Рішення

від 02.06.2009 по справі 32/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.09                                                                                           Справа№ 32/91

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Cояагрокорм”, м.Київ.

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕГМА”, с.Гряда Жовківського району Львівської області.

Про стягнення 142 280,55  грн.             

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Батюк О.С. –представник (довіреність №10 від 18.05.2009р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Cояагрокорм”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕГМА”, с.Гряда Жовківського району Львівської області про стягнення 142 280,55 грн., з яких                     131 334,00 грн. основний борг, 101,90 грн. пені, 12,73 грн. 3% річних та                             10 821,92 інфляційні нарахування.                    

Ухвалою суду від 10.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 19.05.2009р. В судовому засіданні від 19.05.2009р. оголошено перерву до 02.06.2009р. Рішення прийнято 02.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.05.2009р. подав заяву про уточнення суми позовних вимог вих. №25 від 18.05.2009р., в якій вказує, що позивачем допущено помилку в розрахунку пені та трьох відсотків річних, в зв'язку з чим позивач збільшує позовні вимоги в частині нарахування пені та трьох відсотків річних та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі  153 619, 76 грн., з яких: 131 334,00 грн. сума основного боргу, 10 190,08 грн. пені, 1 273,76 грн.  3% річних, 10 821,92 грн. інфляційних нарахуваннь. До заяви про збільшення позовних вимог було долучено докази доплати державного мита.

Позивачем надіслано на адресу суду телеграму вх.. №925 від 29.05.2009р. з проханням розглядати справу без участі представника за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2009р. з'явився, подав клопотання вих. №5 від 02.06.2009р., в якому просить суд в зв»язку з важким фінансовим становищем товариства розтермінувати заборгованість на пів року рівними частинами.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 02.06.2009р. просив припинити провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн., у зв'язку  із сплатою цієї суми боргу. В підтвердження сплати надано платіжне доручення №74 від 27.05.2009р. на суму 10 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

                                                                   встановив:

21.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сояагрокорм” (постачальник), в собі директора Стороженка А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕГМА ” (покупець), в особі директора Гродинської І.В. було укладено договір № 210/П/08 (далі по тексту –договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію, (надалі іменується товар), вказаний в специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п.3.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка сплачена покупцем по одному рахунку-фактурі.

Поставка партії товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору; право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту передачі товару постачальником (п.3.2, п.3.3).

Згідно п.5.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору.

Загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником потягом строку дії даного договору (п.5.1. договору).

Згідно п.6.1 договору умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

В підписаних між сторонами специфікаціях до договору  було встановлено, що оплата партії товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до п.9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.208р., а в частині взаєморозрахунків сторін за даним договором до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договору  виконав повністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 606 284,00 грн., що підтверджується видатковими накладними на загальну суму  606 284, 00 грн., а саме: № 729 від 19.11.2008р. на суму 85 176,00 грн.; № 670 від 01.11.2008р. на суму 83 669,00 грн.; № 608 від 14.10.2008р. на суму 113 364,00 грн.; № 511 від 05.09.2008р. на суму 106 350,00 грн.;  № 536 від 19.09.2008р. на суму 118 125,00 грн.;  № 472 від 22.08.2008р. на суму    99 600,00 грн.  

Остання партія товару була поставлена 19.11.2008р., враховуючи умови розрахунків обумовлені в специфікаціях до договору, строк остаточної сплати за товар 26.11.2008р., але на зазначену дату відповідач повністю не розрахувався, чим порушив свої зобов'язання по договору.

Відповідачем було сплачено на дату подання позовної заяви   474 950,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про поступлення на рахунок ТзОВ „Сояагрокорм” коштів на суму 474 950,00 грн.

26.02.2009р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕГМА” з вимогою вих.№13 про сплату боргу в сумі 131 334,00 грн. протягом 3-х банківських днів з дня отримання даної вимоги. Проте відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.

Між сторонами 08.05.2009р. було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період            з 01.08.2008р. по 08.05.2009р., згідно якого заборгованість відповідача становить                      131 334,00 грн.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 131 334,00 грн.

Відповідач 27.05.2009р. частково сплатив борг в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №74 від 27.05.2009р. наданим відповідачем в судовому засіданні  02.06.2009р. Відтак основний борг станом на 02.06.2009р. складає 121 334,0 грн.

Позивач керуючись умовами договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно заяви про уточнення суми позовних вимог та поданого до неї розрахунку становить 10 190,08 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі                                1 273,76 грн. та збитки від інфляції, що згідно поданого уточненого розрахунку становлять              10 821,92 грн.

Отже заборгованість відповідача  становить 143 619,76 грн. з яких 121 334,00 грн. основний борг, 10 190,08 грн. пеня; 10 821,92 грн.  інфляційні нарахування; 1 273,76 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не допускається одностороння відмова від виконання договору чи зміна умов його виконання (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав. Факт поставки підтверджується видатковими накладними на загальну суму 606 284, 00 грн., а саме: № 729 від 19.11.2008р. на суму 85 176,00 грн.; № 670 від 01.11.2008р. на суму 83 669,00 грн.;   № 608 від 14.10.2008р. на суму 113 364,00 грн.; № 511 від 05.09.2008р. на суму    106 350,00 грн.; № 536 від 19.09.2008р. на суму 118 125,00 грн.; № 472 від 22.08.2008р. на суму   99 600,00 грн.  

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 131 334,00 грн. Відповідач 27.05.2009р. частково сплатив борг в сумі                 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 74 від 27.05.2009р., долученим представником відповідача в судовому засіданні від 02.06.2009р.

Враховуючи сплату відповідачем основного боргу в сумі 10 000,00 грн. провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.  

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 02.06.2009р. становить 121 334,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.  

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно заяви про уточнення суми позовних вимог та поданого до неї розрахунку 10 821,92 грн. інфляційних нарахувань та            1 273,76 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення за весь період прострочки.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, яка згідно поданого позивачем уточненого розрахунку становить 10 190,08 грн.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про розстрочку виконання рішення, господарський суд виходив з наступного:

Згідно ч.6 ст.83 ГПК України господарський суд  приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання.

В обґрунтування клопотання відповідач надав  звіт про фінансові результати за перший квартал 2009р.  та баланс станом на 01.04.2009р. з якого вбачається, що діяльність підприємства є збитковою, дебіторська заборгованість становить на початок звітного періоду 210,8  тис. грн.. на кінець звітного періоду 5 814,8 тис. грн.; кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду становить 5 786,9 тис. грн.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання  рішення господарський суд врахувавши матеріальні  інтереси  сторін,  їх  фінансовий  стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці  держави,  для надання товариству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, прийшов до висновку розстрочити виконання рішення на шість місяців шляхом стягнення заборгованості рівними частинами.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення суми позовних вимог та поданого до неї розрахунку, часткової сплати боргу в сумі 10 000, 00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 121 334,00 грн. основного боргу, 10 821,92 грн. інфляційних нарахувань,  1 273,76 грн.  3% річних, 10 190,08 грн. пені.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі сплаченій позивачем, оскільки часткова сплата боргу в сумі 10 000,00 грн. відбулась після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-84, 115, 116, 121 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕГМА” (80380, Львівська область, Жовківський район, с.Гряда; р/р 2600301059107 в Першій філії ВАТ „Кредобанк”; МФО 325365; ЄДРПОУ 33572605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Cояагрокорм” (02156, м.Київ, вул.Братиславська, 8; р/р 26006216715900 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків; МФО 351005; ЄДРПОУ 35221819) основний борг в сумі  121 334,00 грн., пеню в сумі 10 190,08 грн., інфляційні нарахування в сумі 10 821,92 грн., 3% річних в сумі    1 273,76 грн., держмито в сумі 1 536,20 грн. та 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення на 6 місяців, шляхом стягнення заборгованості рівними частинами.   

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 10 000,00 грн. провадження у справі припинити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.