Рішення

від 02.07.2009 по справі 40/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/77

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.07.09 р.                                                                                                       Справа № 40/77                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді   Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання  Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, м. Київ

до відповідача приватного підприємства „Олеандр”, м. Маріуполь

про стягнення 18 444 грн. 65 коп.  

за участю:

представників сторін:

від позивача: Ларін О.С. - юрисконсульт

від відповідача:  Гербут Н.П. – заступник директора

             З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, відповідно до ухвали  керівництва суду, строк вирішення спору було продовжено на підставі частини 3 статті 69 ГПК України додатково на один місяць.

Суть спору:

           Товариство з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до приватного підприємства „Олеандр”  про стягнення основного боргу в сумі 14 436 грн. 02 коп., пені в сумі 2 012 грн. 63 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, трьох процентів річних в сумі 251 грн.          58 коп. та інфляційних в сумі 1 744 грн. 41 коп. за просрочення виконання грошових зобовязань згідно договору поставки   №07/01/08 від 01.07.2008р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

До прийняття рішення по справі від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, тож він намагається стягнути з відповідача основний борг в сумі 10 636 грн. 02 коп., пеню в сумі 3 204 грн. 14 коп., інфляційні в сумі 2 381 грн. 70 коп. та три проценти річних в сумі 405 грн. 48 коп., однак держмито до державного бюджету  в сумі 19 грн. 82 коп. не сплатив. Тому, згідно ст. 46 ГПК України воно підлягає стягненню з позивача на користь держбюджету.

Відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи це тим, що позивач не надав ніяких доказів отримання товару відповідачем, а саме за довіреністю на отримання товару з вказанням дати отримання.

Відповідач по справі надав клопотання про повернення раніше сплачених грошових коштів в сумі 14 436 грн. 02 коп. у зв'язку з відмовою від договору на поставку товару б/н від 01.07.2008р.

           З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

           Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою „САДІН ПЛЮС”, надалі  Постачальник, та приватним підприємством „Олеандр”, надалі Покупець, було укладено договір  поставки  № 07/01/08 від 01.07.2008р.

           За період з 03.07.2008р. по 27.11.2008р. на виконання п. 1.1 укладеного між сторонами договору Постачальник  здійснив на адресу Покупця постачання товару, що підтверджено накладними на суму 87 761 грн.

За умовами п. 5.1 договору поставки Покупець сплачує в повному обсязі вартість поставленої партії протягом 14 днів з моменту її отримання.

             Однак, свої зобов'язання за договором Покупець у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на 06.03.2009р. утворився борг в сумі 14 436 грн. 02 коп., який  позивач намагається стягнути.

            Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач з посиланням на пункт 7.1 договору намагається стягнути з відповідача додатково пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань за кожний день прострочення, в розмірі двох облікових ставок  Національного Банку України, а саме за період з 17.07.2008р. по 11.12.2008р., яка дорівнює 3 204 грн. 14 коп.

          Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, тому позивач відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, намагається стягнути з нього  додатково інфляційні в сумі 3 381 грн. за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 03.07.2008р. по 27.11.2008р. та три проценти річних в сумі 405 грн. за період з 17.07.2008р. по 11.12.2008р.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо  предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні  вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

            Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України.

 Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині  2 статті 266 ГК України визначено, що  предметом   поставки   є   визначені   родовими   ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

           Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

Докази у справі свідчать про те, що відповідач погасив борг з орендної плати, але після звернення позивача з позовом, тому провадження по справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 13 966 грн. 02 коп. слід припинити за п. 1-1 ст. 80 ГПК України, з віднесенням судових витрат в цій частині позову на відповідача.

В стягненні решти боргу в сумі 500 грн. слід відмовити як необґрунтовано заявлених, з покладанням судових витрат в цій частині позову на позивача.

Виходячи  з вищевказаного, є підстави для нарахування за п. 7.1 договору пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.    

Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання.  Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати поставленої продукції, підтверджено обставинами справи та доказами.

        Частиною 6 ст. 232 ГПК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення оплати товару в сумі 3 204 грн. 14 коп. за період прострочення з 17.07.2008р. по 11.12.2008р. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

             Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного оплати отриманого ним товару, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково інфляційних в сумі 2 381  грн. 70 коп. за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 03.07.2008р. по 27.11.2008р. та трьох процентів річних в сумі 405 грн. 48 коп., також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

           У задоволенні клопотання відповідача щодо зобов'язання повернути раніше сплачену суму 14 436 грн. 02 коп. у зв'язку з відмовою від договору поставки слід відмовити на тих підставах, що відмову від договору передбачено ст. 782 ЦК України, за якою визначені підстави для його подальшого розірвання за умовою обов'язкового повідомлення про це орендодавця.

          Відмова від договору та відмова від виконання зобов'язання різниця за своєю правовою підставою, оскільки до кожної з них повинна застосовуватись конкретна норма права, яка передбачає такі умови.

 Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених витрат, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. Представники сторін надали згоду на оголошення скороченого тексту судового рішення по справі.

  На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9,  ст.ст.  11, 15, 16,  253, 526, 599, 625  ст. 655-697, ст. 712, 782 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181,  193,  202,  п. 6 ст. 232, 264,  265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 44, 46, 49, 82, 84, ч. ч. 2,3 ст.  85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

        1. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з приватного підприємства „Олеандр” боргу за поставлений товар в сумі 13 936 грн. 02 коп.  припинити.

         2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, 62414, Харківська обл., Харківський р-н, с. Липці, вул. Пушкінська, 20.п/р 2600906162462 в АКБ „Правекс-Банк” м. Києва, МФО 321983, ід код 35288465, на користь:

-  державного бюджету України держмито в сумі 19 грн. 82 коп., видавши наказ та надіславши для виконання до державної податкової адміністрації в Харківській області.

          3. Стягнути з приватного підприємства „Олеандр”, 87537, Донецька обл.,                      м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 92/71, п/р 26009180088000 у відділенні №1 ЗАТ Донгорбанк у м. Маріуполь, МФО 334970, ід. код 31419684, на користь:

              - товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”, 62414, Харківська обл., Харківський р-н, с. Липці, вул. Пушкінська, 20.п/р 2600906162462 в АКБ „Правекс-Банк” м. Києва, МФО 321983, ід код 35288465, пеню в сумі 3 204 грн.   14 коп., інфляційні в сумі 2 381 грн. 70 коп., три проценти річних в сумі 405 грн. 48 коп., витрати по держмиту в сумі 199 грн. 28 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі               115  грн. 11 коп., видавши наказ.

         4. Відмовити в стягненні з приватного підприємства „Олеандр” решти частини боргу в сумі 500 грн.

          5.  Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

               Суддя                                                                                                            Підченко Ю.О.