Рішення

від 22.06.2009 по справі 5020-5/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" червня 2009 р. справа № 5020-5/162

За позовом: Приватного підприємства „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Автоснаб”  (99053 м. Севастополь,   Фіолентовське шосе, 9-А)

до  Фірми „Восток і К” (95050, м. Сімферополь, вул. Л. Чайкіної, 1)

про  усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями та стягнення заборгованості в розмірі 327193,74 грн.

По зустрічному позову: Фірми „Восток і К” (95050, м. Сімферополь, вул. Л. Чайкіної, 1)

До: Приватного підприємства „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Автоснаб”  (99053 м. Севастополь,   Фіолентовське шосе, 9-А)

про визнання договору оренди недійсним   

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач за первісним позовом - Мартиновський Роман Юрійович - представник довіреність № б/н  від 12.04.2009  ПП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб" ;

Відповідач за первісним позовом - Дєпутатов Володимир Олександрович - представник довіреність № б/н  від 12.04.2009  Фірма „Восток і К” ;

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Автоснаб ”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Фірми „Восток і К”, про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями та стягнення заборгованості в розмірі 327193,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ти, що строк дії договору припинився, але в порушення вимог діючого законодавства відповідач не повернув орендовані приміщення.

В ході розгляду справи  відповідач заявив зустрічний позов про  визнання договору оренди недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладений в порушення вимог діючого законодавства, так як на момент його підписання обєкт оренди не був прийнятий до експлуатації.   

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2008 року між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна, що складається з першого поверху адміністративно-побутового корпусу - літер «Б», пл. 194,0 м2 та торгового павільйону - літер «Б1»пл. 466,0 м2, розташованими за адресою: місто Севастополь Фіолентовське шосе, б. 9-а (9В/2 та 9В/3).

Зазначене нерухоме майно належить позивачу - ПП „ПМТО „Автоснаб” на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2006 року, укладеного із попереднім власником –ТОВ «Влана»та посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Волковою В.М.

Реєстрацію права власності на зазначене майно було здійснено власником у ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя, що підтверджується листом вказаного підприємства від 08 квітня 2006 року № 389.

Відповідно до акту прийому-передачі, підписаного сторонами, того ж дня –20 травня 2008 року, майно було передано орендодавцем та прийнято у користування орендарем.

Згідно пояснень представника Фірми „Восток і К”, зазначене майно перебувало у його користуванні з травня 2008 року до початку 2009 року.

У зустрічному позові Фірма „Восток і К”  стверджує, що ПП „ПМТО „Автоснаб” не мало права здавати вказане у договорі від 20 травня 2008 року майно у оренду, оскільки це майно не здано в експлуатацію у встановленому законом порядку, а Закон «Про основи містобудування», зокрема, ч.3. ст. 18 в редакції, що діяла на час укладення договору, забороняє експлуатацію таких об'єктів. На підтвердження цього, позивач за зустрічним позовом посилається на лист Гагарінської районної санітарно-епідеміологічної станції від 13 квітня 2009 року № 383.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає первісний позов законним та обґрунтованим, а зустрічний позов безпідставним з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на майно, що передавалось у оренду, перейшло до ПП „ПМТО „Автоснаб” на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2006 року, укладеного із попереднім власником –ТОВ «Влана»та посвідченого у нотаріальному порядку.

Згодом, власником було отримано нову адресу на майно (Фіолентовське шосе 9В/2 та 9В/3)  та здійснено у судовому порядку виділ належної йому частки майна в натурі. Зазначені обставини підтверджуються рішенням господарського суду міста Севастополя  від 05.05.2008 року № 20-9/371 та Свідоцтвами про право власності на зазначене майно (за адресою Фіолентовське шосе 9В/2 та Фіолентовське шосе 9В/3), виданими 25.06.2008 року Фондом комунального майна м. Севастополя у встановленому порядку.

Отже, ПП „ПМТО „Автоснаб” не здавало і не повинно було здавати зазначене майно у експлуатацію, оскільки право власності на майно воно отримало не шляхом створення нового майна, а з підстав, передбачених цивільно-правовою угодою –договором купівлі-продажу, тому посилання Фірми „Восток і К”  на положення ч.3 ст. 18 Закону «Про основи містобудування»є безпідставними, оскільки вони стосуються новоствореного майна.

Законність дій БТІ та ДРОНМ СМР з питання реєстрації права власності на це майно за попереднім власником –ТОВ «Влана»у 1997 році (реєстраційне посвідчення від 06.12.1997 року, про що зазначено у договорі купівлі-продажу від 02 березня 2006 року), а так само законність розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2113-р від 25 11.1997 року, яким було затверджено акт державної приймальної комісії щодо зазначеного майна, у встановленому законом порядку ніким не оскаржено та не визнано неправомірними.

Таким чином, ПП „ПМТО „Автоснаб” є законним власником майна і відповідно до положень цивільного законодавства та статті 41 Конституції, мало право на передачу його в оренду Фірмі „Восток і К”  на час укладення договору від 20 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до статті 33 ГПК України, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, Фірма „Восток і К” не надала суду доказів того, що орендоване майно не здавалось в експлуатацію у встановленому законом порядку та що ПП „ПМТО „Автоснаб” не мало право на укладення договору оренди.

Крім того, позивач не зазначив в чому може полягати порушення його прав у зв'язку із припущенням, що майно могло бути не здано в експлуатацію у 1997 році, чи було здано в експлуатацію із порушенням норм діючого законодавства.

Суд, також, враховує, що відповідальність за експлуатацію майна, не зданого в експлуатацію у встановленому законом порядку може нести лише його власник. Орендар, в свою чергу, може вимагати лише розірвання договору оренди у разі встановлення уповноваженими на це органами факту незаконної експлуатації та стягнення завданих цим збитків. Розірвання договору можливе лише до його припинення за іншими обставинами, встановленими законом.

Оцінюючи посилання представника Фірми „Восток і К” на те, що у орендованому приміщенні орендодавцем не було забезпечено функціонування системи водопостачання та освітлення, що є порушенням умов договору, суд виходить з наступного.

У тексті договору оренди міститься лише обов'язок орендодавця забезпечити функціонування системи освітлення, щодо системи водопостачання мова у договорі не йде.

Так само, орендарем - Фірмою „Восток і К” протягом розгляду справи не було надано господарському суду будь-яких доказів того, що стан переданого в оренду приміщення виключав можливість його використання на умовах укладеного сторонами договору оренди, враховуючи, до того ж, прийнятий нею за договором обов'язок із проведення відповідних ремонтних робіт, у зв'язку із чим фірму було звільнено від внесення орендної плати протягом двох місяців.

Отже, у відповідності з Постановою Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Оскільки за своєю правовою природою спірний договір оренди  є угодою, яка може бути визнана недійсною та припинена лише на майбутнє, визнати його недійсним з моменту укладення неможливо.

Крім того, згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.3 договору, орендна плата за договором складає 33000,00 грн. на місяць. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату на умовах, визначених п. 2.2 договору, тобто, до 10 числа наступного місяця.

Пунктом 5.2 договору, передбачено, що орендар звільняється від внесення орендної плати протягом 2-х місяців після передачі майна із метою проведення відповідних ремонтних робіт для облаштування приміщення для ведення діяльності, передбаченої статутом фірми.

Як вбачається з матеріалів справи, до серпня 2008 року включно орендар не мав заборгованості із орендної плати.

За вересень відповідач сплатив орендну плату частково - в розмірі 6000,00 грн., після чого взагалі припинив сплачувати орендну плату.

Станом на 10 грудня 2008 року у орендаря сформувалась заборгованість за три місяці, після чого ПП „ПМТО „Автоснаб”  повідомило відповідача про відмову від виконання договору оренди та просило його звільнити орендовані приміщення і передати їх за актом прийому-передачи на підставі п.п 5.2 договору оренди та статті 782 ЦК України.

Відповідне повідомлення 12 грудня 2008 року було направлено на адресу фірми «Восток і К»за адресою, вказаною у договорі оренди: 95050, місто Сімферополь, вулиця Лізи Чайкіної, 1. Зазначене підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення до цінного листа.

Факт перебування відповідача за вказаною у повідомленні про припинення договору оренди адресою підтверджується матеріалами справи та не заперечується його  представником.

Оскільки орендар відмовився отримувати цього листа, 29 січня 2009 року пошта повернула його у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача про те, що договір оренди вважається розірваним з 12 грудня 2008 року, оскільки ним було виконано всі вимоги, передбачені статтею 782 ЦК України.

Відповідно до статті 785 ЦК, після припинення договору оренди наймач зобов'язаний негайно повернути орендоване ним майно власнику. У разі продовження користування майном, така особа зобов'язана сплати власнику неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Той факт, що майно до цього часу за актом прийому-передачи позивачу не передано Фірмою „Восток і К” не заперечується.

На думку представника відповідача, у цьому немає потреби, оскільки договір оренди припинив свою дію, отже і всі обов'язки орендаря щодо орендованого майна припинилися.

Проте, таке твердження є хибним, оскільки відповідно до положень п. 5.2 договору оренди, орендар повинен повернути майно власнику після припинення дії договору за актом приймання-передачі.

Зазначена бездіяльність відповідача створює власнику - ПП „ПМТО „Автоснаб” перешкоди у користуванні майном та надає йому право вимагати усунення цього порушення у судовому порядку.

Що стосується наданого позивачем розрахунку сум, що підлягають стягненню з відповідача, суд вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.

Наявність заборгованості за період з вересня до 12 грудня 2008 року із розрахунку 33000,00 грн на місяць, за виключенням 6000,00 грн, сплачених частково за вересень 2008 року, відповідачем не заперечується.

Зазначена заборгованість складає 105774,00 грн., з яких: 27000,00 грн. –за вересень місяць; 66000,00 грн. за жовтень та листопад; 12774,00 грн. –за 12 днів грудня 2008 року. Розмір неустойки за період з 13 грудня 2008 року по 23 березня 2009 року складає 221419,74 грн., виходячи із подвійного розміру орендної плати на місяць –66000,00 грн.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 3357,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Фірми „Восток і К”  (95050, м. Сімферополь, вул. Лізи Чайкіної, б. 1, код ЄДРПОУ 24495555, п/р  260030000803 у КФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 384674) на користь Приватного підприємства „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Автоснаб” (99053 м. Севастополь,  Фіолентовське шосе, 9-А, код ЄДРПОУ 30328612) заборгованість в сумі  327193,74   грн., з яких: 105774,00 грн. –основана заборгованість, 221419,74 грн. - неустойка (подвійна плата за користування майном), витрати по сплаті державного мита в сумі 3357,00 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Зобов'язати Фірму „Восток і К” ”  (95050, м. Сімферополь, вул. Лізи Чайкіної, б. 1, код ЄДРПОУ 24495555) усунути перешкоди Приватному підприємству „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Автоснаб” (99053 м. Севастополь,  Фіолентовське шосе, 9-А, код ЄДРПОУ 30328612) в користуванні майном, шляхом звільнення нерухомого майна, а саме: першого поверху адміністративно-побутового корпусу - літер «Б», пл. 194,0 м2, торгового павільйону - літер «Б1»пл. 466,0 м2, розташованими за адресою: місто Севастополь Фіолентовське шосе, б. 9-а (9В/2 та 9В/3) та передачі вказаних приміщень Приватному підприємству  „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Автоснаб” за актом приймання-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          У задоволенні зустрічного  позову  відмовити повністю.

    Суддя                                                                                                                І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

02.07.2009          

Розсилка:

1.          ПП „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Автоснаб”  (99053 м. Севастополь,   Фіолентовське шосе, 9-А)

2.          Фірма „Восток і К” (95050, м. Сімферополь, вул. Л. Чайкіної, 1)

3.          Справа