Постанова

від 18.06.2009 по справі 21/105

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/105

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.06.2009                                                                                           № 21/105

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Ромасевич Я.В.,

 від відповідача -Зосименко Г.Р., Петренко В.М., Рибчинко В.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Енфолд"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008

 у справі № 21/105 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Енфолд"

 до                                                   Київського закритого акціонерного товариства "Скломонтаж"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 70195,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2008 (суддя Літвінова М.Є.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ “Енфолд” про стягнення вартості комплектуючих до склопакетів. Суд прийшов до висновку, що товар не передавався, оскільки покупець не оприбуткував товар, який вказано в спірній товарній накладній №63 від 01.02.2005. Крім того, позивачем не було надано доказів наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач просить його скасувати повністю. Заявник скарги зазначив, що судом при прийнятті рішення не взято до уваги Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та зазначив, що висновки суду відповідають обставинам справи, не допущено жодного порушення норм матеріального або процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено усний договір про поставку товару. Дане, також, підтверджується поясненнями наданими під час розгляду справи директором ТОВ “Енфолд” та директором ЗКАТ “Скломонтаж” в яких вони засвідчили наявність передачі товару позивачем та отримання його відповідачем (т.2 а.с.19,20).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі накладної №63 від 01.02.2005, оригінал якої знаходиться в кримінальній справі № 60-1888 (т.3, а.с.158,159), та рахунку № 15/1 від 01.02.2005 ЗАТ “Скломонтаж” прийняв від ТОВ “Енфолд” товар на загальну суму 52786грн.80коп. Оплата товару здійснюється після його прийняття.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.     

Позивач звернувся до відповідача з претензією №06/04/25-01 про сплату боргу за поставлений товар, сплату відсотків та індексу інфляції, яку останній залишив без відповіді.

Таким чином, борг відповідача становить 52786грн.80коп. В ході розгляду справи позивач неодноразово звертався до суду з заявою про уточнення позовних вимог, згідно останньої заяви позивач просив стягнути з відповідача вказану суму боргу, 4954грн.72коп. – 3% річних, 23701грн.13коп. інфляційних втрат та 14633грн.48коп. відсотки в розмірі облікової ставки НБУ.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється від оплати товару посилаючись на неотримання його, оскільки позивачем не надано довіреності на отримання товару.

Такі твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки як вбачається з п.13 “Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 16.05.1996, № 99 відпуск товару постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Враховуючи, що накладна, згідно якої товар передано відповідачу, містить найменування продукції, її кількість, ціну, підписана представниками як позивача так і відповідача та скріплена їх печатками, апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку вказаного в накладній товару.

Факт дійсності печатки та підпису в накладній відповідача підтверджується висновками судово-технічної та почеркознавчої експертиз, які проводились в рамках кримінальної справи науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в місті Києві (т.2 а.с.181,182).

Як вбачається з матеріалів справи, оригінал накладної, на підставі якої здійснено поставку товару, згідно протоколу виїмки позивачем було передано до СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України і знаходиться в матеріалах кримінальної справи №60-1888 по обвинуваченню колишнього директора КЗАТ “Скломонтаж” Новикова Д.Ф . за ознаками злочину, передбаченого ч.4ст.191 КК України, а саме привласненням товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.52, т.3 а.с.158). За повідомленням прокуратури досудове слідство за епізодом привласнення ТМЦ ЗАТ “Скломонтаж” в сумі 52786грн.80коп. завершено з направленням кримінальної справи до суду (т.3, а.с. 132). Звинувачення на адресу керівника підприємства покупця не звільняє самого покупця від розрахунків з продавцем. Для повного з'ясування обставин справи 27.05.2009 Київським апеляційним господарським судом було надіслано запит до прокуратури Шевченківського району міста Києва надати належним чином завірені копії оригіналів спірної накладної. 29.05.2009 до суду надійшла відповідь на запит в якому підтверджено факт виїмки вказаної накладної та надано її засвідчену копію (т.3 а.с.158,159).

 Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача про наявність декількох копій однієї по змісту накладної не спростовує факт отримання товару за відповідною оригінальною накладною. Також, є безпідставними посилання на те, що не оприбуткування товару покупцем є доказом його неотримання.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення основного боргу за поставлений товар по накладній № 63 від 01.02.2005 в розмірі 582786грн.80коп.

Також, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням останнього збільшення позовних вимог, 4954грн.72коп. - 3% річних, 23701грн.13коп. інфляційні втрати та відсотки в розмірі облікової ставки НБУ в розмірі 14633грн.48коп.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вказаних вимог ст. ст. 625 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4954грн.72коп., інфляційних втрат в розмірі 23701грн.13коп. та відсотків в розмірі облікової ставки НБУ в розмірі 14633грн.48коп. є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

    1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі № 21/105 скасувати.

     2. Позов задовольнити.

     3. Стягнути з КЗАТ “Скломонтаж” (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 18 код 01414005)  на користь ТОВ “Енфолд” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67 код 231407176) 582786грн.80коп. основного боргу, 4954грн.72коп. - 3% річних, 23701грн.13коп. інфляційних втрат та відсотки в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 14633грн.48коп., 960грн.76коп. витрат по сплаті державного мита за подачу позову, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 376 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

       4. Справу № 21/105 повернути господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.06.09 (відправлено)