Постанова

від 16.06.2009 по справі 41/390

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/390

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.06.2009                                                                                           № 41/390

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Михальської  Ю.Б.

 За участю представників:

 від позивача                    Приступа Є.В. – за дов. від 16.08.2007

від відповідача          Срібняк В.С. – за дов. № 25/12/08 від 25.12.2008

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Сімферопольський райагрохім"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008

 у справі № 41/390 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Сімферопольський райагрохім"

 до                                                   ТОВ "Торговий дім "Агрохімхолдинг"

 про                                                   стягнення 31259,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання договору № 2003-197 від 21.03.2003, окремої угоди до нього у вигляді додатку № 7 від 17.10.2003 та стягнення з відповідача 31 259,75 грн., в тому числі 27 240,65 грн. попередньої оплати за непоставлену хімічну продукцію, 2 679,40 грн. пені за прострочку виконання зобов'язань за договором, 1 339,70 грн. проценти за безпідставне користування грошовими коштами, крім того 312,60 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі № 41/390 у позові відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі № 41/390 мотивовано тим, що оскільки жодного прострочення та порушення умов договору відповідач не допустив, оскільки позивач не здійснив 100% попередню оплату, а тому підстави для задоволення позову відсутні.  

          Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у  повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує,  вважає її такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі                   № 41/390 просить залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив та пояснення на неї, дослідивши матеріали справи і подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

21.03.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» (відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський райагрохім» (позивач у справі) був укладений Договір № 2003-197 (надалі  -Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти та оплатити хімічну продукцію (надалі - Товар) у кількості, за номенклатурою, ціні, строкам та умовам поставки у відповідності до умов дійсного Договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1. Договору кожний додаток є окремою угодою, укладеною в рамках Договору. Кожний наступний додаток не відмінює та не призупиняє дію попередніх додатків ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ньому не вказано інше.

Пунктами 4.1, 5.1. Договору передбачено, що ціна, порядок та строки оплати за поставлений товар обумовлюється по кожній партії окремо та відображається у Додатках до Договору.

Згідно пункту 6.4 Договору, у випадку порушення позивачем строків оплати по Договору, відповідач має право призупинити відвантаження товару. Відповідач звільняється від зобов'язань по виконанню умов Договору в частині подальшої поставки товару, при відсутності підтвердження про можливість виконання умов Договору зі сторони позивача.

17.10.2003 сторонами було укладено додаток № 7 до договору № 2003-197 від 21.03.2003, відповідно до якого сторони узгодили кількість, номенклатуру та вартість товару.    

Відповідачем було виставлено позивачу для оплати рахунок-фактуру № 0404-21 від 04.04.2008, в якому визначена кількість товару та його вартість, зокрема хімічна продукція «Гармонія» NРК (5:5:5) в мішках по 25 кг в кількості 17,175 т та хімічна продукція «Гармонія» NРК (5:5:5) в мішках по 2,5 кг у кількості 1,0425 т, на загальну суму 45 049,94 грн.

Як зазначає позивач, вартість хімічної продукції він визначив згідно до Додатку № 7 від 17.10.2003.

Відповідно до п.п. 1, 3 Додатку № 7 від 17.10.2003, вартість, хімічної продукції «Гармонія» NРК (5:5:5) в мішках по 25 кг. складає 1 550,00 грн. за 1 тонну, а в мішках по 2,5 кг по 1 800,00 грн. за 1 тонну з ПДВ. Оплата продукції здійснюється шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок Продавця у вигляді 100% передплати.

Позивачем на рахунок відповідача було перераховано 27 240,65 грн. оплати за продукцію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного дорученням № 246 від 08.05.2008 та складає 60,47 % вартості продукції, яка зазначена в рахунку відповідача  № 0404-21 від 04.04.2008 на оплату продукції.

Вищезазначене свідчать про те, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором, перерахувавши на користь відповідача лише частину попередньої оплати продукції.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не відвантажив продукцію позивачеві, пояснюючи це тим, що позивач не здійснив 100% передплату за продукцію, а отже у відповідача не виникло зобов'язання по поставці продукції.

Попередня оплата товару регулюється статтею 693 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами частини 1 цієї статті у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, тобто положення при виконанні зустрічних зобов'язань.

Відповідно частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, наслідком невиконання покупцем в даному випадку своїх зобов'язань по попередній оплаті товару можуть бути лише дії постачальника, які стосуються збереження частково своїх договірних зобов'язань (в межах часткової оплати) або відмови від виконання зобов'язань з поверненням отриманих коштів.

При попередній оплаті за договором поставки чинне законодавство не надає право постачальнику вимагати від іншої сторони виконання грошового зобов'язання, оскільки в цьому випадку порушувався б принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні угоди (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Договором не передбачено, що зобов'язання виникає з моменту його підписання, а у пункті 3 додатку № 7 до Договору  не зазначено, що зобов'язання виникає лише після здійснення попередньої оплати за товар.

Таким чином, висновок суду першої інстанції  стосовно того, що у відповідача не виникло обов'язків щодо поставки товару, оскільки позивачем не було здійснено попередньої оплати за вказану продукцію, є хибним, оскільки попередня оплата лише обумовлює порядок розрахунків, а зобов'язання за договором виникає згідно з договором, відтак, неналежне виконання позивачем зобов'язання щодо 60,47 % попередньої оплати не звільняє відповідача від зобов'язання по Договору.

Відповідач товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Крім того, як вбачається з рахунку-фактури № 0404-21 від 04.04.2008 відповідачем були зазначені ціни, що не відповідають цінам, узгодженим та зазначеним у додатку № 7 до Договору.

Договір № 2003-197 від 21.03.2003 укладений сторонами у формі єдиного письмового документа, зміни до нього, відповідно до статті 188 Господарського кодексу України та статті 205 Цивільного кодексу України, повинні також бути внесені у письмовій формі. Доказів внесення змін до вказаного договору та додатку № 7 від 17.10.2003 щодо ціни товару, відповідач суду не надав.

Зазначене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що є порушенням процесуального закону, зокрема статті 43 Господарського процесуального кодексу  України.

Таким чином заявлені позивачем до стягнення з відповідача 27 240,65 грн. попередньої оплати за непоставлену хімічну продукцію (поставка продукції не була здійснена протягом семи місяців) підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за  увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, заявлені до стягнення з відповідача 1 339,70 грн. процентів за безпідставне користування грошовими коштами розраховані у відповідності до діючого законодавства та підлягають задоволенню.   

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.3. Договору, на який посилається позивач та просить стягнути пеню у розмірі 2 679,40 грн., передбачено, що у разі порушення строків поставки, передбачених Договором та додатками до нього, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно відвантаженого товару за кожний день прострочки, проте, оскільки строк дії договору, на який посилається позивач, згідно його пункту 12.5. встановлено до 31.12.2003 (щодо розрахунків – до повного виконання зобов'язань за Договором), то нарахування пені згідно цього Договору колегія суддів вважає безпідставним.   

Вимога позивача про розірвання Договору колегією суддів задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи договору № 2000-197 від 21.03.2003 останній набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2003 (пункт 12.5. Договору).

Вимога розірвати договір за будь-яких умов передбачає дострокове припинення строку його дії, встановленого сторонами в умовах такого договору.

Отже, на дату звернення до суду з такими вимогами договір має бути таким, що діє, тобто його строк не закінчився згідно умов договору або вимог закону.

Так, до звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом, а саме до 11.11.2008 (про що свідчить штамп відділу діловодства Господарського суду міста Києва                 № 26099) дія Договору закінчилась, договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало, а отже не існувало порушення його права на розірвання договору у зв'язку з порушенням умов договору щодо поставки оплаченого товару.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі № 41/390 підлягає частковому скасуванню, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» слід задовольнити частково. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім»  

задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі № 41/390  скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» (01054, м. Київ, вул.Гончара,52, к.30, код 31958717) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім» (95033, Автономна Республіка Крим,                               м. Сімферополь, вул. Автомобілістів,4, код 05489750) 27 240 (двадцять сім тисяч двісті сорок) грн. 65 коп. попередньої оплати, 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 70 коп. проценти за безпідставне користування грошовими коштами, 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита, 107 (сто сім) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 142 (сто сорок дві) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 41/390 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Михальська  Ю.Б.