Рішення

від 22.05.2009 по справі 16/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.09                                                                                 Справа № 16/24

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватної фірми "Апія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діна Л", м. Луганськ

про стягнення 115 832 грн. 33 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув,

від відповідача – Погребняк М.І., директор, протокол № 2 від 26.06.06

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ПФ "Апія", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 80000,00 грн., інфляційні нарахування –1680,0 грн., 3% річних –552,33 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами –33600 грн. за договором поставки № Р-010308/2 від 01.03.08 та судові витрати.

У подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу та просить стягнути інфляційні нарахування у розмірі 1680,0 грн., 3% річних –552,33 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами –33600 грн.

Позивач звернувся до суду з клопотанням за № 653/09-юр про розгляд справи без участі його представника. У цьому клопотанні позивача повідомив, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу у розмірі 80000,0 грн., у зв'язку з цим позивач звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 1680,0 грн., 3% річних –552,33 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами –33600 грн.     

Відповідач, ТОВ "Діна Л", проти позову заперечує (а.с. 53), посилаючись на п. 2 ст. 193 ГК України, за яким кожна сторона повинна здійснювати заходів, необхідних для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони. Через економічну кризу суттєво знизилась реалізація товарів, погіршилась платіжна дисципліна контрагентів відповідача, припинилося банківське кредитування.

Клопотанням від 06.04.09 відповідач, посилаючись на п. 2 ст. 625 ГК України, погодився з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, однак заперечує проти вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5%, передбаченому договором (п. 6.2), в сумі 33600 грн. При цьому відповідач вважає, що обумовлені договором проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за своєю юридичною природою є штрафними санкціями (пенею), а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення.

Такі доводи відповідач обґрунтував додатковими поясненнями, наданими у судовому засіданні 27.04.09.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням відмовити у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5%, оскільки вони є фактично штрафними санкціями. Відповідач обґрунтовує своє клопотання п. 1 ст. 233 ГК України, за яким у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Крім того, відповідач просить врахувати незначний строк прострочки оплати товару, добровільне погашення боргу до прийняття рішення судом та той факт, що негативні наслідки прострочення платежу позивачу будуть компенсовані стягненням інфляційних нарахувань та 3% річних. До того ж відповідач посилається на кризові явища в економіці України та скрутне фінансове становище підприємства відповідача.

В обгрунтування позову, з урахуванням заяви про зміну до позовної заяви (а.с. 98 –100), позивач посилається на вищевказаний договір поставки № Р-010308/2 від 01.03.08, за яким він за накладною № r7.09.10.2008/504/а від 09.10.08 поставив товар на суму 128338,80 грн.

Відповідач на час звернення з цим позовом частково здійснив оплату товару у розмірі 48338,80 грн. та за період з 03.02.09 по 27.02.09 ще 80000,0 грн., тому сума основного боргу погашена повністю.

Пунктом 3.3 договору оплата товару передбачена на умовах відстрочення платежу  протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, однак погашення боргу за товар відбулося вже після звернення позивача до суду.

Виходячи з норми ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 1680,0 грн. та 3% річних –552,33 грн., з якими відповідач погодився.

Спірні правовідносини залишились щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5%, передбаченому договором (п. 6.2), в сумі 33600 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили що у разі прострочення покупцем (відповідачем) оплати поставленого товару більше строку, ніж передбачено п. 3.3 (30 календарних днів з дати поставки товару), він повинен сплатити повну вартість товару, а також у відповідності до ст. 692 ЦК України зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

Процент за користування чужими грошовими коштами сторони визначили пунктом 6.2 у розмірі 0,5% за кожний день від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.  

За цієї умови позивачем за період з 09.11.08 по 02.02.09 нараховані проценти у розмірі 33600 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № Р-010308/2 від 01.03.08, за яким позивач за накладною № r7.09.10.2008/504/а від 09.10.08 поставив відповідачу товар на суму 128338,80 грн.

Відповідач на час звернення з цим позовом частково здійснив оплату товару у розмірі 48338,80 грн. та за період з 03.02.09 по 27.02.09 ще 80000,0 грн., тому сума основного боргу на час розгляду справи погашена повністю.

Пунктом 3.3 договору оплата товару передбачена на умовах відстрочення платежу  протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, однак погашення боргу за товар відбулося вже після звернення позивача до суду.

Виходячи з норми ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 1680,0 грн. та 3% річних –552,33 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми інфляційних нарахувань у розмірі 1680,0 грн., 3% річних –552,33 грн. і це визнання викладене у письмовій формі у наданому клопотанні (а.с. 110), вказані суми підтверджені нормативно та документально, суд приймає цю обставину до уваги.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили що у разі прострочення покупцем (відповідачем) оплати поставленого товару більше строку, ніж передбачено п. 3.3 (30 календарних днів з дати поставки товару), він повинен сплатити повну вартість товару, а також у відповідності до ст. 692 ЦК України зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

Процент за користування чужими грошовими коштами сторони визначили пунктом 6.2 у розмірі 0,5% за кожний день від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.  

За цієї умови позивачем за період з 09.11.08 по 02.02.09 нараховані проценти у розмірі 33600 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За правилами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Виходячи з наведених норм, з точки зору правової природи зазначених процентів, вони розглядаються як борг, а не відповідальність, про що свідчить, зокрема, відсутність зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також неприпустимістю їх зменшення за вимогою боржника.

Разом з тим, з умови п. 6.1 договору вбачається, що сторони невірно визначили сутність процентів за користування чужими грошовими коштами, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу наведеної норми випливає, що саме пеня встановлюється на випадок прострочення виконання зобов'язань, тобто вона покликана забезпечити лише своєчасне виконання обов'язків боржника і стягується за кожний день прострочення невиконаного в строк (певний термін) зобов'язання.

Іншими словами, проценти за користування чужими грошовими коштами повинні встановлюватися у розмірі річних процентів, як це передбачено, зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити… три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що пунктом 6.1 договору сторони передбачили саме відповідальність у вигляді пені за неналежне виконання грошового зобов'язання (прострочення відповідачем оплати поставленого товару більше строку, ніж передбачено п. 3.3), а не борг, яким повинні бути проценти за користування чужими грошовими коштами з точки зору їх юридичної природи.

За таких обставин, оскільки позивачем не заявлялась вимога про стягнення пені, у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами –33600 грн. слід відмовити.

Оскільки заявлена сума основного боргу була погашена відповідачем після звернення з цим позовом до суду (03.02.09 згідно з поштовим штемпелем на опису вкладення –а.с. 5), судові витрати в цій частині слід покласти на відповідача.

За таких обставин позов слід задовольнити частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Діна Л", 91055, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 53, кв. 21, код 23491182, на користь позивача, ПП "Апія", 61012, м. Харків, вул. Енгельса, 24, код 25613488, інфляційні нарахування у розмірі 1680,0 грн., 3% річних –552,33 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –822,32 грн. та інформаційно-технічні витрати –83,77 грн.

3. У задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 33600 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 25.05.09.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов