Рішення

від 18.06.2009 по справі 45/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  45/180

18.06.09

За позовом: Державного підприємства - Виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод"

До:   Державного комітету України з державного  матеріального резерву  

Про: стягнення 188.574,90 грн.

                                                                                                                          Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

Позивача :      Кривчун С.Я., дов. № 9 від 22.04.2009

Відповідача :  Рахильчук О.В., дов. № 2/5723 від 02.12.2008

Суть спору: стягнення заборгованості в сумі 188.574,90 грн. за договором про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 25.11.2000 №10 за четвертий квартал 2008 року.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з  Державного комітету України з державного матеріального резерву, який є правонаступником Державного агентства України по матеріальних резервах, 188.574,90 грн. заборгованості за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за четвертий квартал 2008 року відповідно  до договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 25.11.2000 №10.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, однак будь-яких доказів на спростування доводів відповідача не надав.

Ухвалою від 28.04.2009 порушено провадження у справі №45/180 та призначено її до розгляду на 01.06.2009.

В судовому засіданні 01.06.2009 оголошено перерву до 18.06.2009, про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 18.06.2009, за згодою сторін спору, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв” позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів, з адміністративних актів (ст. 4 Цивільного кодексу УРСР).

Відповідно до ст. 154 ЦК УРСР, договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення, а державним замовником на поставку матеріальних цінностей до державного резерву є центральний орган виконавчої влади (п.3. ст.8 Закону України "Про державний матеріальний резерв"), яким є відповідач (Указ Президента України №603/2001 від 07.08.2001 "Про Державний комітет України з державного матеріального резерву").

25.11.2000 між позивачем та Державним агентством України по матеріальних резервах, правонаступником якого є відповідач, був укладений договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №10 (далі –Договір), відповідно до якого здійснювалось забезпечення зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складських площах позивача (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.2. Договору відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах асигнувань, передбачених на ці цілі в Державному бюджеті України.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву визначається кошторисом. Оплата витрат позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву проводиться в межах надходжень коштів, передбачених окремим рядком в Державному бюджеті України на ці цілі (п. 3.3. Договору).

29.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, в якій  сторони погодили розмір коштів на відшкодування витрат позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на четвертий квартал 2008 року  в сумі 229.816,55 грн., в тому числі ПДВ 38.302,76 грн. Позивачем відповідно до додаткової угоди до Договору затверджено, а відповідачем погоджено кошторис  витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на підприємстві позивача на четвертій квартал 2008 року в сумі 229.816,55 грн. оплата за Договором має здійснюватися на підставі акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2. Договору позивач у 10 денний термін після  закінчення  кварталу звітує перед відповідачем про фактичні витрати на утримання матеріальних цінностей  мобілізаційного резерву.

На виконання до п 3.2. Договору позивач після закінчення кварталу надав відповідачеві затверджений ним Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву на підприємстві позивача за четвертий квартал 2008 року. Згідно з цим звітом сума фактичних витрат складає 188.574,90 грн. разом з ПДВ. Розмір суми витрат додатково підтверджується підписаним між сторонами Актом виконання робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем за четвертий квартал 2008 року.

Позивачем було виставлено відповідачу акт-рахунок від 31.01.2009 № 00002 на суму 188.574,90 грн.

Відповідно до статей 4, 151 Цивільного кодексу Української РСР договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до пп. 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки обов'язок щодо сплати боргу продовжує існувати, то до нього суд застосовує норми Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою відносини між сторонами з приводу зберігання матеріальних цінностей є правовідносинами зберігання (ст. 936 Цивільного кодексу України). При цьому, договір зберігання є безоплатним, так як відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальні зберігачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву плату за  зберігання не отримують, а мають право лише на відшкодування понесених витрат.

Відповідно до ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі.

З огляду на вищенаведене суд виходить із того, що позивачу як відповідальному зберігачу мають бути відшкодовані витрати, понесенні на зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідачем в порядку п. 3.4. Договору отримано акт виконання робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем за четвертий квартал 2008 року, то у відповідача виник обов'язок оплатити вартість зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів оплати наданих позивачем відповідачеві послуг зі зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву в сумі 188.574,90 грн. суду не надано.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 188.574,90 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 188.574,90 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35225016003272, р/р 35221010003272 Державне казначейство України, МФО 820172, код 00034016) на користь Державного підприємства - Виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" (91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1, код ЄДРПОУ 143110085) - 188574 (сто вісімдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 90 коп. –основного боргу, 1885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 75 коп. - витрат по оплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                         С.В. Балац

Дата підписання рішення: 30.06.2009