ-0000613 від 31.05.2012 року, № АТ-0000614 від 31.05.2012 року, № АТ-0000615 від 31.05.2012 року, № АТ- 0000616 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000617 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000618 від 31.05.2012 року, № АТ-0000619 від 31.05.2012 року, № АТ-0000620 від 31.05.2012 року, № АТ-0000621 від 31.05.2012 року, № АТ-0000622 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000623 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000624 від 31.05.2012 року, № АТ-0000625 від 31.05.2012 року, № АТ-0000626 від 31.05.2012 року, № АТ-0000627 від 31.05.2012 року, № АТ-0000628 від 31.05.2012 року, № АТ-0000629 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000630 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000631 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000632 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000633 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000634 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000635 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000636 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000637 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000638 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000639 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000640 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000641 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000642 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000643 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000644 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000645 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000646 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000647 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000648 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000649 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000650 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000651 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000652 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000653 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000654 від 31.05.2012 року. № АТ - 0000655 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000656 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000657 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000658 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000659 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000660 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000661 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000662 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000663 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000664 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000665 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000666 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000667 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000668 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000669 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000670 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000671 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000672 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000673 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000674 від 31.05.2012 року, № АТ -0000675 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000676 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000677 від 31.05.2012 року, № АТ - 0000678 від 31.05.2012 року (а.с.129-197).

Зазначені первинні документи виписані ТОВ "АЗС-Сервіс", підписані заступником директора ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ "АТЗ-Сервіс".

Суд акцентує увагу, що в силу п. 198.6 ст. 198 ПК України, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені суми податку, які сплачені у зв'язку з придбанням товарів/послуг та підтверджені податковими накладними які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 (далі - Порядок № 1379) (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, згідно із вимог законодавства податкова накладна повинна містити підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну. При цьому суд звертає увагу, що право на підписання податкової накладної від імені платника податку на додану вартість який її видає може мати особа яка уповноважена платником податку згідно закону, статуту чи договору.

Як зазначалося вище, підставою для формування податкового кредиту позивачем стали податкові накладні виписані ТОВ "АЗС-Сервіс" та підписані заступником директора ОСОБА_2

Суд встановив, що підписант податкових накладних діяв від імені ТОВ "АЗС-Сервіс" на підставі довіреності серії НОМЕР_1 яка видана на його ім'я директором Товариства ОСОБА_3

Проте, суд критично оцінює вказану довіреність, як документ, на підставі якого у ОСОБА_2 виникло право на підписання податкових накладних із наступних мотивів.

Згідно ч.1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Надаючи оцінку довіреності серії НОМЕР_1 яка видана на ім'я ОСОБА_2 директором ТОВ "АЗС-Сервіс" ОСОБА_3 суд враховує, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В акті перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення міститься посилання на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 року, яким директора TOB АТЗ-Сервіс" - ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Із змісту вказаного вироку, судом встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлюючи, що діяльність даного підприємства буде здійснюватися всупереч законодавству України підписав правовстановлюючі документи та довіреність серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 чим уповноважив останнього представляти інтереси ТОВ "АТЗ-Сервіс".

Суд звертає увагу, що із умислу яким керувався директор ТОВ "АТЗ-Сервіс" ОСОБА_3 чітко вбачається, що при підписанні довіреності на ім'я ОСОБА_2 він діяв з метою порушення публічного порядку та з метою яка суперечить інтересам держави та суспільства. Вказане підтверджується і змістом вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 року у якому зазначено, що дії ОСОБА_3 надали можливість створити умови для мінімізації податкових зобов'язань іншим суб'єктам господарювання.

Додатково суд враховує і пояснення ОСОБА_2 який повідомив, що, ОСОБА_3 він не знає, інтересів ТОВ "АТЗ-Сервіс" ніколи не представляв, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "АТЗ-Сервіс" не підписував, що додаткового підтверджують факт виписки податкових накладних не встановленою особою, а тому такі не можуть слугувати документом, який підтверджує право ПП "Метал Холдинг" на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про нікчемність договору доручення на підставі якого видано довіреність серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 Отже, податкові накладні які оформлені від імені ТОВ "АТЗ-Сервіс", та на підставі яких сформовано податковий кредит позивачем підписано неналежною особою, а тому такі не є законною підставою для формування податкового кредиту позивачем у справі.

Вказаний висновок ґрунтується і на нормі абз. 8 п. 1 Порядку № 1379, згідно якої податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті (тобто іншою особою аніж платником податку на додану вартість).

Крім того, суд зазначає, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту ще й при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Отже, податкові накладні виписані ТОВ "АТЗ-Сервіс" на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 року є підстави вважати недійсними, у зв'язку з чим дані податкові накладні не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Окрім вказаного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначалося засновником та директором TOB АТЗ-Сервіс" був ОСОБА_3

В акті перевірки міститься посилання на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 року, яким директора TOB АТЗ-Сервіс" - ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, як вбачається з вироку, Бориспільський міськрайонний суд Київської області, розглядаючи кримінальну справу, встановив, що в липні 2011 року невстановлена слідством особа в м. Києві, на території Марийського парку, запропонувала громадянину ОСОБА_3 - директору TOB АТЗ-Сервіс" за грошову винагороду в сумі 1400 грн., зареєструвати на своє ім'я підприємство без наміру здійснення господарської діяльності... ОСОБА_3 в подальшому підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового та господарського характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, податкової звітності не складав та не подавав, що надало невстановленим слідством особам можливість ставити підписи від імені ОСОБА_3 на документах TOB "АТЗ-Сервіс", складених з метою надання суб'єктам підприємницької діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань, котрі виникали за результатами проведеної господарської діяльності, тобто вести незаконну діяльність, яка була прикрита з зовнішнього боку легальними діями по створенню суб'єкта підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Суд звертає увагу на те, що згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 року ОСОБА_3 з моменту реєстрації товариства жодних дій від імені та як директор TOB "АТЗ-Сервіс" не вчиняв, договори не укладав, в актах не розписувався.

Таким чином, суд констатує, що матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу ідентифікувати участь TOB "АТЗ-Сервіс" у операціях із позивачем, з огляду ще й на те, що підстави вважати ОСОБА_2 підписантом первинних документів також відсутні (висновок з приводу вказаного зазначено вище). Отже, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з TOB "АТЗ-Сервіс" носять реальний характер, а товари TOB "АТЗ-Сервіс" використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Суд враховує посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності платника податків, однак зауважує, що даний принцип не може бути застосований при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у разі недоведеності реальності господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю такого платника податків.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що неналежним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для висновку про реальність господарських операцій та декларування податкового кредиту.

З цього приводу, Верховний Суд України у постанові від 07 лютого 2012 року у справі № 21-425во10 та в постанові від 20 лютого 2012 року у справі №21-402а11 дійшов висновку, що позивач може включити до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту лише за умови фактичного придбання товару.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, що операції з поставки товарів носять безтоварний характер, а податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит є підстави вважати недійсними тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Крім того, оскільки фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не встановлено, документи із посиланням на які позивач обґрунтовує свої вимоги не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладені вище обставини, докази щодо їх підтвердження та керуючись проаналізованими актами законодавства щодо спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржене податкове повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України, тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати стягненню з Державного бюджету не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Стягнути із приватного підприємства "Метал Холдинг"(код ЄДРПОУ 36364939) в користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 4384 грн. 80 коп. (90 % ставки судового збору який підлягав сплаті) у відповідності із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович