Постанова

від 18.08.2014 по справі 924/356/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" серпня 2014 р. Справа № 924/356/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бригинець Л.М. ,

суддя Василишин А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду відповідача - Приватного підприємства "Калинський ключ"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.05.2014 р.

у справі № 924/356/14 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ, Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" м. Хмельницький.

до відповідача Приватного підприємства "Калинський ключ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України.

про 1. зобов'язання застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 17.11.2010 року № 22-10-557 стз-пл/1036, а саме: - трактор МТЗ-82.1.26, зав №012664 від страхових ризиків, пов`язаних з експлуатацією предмета лізингу, а саме: від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійних явищ - буря, град, повінь, землетрус, осідання грунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб - умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії;

2. стягнення штрафу у розмірі 2383,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Куляша О.І.;

від відповідача: Бокуліч В.П.;

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.05.2014 р. у справі №924/356/14 позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до приватного підприємства "Калинський ключ" про зобов'язання застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 17.11.2010 року №22-10-557 стз-пл/1036, а саме: - трактор МТЗ-82.1.26, зав № 012664 від страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією предмета лізингу, а саме: від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійних явищ - буря, град, повінь, землетрус, осідання грунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб - умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії; стягнення штрафу у розмірі 2383,00 гривень задоволено. Зобов'язано Приватному підприємству "Калинський ключ" застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 17.11.2010року №22-10-557 стз-пл/1036, а саме: - трактор МТЗ-82.1.26, зав № 012664 від страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією предмета лізингу, а саме: від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійних явищ - буря, град, повінь, землетрус, осідання грунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб - умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії. Присуджено стягнути з приватного підприємства "Калинський ключ" на користь Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" 2383 грн. штрафу, 3045 грн. судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору фінансового лізингу № 22-10-557 стз-пл/1036, за умовами якого лізингоодержувач зобов'язаний застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 договору.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 614 ЦК України, а також окремі положення Закону України "Про фінансовий лізинг".

Враховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 17.11.2010 року №22-10-557 стз-пл/1036, а саме: - трактор МТЗ-82.1.26, зав № 012664 від страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією предмета лізингу, а саме: від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійних явищ - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, та інших протиправних дій третіх осіб - умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії.

Ураховуючи умови укладеного між сторонами договору, визначених розділами 3, 6 та 7, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач зобов'язаний був застрахувати предмет лізингу протягом 10 календарних днів з дати підписання Акту приймання - передачі техніки, тобто укласти договір страхування лізингової техніки наданої йому згідно договору фінансового лізингу № 22-10-557 стз-пл/1036 від 17.11.2010р., а також направити копію страхового полісу. Натомість, відповідач не вчинив таких дій в добровільному порядку.

За наведених підстав, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 2383 грн. штрафу.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач -Приватне підприємство "Калинський ключ" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 28.05.2014 р. у справі №924/356/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним, оскільки прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідачем були виконані умови п.6.1 Договору у повному обсязі щодо укладення ним договору страхування предмета лізингу. Дана обставина підтверджується позивачем у позовній заяві, який зазначає, що відповідач на виконання умов розділу 6 Договору застрахував предмет лізингу1 5 грудня 2010 року.

Стосовно укладання договору страхування на інший термін, то скаржник пояснив, що умовами договору фінансового лізингу не визначено умов та строків його укладення на новий строк. Водночас умовами п. 6.1 розділу 6 зазначеного договору передбачено, що предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем (відповідачем) протягом строку дії Договору (без обумовлення механізму укладення). Тому у розумінні зазначеної умови Договору, як стверджує скаржник, відповідач мав право самостійно визначитися щодо укладення договору страхування предмету лізингу потягом усього строку дії Договору, тобто до 17 листопада 2015 року.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Відповідач (скаржник) свої зобов'язання щодо забезпечення страхування предмету лізингу протягом всього строку дії договору не виконав, оскільки страхування одержаної за договором фінансового лізингу с/г техніки, а саме - трактора МТЗ - 82.1.26 зав. № 012664, було здійснено тільки один раз - 14.12.2010 р. на строк 1 рік, тобто до 14.12.2011 р., і починаючи з 15.12.2011 р. до моменту звернення позивача до суду з відповідною заявою предмет лізингу залишився незастрахованим, що є грубим порушенням п. 6.2. Договору та ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Позивач також вказує на положення п. 6.5. Договору, згідно з яким у разі настання страхового випадку лізингоодержувач зобов'язаний протягом 3 календарних днів з момету настання страхового випадку надіслати лізингодавцеві телеграму, факс або інше електронне повідомлення про настання страхового випадку.

Крім того, процесуальний опонент скаржника наголошує на тому, що з 15.12.2011 р. до моменту звернення позивача до суду з відповідною заявою предмет лізингу залишався незастрахованим, у зв'язку з чим, в разі настання події, передбаченої п. 6.2. Договору , в страхової компанії був би відсутній обов'язок з виплати страхової суми НАК"Украгролізинг", що завдало би значних збитків компанії.

За наведених вище підстав, позивач вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

18 серпня 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Також, зауважив, що укладення догововору страхування підтверджується самим позивачем у позовній заяві. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.05.2014 р. у справі №924/356/14 слід скасувати та прийняти нове рішення.

Представник позивача - Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Наголосив на тому, що договір страхування у 2012, 2013 та 2014 рр. не укладався. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони і третя особа були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (а.с. 69-70, 80-81), а також те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 17.11.2010р. між Відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (лізингодавець) та ПП "Калинський ключ" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 22-10-557 стз-пл/1036 (далі по тексту - Договір, а.с. 9-18).

За умовами п. 1 Договору визначено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

У п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 Договору сторони погодили, що лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника Предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904. Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі-Акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Передача Предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХ\У (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Пунктом 3.4.9. Договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 договору.

У розділі 6 Договору визначено умови та порядок здійснення страхування.

Так, згідно із п.6.1, п.6.2, п.6.3, п.6.4, 6.5. Договору предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією Предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання Акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з Лізингодавцем. Лізингоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування Предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням Предметом лізингу, при цьому вигодонабувачем за Договором страхування є Лізингодавець. Предмет лізингу підлягає страхуванню Лізингоодержувачем протягом всього строку дії Договору. За договором страхування Предмет лізингу має бути застрахований від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удар блискавки, вибух, падіння -літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійні явища - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії. Страховий поліс (його копія) має бути переданий Лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання. У разі настання страхового випадку лізингоодержувач зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту настання страхового випадку надіслати лізингодавцеві телеграму, факс або інше електронне повідомлення про настання страхового випадку.

У розділі 7 Договору визначено умови щодо відповідальності сторін.

Так, зокрема, відповідно до п. 7.3 за порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Додатком №1 до договору сторони погодили найменування, кількість, ціну і вартість предмета лізингу, додатком №2 - графік сплати лізингових платежів.

У п. 8.1. сторони визначили, що договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого лізингодавцем рахунку згідно п. 4.2. Договору, на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором.

Вказаний Договір засвідчений підписами та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 10.12.2010р., підписаний та скріплений печатками сторін, згідно з яким відповідач прийняв у лізинг трактор МТЗ - 82.1.26. зав. №012664 загальною вартістю 165 500 грн. (а.с. 19).

Листом № 312 від 05.12.2013 р. лізингодавець - „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" звернувся до ПП "Калинський ключ" з вимогою виконати зобов'язання щодо страхування предмета лізингу протягом всього строку дії договору (а.с. 20).

На момент вирішення спору в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження факту виконання своїх договірних зобов'язань в частині здійснення страхування предмета лізингу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між сторонами склалися договірні правовідносини на підставі укладення договору фінансового лізингу № 22-10-557 стз-пл/1036 від 17.11.2010 р.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Як було встановлено вище, умовами розділу 6 Договору фінансового лізингу сторони визначили обов'язок лізингоодержувача по здійсненню страхування предмета лізингу, а у розділі 7 Договору погодили умови щодо відповідальності за порушення, зокрема, умов розділу 6 Договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту укладеного Договору, строк, протягом якого лізингоодержувач зобов'язаний здійснити страхування предмета лізингу, визначений тривалістю у 10 календарних днів з дати підписання Акта.

Натомість, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань в частині здійснення страхування предмета лізингу.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, положення діючого законодавства, умови укладеного між сторонами Договору та факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, визначених п. 3.4.9. Договору, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 17.11.2010 року №22-10-557 стз-пл/1036, а саме: - трактор МТЗ-82.1.26, зав № 012664 від страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією предмета лізингу, а саме: від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійних явищ - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, та інших протиправних дій третіх осіб - умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії, як таким, що узгоджується із вимогами закону та відповідає фактичним обставинам справи.

Стосовно вирішення питання про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2383грн. штрафу, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч.1 ст. 218 ЦК України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як було встановлено вище, за умовами Договору сторони визначили обов'язок відповідача по здійсненню страхування предмета лізингу (п. 3.4.9. Договору), також було визначено строк виконання такого обов'язку (п. 6.1. Договору). Проте відповідач у визначеному Договором порядку свого обов'язку не виконав.

Таким чином, сторони скористалися наданим їм законом правом та визначили в договірному порядку розмір штрафу за порушення умов розділу 6 Договору. Так, згідно з п. 7.3. Договору за порушення умов розділу 6 Договору лізингоодержувач (відповідач) сплачує штраф в розмірі 4 (чотири) % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Всупереч наведеному вище, як вже неодноразово зазначалося, лізингоодержувач (відповідач) не застрахував предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 17.11.2010року №22-10-557 стз-пл/1036, а саме: трактор МТЗ-82.1.26, зав № 012664 в добровільному порядку.

На підставі наведеного, судова колегія констатує факт наявності правових підстав, за яких позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Посилання представника відповідача на те, що позивач у позові сам визнав факт страхування предмету лізингу відповідачем, не може бути прийняте до уваги, оскільки представник позивача в судовому засіданні дійсно визнав, що предмет лізингу був застрахований первинно лише на один рік, однак у 2012, 2013 та 2014 роках відповідач предмет лізингу не застрахував, доказів на підтвердження страхування предмету лізингу (договір страхування, страховий поліс) суду не надав , порушивши умови розділу 6 Договору, щодо страхування предмету лізингу протягом всього строку дії Договору.

Щодо тлумачення відповідачем розділу 6 Договору відносно страхування предмету лізингу як свого права, то таке тлумачення суперечить прямому змісту п. 6.2. Договору, з якого вбачається обов'язок лізингоодержувача застрахувати предмет лізингу.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо встановлення правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, як таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не суперечить вимогам чинного законодавства

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Крім того, не заслуговують на увагу твердження скаржника стосовно укладення відповідачем договору страхування 15.12.2010 р., оскільки така обставина не підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

В той же час, скаржник тлумачить умову Договору, визначену п. 6.1., як таку, якою не передбачено конкретний строк, протягом якого повинен бути укладений договір страхування, а тому, на думку скаржника, такий договір може бути укладено у будь-який час на розсуд лізингоодержувача. Проте, такі твердження є безпідставними, адже у п. 6.1. Договору однозначно вказано на строк укладення договору (10 календарних днів з дати підписання Акта).

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського Хмельницької області від 28.05.2014 р. у справі №924/356/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Калинський ключ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.05.2014 р. у справі №924/356/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Калинський ключ" - без задоволення.

2. Справу № 924/356/14 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Василишин А.Р.