Рішення

від 29.05.2009 по справі 41/210

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/210

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/210

29.05.09

За позовомФірми «Мілон»(Товариство з обмеженою відповідальністю)

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар»

простягнення  11 900,00  грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      не з'явився;

від відповідача:  не з'явився;

Обставини справи:

Фірма «Мілон»(Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар»про стягнення суми боргу в розмірі 11 900,00  грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати товару поставленого згідно видаткових накладних, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на  суму 11 900,00  грн.

Ухвалою суду від 16.04.2009 року порушено провадження у справі розгляд справи призначено на 27.04.2009 року.

В судове засідання, яке відбулося 27.04.2009 року представники сторін не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження  у справі не виконали, проте представник позивача на адресу суду направив телеграму з проханням відкласти розгляд справи.

У зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 29.05.2009 року.

В судове засідання 29.05.2009 року представник позивача не з'явився, проте надіслав телеграму з проханням розглянути справу без їх участі.

Відповідач в судове засідання, яку відбулося 29.05.2009 року вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

  Розглянувши та дослідивши матеріали справи,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № РН –01152 від 10.10.2008 року на суму 6 200,00 грн. та № РН –01189 від 28.10.2008 року на суму 6 200,00 грн., а також, довіреностей № 014217 від 10.10.2008 року та № 014232 від 28.10.2008 року, які долучені до матеріалів справи, позивач передав, а відповідач отримав товар у вигляді дизельного пального на суму 12 400, 00 грн. Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість на суму 11 900,00  грн.

22 грудня 2008 року позивачем була вручена відповідачу претензія, що засвідчується відміткою відповідача на претензії, з вимогою сплатити борг у сумі 11 900,00  грн., яка залишена останнім без задоволення.

22 грудня 2008 року сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 900,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 119, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар»(04050, м. Київ, вул. Мельникова,12  код ЄДРПОУ 34189717) на користь Фірми «Мілон»(Товариство з обмеженою відповідальністю) (місцезнаходження: 98320, АР Крим, м. Керч, вул. Марата, буд. 9-А, кв.10; фактична адреса: 98300,  АР Крим, м. Керч, вул. Мірошника, 3, код ЄДРПОУ 24036056) 11 900( одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. боргу, 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00. коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення   24.06. 2009 року