Рішення

від 19.06.2009 по справі 31/104-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/104-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.09р.

Справа № 31/104-09

За позовом

Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ», м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Крила Таврії»,

с. Південне Дніпропетровської області

простягнення 511 082,35 грн.

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Крила Таврії»,

с. Південне Дніпропетровської області

до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ», м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя      Єременко А.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Кучерева Н.В., дов. від 02.04.09р.

Від відповідача:Штойка Д.С., дов. від 12.05.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ»(надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крила Таврії»(надалі –Відповідач) і просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з останнього на свою користь заборгованість за Кредитним договором по процентам за користування кредитом в сумі 514 068,81 грн., платі за надання послуг з управління кредитною лінією в сумі 20 684,78 грн., а всього - 534 753,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та оплати послуг з управління кредитною лінією за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 1669/02-07, укладеним між сторонами у справі 24.09.07р., в редакції Договору про внесення змін № 2094/02-07 від 29.11.07р., Договору про внесення змін № 2238/02-07 від 25.12.07р., Договору про внесення змін № 343/02-08 від 31.03.08р., Договору про внесення змін № 508/02-08 від 12.05.08р., Договору про внесення змін № 895/02-08 від 01.10.08р., Договору про внесення змін № 971/02-08 від 31.10.08р.

Відповідач не надав до суду відзив на позов та інші документи, витребувані ухвалами суду від 15.04.09р. і від 12.05.09р.

22.05.09р. Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Позивача, в якій просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зобов'язати Позивача здійснити реструктуризацію заборгованості Відповідача шляхом продовження строків дії кредитного договору № 1669/02-07 від 24.09.07р. до 31.12.2010 року з розстроченням сплати наявної заборгованості пропорційно до кількості місяців.

Ухвалою господарського суду від 27.05.09р. у даній справі зустрічна позовна заява була прийнята до сумісного розгляду з первісною.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом Відповідач посилається на порушення Позивачем його прав як боржника за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 1669/02-07 від 24.09.07р.

Так, Відповідач зазначає, що Позивач, звертаючись із позовною заявою, порушив п. 6.13 Кредитного договору та ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що призвело до виникнення конфлікту інтересу Позивача та Відповідача, оскільки з боку Позивача не було зроблено жодного кроку до врегулювання ситуації мирно, шляхом переговорів, не дивлячись на неодноразові звернення Відповідача.

Також Відповідач посилається на фінансову кризу в Україні як на причину блокування роботи Позивача, що в свою чергу стало форс-мажорними обставинами для Відповідача; на відмову інших банків в отриманні Відповідачем кредитів як на обставину, яка позбавила можливості Відповідача виконувати зобов'язання по сплаті заборгованості за Кредитним договором по сплаті відсотків.

При цьому, Відповідач не заперечує факту існування за ним певної заборгованості за кредитним договорами.

В якості правової підстави для задоволення зустрічної позовної заяви Відповідач наводить постанову Правління Національного банку України від 05.02.09р. № 49 «Про окремі питання діяльності банків»(п. 2) та Закон України «Про Національний банк»(ст. 56). Невиконання з боку Позивача вищезгаданої постанови Національного банку України та стягнення заборгованості з Відповідача, на думку останнього, може призвести до крайніх наслідків, серед яких запровадження процедури банкротства з усіма похідними наслідками.

Позивач проти зустрічної позовної заяви заперечує, посилаючись у своєму відзиві на те, що вимога Відповідача є незрозумілою та не відповідає способам захисту права, встановленим у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

По суті вимоги, викладеної в зустрічній позовній заяві, Позивач зазначає, що продовження строків кредитування відноситься до компетенції Правління Позивача, тому господарський суд не вправі самостійно зобов'язувати Позивача здійснити реструктуризацію заборгованості Відповідача, оскільки це буде прямим втручанням господарського суду у внутрішню діяльність Позивача, що може призвести до втрати платоспроможності та погіршення фінансового стану банку та показників ліквідності, які встановлені нормативно-правовими актами Національного банку України.

Посилання Відповідача на порушення п. 6.13 Кредитного договору та ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»Позивач заперечує наступним.

Відносно досудового врегулювання спору, то відповідно до рішення № 15-рп/2002 Конституційного Суду України від 09.07.02р. у справі № 1-2/2002 (про досудове регулювання спорів) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Невиконання Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, на думку Позивача, не є конфліктом між ним і працівниками Позивача у розумінні ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки відносяться до зобов'язальних відносин, врегульованих главою 48 Цивільного кодексу України та главою 22 Господарського кодексу України.

Крім того, Позивач звертає увагу на відсутність в Кредитному договору пункту з нумерацією 6.13.

Постанова Правління Національного банку України від 05.02.09р. № 49 «Про окремі питання діяльності банків», на думку Позивача, прийнята з метою зменшення негативного впливу фінансової кризи на діяльність банків і стосується позичальників –фізичних осіб, а не юридичних осіб, до яких належить Відповідач, і пункт 2 постанови, рекомендує банкам дотримуватися принципів здійснення реструктуризації заборгованості позичальників-фізичних осіб, які зазначені у пункту 1 цієї постанови. До того ж постанова правління носить рекомендаційний характер, а не обов'язковий          .

На підставі ухвали голови господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.09р. строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.07р. між сторонами у справі був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1669/02-07 (надалі - Договір), згідно з умовами якого Банк (Позивач) надає Позичальнику (Відповідачу) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4 000 000,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –04.12.08р.

Строк дії Договору визначений сторонами у п. 6.3 розділу 6 Договору з дати його підписання і до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та плати за надання послуг з управління кредитною лінією та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно з умов Договору.

Кредит згідно з п. 3.1 розділу 3 Договору надається Банком Позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених п. 2.1 і п. 2.2 цього Договору, розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

У свою чергу, Позичальник зобов'язувався своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим Договором (п.п. 4.2.3 п. 4.2 розділу 4 Кредитного договору).

В п. 1.3 розділу 1 Договором встановлено, що термін «плата за кредит»застосовується в Договорі у значенні плати, яка включає проценти за користування кредитом та плати за надання послуг з управління кредитною лінією, яка встановлюється Банком та сплачується Позичальником у розмірі та у строки, передбачені Договором.

У відповідності з п. 3.2 розділу 3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 17% річних (без ПДВ). При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

В подальшому розмір процентної ставки за користування кредитом змінювався на підставі Договорів  № 2238/02-07 від 25.12.07р., № 508/02-08 від 12.05.08р., № 895/02-08 від 01.10.08р., № 971/02-08 від 31.10.08р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 1669/02-07 від 24.09.07р. і становив з 14.12.07р. –15% річних, з 01.05.08р. –17% річних; з 01.10.08р. –22% річних, з 01.11.08р. –26% річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а в місяці, в якому по терміну, визначеному п. 2.2 цього Договору, здійснюється погашення кредиту, до дня повернення кредиту – в день його погашення. Проценти сплачуються Позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку Позичальника.

Згідно з п. 3.3 розділу 3 Договору плата за надання послуг з управління кредитною лінією сплачується Позичальником виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 1% річних від суми ліміту кредитної лінії, визначеної п. 2.1 Договору (без ПДВ).

Нарахування плати за надання послуг з управління кредитною лінією починається з дати видачі кредиту до дати, визначеної п. 2.2 Договору, а у випадку прострочення кредиту –до дня повного його погашення. При розрахунку плати за надання послуг з управління кредитною лінією використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Плата за надання послуг з управління кредитною лінією нараховується Банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати видачі кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а в місяці, в якому по терміну, визначеному, п. 2.2 цього Договору, здійснюється погашення кредиту, до дня повернення кредиту –в день його погашення, а у випадку прострочення кредиту –до дня його повного погашення в день скасування заборгованості.

Плата за надання послуг з управління кредитною лінією сплачується Позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку Позичальника.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав –надав Відповідачу кредит у розмірі 4 000 000,00 грн., що підтверджується відомістю руху коштів на рахунку,  проте останній свої зобов'язання порушив, зокрема щодо оплати плати за кредит у встановлені строки.

Таким чином, відповідно до розрахунку Позивача за Відповідачем рахується заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом з жовтня 2008 року по 07.04.09р. у розмірі 514 068, 81 грн. та з оплати послуг з управління кредитною лінією  з жовтня 2008 року по 07.04.09р. у розмірі 20 684,78 грн., а разом –534 753,59 грн.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором, чим порушив приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов  договору, вимог закону.

За викладеного суд вбачає достатні підстави для задоволення первісного позову в повному обсязі.

Вирішуючи спір за зустрічною позовною заявою господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень наведених норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов його реалізації.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов та наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу. Відсутність факту порушення чи оспорення тягне за собою відмову в задоволенні заявлених вимог як і відсутність відповідного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу.

У зустрічній позовній заяві Відповідач просить зобов'язати Позивача здійснити реструктуризацію заборгованості Відповідача шляхом продовження строків дії кредитного договору № 1669/02-07 від 24.09.07р., до 31.12.2010 року з розстроченням сплати наявної заборгованості пропорційно до кількості місяців.

Зазначена вимога по суті направлена на зміну правовідносин, а тому є належним способом захисту прав та законних інтересів в розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності зі ст. 652 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав зміни або розірвання договору ЦК України також передбачає істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору і така зміна може бути вчинена за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 652).

При цьому, ч. 2 цієї статті встановлено, що, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, Відповідач не навів належних обставин, які є підставами для зміни Договору, не обґрунтував вимоги наявністю у нього відповідного матеріального права та відповідно не надав докази в їх підтвердження.

Посилання Відповідача на настання форс-мажорних обставин є правовим засобом для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання у відповідності зі ст. 617 ЦК України та не направлений на зміну умов договору.

При цьому, ст. 617 ЦК України встановлює, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.  

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом Відповідач посилається також на порушення Позивачем його прав як боржника за Договором, зокрема, порушення п. 6.13 Договору та ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», яке полягає в не врегулюванні спору за первісним позовом в досудовому порядку і виникненні конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Однак, відповідно до рішення № 15-рп/2002 Конституційного Суду України від 09.07.02р. у справі № 1-2/2002 (про досудове регулювання спорів) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Крім того, Договір не містить пункту з нумерацією 6.13, на який посилається Відповідач.

Щодо посилань Відповідача на п. 2 постанови Правління Національного банку України від 05.02.09р. № 49 «Про окремі питання діяльності банків», слід зазначити, що цей пункт був виключений згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.06.09р. № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів».

На час винесення рішення у даній справі, відносини, на які посилається Відповідач, як на підставу для задоволення вимог за зустрічним позовом врегульовані постановою Правління Національного банку України від 03.06.09р. № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів».

Однак, як і постанова Правління Національного банку України від 05.02.09р. № 49 «Про окремі питання діяльності банків», так і постанова Правління Національного банку України від 03.06.09р. № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів», носять рекомендаційний та організаційно-розпорядчий характер, а тому не є нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим посилання Відповідача на ст. 56 Закону України «Про Національний банк України»є необґрунтованими.

До того ж, зазначені постанови не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Таким чином, суд вважає позовні вимоги за зустрічною позовною заявою безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на Відповідача, оскільки первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крила Таврії»(53270, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Південне, вул. Шевченка, 17, ідентифікаційний код 31337942) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ»(49070, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 09305439) заборгованість у розмірі 534 753,59 грн., державне мито у розмірі 5 347,53 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові витрати за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Крила Таврії»(53270, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Південне, вул. Шевченка, 17, ідентифікаційний код 31337942).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                      А.В.Єременко