Постанова

від 13.08.2014 по справі 922/1169/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 922/1169/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року у справі за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Допомога" провнесення змін до договору

В С Т А Н О В И В:

у березні 2014 року, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога" про внесення змін до договору № 0203,21 від 03.07.2006 року щодо зміни класу напруги електричної енергії з 1 класу на 2 клас.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2014 року в позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені судами рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить оскарженні судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції та апеляційний господарський суд послались на відсутність правових підстав для внесення зазначених змін до договору № 0203,21 від 03.07.2006 року.

Проте погодитись з наведеними судами попередніх інстанцій мотивами відмови у позові не можна.

Взаємовідносини сторін врегульовані договором № 0203,21 від 03.07.2006 року, за умовами якого АК "Харківобленерго" (постачальник) зобов'язався постачати ТОВ "Допомога" (споживачу) електричну енергію, а останній оплачувати її вартість.

Укладаючи цей договір сторони обумовили, що під час виконання договору сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.

Ці Правила прийнятті відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та Положення про національну комісію регулювання електроенергетики України регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами і їх дотримання є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).

За Правилами користування електричною енергією, з урахуванням змін внесених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 року N 1449, положення, за яким доставка належної субспоживачу електричної енергії до межі балансової належності його електроустановок оплачувалась субспоживачем відповідно до умов договору про спільне використання технологічних мереж з відповідним власником електричних мереж, виключено.

З часу прийняття постанови від 25.12.2008 року N 1449, єдиною особою, на яку покладається обов'язок покривати всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу електричної енергії споживачу, яка визначається на межі балансової належності його електроустановок, є електропередавальна організація.

При цьому, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, і основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Відповідно до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13 серпня 1998 року № 1052 споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

Пунктами 3.1. та 3.2. цього Порядку встановлено, що до 1 класу відносяться споживачі, які: 1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище; 2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу; 3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу; 4) є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку. Якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

За п. 5. Порядку, клас субспоживача визначається: 1) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем. Якщо основний споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу, які відносяться до різних класів, при визначенні класів субспоживача необхідно керуватися такими принципами: за можливості чітко визначити шляхи передачі електричної енергії до електроустановки субспоживача від конкретної точки продажу електричної енергії основному споживачу, субспоживачу встановлюється клас споживача відповідно до точки продажу основного споживача; за неможливості однозначно встановити шляхи передачі електричної енергії до електроустановки субспоживача останній оплачує спожиту електричну енергію за тарифами різних класів у такому відсотковому співвідношенні обсягів електричної енергії, спожитої на різних класах, яке складається для основного споживача; 2) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

За цими нормами, та наявності у позивача з ДП "Завод ім. В.О. Малишева", як основним споживачем, договору від 31.12.2009 року про спільне використання технологічних електричних мереж, що використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, зокрема і відповідачу у справі, як субспоживачу, позивач вправі вимагати приведення договору у відповідність до вимог чинного на теперішній час законодавства, а тому висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про зворотне не можна визнати законним і обґрунтованим.

З огляду на зазначене судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 85, 111 9 -111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко