Рішення

від 16.06.2009 по справі 14/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09                                                                                           Справа№ 14/61

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дукат ЛВ”, м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ГА КОМ”, м.Львів

про стягнення  18913,71 грн.

                                                                                            Суддя  Кітаєва С.Б.

                                                                                   при секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Кротов В.Є.- представник ( довіреність від 03.01.09 р)

від відповідача:  Скакун О.Г.- представник ( довіреність від 08.04.09 р)

     Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам  сторін роз‘яснено.

Суть спору:

      Позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю “Дукат ЛВ”, м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГА КОМ”, м.Львів, про стягнення 18913,71 грн заборгованості, в тому числі : 16533,80 грн основного боргу, 1042,15 грн пені, 3 % річних в сумі  85,61 грн.,  1252,15 грн  інфляційних нарахувань, та відшкодування судових витрат по справі .   

Ухвалою від 23.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.04.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

Розгляд справи відкладався з підстав , зазначених в ухвалах від 09.04.2009 р, від 22.04.2009 р, від 30.04.2009 року. За клопотанням сторін строки вирішення спору продовжувались.

17.04.09 р в канцелярію суду від позивача поступила заява ( в порядку ст.22 ГПК) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої  ( долучених розрахунків) позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 16533,80 грн;1672,28 грн. пені, 1476,05 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 209,08 грн ( разом : 19891,21 грн) та відшкодувати судові витрати по справі. До зазначеної заяви позивачем долучено розрахунки основного боргу, пені, інфляційних, 3 % річних; докази надіслання відповідачу копії заяви та розрахунків;  квитанція про доплату державного мита.

29.04.2009 року позивачем подано в канцелярію суду Заяву від 28.04.09 р ( в порядку ст.22 ГПК) про уточнення та зменшення позовних вимог до відповідача, ТзОВ “ГА КОМ”. До заяви додано розрахунок основного боргу, пені станом на 06 квітня 2009 року , інфляційних та 3 % річних. Просить стягнути з відповідача 19221,72 грн , в тому числі : 16033,80 грн. основного боргу;1544,57 грн. пені; 1450,28 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 193,07 грн. До заяви додано розрахунки ; копії актів звірки взаєморозрахунків; копію банківської виписки про оплату 500,00 грн.

Копію зазначеної Заяви з додатками представник відповідача  отримав в судовому засіданні 30.04.2009 року, що підтвердив своїм записом на звороті  долученої до заяви копії  банківської виписки.

          30.04.2009 року відповідачем подано відзив за №81 від 30.04.2009 року  на позовну заяву, з підстав, зазначених у якому  просить у задоволенні позовної заяви відмовити. Як вбачається,  відзив  подано із врахуванням заяви позивача від 17.04.2009 року. Відповідач  пояснює, що на день подання позивачем позову до суду основний борг  за отриманий товар становив 16033,80 грн. Вважає, що  сторонами в угоді №23-08 від 28.01.2008 року не визначено момент початку спливу семиденного терміну  для оплати отриманого товару ( п.4.1 угоди), а тому при визначенні моменту настання у відповідача обов”язку по оплаті придбаного товару слід керуватися нормами ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до котрої, виконання боржником зобов”язань, термін виконання яких не встановлений, повинно бути здійснено протягом 7 днів з моменту отримання відповідної вимоги від кредитора. Відповідач Стверджує, що таку вимогу відповідачем отримано 11.02.2009 року у формі претензії датованої 10.02.2009 року, а отже обчислення моменту настання у відповідача обов”язку по оплаті слід проводити від 11.02.2009 року. У такому випадку такою датою оплати за усіма накладними буде 23.02.2009 року, а не 10.11.2008 року та 13.01.2009 року,  як це вказує позивач.

    15.06.09 р позивачем подано Заперечення на відзив представника відповідача від 30.04.09 року. Позивач не погоджується із трактуванням відповідача, що його обов”язок  по оплаті отриманого товару  регламентується ч.2 ст.530 ЦК України, вважає, що заперечення відповідача не відповідає обставинам справи. Пунктом 4.1 угоди передбачено, що оплату за отриманий товар покупець здійснює протягом 7 (семи) банківських днів, Тобто, даним пунктом угоди, стверджує позивач, передбачені зокрема , подія пов”язана з терміном отримання товару та строки (терміни) оплати. Посилається позивач і на те, що господарським судом Львівської області розглядались аналогічні справи, за аналогічними позовами та аналогічними угодами ( справи №12/52, 10/54,23/23, 3/53, 5/50). Прийняті рішення по цих справах в частині дослідження п.4.1 угод, зміст яких є ідентичним до змісту п.4.1 в угоді від 28.01.08 р , що у даній справі, базувались на ст.ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України. Відтак, позивач вважає заперечення відповідача безпідставними . Окрім того, у зазначеному документі позивач просить прийняти відповідне судове рішення з врахуванням даного заперечення та заяви позивача від 17.04.2009 року. Однак,  в  судовому засіданні 16.06.2009 року судом з”ясовано, що в останньому абзаці заперечень  на відзив представника позивача від 30.04.2009 року  допущена помилка у визначенні дати “17.04.2009 року” та що даний абзац слід прийняти в наступній редакції : “ виходячи з вищенаведеного, прошу прийняти відповідне рішення з врахуванням даного заперечення та заяви позивача від 29.04.2009 року ( реєстраційний номер 8777 від 29.04.09 р), що представник позивача засвідчив письмово .

     Представник відповідача, враховуючи обставини, з”ясовані в засіданні, не вбачав за доцільне розгляд справи відкласти,  ствердив, що обставини, на яких грунтуються заперечення на позов висловлені ним у відзиві від 30.04.2009 року в повному обсязі.

      Відтак, справа розглядається із врахуванням Заяви позивача про уточнення та зменшення позовних вимог від 28.04.09 року, яка поступила до господарського суду 29.04.2009 року і зареєстрована в канцелярії суду за №8777, відповідно до якої позивач просить стягнути  з відповідача 19221,72 грн. заборгованості :, в тому числі : 16033,80 грн. основного боргу; 1544,57 грн. пені, 1450,28 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 193,07 грн та відшкодувати судові витрати по справі.

       Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

      В судовому засіданні, за згодою представників позивача, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

      Розглянувши матеріали справи із врахуванням заяви позивача  від 28.04.09 р, що поступила до суду 29.04.09 р ( вх.№8777), заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

       28 січня 2008 року між ТзОВ “Дукат ЛВ” (продавець) та ТзОВ “ГА КОМ” (покупець) було укладено угоду, відповідно до умов п.1.1 якої продавець зобов”язувався продати Покупцю товар, а Покупець зобов”язувався прийняти та оплатити його згідно умов цієї Угоди.

      В п.3.1 Угоди сторони погодили, що асортимент товару, кількість та його ціна передбачені у накладних, що додаються і є невід”ємною частиною цієї Угоди.

    На виконання умов Угоди, позивач відпустив відповідачу на підставі довіреності ЯПЖ №679501 від 28 жовтня 2008 року будівельні матеріали .  Зокрема , по :

видатковій накладній №ДК 767251 від 28.10.2008 року на суму 390 грн;

видатковій накладній №ДК 07528 від 28.10.2008 р на суму 5894,40 грн;

видатковій накладній №ДК 766984 від 28 .10.2008 р на суму 3735,60 грн;

видатковій накладній №ДК 9766900 від 28.10.2008 р на суму 2992,20 грн;

видатковій накладній №ДК 766905 від 28.10.2008 р на суму 2974,80 грн;

видатковій накладній №ДК 767154 від 29.10ю.2008 р на суму 2428,20 грн;

видатковій накладній № ДК 767254 від 30.10.2008 р на суму 3847,20 грн та

На підставі довіреності №000008 від 30.12.2008 р  по видатковій накладній №ДК 767964 від 30.12.2008 р було відпущено товару ще на суму 554,00 грн.  В загальному позивач поставив, а відповідач отримав товар вартістю 22816,40 грн. Відповідач у  відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні  підтвердили, що згідно вищевказаної угоди позивач дійсно продав відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 22816,40  грн, що підтверджується  відповідними видатковими накладними.  

Сторони не заперечують, що станом на 17.10.2008 року сальдо в розрахунках між ТзОВ “ДУКАТ ЛВ” та ТзОВ “ГА КОМ” складало 389,00 грн  на користь ТзОВ “ГА КОМ”.

17.10.2008 року  відповідачем проведено попередню оплату за будівельні матеріали в сумі 5893,60 грн.

28.10.2008 р на підставі довіреності ЯПЖ №679501 від 28.10.2008 року ТзОВ “ГА КОМ”  через повноважного представника зазначеного в довіреності, отримало будівельні матеріали від позивача згідно видаткової накладної ДК 767251 від 28 .10.2008 р на суму 390,00 грн та видаткової накладної ДК 07528 від 28.10.2008 р на суму 5894,40 грн Всього: на суму 6284,40 грн.

Відтак, після зазначених вище взаємних розрахунків  на отримання товару сальдо в розрахунках  між відповідачем та позивачем склало : кошти “ГА КОМ” ( 389,00 грн + 5893,60 грн) ; товар ТзОВ “ДУКАТ ЛВ” ( 390,00 грн +5894,40 грн) = -1,80 грн. Тобто, заборгованість відповідача на той момент склала 1,80 грн.

    В подальшому позивач відпустив відповідачу  товару на суму 15978,00 грн (це, зокрема,28.10.08 р по накладних ДК 766984 на суму 3735,60 грн; ДК 0766900 на суму 2992,20 грн; ДК 766905 на суму 2974,80 грн; ДК 767154 на суму 2428,20 грн; ДК 767254 на суму 3847,20 грн згідно довіреності відповідача ЯПЖ №679501). А тому, із врахуванням заборгованості в сумі 1,80 грн заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30 жовтня 2008 року склала 15978,00 грн +1,80 грн =15979,80 грн, яку відповідач, як стверджує позивач, із врахуванням умов п.4.1 угоди від 28 січня 2008 року, повинен був провести протягом семи банківських днів, тобто, термін оплати заборгованості 15979,80 грн спливає 10 листопада 2008 року, після чого, стверджує позивач , виникають правові наслідки щодо нарахування пені, інфляційних та 3 % річних.

    30.12.2008 року на підставі довіреності №000008 від 30.12.2008 року ТзОВ “ГА КОМ”,  згідно видаткової накладної ДК 767964 від 30.12.2008 року, отримало від позивача будівельні матеріали на суму 554,00 грн, термін розрахунку за який, згідно угоди, сплив 13 січня 2009 року.

05 лютого 2009 року відповідач перерахував позивачу 500,00 грн. Таким чином, загальна заборгованість ТзОВ “ГА КОМ” перед позивачем  на момент подання позову до суду склала :

15979,80 грн ( товар) +554,00 грн (товар) –500,00 грн (оплата) =16033,80 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.03.2009 року.

    За період з 10 листопада 2008 року по 06 квітня 2009 року ( за 147 днів протермінування) позивач нарахував відповідачу пеню, відповідно до умов п.4.2 угоди,  в сумі 1544,57 грн. За цей же період, відповідно до ст.625 ЦК України, розраховано позивачем 3 % річних від суми боргу 15979,80 грн в сумі 193,07 грн, а також інфляційні нарахування в сумі 1450,28 грн.

     Як пояснив позивач у Заяві , що розглядається, у зв”язку з малозначимістю сум нарахувань на заборгованість 554,00 грн, прийняв її як суму , що оплачена відповідачем 05.02.2009 року в розмірі 500,00 грн.

     Як вже зазначено вище, основний борг відповідач не заперечує, факт поставки товару на виконання умов Угоди від 28.01.2008 року не заперечує, проте просить у позові відмовити повністю, оскільки  у п.4.1 договору  не визначено моменту початку спливу  семиденного терміну для виконання ним зобов”язання по оплаті товару.  Не заперечує відповідач і отримання від позивача претензії вих.№48/К/2 від 10.02.2009 року, яку на думку відповідача слід вважати вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, а з врахуванням невизначеності в п.4.1 Угоди моменту початку спливу семиденного терміну , здійснені позивачем нарахування пені , 3 % річних та інфляційних  не можуть бути взяті до уваги.

       При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

       У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

      У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

      Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

      Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

     Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента  та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

     Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

    Договір є обов”язковим для виконання сторонами.

    За своєю правовою природою Угода  від 28.01.2008 року містить ознаки договору купівлі-продажу.

   Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі–продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов”язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу ( ч.1 ст.662 ЦК України), відповідно, покупець зобов”язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов”язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. (ст.689 ЦК України).

    Факт укладення Угоди  і на виконання її умов продаж позивачем по вказаних вище в рішенні ( наявних у справі) видаткових накладних  відповідачу товару на загальну суму 22816,40 грн, та отримання останнім на підставі довіреностей, виданих  його уповноваженим особам  товару вартістю 22816,40  грн., сторони не заперечують.       .

     Таким чином, позивач зобов”язання продати покупцю товар в асортименті , кількості та за ціною передбаченою у накладних  (п.1.1; п.3.1   угоди) виконав на загальну суму 22816,40 грн , що підтверджується зазначеними вище ( наявними у справі) накладними, довіреностями відповідача, виданими його уповноваженим особам на отримання товару, які  підписані керівником та головним бухгалтером відповідача , особою уповноваженою отримати товар, та скріплені печатками відповідача.

     Відповідно до умов п.1.1 угоди від 28.01.2008 року відповідач зобов”язувався прийняти та оплатити товар згідно умов цієї Угоди. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, товар відповідач прийняв, претензій не пред”являв, однак оплату за отриманий товар провів частково, що підтверджується копіями виписок банку.

      Зазначені факти поставки товару та його часткової оплати, наявність основного боргу в сумі 16033,80 грн підтверджуються, зокрема, актом звіряння розрахунків  станом на 17.03.2009 року ( на момент подання позову до суду), який  підписано уповноваженими представниками  обох сторін та завіреного  печатками сторін.

       За актом звірки, у відзиві відповідач визнав заборгованість перед позивачем за отриманий товар  у сумі 16033,80 грн.

       З вищенаведеного та матеріалів справи вбачається, що факти видачі довіреностей відповідачем, прийняття товару, підписання накладних уповноваженою особою відповідача, часткової оплати поставленого товару на користь позивача, підписання сторонами акту звірки розрахунків станом на 17.03.2009 року свідчать про те, що між позивачем та відповідачем склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими позивач передав товар, а відповідач прийняв товар та зобов”язався його оплатити згідно умов Угоди.

Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування , асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать накладні, підписані позивачем та уповноваженим представником відповідача. Товар передано уповноваженій особі відповідача на підставі довіреностей, підписаних керівником та головним бухгалтером відповідача та скріплених печаткою відповідача. Товар прийнятий відповідачем без застережень та зауважень. Тобто, покупцем, як вбачається з матеріалів справи, вчинено дії, які відповідно до вимог, що ставляться в угоді, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару. Покупець свої зобов”язання  щодо прийняття товару виконав.

    Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов”язаний оплатити товар, зокрема,  після його прийняття.,  якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

   Зі змісту п.4.1 Угоди вбачається, що оплату за отриманий товар покупець здійснює протягом 7 (семи) банківських днів. Тобто, даним пунктом угоди передбачені зокрема дві конкретні події, а саме, подія пов”язана з терміном отримання товару та строки ( терміни) оплати  товару.

  Згідно ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов”язано його початок.

Моментом початку спливу семиденного строку, передбаченого в  пункті  4.1 угоди,  є факт отримання товару  відповідачем по видаткових накладних. Вказаний в цьому пункті строк в 7 банківських днів по своїй суті відповідає поняттям строку

та терміну ст.251 ЦК України.

На підставі наведеного,суд дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що сторонами не визначено в п.4.1 угоди від 28.01.2008 року моменту початку спливу семиденного строку, протягом якого відповідач повинен виконати зобов”язання по оплаті  товару,  є безпідставними.      

     Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

    У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.       

     Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

     Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

    Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення існує на момент подання  до господарського суду позовної заяви.       

          Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

          Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача  16033,80 грн. основного боргу обґрунтована , підтверджена наявними у справі матеріалами, не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.

           Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

       Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

      Позивачем правомірно , відповідно до умов п.4.2 нараховано відповідачу пеню в розмірі 1544,57 грн, а відповідно до ст.625 ЦК України –3 % річних та інфляційні нарахування, відповідно, в сумах 193,07 грн та 1450,28 грн.

   Зауважень щодо проведених позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних відповідач не висловив.

   Вимоги позивача, згідно Заяви від 28.04.09 р ( яка поступила до суду 29.04.09 р , вх. №8777) підлягають задоволенню

 Судові витрати, на підставі ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

  На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 32,33,34,36, 43,49,.75,82,84,85,116 ГПК України, суд-

                                                  ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги, уточнені та зменшені позивачем, згідно заяви позивача від 28.04.09 року задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ГА КОМ”( м.Львів, вул.Б.Хмельницького,172,код ЄДРПОУ 31291332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУКАТ ЛВ”( м.Львів, вул.Л.Курбаса 4/8, код ЄДРПОУ 23268449)  16033,80 грн. основного боргу, 1544,57 грн. пені, 1450,28 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 193,07 грн, 192,22 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3..Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя