Рішення

від 17.06.2009 по справі 35/71-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/71-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2009 р.                                                            Справа № 35/71-09

вх. № 1949/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Субочева О.Д. (дов.), Звєрєв А.В.(дов.)

 відповідача - Дмитрюк Г.І. (дов.)

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інвентум", м. Харків  

до  ВАТ "Електромашина" м. Харків  

про стягнення 332350,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Інвентум", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ВАТ "Електромашина", про стягнення заборгованості в сумі 332350,17 грн., в т.ч. основна заборгованість за договором № 24 від 04.01.2008р у сумі 247557,10 грн., пеня в сумі 28303,13 грн., інфляційні втрати в сумі 24192,80 грн., збитки в сумі 28751,04 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 3546,10 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 13.03.2009р. порушено провадження у справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначений в судове засідання на 14.04.2009р. о 10:00 год.

У зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання ухвалою суду від 14.04.2009р. розгляд справи відкладений до 27.04.2009р. о 16:20 год.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів ухвалою суду від 27.04.2009р. розгляд справи відкладений на 02.06.2009р. о 14:20 год., цією ухвалою суду строк розгляду справи продовжений на підставі ч.4 ст.69 ГПК України до 28.07.2009р.

Ухвалою заступника голови суду від 01.06.2009р. у зв'язку з відпусткою судді Шведа Е.Ю. справа передана до розгляду судді Яризько В.О.

29.05.2009р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 339916,18 грн., в т.ч. основна заборгованість за договором № 24 від 04.01.2008р у сумі 247557,10 грн., пеня в сумі 28246,93 грн., інфляційні втрати в сумі 30331,21 грн., збитки в сумі 28751,04 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 5029,90 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому у судовому засідання 02.06.2009р. судом прийняті уточнення позивача до розгляду.

Ухвалою суду від 02.06.2009р. частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки ВАТ "Електромашина" на суму 247557,10 грн.

У судовому засіданні 02.06.2009р. оголошено перерву до 11.06.2009р. о 16:00 год.

У судовому засіданні 11.06.2009р. оголошено перерву до 17.06.2009р. о 12:00 год.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримує уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні та в відзиві на позов від 10.06.2009р. (а.с. 149-150) позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі основного боргу 247557,10 грн.

В іншій частині позовні вимоги відповідач не визнає, посилаючись на те, що позивачем невірно розрахований період, з якого починається прострочення платежу, оскільки умовами договору передбачений строк оплати продукції протягом 5 банківських днів з моменту отримання продукції, а не з наступного дня після отримання продукції як вважає позивач. Відповідач також посилається на ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій можливе протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того відповідач вважає, що позивачем документально не підтверджено, що збитки в сумі 28246,93 грн. завдані саме з вини відповідача та відповідач вважає, що несвоєчасна сплата відбулась не з його вини, оскільки причиною несвоєчасної сплати є несвоєчасний розрахунок контрагентів з відповідачем.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Інвентум" (позивач) та ВАТ "Електромашина" (відповідач) 04.01.2008 р. був укладений Договір № 24 (надалі - Договір), за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок поставити продукцію згідно Специфікації, а відповідач, відповідно, прийняти та оплатити цей товар.

На виконання умов Договору позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 247557,10 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 638 від 08.08.2008р. на суму 73471,12 грн., № 698 від 03.09.2008р. на суму 85318,60 грн., № 757 від 22.09.2008р. на суму 40458,30 грн., № 812 від 15.10.2008р. на суму 22568,75 грн., № РН-000084 від 11.02.2009р. на суму 5624,28 грн., №83 від 09.02.2009р. на суму 19897,25 грн., № 80 від 09.02.2009р. на суму 218,80 грн., копії яких надані до матеріалів справи.

Позивачем по кожній поставці були виписані рахунки на адресу відповідача, копії яких надані до матеріалів справи, а саме : № СФ-0638 від 08.08.2008р., № СФ-0698 від 03.09.2008р., № СФ-0757 від 22.09.2008р., № СФ-0812 від 15.10.2008р., № СФ-000080 від 09.02.2009р., № СФ-000083 від 09.02.2009р., № СФ-000089від 11.02.2009р.

Відповідач не заперечує проти факту отримання ним продукції від позивача на загальну суму 247557,10 грн.

Відповідно до умов договору (п.3.2) за згодою сторін оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження продукції.

Однак відповідач не виконав свої зобов'язання та не сплатив вартість отриманої продукції.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 247557,10 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.

Окрім того, у відповідності до умов п.5.1 договору встановлено відповідальність за порушення терміну оплати за договором, а саме за порушення терміну оплати за договором покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені, згідно якого сума нарахованої пені складає 28246,93 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 30331,21 грн.

Позивачем також наданий до матеріалів справи розрахунок відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, однак, як вбачається з даного розрахунку, нараховані відсотки фактично є нарахуванням 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Згідно наданого розрахунку 3% річних складають 5029,90 грн.

Суд зазначає, що позивач датою початку прострочення платежу вказує дату поставки товару, що суперечить умовам договору, оскільки умовами договору передбачений строк оплати товару протягом 5 банківських днів з дати поставки товару, отже за видатковою накладною № 638 від 08.08.2008р. на суму 73471,12 грн. строк оплати товару до 18.08.2008р. , за видатковою накладною № 698 від 03.09.2008р. на суму 85318,60 грн. строк оплати товару до 11.09.2008р., за видатковою накладною № 757 від 22.09.2008р. на суму 40458,30 грн. строк оплати товару до 30.09.2008р., за видатковою накладною № 812 від 15.10.2008р. на суму 22568,75 грн. строк оплати товару до 23.10.2008р., за видатковою накладною № РН-000084 від 11.02.2009р. на суму 5624,28 грн. строк оплати товару до 19.02.2009р., за видатковою накладною №83 від 09.02.2009р. на суму 19897,25 грн. строк оплати товару до 16.02.2009р., за видатковою накладною № 80 від 09.02.2009р. на суму 218,80 грн. строк оплати товару до 16.02.2009р.

З врахуванням викладеного, судом зроблений перерахунок пені та 3% річних, при цьому суд зазначає, що кінцева дата нарахувань судом враховувалась та, яку зазначив позивач в своїх розрахунках.

Таким чином, сума розрахованої судом пені складає 27533,00 грн., 3 % річних - 4932,55 грн.

Стосовно нарахування інфляційних втрат суд зазначає, що позивач в своєму розрахунку вказує кінцеву дату, станом на яку нараховуються інфляційні втрати - 28.05.2009р., що свідчить про те, що інфляційні втрати повинні нараховуватись з врахуванням індексу інфляції за травень 2009р., однак позивачем не враховувався індекс інфляції за травень 2009р., а отже фактично нарахування інфляційних втрат здійснено станом на 30.04.2009р.

Суд також зазначає, що судом здійснений перерахунок інфляційних втрат з врахуванням норм діючого законодавства та Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно  порядку  застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", а саме інфляційні втрати можуть бути розраховані лише за повний місяць прострочення платежу, так, якщо поставка відбулась до 15 числа місяця, то даний місяць враховується для нарахування інфляційних втрат, якщо після 15 числа, то не враховується, у зв'язку з чим нарахування  інфляційних втрат за  видатковою накладною № 638 від 08.08.2008р. на суму 73471,12 грн. повинно бути здійснено за період вересень 2008р. - квітень 2009р., за видатковою накладною № 698 від 03.09.2008р. на суму 85318,60 грн. - вересень 2008р. - квітень 2009р., за видатковою накладною № 757 від 22.09.2008р. на суму 40458,30 грн. - жовтень 2008р.. - квітень 2009р., за видатковою накладною № 812 від 15.10.2008р. на суму 22568,75 грн. - листопад 2008р. - квітень 2009р., за видатковою накладною № РН-000084 від 11.02.2009р. на суму 5624,28 грн. березень 2009р. - квітень 2009р., за видатковою накладною №83 від 09.02.2009р. на суму 19897,25 грн. - березень 2009р. - квітень 2009р., за видатковою накладною № 80 від 09.02.2009р. на суму 218,80 грн. - березень 2009р. - квітень 2009р.

Таким чином, сума інфляційних втрат склала 30135,28 грн.

Стосовно посилання відповідача на ст. 232 ГК України, частиною 6 якої визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, по даній справі позивач просить стягнути штрафні санкції в вигляді пені, а як вбачається з розрахунку, пеня позивачем та судом розрахована за період, який не перевищує 6 місяців від дня прострочення платежу.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати та 3% річних по своїй суті не є штрафними санкціями, а отже можуть нараховуватись протягом всього періоду прострочення платежу.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 27533,00 грн., інфляційних втрат у сумі 30135,28 грн., 3 % річних у сумі 4932,55 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Позивач в своїй позовній заяві також просить стягнути з відповідача збитки в сумі 28751,04 грн., в т.ч. додаткові витрати в сумі 17536,71 грн., неодержаний прибуток в сумі 28751,04 грн.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування  збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України :

1. Учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення збитків позивач посилається на те, що оскільки відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію, позивач був неспроможний здійснити оплати своїм постачальникам, зробити внески у бюджети всіх рівнів та державні цільові фонди, а також погасити частину боргових зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № СгL-SМЕ 700/102/2008 від 28 березня 2008 року, укладеним між позивачем та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", і, таким чином, у зв'язку з неправомірним діям Відповідача поніс додаткові витрати у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами, яких би не мав нести, якби відповідач у повному обсязі належним чином виконував свої зобов'язання за договором.

Також позивач вказує на те, що у зв'язку з відсутністю вільних обігових коштів, які не були сплачені відповідачем, позивач не зміг збільшити обсяги постачання продукції, у зв'язку з чим ним був неотриманий дохід у сумі 11214,33 грн.

 Суд вважає дані вимоги позивача обґрунтованими, оскільки нормами діючого законодавства передбачений обов'язок боржника, який несвоєчасно виконав зобов'язання, відшкодувати збитки, завдані несвоєчасним виконанням зобов'язання, позивачем обґрунтований розмір збитків. Так, позивачем відсотки по сплаті кредиту, який був сплачений несвоєчасно, розраховані пропорційно до заборгованості відповідача.

Суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що своєю несплатою грошових коштів за спірним договором відповідач позбавив позивача обігових коштів в обсязі, рівному сумі основного боргу, тим самим виключивши можливість для позивача вільно користуватися власними обіговими коштами, які могли б бути спрямовані на збільшення об'ємів постачання продукції своїм контрагентам, а відповідно і отримати більший прибуток.

Розрахунок суми збитків, а саме додаткових витрат, пов'язаних зі сплатою процентів за договором кредитування, та суми неодержаного прибутку, відповідає нормам діючого законодавства, матеріалам справи та зроблений пропорційно сумі заборгованості відповідача.

Таким чином, позивачем вірно визначена сума збитків у загальному розмірі 28751,04 грн.

Однак згідно ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Умовами договору № 24 від 04.01.2008р. , а саме п.5.3 договору передбачено, що в разі повної або часткової відмови однієї з сторін від виконання своїх зобов'язань по договору, що спричинило іншій стороні прямі збитки, винувата сторона, крім пені (штрафу) повністю відшкодовує іншій стороні збитки, що не покриті пенею (штрафом).

Таким чином, сторони передбачили, що збитки відшкодовуються лише в тій частині, яка не покрита пенею (штрафом).

Сума нарахованих збитків складає 28751,04 грн., сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 27533,00 грн., отже сума збитків, що не покриті пенею складає 1218,04 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що його вина у несвоєчасній сплаті коштів відсутня, зобов'язання за спірним договором не були виконані внаслідок форс-мажорних обставин, а саме всесвітньої економічної кризи, а також невиконання з боку його контрагентів зобов'язань по сплаті поставленого відповідачем товару,  оскільки статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу - 247557,10 грн., пені в сумі 27533,00 грн., інфляційних втрат у сумі 30135,28 грн., 3% річних у сумі 4932,55 грн., збитків у сумі 1218,04 грн., всього 311375,97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

З врахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 3113,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ "Електромашина" (61016 м.Харків, вул.Муранова, 106, код 00214868, р/р 2600296053063 в відділенні № 4 філії ЗАТ "ПУМБ" в м.Харкові МФО 350385; р/р 26000070159 в Харківський філії ВАТ "Кредитпромбанк" м.Харків, МФО 350727) на користь ТОВ "Інвентум" (61002 м.Харків, вул.Демченка, 14, кв.5, код 31799168, п/р 26008001318366 у філії ЗАТ "ОТП Банк в м.Харкові, МФО 250750) заборгованість у сумі 247557,10 грн., пеню в сумі 27533,00 грн., інфляційні втрати в сумі 30135,28 грн., 3% річних у сумі 4932,55 грн., збитки в сумі 1218,04 грн., державне мито в сумі 3113,75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02.06.2009р., залишити в силі до набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 22.06.2009р.