Рішення

від 05.06.2009 по справі 41/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/256

05.06.09

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз»

простягнення  18 298,05  грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      Байдиченко Б.М. –дов. № 09/03 від 08.01.2009 року;

від відповідача:  Леоненко Г.М. –дов. № б/н від 10.03.2009 року;

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз»про стягнення  18 298,05 грн.

Ухвалою від 23.04.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.05.2009 року.

12.05.2009 року представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому  засіданні 12.05.2009 року представник відповідача надав відзив на позов, яким повідомив суд про погашення заборгованості, однак в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат заперечував частково, а проти стягнення пені  - в повному обсязі.

У зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 29.05.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.06.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав документи на вимогу ухвали суду та подав пояснення до відзиву позивача.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 05.06.2009 року проти задоволення позовних вимог позивача заперечує частково.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.06.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

1 листопада 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль»(далі –енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз»(споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2819  (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1) сторони погодили, що енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання  постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач  зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до Договору у вигляді гарячої води на такі потреби, як опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби та кондиціювання повітря.

Згідно з пунктом 3.1 Договору споживач зобов'язується не включати теплоспоживальне обладнання, експлуатація якого була заборонена або не прийнята енергопостачальною організацією, забезпечувати безперешкодний  цілодобовий доступ представників енергопостачальної організації до теплоспоживальних установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових  обов'язків, забезпечувати збереження власних приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати їх та отримувати акт про готовність своїх приладів обліку до опалювального сезону від енергопостачальної організації та укласти з власником будинку договір про розподіл експлуатаційних витрат і експлуатаційної відповідальності.

Відповідно до пункту 4.1 енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно Договором, гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачем умов Договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації тепловикористовуючого обладнання та теплових мереж, повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів та здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану  тепловикористовуючого обладнання споживача не раніше одного разу в 6 місяців.

  Відповідно до пункту 6.1 Договору рахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», в грошовій сумі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом  6.3 Договору споживач за двадцять днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в Договору теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Позивач на виконання умов Договору за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 10 961,52 грн. Однак відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання не виконав, сплатив 16 березня 2009 року лише 2 415,14 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 8 546,38 грн., що підтверджується розрахунком позивача, рахунками та умовами Договору.

Проте, після порушення провадження у справі відповідач погасив борг у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2571 від 14.04.2009 року на суму 2 790,68 грн., № 2755 від 22.04.2009 року на суму 3 096, 16 грн. та № 2962 від 30.04.2009 року на суму 2 659,54 грн., а тому відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8 546,38 грн. підлягає припиненню.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 275 Господарським кодексом України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням п. 6.3 Договору та дати укладання Договору, господарський суд встановив, що прострочення по сплаті послуг за листопад 2008 року розпочалось з 02.11.2008 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 76,65 грн. розрахунок яких здійснено за період з 02.11.2008 року по 16.03.2009 року.

Інфляційні витрати підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 326,22 грн., розмір яких визначено за обґрунтованим розрахунком позивача.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач посилаючись на пункт 7.4.2 Договору та Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»( далі –Закон) нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 348,61 грн., яка відповідно до статті 1 цього Закону розрахована у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Однак, господарський суд не погоджується з даним розрахунком, та вважає, що розмір пені підлягає стягненню з відповідача в розмірі обмеженому  подвійною обліковою ставкою НБУ з наступних підстав.

Преамбула цього Закону встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Стаття 1 цього Закону встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

·          сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

·          за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги –це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином з даного визначення випливає, що комунальні послуги –це одночасне забезпечення позивача холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, обов'язок надання яких покладений на житлово-експлуатаційні організації.

Виходячи з вищезазначеного, Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»поширюються на правовідносини, які виникають між  житлово-експлуатаційними організаціями (неприбутковими організаціями) та суб'єктами підприємницької діяльності –споживачами під час надання та споживання комунальних послуг.

В даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем по суті  є поставкою теплової енергії, які регулюються нормами,  Цивільного кодексу України (ст. 714), Господарського кодексу України         (ст. 275)  та Законом України «Про теплопостачання».

Отже, норми Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»до даних правовідносин не застосовуються, а тому здійснивши перерахування пені в межах періодів визначених позивачем з урахуванням обмеження  подвійною обліковою ставкою НБУ, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 613,10 грн. розрахунок якої було здійснено з 02.11.2008 року по 16.03.2009 року.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз»заборгованості в розмірі 8 546, 38 грн. на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Шуз»(місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35829342; фактична адреса: м. Київ, вул. В.Васильківська, 143/2) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»(54002, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Заводський р-н, Каботажний узвіз, 18,  код ЄДРПОУ 30083966) 613 ( шістсот тринадцять) грн. 10 коп. –пені, 326 (триста двадцять шість) грн. 22 коп. –індексу інфляції,   76 (сімдесят шість) грн. 65 коп.  - 3% річних, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 62 коп. -  державного мита та 61 (шістдесят одну) грн. 67 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

25.06.2009 року