Рішення

від 21.08.2009 по справі 41/390

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/390

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/390

21.08.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кировец»

доВідкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»

простягнення  392 848,46 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Циганенко О.М. –дов. № 1 від 19.05.2009 року; Ткач О.Г. –дов. № 1 від 19.05.2009 року;

від відповідача:  Авраменко Ю.А. –дов. № 15/03 від 09.01.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кировец»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»про стягнення  365 300,00 грн. –основного боргу та  27 548,46 грн. –пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договорів  № 30/04-1, № 30/04-2 від 30.04.2007 року  та № 10/07 від 10.07.2008 року за надані послуги по охороні не розрахувався.

Ухвалою від 24.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.07.2009 року.

В судовому засіданні 06.07.2009 року представники сторін надали усні пояснення по суту спору та документи на вимогу ухвали суду.

Відповідно до частини 3 статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 21.08.2009 року.

21.08.2009 року в судовому засіданні представник позивача подав уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 360 300,00 грн. –заборгованість за надані послуги, 27 548,46 грн. –пені, а також, державне мито в сумі 3 928,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 313, 00 грн.

В судовому засіданні 21.08.2009 року представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та надав усні пояснення по суті спору.   

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.08.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2007 року та 10 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кировец»(виконавець) (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київспецтранс»(замовник) (відповідач) були укладені договори № 30/04-1, № 30/04-2 та № 10/07 про охорону виробничих (господарських) об'єктів (далі –Договір), відповідно до умов яких (п. 1.1) сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець бере під цілодобову охорону об'єкти, які знаходяться за адресою: Україна 04208, м. Київ, пр. Правди, 85; Україна, Київська обл., Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, Полігон № 5; Україна, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94-96, Полігон № 6.

Відповідно до пункту 1.2 Договорів об'єкт, що передається  під охорону, повинний відповідати наступним вимогам:

а) територія по периметру підприємства, виробничі цехи, склади, будівельні майданчики та підступи до них, що охороняються, з настанням темряви повинні освітлюватися, щоб вони були доступні спостереженню нарядів охорони. Складування будь-яких матеріалів усередині об'єкту, що охороняється, може здійснюватися не ближче 5,0 м від огорожі;

б) стіни, дахи, стелі. горища, слухові вікна, люки та двері приміщень, у яких зберігаються товарно-матеріальні цінності, мають знаходитися у справному стані;

в) об'єкт повинний бути обладнаний наступними технічними засобами охорони: (огорожа, зв'язок, освітлення, замки, пломби, прилади та засоби для гасіння пожежі).   

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що оплата за охорону відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісячно протягом десяти календарних днів від дати підписання щомісячного акту виконаних робіт по кожному посту окремо.

Згідно з пунктом 2.2 Договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну Договору.

Відповідно до розділу 3 Договору виконавець зобов'язаний :

?          організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання та не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється;

?          здійснювати на об'єкті перепускний режим, контролювати ввіз та вивіз (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію чи з території об'єкта, що охороняється за матеріальними перепустками встановленої форми;

?          спільно із замовником здійснювати акції із впровадження технічних засобів охорони та інше.

Розділом 4 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний:

?          здійснювати заходи з обладнання об'єкта технічними засобами охорони, створювати належні умови для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей та сприяти виконавцю при невиконанні ним своїх завдань, а також у вдосконаленні організації об'єкта охорони і покращенні перепускного та внутрішнього режимів об'єкта;

?          перед здачею об'єкта під охорону  перевіряти, щоб у приміщенні, що охороняється, у неробочий час не залишились сторонні особи, увімкнені електричні та газові прилади й інші джерела вогню;

?          вмикати охоронну сигналізацію після закінчення робочого дня на об'єкт, де встановлено, а у випадку її несправності негайно повідомити про це виконавця та не залишати об'єкт до усунення несправності або передачі виконавця в установленому порядку та інші.

На виконання умов Договорів позивач надав відповідачу послуги по забезпеченню охорони об'єктів, що підтверджується актами наданих послуг доданими до позовної заяви, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 360 300,00 грн., що засвідчується та не заперечується  сторонами.

В судовому засіданні представник відповідача суму основного боргу визнав, однак проти нарахування пені заперечував, у зв'язку з скрутним становищем останнього.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 360 300,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1.1 Договорів встановлено, що за затримку оплати повної вартості отриманих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в  розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 6.1.1 Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 27 548,46 грн. за весь період прострочення.

Виходячи з положень ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до слати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках  розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягають стягненню  зі сторони, що порушила зобов'язання.

          Беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, а також, враховуючи скрутне становище відповідача та відсутність бюджетного фінансування, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 1000, 00  грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст.  33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»(місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кировец»(місцезнаходження: 01042, м. Київ, бул.  Дружби народів, буд. 19, код ЄДРПОУ 33302471) 360 300 (триста шістдесят тисяч триста) грн. 00 коп. –основного боргу, 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –пені,  3663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 00 коп. - державного мита та 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                         О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

03.09.2009 року