Рішення

від 14.08.2014 по справі 911/4630/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" серпня 2014 р. Справа № 911/4630/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОШИВ», м. Київ

до Дочірнього підприємства «ПромЗІЗ-Донбас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту», м. Донецьк

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту», м. Ірпінь

про стягнення 699 494,53 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Веліканов предст., дов. б/н від 01.12.2013р.;

відповідач 1 - Оліна О.М. предст., дов. №7 від 01.04.2014р.;

відповідач 2 - Оліна О.М. предст., дов. №03/13 від 16.07.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОШИВ» (позивач) з позовом до Дочірнього підприємства «ПромЗІЗ-Донбас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (відповідач 2) з вимогою про солідарне стягнення 234 109,06 грн., з яких 231 000,00 грн. сума основного боргу, 2550,49 грн. пені та 558,57 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що Договором поруки від 02.04.2013р., укладеного між відповідачем 2 та позивачем, було забезпечено виконання зобов'язання за Договором поставки № 23/11 від 04.01.2011р. (зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 2 від 02.04.2013р.), який був укладений між позивачем та відповідачем 1, та у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань, позивач і звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2013р. було порушено провадження у справі № 911/4630/13 та призначено до розгляду на 27.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2014р. провадження у справі №911/4630/13 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 911/118/14, предметом розгляду якої є визнання недійсним Договору поруки від 02.04.2013р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 25.03.2014р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014р. ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2014р. було скасовано, а справу № 911/4630/13 повернуто до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2014р. розгляд справи призначено на 04.08.2014р.

Через канцелярію суду відповідачами були подані відзиви, в яких вони просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

24.01.2014р. позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд солідарно стягнути з відповідачів 699 494,53 грн., з яких 684 674,96 грн. сума основного боргу, 12 040,90 грн. пені та 3% річних у розмірі 2 778,67 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 699 494,53 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2014р. строк розгляд спору було продовжено в порядку, передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.08.2014р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 14.08.2014р.

08.08.2014р. через канцелярію суду позивачем було подана заява про збільшення розміру позовних вимог, однак в подальшому він просив залишити дану заяву без розгляду.

11.08.2014р. позивачем була подана чергова заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить стягнути з відповідача 1 суму заборгованості у розмірі 1 381 317,16 грн. та стягнути з відповідача 2 заборгованості у розмірі 1 381 317,16 грн.

Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку, що вона підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позов про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Однак, в поданій заяві позивач вже заявляє окремі позовні вимоги до кожного з відповідачів, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що у даному випадку має місце зміна предмету позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.12 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»

Оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.08.2014р., дана заява залишається судом без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи те, що дослідження доказів, яких достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору закінчено, суд, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 14.08.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

04 січня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (Постачальник) та Дочірнім підприємством «Пром ЗІЗ-Донбас» товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (Покупець) було укладено договір поставки № 23/11.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором поставки № 23/11, 02.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОШИВ» (Кредитор) укладено договір поруки, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед кредитором за виконання Дочірнім підприємством «Пром ЗІЗ-Донбас» товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (Боржник) грошового зобов'язання передбаченого щодо сплати на користь кредитора 2 170 343,26 грн., а також щодо сплати на користь Кредитора штрафних санкцій.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що у випадку порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, мотивуючи свою позовну вимогу в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, позивач посилається на п. 1.2. Договору поруки.

Проте, рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/118/14 від 26 березня 2014 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. та Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р., вказаний договір поруки визнано недійсним, у зв'язку з тим, що керівник ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» не був наділений достатнім обсягом повноважень для підписання договору поруки, і як наслідок даний правочин був вчинений з перевищенням повноважень, що є підставою, відповідно до ст. 230, 215 ЦК України, для визнання його недійсним.

Згідно частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Враховуючи те, що судовим рішенням, яке набуло чинності, договір поруки від 02.04.2013р. визнано недійсним, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» заборгованості слід відмовити.

Щодо позовних вимог до Дочірнього підприємства «ПромЗІЗ-Донбас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» суд зазначає наступне.

Позовна заява від імені позивача підписана представником К. Велікановим, що діє на підставі виданої позивачем довіреності.

До позову додана довіреність від 1 грудня 2013 року, згідно якої ТОВ «ПРОМПОШИВ», в особі директора Голенко С.В., яка діє на підставі Статуту, уповноважує Веліканова Костянтина Сергійовича та Лаухіну Вікторію Владиславівну представляти інтереси ТОВ «ПРОМПОШИВ» в Господарському суді Київської області у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» про стягнення суми боргу, у тому числі наділяє їх правами підписувати та подавати до суду позовні заяви.

Відповідно до положень статтей 244 -246 Цивільного кодексу України, довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника.

Дослідивши дану довіреність та виходячи із обсягу встановлених довіреністю повноважень, суд встановив, що представник Веліканов К. мав право підписувати позовну заяву тільки щодо позовних вимог, які стосуються відповідача 2 - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (код ЄДРПОУ 25585987) .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі зазначеного та керуючись статтями 244 -246 Цивільного кодексу України, статтями 22, 81 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до Дочірнього підприємства «Пром ЗІЗ-Донбас» товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (код ЄДРПОУ 32193700) підлягають залишенню без розгляду.

До того ж суд звертає увагу позивача на те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку (ч. 4 ст.81 ГПК України).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за розгляд позовної вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 699 494,53 грн. заборгованості позивачем було сплачено 14 595,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1000799898 від 02.12.2013р. на суму 4 682,18 грн. та платіжним дорученням №1000799898 від 21.01.2014р. на суму 9 913,26 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7.

Враховуючи вищевикладене, та те що в частині позовних вимог до відповідача 2 судом було відмовлено, в частині позовних вимог до відповідача 1 позов залишено без розгляду, а також те, що позивачем заявлявся позов про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, розмір позовних вимог щодо кожного з них визначити неможливо, суд вирішив 7 297,72 грн. судових витрат покласти на позивача, а 7 297,72 грн. судових витрат повернути позивачу з Державного бюджету України, на підставі п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо судового збору, який був доплачений позивачем у зв'язку зі збільшенням позовних вимог, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір підлягає поверненню у випадку залишення заяви або скарги без розгляду.

З огляду на вищевказане та те, що заява про збільшення позовних вимог була залишена без розгляду, судовий збір у розмірі 13 030,90 грн., який сплачений на підставі платіжних доручень № 1000799898 від 07.08.2014р. на суму 12 051,41 грн. та № 1000836120 від 21.01.2014р. на суму 979,49 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Отже, загальна сума судового збору, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України складає 20 328,62 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОШИВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» відмовити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОШИВ» до Дочірнього підприємства «ПромЗІЗ-Донбас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» залишити без розгляду.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОШИВ» (03148, м.Київ, вул. Сім'ї Сосніних,12, кв. 80, код ЄДРПОУ 38671440) з Державного бюджету України 20 328 (двадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 62 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 20.08.2014р.

Суддя Щоткін О.В.