Рішення

від 02.07.2009 по справі 45/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  45/149

02.07.09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Водспецбуд”

Про: стягнення 190.337,36 грн.

Суддя  Балац С.В.

Представники:

позивача: Возничка Р.М., дов. від 25.03.2009 № 346

відповідача: Жорова Н.В., дов. від 05.05.2009 № б/н

Суть спору: стягнення заборгованості в сумі 190.337,36 грн. за договором оперативного лізингу, з яких 134.530,09 грн. –основного боргу, 23.789,74 грн. - інфляційні нарахування, 4.754,97 грн. –річних, 27.262,56 грн. - пені

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за договором оперативного лізингу передав відповідачеві предмет лізингу, а відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує лізингові платежі, чим порушує умови договору оперативного лізингу.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що позивач в односторонньому порядку розірвав Договір. Також відповідач вважає, що лізингові платежі не могли нараховуватись за спірні місяці, оскільки не було зафіксовано факту здійснення господарської операції згідно податкового законодавства. Відповідач вважає, що позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції, оскільки неправильно визначено факт прострочення платежів. Більш того, відповідач вважає що він не відповідає за порушення зобов'язань, а тому кредитор не має  права на неустойку.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача, в якому висловився проти  заперечень відповідача.

Ухвалою від 13.04.2009 порушено провадження у справі № 45/149 та призначено її до розгляду на 18.05.2009.

Ухвалою від 18.05.2009 розгляд справи відкладався на 04.06.2009.

В судовому засіданні 04.06.2009 сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 04.06.2009 клопотання сторін задоволено. У цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.2009, про що сторони повідомлені під розписку.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу                      № 233/0806 (далі –Договір). За умовами Договору лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачеві), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п. 4.3. Договору).

Відповідно до умов Договору та додатку № 3 до нього лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

На виконання вказаного договору згідно акту прийому-передачі від 29.08.2006 позивач передав, а відповідач прийняв майно: автомобіль АБС –7 DА на шасі Камаз-53229R в кількості 5 штук.

25.07.2008 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, згідно якої визначили діючим додаток №3/2 від 25.07.2008 до Договору, а додаток №3/1 визнали таким що втратив чинність.

Листом від 23.10.2008 № 578 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за Договором та вимагав сплатити борг. Також в листі позивач зазначав, що якщо протягом 10 днів з моменту цього листа не буде сплачено борг в повному обсязі, то позивач застосовуватиме до вас господарсько-оперативні санкції у виді одностороннього розірвання Договору та повернення майна,  а також застосовувати штрафні санкції, а саме пеню, річні, інфляційні в залежності від наданих доказів вжиття вами заходів за весь період допущених вами порушень строків сплати лізингових платежів чи обмежившись певним часом або не застосовувати до вас фінансові санкції.  

Листом 12.11.2008 № 641 позивач повідомив відповідача про необхідність сповіщення позивача про місце перебування майна, переданого у лізинг, для огляду останнього з метою виставлення техніки на продаж. Цим же листом позивач пропонував відповідачеві приєднатись до пошуку покупців на зазначене майно, та повідомив відповідача про те, що останній має можливість погасити борги, що виникли, та продовжувати користуватися зазначеним майном.

За період з 14.08.2006 по 12.02.2009 позивачем згідно графіку платежів нарахована сума лізингових платежів у розмірі 2.109.150,23 грн.

Відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 1.974.620,14 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір  є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті  526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються  (ст. 525 ЦК України).

Судом відхиляються твердження відповідача про те, що лист  позивача від 23.10.2008 № 578 є односторонньою відмовою від Договору, а тому Договір є розірваним, оскільки хоч умовою п. 5.1. Договору і передбачено право позивача вимагати повернення майна, переданого у лізинг, проте згаданий лист не містить вимоги про повернення майна або про одностороннє розірвання Договору. Натомість в листі від 23.10.2008 № 578 позивач повідомляв відповідача про вірогідні наслідки прострочення відповідача, щодо застосування яких позивач має намір визначатися після спливу 10 денного строку.

Враховуючи викладене, Договір не розірваний.

Матеріалами справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на станом на 24.03.2009 підтверджується в сумі 134.530,09 грн., тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 134.530,09 грн. підлягають задоволенню повністю.

Оскільки  відповідач прострочив виконання зобов'язання, то відповідач вважається таким, що порушив зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Відповідно до п. 9.2 Договору за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 27.262,56  грн. за період з 01.04.2008 по  24.03.2009, то відповідно до відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог  про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, якщо інше не встановлено законом або договором, пеня має нараховуватися протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а вимоги про стягнення суми пені (суми отриманої в наслідок нарахування протягом 6 місяців) можуть бути задоволені судом якщо такі вимоги заявлені протягом 1 року з моменту, коли припинилося нарахування пені.

Враховуючи те, що позивачем нараховувалися лізингові платежі за кожен період окремо, а відповідач частково сплачував вказані платежі, то під час розрахунку суми пені позивач не вийшов за межі 6 місячного строку нарахування пені по кожному зобов'язанню (лізинговому платежу) окремо та не пропустив строку позовної давності щодо стягнення нарахованим ним сум пені.

Враховуючи викладене та порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів, норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.9.2. Договору,  вимоги позивача про стягнення пені в сумі в сумі 27.262,56 грн. за період з 01.04.2008 по 24.03.2009 підлягають задоволенню повністю, за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 15.11.2006 по 24.03.2009 в сумі 4.754,97 грн. підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з жовтня 2007 по січень 2009 в сумі 23.789,74 грн. підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Твердження відповідача про те, що лізингові платежі не могли нараховуватись за спірні місяці, оскільки не було зафіксовано факту здійснення господарської операції згідно податкового законодавства судом відхиляється, оскільки норми податкового законодавства не регулюють приватноправові відносини між сторонами Договору.

Також судом відхиляється твердження відповідача про те, що факт виникнення у відповідача зобов'язань має підтверджуватися актами виконаних робіт, оскільки складання таких актів ні нормами законодавства ні нормами Договору не передбачено.

Судом береться до уваги посилання відповідача на те, що розмір його заборгованості має визначатися з моменту звернення відповідача до банківської установи для перерахування коштів на рахунок позивача, а не з дня отримання позивачем коштів на свій рахунок, оскільки платіж виконується банком до трьох операційних днів. Проте, відповідач в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надав суду документів, які б підтверджували день звернення позивача до банківської установи для перерахування позивачеві коштів. Також відповідач не надав контр розрахунку штрафних санкцій. Тому вказані вимоги позивача розглядаються за наявними документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Судом відхиляється твердження відповідача про те, що для застосування до відповідача штрафних санкцій позивач зобов'язаний довести, що йому нанесено збитків, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах законодавства.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –     

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водспецбуд" (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 38-Г, кв. 54, код 33149851, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79000, м. Львів, львівська обл., вул. Банківська, 5, код 31730064, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –134.530 (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 09 грн. –основного боргу, 23.789 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 74 коп. - інфляційні нарахування, 4.754 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 97 коп. –річних, 27.262 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят джві) грн. 56 коп. – пені, 1.903 (одна тисяча дев'ятсот три) грн.  37 коп. - витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

Суддя                                                                 С.Балац