Рішення

від 18.06.2009 по справі 5020-3/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" червня 2009 р. справа № 5020-3/135

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

до відповідача          Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про визнання права на оренду на умовах договору оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01.05.2002,

за зустрічним          Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський

позовом           завод”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про повернення набережної №1 й портального крану.

                                                               Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) –Позднякова М.М., представник, довіреність № б/н від 01.09.2008, ТОВ Спільне російсько-українське підприємство "ССЗ "Лазаревське адміралтейство";

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Коломаченко Г.П., представник, довіреність № 02/34-ю від 23.12.2008, ВАТ "Севастопольський морський завод".

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО” (далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (далі –відповідач) про визнання права на оренду на умовах договору оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01.05.2002.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач чинить перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю “Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО” у реалізації права на оренду майна.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.02.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О. та порушено провадження у справі № 5020-3/135.

Ухвалою суду від 17.04.2009 для сумісного розгляду з первісним позовом у справі              №5020-3/135 прийнято зустрічну позовну заяву, в якій Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО” необґрунтованими відповідними доказами, зазначає, що позивач втратив статус орендаря спірного майна, та просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО” повернути Відкритому акціонерному товариству “Севастопольський морський завод” набережну №1 (інвентарний №70153) й портальний кран (інвентарний №8252) за переліком відповідно до інвентаризаційного опису (додаток №1 до договору), передані у тимчасове користування за договором оренди №41-07 від 01.05.2002 .

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судових засіданнях 03.06.2009 та 10.06.2009 були оголошені перерви відповідно до 10.06.2009 та 18.06.2009

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В:

01.05.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське Підприємство «Севастопольський морський завод «Лазарєвське Адміралтейство»(Орендар) та Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод»(Орендодавець) був укладений договір оренди основних фондів підприємства № 41-07 (далі –Договір) (т. 1, арк.с.9-12).

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) набережну № 1, інвентарний номер 70153, портальний кран, інвентарний номер 8252.

Згідно з п.3.2 Договору строк його дії був визначений сторонами з 01.05.2002 по 31.12.2002, тобто становить 8 місяців.

Відповідно до п.4.1 оплата за орендоване майно складає 7254,65 грн. за кожний місяць.

01.02.2003 між Орендодавцем та Орендарем було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої п.4.4 Договору викладено у наступній редакції: «орендні платежі підлягають перерахуванню протягом 3 днів з моменту пред'явлення відповідного рахунку, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним».

01.03.2006 між Орендодавцем та Орендарем було укладено угоду № 4, відповідно до умов якої оплата за орендоване майно складає 9572,63 грн. (п.4.1 Договору), та здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку, але не пізніше, ніж 5го числа місяця, наступного за звітним (т.2, арк.с.15).

21.12.2007 Орендодавець звернувся до Орендаря з заявою (вих. № 09/02-1035) про пролонгацію зазначеного Договору та проханням про письмове висловлення ставлення Орендаря щодо продовження строку дії Договору або його припинення (т.1 арк.с.13).

Листом № 29-06/508 від 29.12.2007 Орендар надав Орендодавцеві згоду на продовження строку дії Договору на 2008 рік (т.1, арк.с.14).

27.05.2008 між Орендарем та Орендодавцем було укладено додаткову угоду № 7, відповідно до п.1 якої Орендар зобов'язаний здійснити авансовий платіж в розмірі 5928 грн. у строк до 28.05.2008.

Листом № 09/02-478 від 30.07.2008 Орендодавець звернувся до Орендаря з проектом додаткової угоди до зазначеного Договору, якою передбачено збільшення розміру орендної плати, та повідомив, що у випадку незгоди Орендаря з запропонованими умовами дія зазначеного Договору припиняється.

В свою чергу Орендар листом № 29-06/217 від 08.08.2008 повідомив Орендодавця про незгоду з запропонованими умовами орендної плати та неможливістю припинення дії Договору у зв'язку з його попередньою пролонгацією до 31.12.2008.

Листом № 09/02-720 від 05.12.2008 Орендодавець повторно звернувся до Орендаря з вимогою про повернення орендованого останнім майна, посилаючись на закінчення строку дії Договору з 31.12.2008 (т.1, арк.с.83).

Орендар листом № 29/06-336 від 16.12.2008 звернувся до Орендодавця з проханням про надіслання на його адресу проекту договору оренди зазначеного майна на 2009.

30.12.2008 Орендодавець повторно звернувся до Орендаря з вимогою про повернення вказаного майна (лист № 09/02-773) (т.1, арк.с.84).

В подальшому листами №09/02-37 від 30.01.2009, №02/682 від 16.02.2009, №02/724 від 06.03.2009 ВАТ «Севастопольський морський завод»повторно звертався до Орендаря з вимогою про повернення орендованого майна (т.1, арк.с.85-89).

Суд вважає позовні вимоги ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ВАТ «Севастопольський морський завод»- такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містяться також у статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.6 зазначеної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, строк, на який укладається договір оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст.284 Господарського кодексу України).

Таким чином, статтею 284 Господарського кодексу України встановлені певні вимоги до змісту відповідної заяви про припинення або зміну договору оренди, що дозволяє чітко з'ясувати волевиявлення та ставлення сторони за договором до продовження строку його дії, що висловлюються у встановлений законом строк, тобто один місяць після закінчення строку, встановленого умовами договору оренди.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що листи Орендодавця № 09/02-720 від 05.12.2008, № 09/02-773 від 30.12.2008, № 09/02-37 від 30.01.2009, № 02/682 від 16.02.2009,  №2/724 від 06.03.2009 за своїм змістом не відповідають приписам частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України, тобто за своєю правовою природою не є заявами про припинення зазначеного Договору, а містять лише вимогу про повернення нерухомого майна, що перебуває в строковому платному користуванні Орендаря.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що листи Орендодавця № 02/682 від 16.02.2009, № 02/724 від 06.03.2009 надіслані Орендареві поза межами одного місяця після закінчення строку дії Договору, тобто після 31.01.2009, у зв'язку з чим зміст вказаних листів не приймається судом до уваги.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначене дозволяє суду зробити висновків про те, що вказані листи за своїм змістом не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують факт висловлення Орендодавцем ставлення щодо припинення дії Договору в місячний строк, що в свою чергу свідчить про відсутність заяв Орендодавця про припинення зазначеного Договору.

Таким чином, внаслідок відсутності зі сторони Орендодавця заяви про припинення спірного Договору, наданої Орендареві протягом місячного строку відповідно до вимог ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, договір оренди основних фондів підприємства              №41-07 від 01.05.2002 вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені його первісною редакцією, тобто строком до 31.08.2015 (з 01.05.2002 по 31.12.2008 (з урахуванням відповідних додаткових угод) - 6 років 8 місяців).

Водночас суд звертає увагу на той факт, що 01.01.2009 Орендодавцем на адресу Орендаря було надіслано два екземпляра договорів оренди основних фондів підприємства         №09-05/450-Ю, предметом якого, виходячи з пунктом 1 даного договору, є строкове платне користування виробничими будівлями, загальною площею 11246 кв. м, набережну №1, інвентарний номер 70153, та кімнату в будівлі заводоуправління № 2, інвентарний номер  70059 відповідно до інвентаризаційного опису та акту передачі-прийому; тобто предмети договору оренди основних фондів підприємства № 09-05/450-Ю від 01.01.2009 та договору оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01.05.2002 в частині оренди вказаної набережної є тотожними.

Платіжними дорученнями №108 та №113 від 27.01.2009 Орендарем було здійснено авансовий платіж в розмірі 750000 грн. в якості передплати за договорами № 501809 від 01.06.2007, № 09-05/449-Ю від 01.01.2009, № 09-06/450-Ю від 01.01.2009.

Однак, листом № 001.1-92 від 28.01.2009 Орендар повідомив Орендодавця про те, що оплата за договорами № 09-05/449-Ю від 01.01.2009 та № 09-06/450-Ю від 01.01.2009 не може бути зарахована їм у зв'язку з тим, що дані договори фактично не укладались Орендодавцем; проте, зазначені грошові кошти Орендодавець на користь Орендаря не повертав.

В подальшому, листом № 29/03-17 від 18.02.2009 Орендар звернувся до Орендодавця з проханням про здійснення заліку в розмірі 400000 грн. в якості орендної плати за попередньо укладеними договорами, зокрема, договором № 41-07 від 01.05.2002, однак Орендодавцем ані вказаного заліку, ані повернення грошових коштів на адресу Орендаря не здійснювалось; існування даних обставин підтверджується як належними та допустимими доказами, наданими сторонами під час розгляду справи, так і поясненнями представників сторін.

Таким чином, відсутність факту повернення перерахованих Орендарем на користь Орендодавця грошових коштів в якості передплати за користування орендованим майном, за відсутності інших договорів та угод, укладених сторонами стосовно оренди даного майна після закінчення строку дії вказаного Договору, свідчить як про намір Орендаря здійснювати подальше користування зазначеним майном на умовах Договору, так й про належне виконання їм обов'язків щодо своєчасного перерахування орендної плати, передбачених розділом 4 Договору, та прийняття Орендодавцем даного виконання.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності права.

Зазначене дозволяє суду зробити висновків про те, що оскільки право ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»на оренду зазначеного майна за Договором фактично не визнається ВАТ «Севастопольський морський завод», дане право підлягає відповідному захисту шляхом визнання його в судовому порядку.

Стосовно зустрічних позовних вимог ВАТ «Севастопольський морський завод», з урахуванням вищевказаних встановлених обставин та висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 387 зазначеного Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основними елементами, що визначають сутність віндикаційного позову, є його  предмет і підстави, тобто матеріально-правова вимога позивача до відповідача, та  посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

В свою чергу, підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування, визначений статею 387 Цивільного Кодексу України.

Проте, зі змісту зустрічного позову ВАТ «Севастопольський морський завод»вбачається, що його підставою фактично є утримання ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»майна, що було передано йому у тимчасове користування за договором оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01.05.2002, за відсутністю законних підстав та порушення відповідних норм закону й прийнятих договірних зобов'язань, чим порушуються права та охоронювані законом інтереси ВАТ «Севастопольський морський завод»на отримання належного йому майна по закінченню строку дії вказаного Договору.

Однак, предметом даного зустрічного позову, тобто матеріально – правовою вимогою до Відповідача за зустрічним позовом, є зобов'язання ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»повернути майно, передане за вказаним Договором у його користування, в порядку встановленому пунктом 1 статті 785 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, використовуючи підстави позову, безпосередньо передбачені статті 387 Цивільного кодексу України, ВАТ «Севастопольський морський завод» використано спосіб захисту порушеного на його думку права - присудження до виконання обов'язку в натурі, тобто в порушення вимог статті 387 Цивільного кодексу України помилково обрано предмет віндикаційного за своєю суттю позову.

Викладене дозволяє зробити висновків про те, що в силу вимог статті 387 Цивільного кодексу України, за наявністю визнаного судом права ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»на оренду зазначеного майна, зустрічний позов ВАТ «Севастопольський морський завод»по даній справі є хибним, спростовується фактичними обставинами даної справи та не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по даній справі покладаються на Відповідача за первісним позовом –ВАТ «Севастопольський морський завод».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське Підприємство «Севастопольський морський завод «Лазарєвське Адміралтейство»задовольнити.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське Підприємство «Севастопольський морський завод «Лазарєвське Адміралтейство»(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код у ЄДРПОУ 30394016, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) право на оренду набережної № 1, інвентарний номер 70153 та портального крану, інвентарний номер 8252, відповідно до інвентаризаційного опису (додаток № 1) та акту приймання-передавання (додаток № 2), на умовах договору оренди основних фондів підприємства            №41-07 від 01.05.2002 (зі змінами та доповненнями), на строк до 31.08.2015.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код у ЄДРПОУ 14312370, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське Підприємство «Севастопольський морський завод «Лазарєвське Адміралтейство»(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код у ЄДРПОУ 30394016, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 грн.) та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 118 грн. (сто вісімнадцять грн., 00 коп.).

4.          У задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»відмовити повністю.

Суддя                                                  підпис                                          В.О. Головко

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України та підписано 23.06.2009

РОЗСИЛКА:

1. ТОВ Спільне Російсько-Українське підприємство Севастопольський судноремонтний завод “ЛАЗАРЄВСЬКЕ АДМІРАЛТЕЙСТВО”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

2. ВАТ “Севастопольський морський завод”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

3. Справа